Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/5723/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2007/26 Справа № 175/5723/26 Суддя у 1-й інстанції - Войтух О. М. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2026 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , захисника Королькова М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Королькова М.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И Л А: Відповідно до встановлених обставин у постанові суду, 23 березня 2026 року о 10 год. 30 хв. в м. Підгороднє по вул. Кобзарська біля будинку 133 водій ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ 2107 д/н НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння відмовився, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, та стягнуто на користь держави судовий збір. Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник Корольков М.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування посилається на такі обставини: - ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу 23.03.2026 року не був; - докази порушення ПДР та керування ним транспортним засобом відсутні; - суд першої інстанції не викликав інспекторів поліції до суду; - безпідставна зупинка транспортного засобу; - не роз`яснено права ОСОБА_1 ; - змонтована відеофіксація; - судом першої інстанції не враховано пояснення ОСОБА_1 щодо можливого вимагання неправомірної вимоги поліцейськими. В суді апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його захисник Королькова М.В. підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити. Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до такого висновку. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Як встановлено апеляційним переглядом, вказані вимоги закону при розгляді судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення були дотримані та виконані в повному обсязі. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності, зокрема: -протоколом серії ЕПР №621994 від 23 березня 2026 року; -відеозаписом; -направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23 березня 2026 року, відповідно до якого огляд не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Зазначені вище докази є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду. Доводи щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Доводи про те, що ОСОБА_1 23 березня 2026 року не керував транспортним засобом, спростовуються наявними у справі доказами, які були належним чином досліджені судом першої інстанції. Так, із дослідженого судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що о 10 год. 56 хв. поліцейський поставив ОСОБА_1 запитання, яким саме транспортним засобом він керував. У відповідь ОСОБА_1 самостійно повідомив марку транспортного засобу ВАЗ 2107, а також його державний номерний знак НОМЕР_1 , чим фактично підтвердив факт керування саме зазначеним транспортним засобом. Будь-яких заперечень щодо того, що він не керував автомобілем, під час спілкування з поліцейськими та складання матеріалів ОСОБА_1 не висловлював. Протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 підписав без зауважень, що також узгоджується з матеріалами справи. За таких обставин доводи про відсутність належних доказів керування транспортним засобом є необгрунтованими та спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. При цьому відсутність на відеозаписі моменту безпосереднього керування транспортним засобом сама по собі не свідчить про відсутність такого факту, оскільки відповідно до статті 251 КУпАП факт керування може бути встановлений на підставі сукупності належних та допустимих доказів. У даному випадку зазначена обставина підтверджується поясненнями ОСОБА_1 , які зафіксовано на відеозаписі, а також матеріалами, складеними працівниками поліції. Крім того, на запитання поліцейського щодо вживання алкогольних напоїв протягом останньої доби ОСОБА_1 підтвердив факт їх вживання. Із відеозапису також вбачається, що о 10 год. 56 хв. поліцейський повідомив ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, після чого запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як за допомогою спеціального технічного засобу Драгер, так і в закладі охорони здоров`я. Незважаючи на надану можливість пройти огляд у будь-який із передбачених законом способів, ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився. Таким чином, твердження апеляційної скарги про відсутність доказів керування транспортним засобом є безпідставними та повністю спростовуються безпосередньо поведінкою самого ОСОБА_1 , зафіксованою на відеозаписі. Посилання захисника на відсутність доказів порушення Правил дорожнього руху також не заслуговують на увагу, оскільки об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, полягає, зокрема, у відмові водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Для настання адміністративної відповідальності за цією нормою не вимагається обов`язкового встановлення факту порушення Правил дорожнього руху чи вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не викликав та не допитав працівників поліції, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Матеріали справи містять належні та допустимі докази, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, направлення на огляд, відеозапис з нагрудної камери працівника поліції та інші документи, які були безпосередньо досліджені судом першої інстанції. Отже, наявні у справі докази були достатніми для встановлення всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому відсутність допиту працівників поліції не свідчить про неповноту судового розгляду. Твердження про відсутність законних підстав зупинки транспортного засобу саме по собі не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідальність за цією нормою настає за керування транспортним засобом у стані сп`яніння або відмову від проходження огляду, а не за правомірність чи неправомірність первинної зупинки. Підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння чи відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння проводиться у разі наявності у працівника поліції підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, зокрема за наявності відповідних ознак такого стану. Доводи про те, що ОСОБА_1 не було роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, спростовуються матеріалами справи, а саме у пункті 13 протоколу про адміністративне правопорушення міститься власноручний підпис ОСОБА_1 про те, що йому роз`яснено права та обов`язки, передбачені чинним законодавством, зокрема ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Зазначений підпис міститься без будь-яких зауважень чи заперечень щодо змісту роз`яснених прав. Також безпідставними є твердження про змонтованість відеозапису. Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про втручання у відеозапис, його монтаж чи зміну змісту, матеріали справи не містять. Клопотань про призначення відповідної експертизи стороною захисту не заявлялося, а наведені у скарзі припущення не можуть бути підставою для визнання зазначеного доказу недопустимим. Посилання захисника на те, що суд першої інстанції не врахував пояснення ОСОБА_1 щодо можливого вимагання неправомірної вигоди поліцейськими, не спростовують встановлених судом обставин вчинення адміністративного правопорушення, оскільки такі пояснення не підтверджені жодними доказами та не стосуються встановлення факту відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, який об`єктивно зафіксований технічними засобами відеозапису. Судом обґрунтовано накладено стягнення на загальних підставах за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, а тому порушень вимог закону при накладенні стягнення не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки не виникає сумніву щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як правопорушення повністю знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами. При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено. Таким чином, вважаю за доцільне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу захисника Королькова М.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2026 року залишити без задоволення. Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду О.Є. Джерелейко