Постанова Миколаївський апеляційний суд № 481/174/22

24.06.22 33/812/95/22 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 481/174/22 Головуючий у місцевому судді Уманська О.В. Провадження № 33/812/95/22 Головуючий у апеляційному суді Темнікова В.І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2022 року Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Темнікової В.І., за участю: секретаря - Лівшенко О.С., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Родіонової В.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 03 травня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , приватного підприємця, НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в доход держави в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, в с т а н о в и в: Згідно постанови судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 03 травня 2022 року, 10 лютого 2022 року о 13:28 в м. Новий Буг Миколаївської області по вул. Фрунзе, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ VITO державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6820» та проведення такого огляду у найближчому медичному закладі відмовився у безперервній відео зйомці на нагрудний відео реєстратор «TEKSAR 32GB». Зазначеними діями порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1ст.130 КУпАП. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в доход держави в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Не погоджуючись з постановою судді, особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 03 травня 2022 року. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не згодний із зазначеною постановою у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також через порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було враховано всіх порушень з боку співробітників поліції, не було враховано, що до матеріалів справи надані недопустимі докази, що поліцейськими не зафіксовано факту події і порушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення допущено грубе порушення процесуального порядку та за відсутності доказів перебування у стані алкогольного сп`яніння під час керування безпідставно притягнуто до відповідальності невинну особу, оскільки поліцейські не зупиняли транспортний засіб, не поінформував водія про конкретну причину зупинення біля його транспортного засобу, а відразу стали вимагати пред`явити для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. Посилається на те, що 10.02.2022 року він разом із донькою, повертався додому із м. Харкова до м. Новий Буг на транспортному засобі Мерседес Beнс Vito номерний знак НОМЕР_2 . До міста в`їхав близько 12-00 год. ОСОБА_2 у свій магазин автозапчастин вивантажив з транспортного засобу товар, який є важким. Оскільки ОСОБА_1 страждає на захворювання шлунково-кишкового тракту, що підтверджується лікарським висновком від 12.06.2019р., та кожний рік проходить санаторне лікування, мають місце постійні перепади тиску. Більш того, враховуючи, що ОСОБА_1 подолав відстань більше 450 км у свої 63 роки, а також вивантажив важкий товар (автозапчастини), в нього піднявся тиск. Після автомагазину поїхав додому за адресою: АДРЕСА_1 , припаркувався та вийшов з транспортного засобу, побачив позаду себе поліцейський спецзасіб, який припаркувався позаду. Вказаний спецзасіб не подавав жодних знаків, не включав сирену, не вимагав зупинитися у водія ОСОБА_1 . З нього вийшли поліцейські та запитали дослівно: «В якому стані Ви їздите за кермом, від Вас чути алкоголь». При цьому співробітник поліції не підходив до нього на відстань, щоб можна було на вулиці почути запах алкоголю взимку у лютому місяці. Співробітники поліції попросили пред`явити документи. ОСОБА_1 намагався зайти у додаток «Дія» для пред`явлення документів. Однак почував себе погано, відчував запаморочення та помутніння в очах через високий тиск. Співробітники поліції не представились, не повідомили у зв`язку із чим підійшли до нього. При цьому звертає увагу, що транспортний засіб вони не зупиняли. Після вимоги представитись хто вони, поліцейські повідомили лише свої прізвища, не повідомивши про звання та посаду. Крім того, вони проводили відеофіксацію на телефон. Запропонували пройти на місці тест на визначення стану сп`яніння ОСОБА_1 відмовився від тесту та висловив своє бажання пройти обстеження у лікарні, оскільки має підвищену кислотність у шлунку, що викликане захворюванням шлункового-кишкового тракту, та може видавати помилкові результати алкотестів. Поліцейський повідомив, що треба їхати у лікарню до Миколаєва. На запитання ОСОБА_1 чи відвезуть його до лікарні, відповідь не надали. Вдруге запитавши щодо проходження тестів та проїзду до лікарні, самостійно надавши відповідь замість ОСОБА_1 поліцейські виключили запис та пішли в свій транспортний засіб. Про складання протоколу вони нічого не повідомили. Про наявність відносно нього справи за cт.130 КУпАП ОСОБА_1 дізнався із судового виклику. Зазначає, що в матеріалах справи наявні три відеозаписи. Два нібито-то із відеореєстратора спецтранспорту, а третій запис з нагрудної камери поліцейського. При цьому, перші два відеозаписи фіксують дату 06.06.2022 р. 13-28 год. та переривається зупиненням ТЗ. А третій відеозапис, зазначений суддею суду першої інстанції, як запис з нагрудної камери поліцейського, починається з моменту, коли транспортний засіб не рухався, та на ньому немає дати й часу фіксації. Однак, на всіх нагрудних камерах поліцейських є дата. Більш того, на 04-08 хв., 10-00 хв., 11-43 хв. під час відеофіксації чітко вбачається, що зйомка йде телефоном, а не нагрудною камерою поліцейського, що видно у зображенні від транспортного засобу ОСОБА_1 . Таким чином, і у протоколі, і