Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/691/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1462/26 Справа № 199/691/26 Суддя у 1-й інстанції - МАШКІНА Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Кривий Ріг Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю: секретаря судового засідання Черняєвої С.П., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, Заборського О.В., апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 18 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп., ВСТАНОВИВ: Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції : Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 18 лютого 2026 року встановлено, що 07.01.2026 року о 10:50 год. в с-щі Новодонецьке, вул. Шкільна (Жовтнева), водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мазда 6, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився під відеозапис бодікамери 1, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Від керування відсторонений. Доводи апеляційної скарги: В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 18 лютого 2026 року, визнавши причину пропуску поважною, та скасувати постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 18 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 та справу №199/691/26 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Звертає увагу суду, що в даному випадку оскаржувану постанову на руки ОСОБА_1 не отримував, виклики до суду щодо розгляду справи особисто не отримував, так як перебуває на військовій службі. Повідомлення про виклики до суду ОСОБА_1 не отримував у зв`язку з нестабільним мобільним зв`язком, про вищевказану постанову дізнався лише 07.04.2026 року. Розгляд справи звівся до того, що суддя просто виніс постанову за відсутності ОСОБА_1 , нехтуючи його процесуальними правами, передбаченими Конституцією України, КУпАП та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Невеликий строк на апеляційне оскарження та неможливість оперативного реагування ОСОБА_1 на судові рішення у зв`язку з його перебуванням на військовій службі є суттєвою перепоною у доступі до правосуддя, а відтак строк апеляційного оскарження має бути поновлений з метою захисту прав та свобод та реалізації завдань держави, передбачених ст. 3 Конституції України, відповідно до якої права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом першої інстанції зроблено помилкові висновки про доведеність вини ОСОБА_1 , не зважаючи на те, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Звертає увагу суду, що вказана постанова є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи і має бути скасована. Окрім того, на адресу суду надійшли доповнення до апеляційної скарги від адвоката Заборського О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в яких зазначається, що матеріали справи не містять належних допустимих, достовірних доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Навпаки аналіз матеріалів справи та відеозаписів з бодікамери працівника поліції свідчить про наявність істотних процесуальних порушень, які ставлять під сумнів як законність зупинки транспортного засобу, так і законність подальшої вимоги про проходження медичного огляду, а також допустимість висновку про нібито відмову від проходження такого огляду. Разом з тим із відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається зовсім інша картина подій, яка не була належним чином оцінена судом першої інстанції та яка свідчить про формальне, поспішне та неналежне оформлення адміністративного матеріалу. Сторона захисту вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не доведено законність підстав зупинки транспортного засобу, не забезпечено повну та безперервну відео фіксацію з моменту зупинки, не доведено об`єктивність встановлених ознак наркотичного сп`яніння, не зафіксовано зміст спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 перед відмовою, не доведено усвідомленість та добровільність відмови, не доведено належність медичного закладу, до якого особу нібито направляли, до переліку закладів, де проводиться огляд на стан сп`яніння, а також не забезпечено реальну участь ОСОБА_1 у судовому розгляді справи першої інстанції. Позиції сторін в суді : Захисник Заборський О.В., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в судовому засіданні просив апеляційну скаргу з доповненнями задовольнити з підстав, наведених в ній. Не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , належним чином повідомленого про місце, день та час судового розгляду. Висновки суду: Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги з клопотанням про поновлення строку для звернення до суду з апеляційною скаргою, вислухавши пояснення захисника, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 18 лютого 2026 року. Розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 . Проте, як вбачається з матеріалів цієї справи копію постанови суду 1-ї інстанції ОСОБА_1 особисто не отримував, як і його захисник. Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання апелянта та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні. На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явниким ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Відповідно до п.п. 7, 8, 12, 13 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим. Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №560950 від 07.01.2026 року, який складений у відповідності до вимог ст.256 КУпАП, яким зафіксовані обставини вчинення правопорушення; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, дата та час складання 07.01.2026 об 11:00 год.; - посвідченням водія серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 ; - довідкою інспектора СРПП ВнП №1 ВП №1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області про наявне посвідчення водія у ОСОБА_1 ; - свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу Мазда 6, державний номерний знак НОМЕР_1 ; - відеозаписом з бодікамери на DVD диску, долучений до протоколу, на якому зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Наслідки такої відмови поліцейським були роз`яснені, після чого в присутності водія був складений протокол про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд, як і суд 1-ї інстанції, вважає вказані докази належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі відеозапису, що мали місце 07.01.2026 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19. Апеляційний суд вважає, що наданий працівниками поліції відеозапис, який міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, отриманий із автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП. Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026. На відеозаписі зафіксована подія за участю ОСОБА_1 у хронологічній послідовності. Наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Крім того, із дослідженого відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 оспорював законність його зупинки чи факту керування ним транспортним засобом, або ставив питання щодо порушення процедури огляду його на стан сп`яніння, його законних прав та інтересів. Навпаки, під час всього спілкування з працівниками поліції не заперечував факт керування саме ним транспортним засобом, пояснював, що їде додому. Тож, суд обґрунтовано вважав, що подія зафіксована на відеозапису повністю узгоджується з доказами та з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом та причин такої зупинки транспортного засобу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів. Обов`язок водія пройти огляд на стан сп`яніння обумовлений виявленням ознак сп`яніння, і ніяким чином не пов`язаний із підставою зупинки поліцейським транспортного засобу. Отже, законність вимоги працівників поліції до водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння обумовлена виявленням у цього водія транспортного засобу ознак наркотичного сп`яніння, що прямо передбачено ст. 266 КУпАП та вимогами п. 2.5 ПДР. Оскільки на відеозаписі, долученому до матеріалів цієї справи, зафіксовано чітку та однозначну відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку, то наявність чи відсутність Акту огляду ніяким чином не спростовує його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді першої інстанції містить дослідження всіх наявних в матеріалах справи доказів, які були надані як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові. Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Дійсно, розгляд справи суддею суду 1-ї інстанції відбувся без участі ОСОБА_1 . Проте, КУпАП не передбачає обов`язкову участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, у розгляді справи. Суддя розглянув справу на підставі наданих матеріалів, надавши їм належну оцінку. ОСОБА_1 та його захисником не було надано будь-яких інших доказів а ні суду 1-ї інстанції, а ні апеляційному суду. Тому, фактично право ОСОБА_1 на надання доказів суду порушено не було. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника. Оскаржена постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст.283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог та скасування постанови суду 1-ї інстанції немає. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Поновити строк апелянту ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 18 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 18 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Г.А. Гришин