Постанова 4820 № 682/924/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2023 року м. Хмельницький Справа № 682/924/22 Провадження № 22-ц/4820/660/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В. секретар судового засідання Дубова М.В. з участю: відповідача, її представника розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 682/924/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2022 року в складі судді Матвєєвої Н.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на частину нерухомого майна. Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, її представника, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд в с т а н о в и в : В червні року 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким встановити факт, що він, ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2005 року по теперішній час. Визнати за ним право спільної часткової власності на 1/2 частину житлового будинку площею 360,3 кв.м., що розташований за адресою : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна : 257996868106 та визнати за ним право спільної часткової власності на 1/2 частину нежитлового приміщення (магазину) площею 199,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 258112468106, стягнути з відповідачки судові витрати. На обґрунтування позову ОСОБА_2 вказував, що з 2000 року і по теперішній час вони з відповідачкою проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на час подачі позову проживають за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстровані, що підтверджується даними будинкової книги. На той час ніхто із них в іншому шлюбі не перебував. В період з 1995 року він перебував на тимчасових заробітках у Республіці Польща. В цей час вони з відповідачкою займалися підприємницькою діяльністю, тобто вели спільне господарство та мали спільний бюджет. До знайомства з ОСОБА_1 , він проживав за адресою: м. Славута, де був зареєстрований по АДРЕСА_2 , потім став проживати разом із відповідачкою за адресою: АДРЕСА_3 . В подальшому за період спільного проживання, за спільні кошти ними було побудовано житловий будинок площею 360,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлове приміщення (магазин) площею 199,8 кв.м., право власності на вказані об`єкти зареєстровано за ОСОБА_1 11.12.2013 року, про що свідчать дані з Державного реєстру прав на нерухоме майно. На теперішній час їх відносини погіршилися, тому він має намір звернутися до суду, оскільки у зазначених об`єктах нерухомості його частка становить 1/2 частину. Обставини, що свідчать про факт його з відповідачкою проживання однією сім`єю та придбання спільного майна, можуть підтвердити свідки: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інші. Обставини, які свідчать про факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу стверджуються також даними будинкової книги, бо вони з ОСОБА_1 зареєстровані за однією адресою - адресою місця розташування приміщення магазину, де вони здійснюють підприємницьку діяльність - торгівлю будівельними матеріалами. Крім того, належність спільного майна підтверджується державним актом на право власності земельної ділянки, кадастровий номер 68106000000:01:011:0134, площею 0,0648 кв.м., договором купівлі-продажу житлового будинку від 28.08.2009 року, який свідчить про наявність у нього грошових коштів, які вони з відповідачкою витратили на побудову житлового будинку та розвиток підприємницької діяльності, у якому на теперішній час проживають та зареєстровані. Згідно іпотечного договору від 06.06.2012 року, а саме п.3.7 зазначено, що вони з ОСОБА_1 перебувають у фактичних шлюбних відносинах, що на той час нею не заперечувалося, а навпаки визнавалося, про що свідчить її підпис у зазначеному договорі іпотеки. Крім того, ним від 06.06.2012 року надавалася згода, засвідчена нотаріусом, на передачу в іпотеку на умовах та на свій розсуд, набутих ними спільно нежитлового приміщення - приміщення магазину, житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані АДРЕСА_1 , які на теперішній час є предметом спору. Вважав, що виходячи з виниклих з ОСОБА_1 правовідносин він має право на 1/2 частину у спільному майні подружжя. Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2022 року вказаний позов було задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 04 березня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку площею 360,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 257996868106 та право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення (магазину) площею 199,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 258112468106, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 12 405 грн. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. На думку апелянти при вирішенні вказаної справи, суд помилково взяв до уваги показання свідків, оскільки їх показання носять узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання та не підтверджують наявність між нею та відповідачем усталених відносин, притаманних подружжю. Вказує, що суд не взяв до уваги її пояснення, що вона ніколи не проживала з відповідачем однією сім`єю, так як не мала з ним спільного бюджету, не вела спільне господарство. При цьому не заперечувала що між ними існували дружні, партнерські відносини. Перевіривши матеріали справи, заслухавши сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. У відповідності до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з березня 2005 року по грудень 2020 року у зареєстрованому шлюбі не перебували, також не перебували у шлюбі з іншими особами. Згідно будинкової книги будинку, розташованого по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 зареєстрований у вказаному будинку з 16.09.2009 року, а ОСОБА_1 з 24.06.2020 року. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за ОСОБА_1 11.12.2013 року зареєстровано право власності на житловий будинок, площею 360,3 кв.м., та нежитлове приміщення (магазин), площею 199, 8 кв.м., що розташовані за адресою: по АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва на право власності на об`єкт нерухомого майна серії НОМЕР_1 від 17.02.2011 року. 06 червня 2011 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 011/315966/73635 від 06 червня 2012 року, укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 , було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки. Предметом даного договору іпотеки є житловий будинок, площею 360,3 кв.м., нежитлове приміщення (магазин), площею 199, 8 кв.м. та земельна ділянка, що розташовані за адресою : по АДРЕСА_1 . В п. 3.7 даного договору іпотеки, підписаного ОСОБА_1 , зазначено, що ОСОБА_2 , який перебуває в фактичних шлюбних відносинах з Іпотекодавем ОСОБА_1 , згідний з укладенням цього договору (справжність підпису на заяві ОСОБА_2 про згоду на передачу в іпотеку нерухомого майна, засвідчена приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій В.