у судовому рішенні зазначенні недостовірні дані. Перші два відео фіксують дату, яка ще не наступила, 06.06.2022 р., а третє відео без дати, не фіксує керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 , а тому суддею фактично припущено його керування. Також на відео ОСОБА_1 зазначає на 06-20 хв.: «Я їхав чи що?», на 13-17 хв.: «Я стою коло свого будинку», на 16-14 хв.: «Я не їхав». Отже, поліцейськими в порушення «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 р., зареєстрованим в Мінюсті 11.01.2019 р. за №28/32999, не забезпечено безперервну зйомку події, якщо така мала місце, саме на нагрудну камеру. Не зафіксовано керування транспортним засобом саме водієм ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. І більш того, як видно із камер, не зафіксовано зупинення транспортного засобу поліцейськими. Огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. ОСОБА_1 відмовився від проходження алкотесту, оскільки має підвищену кислотність через захворювання шлунково-кишкового тракту, що може видавати помилковий результат алкотесту. Поліцейські в порушення ч. 3 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» не повідомили свою посаду та спеціальне звання. А тому було не відомо, та поліцейські про це не повідомили, чи мали вони право на проведення алкотесту. У відповідності до п. 6, 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. N 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Скаржник звертає увагу, що ОСОБА_1 висловлював готовність їхати до лікарні, оскільки був впевнений, що не вживав алкогольних напоїв. Його стан щодо уповільнення мови, почервоніння обличчя та похитування, був викликаний високим артеріальним тиском, через що й запамороченням, оскільки він страждає на гіпертонічне захворювання, часто бувають гіпертонічні кризи, що підтверджується медичним висновком, наданим до матеріалів справи. Поліцейські не виписували направлення, не вручали таке направлення водію, не зафіксували моменту складання протоколу. В матеріалах справи відсутнє направлення водія на огляд до закладу охорони здоров`я. Відповідно до вимог п. 8 розділу Інструкції про порядок № 1452/735МВС форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. Лише наявність вказаного направлення в матеріалах справи є відповідним доказом направлення водія на огляд до закладу охорони здоров`я транспортного засобу відповідно до вимог ст. 266 КУпАП для виявлення чи спростування стану сп`яніння. За відсутності відповідного направлення, передбаченого ч. 6 ст. 266 КУпАП та розділом II Інструкції, вимога пройти огляд на стан сп`яніння у відповідному закладі охорони здоров`я, не є законодавчо обґрунтованою, висунута не на підставах та з грубим порушенням порядку (процедури), встановленого чинним законодавством, без дотримання матеріально-правових та процесуальних норм останнього. Відповідно до ч.5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті вважається недійсним. Крім того, поліцейські зобов`язані були його супроводити та доставити до лікарняного закладу, оскільки вони вважали, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Вони не мали права його відправляти проходити огляд самостійно, допускати його до керування. Більш того, поліцейські у порушення «Інструкцію з оформлення поліцейські матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожня руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 р., не вилучали водійського посвідчення, не поставили транспортний засіб на штрафмайданчик у разі відсутності посвідчення водія. Посилається, що поліцейськими не роз`яснено права ОСОБА_1 , протокол складено не в його присутності Він не відмовлявся від отримання вказаного протоколу. Всі ці обставини не зафіксовано на відеозапис. У зв`язку з цим просить скасувати постанову судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 03 травня 2021 року і закрити провадження у справі за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Заслухавши пояснення особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, та його захисника на підтримку апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП). Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Згідно пункту 2.9-А Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно диспозиції якої адміністративна відповідальність настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно постанови Новобузького районного суду Миколаївської області від 03 травня 2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність, як уже зазначалося раніше, настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно частин 1-3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Аналогічні вимоги містить Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735 (далі - Інструкція). Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 209860 від 10 лютого 2022 року та доданим до протоколу відеозаписом, а також постановою про накладення адміністративного стягнення від 10 лютого 2022 року, серії БАВ №433847. Так, згідно положень ст. 256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвище, адреса свідків і потерпілих, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та інше. Протокол підписується особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідками та потерпілими. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 209860 від 10 лютого 2022 року, дані, відображені в якому, враховуючи положення ст. 251 КУпАП, є доказом, 10 лютого 2022 року о 13:28 в м. Новий Буг Миколаївської області по вул. Фрунзе, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ VITO державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6820» та проведення такого огляду у найближчому медичному закладі відмовився у безперервній відео зйомці на нагрудний відео реєстратор «TEKSAR 32GB». Зазначеними діями порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1ст.130 КУпАП. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. ОСОБА_1 таким правом не скористався, протокол про адміністративне правопорушення не підписав, письмові пояснення по суті порушення не надавав, про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення. Також в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а тому посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не було роз`яснено права, є безпідставними. Крім того, в протоколі зазначено що посвідчення водія не вилучалося та тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом не видавалось. Виправлень протокол про адміністративне правопорушення не містить. Отже, складений працівником поліції щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується також постановою про накладення адміністративного стягнення серії БАВ №433847 від 10 лютого 2022 року, згідно якій водій ОСОБА_1 10 лютого 2022 року о 13 год.28хв., керуючи транспортним засобом MERCEDES-BENZ VITO державний номерний знак НОМЕР_2 у м. Новий Буг при повороті праворуч з вул. Вернадського на вул. Фрунзе, не увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку, чим порушив п.п. 9.2.б ПДР України, а також не пред`явив на вимогу працівника поліції посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.1.а, б, за які передбачена відповідальність за ч.2 ст. 122, та ч.1 ст.126 КУпАП. Відповідно до зазначеної постанови до водія ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Дана постанова набрала законної сили та оскаржена ОСОБА_1 не була. Крім того, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 209860 від 10 лютого 2022 року працівниками поліції в повній мірі дотримано вимоги Інструкції, приписами якої встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів. Так, відповідно до пунктів 2, 4 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння. За такого, поліцейськими обґрунтовано було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки у них була підозра щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, викликана його станом та поведінкою. Факт відмови ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції пройти відповідно до встановленого законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі підтверджений дослідженим судом відеозаписом, проведеним працівниками поліції, на якому зафіксовано як працівники поліції пропонували водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі, на що він відповів відмовою. Так, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 назвав лише своє прізвище ім`я та по батькові. На неодноразову вимогу працівників поліції пред`явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, водій не відреагував та поводився себе невідповідно обстановці, ображаючи та погрожуючи працівникам патрульної поліції. Також з відеозапису вбачається, що на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер ОСОБА_1 відповів відмовою, на пропозицію проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння також відповів відмовою. Посилання в апеляційній скарзі на те, що поліцейські не відповіли на його запитання чи відвезуть вони його до лікарні, чим порушили вимоги законодавства щодо обов`язку доставити до медичного закладу, спростовується відеозаписом, на якому зафіксовано відповідь поліцейського: «Так». Хоча відеозапис складається з декількох частин, проте запис, на якому зафіксовано відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у передбаченому законом порядку, є безперервним та підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення та зафіксовані відеозйомкою обставини узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими судом, а саме, відмовою пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у передбаченому законом порядку. До посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що поліцейські не зафіксували факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, та не зафіксували на безперервний запис подію, а надані відеозаписи не можна прийняти як достеменні та допустимі докази, оскільки фіксування здійснено на телефон, апеляційний суд ставиться критично, так як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом зафіксовано на відео, зробленим з реєстратора автомобіля патрульної поліції, на якому видно, що ОСОБА_1 при повороті праворуч, не увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку, у зв`язку з чим і був зупинений працівниками поліції. Отже, посилання апелянта на те, що він не керував транспортним засобом та стояв біля свого будинку, в той час як під`їхали патрульні, спростовуються відеозаписом, а також постановою про накладення адміністративного стягнення від 10 лютого 2022 року, серії БАВ №433847, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальність за ч.2 ст. 122, та ч.1 ст.126 КУпАП за порушення п.п. 2.1.а, б ПДР, здійснене саме 10 лютого 2022р. о 13 год.28хв. При цьому вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "По національну поліцію". Відеозапис події відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, відповідно до вимог якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису. Зазначена стаття не містить заборони щодо фіксування на відеокамеру телефонного пристрою, а тому аргументи ОСОБА_1 щодо невідповідності відеозйомки нормам законодавства, судом апеляційної інстанції відхиляються. Враховує апеляційний суд також те, що ОСОБА_1 не заперечує того факту, що саме 10 лютого 2022р. він приїхав з Харкова у Новий Буг та подія, зафіксована на відеозаписі працівниками поліції, відбувалася саме 10.02.2022 року, а тому аргументи щодо дати та часу, які зафіксовані на відеозаписі реєстратора та ще не настали, не спростовують обставин вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував, що після того, як він зупинився біля свого будинку та вийшов з кабіни, приблизно через 2 хвилини до нього підійшли працівники поліції, які зупинилися позаду його автомобіля. Фактично він тільки заперечував той факт, що працівники поліції вимагали від нього зупинитися під час його керування транспортним засобом, наполягаючи на тому, що він зупинився сам, а потім до нього підійшли працівники поліції. Посилання скаржника на те, що огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за законом проводиться в присутності двох свідків, є безпідставним, оскільки 17.03.2021року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» №1231-IX від 16.02.2021 року, яким частина 2 статті 266 КУпАП викладена у новій редакції. Отже на час вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення законом передбачено проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів із застосуванням технічних засобів відеозапису і тільки у разі неможливості застосування таких засобів закон вимагає проведення огляду у присутності двох свідків. Враховуючи, що огляд ОСОБА_1 проводився з використанням спеціальних технічних засобів відеозапису, то участь свідків була не обов`язкова. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено саме за відмову проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, а не за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що і підтверджується відеозаписом, а поведінка ОСОБА_1 , зафіксована на відеозаписі, свідчить про те, що у працівників поліції були підстави для обґрунтованої підозри, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Ствердження скаржника про те, що він не відмовлявся від проходження огляду спростовуються відеозаписом, доданим до протоколу серії ДПР18 № 209860, із якого вбачається, що працівниками поліції неодноразово було запропоновано ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер, на що він відмовився. Також йому неодноразово було запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження медичного огляду, на що останній спочатку погодився, а потім відмовився. Така поведінка ОСОБА_1 продовжувалася протягом тривалого часу. Сукупний аналіз поведінки ОСОБА_1 свідчить про його не бажання проходити огляд у медичному закладі та про фактичну відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку. При відмові від проходження медичний огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер, ОСОБА_1 не посилався на погане самопочуття через підвищений тиск та на наявність у нього захворювання, яке може спотворити показання тесту та не вимагав надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (газоаналізатора Драгер), хоча працівниками поліції йому був продемонстрований газоаналізатора Драгер та повідомлено, що він сертифікований. Щодо посилань ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, як на підставу для відмови у проходженні огляду на місці зупинки транспортного засобу, на наявність у нього хвороби шлунково-кишкового тракту, оскільки за наявності такої хвороби показники будуть мати неправильні результати, слід також зазначити наступне. Відповідно до ст. 266 КУпАП, у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. За такого, ОСОБА_1 , у разі не згоди проходити огляд на місці зупинки транспортного засобу да допомогою газоаналізатора Драгер, зобов`язаний був на вимогу поліцейського поїхати до спеціалізованого медичного закладу на протязі двох годин з моменту зупинки та у присутності працівників патрульної поліції пройти такий огляд. Крім того, відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок складається в 3-х примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров`я. Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку. Таким чином, водій ОСОБА_1 у разі не згоди з висновком закладу охорони здоров`я мав можливість оскаржити його в установленому законом порядку. Проте ОСОБА_1 не тільки не скористався таким правом, а взагалі відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Крім того, як вбачається з відеозапису поліцейського при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, на вимогу поліцейського проїхати до медичного закладу для проходження огляду, ОСОБА_1 відповів відмовою та не висловлював недовіру до медичного закладу або бажання проїхати до іншого медичного закладу. Також про це не зазначив у складеному відносно нього протоколі. Відсутність в матеріалах справи направлення водія на огляд до закладу охорони здоров`я, не спростовує факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, оскільки даний факт зафіксований іншими зазначеними вище належними та допустимими доказами у справі, а посилання скаржника на те, що лише наявність вказаного направлення є належним доказом направлення водія на огляд до закладу охорони здоров`я транспортного засобу відповідно до вимог ст. 266 КУпАП для виявлення чи спростування стану сп`яніння, а його відсутність свідчить про порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан сп`яніння, є суб`єктивним тлумаченням апелянтом зазначеної норми права, оскільки відповідно до змісту положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складається поліцейським у разі відмови пройти такий огляд на місці зупинки, або у разі незгоди із результатами огляду за допомогою спеціальних технічних засобів, який проведений поліцейським, та згоди водія пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Оскільки ОСОБА_1 не погодився пройти огляд на стан сп`яніння ні на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів, ні у закладі охорони здоров`я, складання направлення водія на огляд до медичного закладу не було необхідним. Отже, працівники патрульної поліції зафіксували у встановленому законом порядку як керування ним транспортним засобом, так і відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що у нього працівниками поліції не було вилучено посвідчення водія, а транспортний засіб не був посталений на штрафмайданчик, слід зауважити, що ОСОБА_1 відмовився надати працівникам поліції документи, в тому числі і посвідчення водія, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАВ №433847 від 10 лютого 2022 року. Крім того, правильність дій поліцейського щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом сама по собі не є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки відсторонення водія від керування не входить до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а отже не підлягає доказуванню у даній справі, як і правомірність дій працівників поліції щодо підстав зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Посилання скаржника на те, що поліцейські не мали права його відправляти проходити огляд самостійно, допускати його до керування, не відповідають обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами, які не підтверджують зазначених фактів. Так, з відеозапису вбачається, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд самостійно. Зупинка транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 була здійснена ним біля свого будинку, тому потреба у подальшому керуванні транспортним засобом була відсутня, усно працівниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 про неможливість подальшого керування ними транспортним засобом, викликану його станом. За такого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сукупність наявних в матеріалах справи та досліджених судом доказів свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки ними доведено порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху щодо обов`язку водія на вимогу працівника поліції пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння. При цьому суд враховує, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Зазначені вище докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про справі щодо ОСОБА_1 . Як уже зазначалося, відеофіксація відповідно до статті 251 КУпАП є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №209860. Зафіксовані відеозаписом обставини стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Проаналізувавши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції критично відноситься до доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , що відеозапис, доданий поліцейськими до матеріалів справи є недопустимим доказом, в тому числі і через те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення його з ним не ознайомлювали. Зокрема, зі змісту відеозапису вбачається факт керування ОСОБА_1 вказаним автомобілем, а також того, що на пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Драгер він відповів відмовою, також ОСОБА_1 відмовився проїхати для проходження медичного огляду до медичного закладу. Отже, працівники патрульної поліції зафіксували у встановленому законом порядку відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також повідомили про складання матеріалів адміністративної справи за ч.1 ст.130 КУпАП. Слід також зазначити, що у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. ст. 130 КУпАП, апеляційному суду не надано, в тому числі і про стан здоров`я ОСОБА_1 в день скоєння адміністративного правопорушення, а саме того, що його поведінка 10 лютого 2022р. була викликана станом здоров`я через підвищений тиск. При цьому апеляційний суд враховує, що сама по собі наявність такого хронічного захворювання як гіпертонічна хвороба, не перешкоджала ОСОБА_1 виконувати функції водія як в цей день, так і напередодні, чи після 10 лютого 2022р. Не містять матеріали справи також докази відсутності у працівників поліції, які складали протокол про адміністративне правопорушення, спеціальних звань для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу, тому дані посилання скаржника мають характер припущення, не підкріпленого належними доказами. Слід зазначити, що з відеозапису вбачається, що вході спілкування на запитання ОСОБА_1 працівники поліції повідомили не тільки свої прізвища, а в те, що вони є співробітниками поліції, назвали підрозділ поліції та звання (лейтенант поліції). Доказів про порушення права ОСОБА_1 на захист під час складання протоколу про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять. При накладенні стягнення на ОСОБА_1 за правопорушення, вчинене 10 лютого 2022 року, визначенні його виду та розміру, місцевим судом дотримані загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, визначені ст. 33 КУпАП. При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху. Отже, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що місцевий суд вірно оцінив наявні в даній справі докази відповідно до вимог ст. 251 КУпАП та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху за протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №209860 від 10 лютого 2022 року, а також що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 130 КУпАП як відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Тому підстав для скасування постанови судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 03 травня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП суд апеляційної інстанції не вбачає. Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 03 травня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1(один) рік залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду В.І. Темнікова