Я. 06.06.2012 року за № 1833. При цьому перед укладенням договору ОСОБА_2 подав приватному нотаріусу Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Шкапій В.Я. заяву від 06.06.2012 року, в якій вказав, що ОСОБА_2 перебуває у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_1 та надає їй згоду на передачу в іпотеку на умовах та на її розсуд набуті ними спільно нежитлове приміщення - приміщення магазину, житловий будинок, які розташовані по АДРЕСА_1 . З матеріалів адміністративної справи № 682/1023/22, яка була порушена за заявою ОСОБА_1 , оглянутої в судовому засіданні суду першої інстанції, вбачається, що в матеріалах означеної справи міститься заява та пояснення ОСОБА_1 , в яких вона зазначає, що проживає в одному будинку по АДРЕСА_1 зі своїм співмешканцем ОСОБА_2 , який вчинив щодо неї насильство в сім`ї 26.05.2022 року о 10.30 год. Під час судового розгляду зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 на запитання головуючої зазначила, що проживала із ОСОБА_2 однією сім`єю тривалий час, близько двох років разом не проживають. Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.07.2022 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.173 -2 ч.1 КУпАП за домашнє насильство відносно колишньої співмешканки ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_5 пояснила, що їй відомо, що ОСОБА_2 почав проживати як чоловік та дружина з ОСОБА_1 з 2000 року, спочатку вони жили з нею в гуртожитку, а потім побудували будинок по АДРЕСА_1 , де і проживали разом. Свідок ОСОБА_4 показав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживають з ним по сусідству в житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_1 , Він познайомився з ними в 2008 році, коли вони придбали земельну ділянку. Раніше вони жили як співмешканці, зараз проживають в різних частинах будинку, відносини між ними погіршилися. Вони до нього разом приходили в гості, він до них приходив в гості. Житловий будинок по АДРЕСА_1 будував ОСОБА_2 , він привозив майстрів, будівельний матеріал, постійно був на будівництві, ОСОБА_1 на будівництві він не бачив. Зі слів ОСОБА_2 йому відомо, що він продав хату по АДРЕСА_4 на ті гроші почав будувати спірний житловий будинок. Свідок ОСОБА_7 пояснив, що він знайомий із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ще з того часу, як вони жили в гуртожитку, разом вони проживають понад 15 років у цивільному шлюбі. Потім побудували будинок по АДРЕСА_1 і проживали в ньому. В цьому ж будинку знаходився магазин, в якому вони торгували будівельними матеріалами. Років 1,5-2 вони живуть "як кіт із собакою", постійно сваряться. Коли будувався будинок, він постійно допомагав здійснювати будівельні роботи. 3 роки тому разом зі своєю дружиною він був на святкуванні Нового Року у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_3 показав, що знайомий із ОСОБА_2 з 2000 року, їх пов`язувала співпраця, він будував магазин, ОСОБА_2 допомагав йому, тоді він познайомився із ОСОБА_1 .. Сприймав їх як одну сім`ю, неодноразово бував у них в гостях. Спочатку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали у гуртожитку біля спорткомплексу. У ОСОБА_2 був будинок по АДРЕСА_5 , який той продав та почав будуватися будинок та магазин по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 торгувала в магазині. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 доводить факт спільного проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2005 року по даний час, а також набуття у цей період майна у спільну сумісну власність. Установлення цих фактів необхідно позивачу для поділу набутого під час спільного проживання майна. Проте обставини, на які він посилається, заперечує ОСОБА_1 . Стаття 3 СК України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Згідно з частиною першою статті 36 СК Українишлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Відповідно до ст.. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. За нормами ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України),і підсумувала, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. Отже, під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, суд має установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторіну справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок їхньої спільної праці. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю у наведеному визначенню. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справиі на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України). Задовольняючи позовні вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції з`ясував усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору між сторонами, на які посилався позивач. Суд надав оцінки всім доказам та обставинам проживання сторін однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 2005 року, ведення спільної підприємницької діяльності, спільного господарства та наявності спільного бюджету, витрачання спільних коштів та використання спільної праці у будівництві житлового будинку та магазину. Вказані обставини підтверджуються показами свідків, змістом правочинів, укладених одним із сторін за згодою іншого, тривалої реєстрації постійного місця проживання сторін за однією адресою у житловому будинку, матеріалами адміністративної справи № 682/1023/22, в якій відповідач надавала пояснення щодо проживання з позивачем, показаннями свідків та іншими доказами. З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду про задоволення позову є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги, що при вирішенні вказаної справи, на думку апелянти, суд помилково взяв до уваги показання свідків, та навпаки не взяв до уваги її пояснення, що вона ніколи не проживала з відповідачем однією сім`єю, слід відхилити. Вказані доводи спростовуються дослідженими судом доказами, які наведені в мотивувальній частині постанови. Вказані докази апелянтом не спростовано. З цих підстав апеляційний суд не приймає посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах. Також ж є необґрунтованими твердження апелянта про пропуск позивачем строків позовної давності звернення до суду. Дослідженими доказами встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 04 березня 2005 року по 31 грудня 2020 року, а з позовом до суду позивач звернувся 15 червня 2022 року, тобто в межах строків позовної давності. Не спростовують висновків суду і інші доводи апеляційної скарги. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 червня 2023 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова