Постанова Дніпровський апеляційний суд № 188/3541/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5899/26 Справа № 188/3541/25 Суддя у 1-й інстанції - Курочкіна О.М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М., за участю секретаря Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2026 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Миколаївська сільська рада Миколаївської територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області, державний нотаріус Васильківської державної нотаріальної контори, В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області із заявою про встановлення факту що має юридичне значення. В обґрунтування заяви зазначено, що мати заявника - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя отримала квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки №323 від 15.05.2025 року виданої Відділом «ЦЕНТР НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ» виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області на момент смерті ОСОБА_2 вищезазначеній у квартирі з нею проживали та були зареєстровані: ОСОБА_3 (вітчим заявника), ОСОБА_1 - син померлої, ОСОБА_4 дружина заявника, ОСОБА_1 - який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 у заявника з дружиною народився син ОСОБА_5 , який був також зареєстрований за вказаною адресою. 10 жовтня 2008 року ОСОБА_1 і члени його сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 в рівних частках набули права власності на квартиру відповідно до свідоцтва про право власності на житло. Згідно з довідкою Павлоградського МБТІ №21327 від 09.07.2025 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 1/4 частина квартири, ОСОБА_4 1/4 частина квартири, ОСОБА_6 1/4 частина квартири, ОСОБА_3 1/4 частина квартири, станом на 03.04.2009р. на підставі свідоцтва про право власності, виданого 10.10.2008р. виконкомом Миколаївської сільської ради та записано в реєстрову книгу №6-64. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер вітчим заявника ОСОБА_3 . Відповідно до довідки №322 від 15.05.2025 року, яка видана Відділом «ЦЕНТР НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ» виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області на момент смерті ОСОБА_3 у вищезазначеній квартирі з ним були зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . ОСОБА_1 звернувся до Петропавлівської державної нотаріальної контори з заявою про видачу йому свідоцтва про право на все майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , який на момент смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але 14.08.2025 року отримав Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не підтвердив проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Факт того, що заявник та померлий вітчим з 1992 року постійно проживали разом та вели спільне господарство по АДРЕСА_2 засвідчено у довідці №176 від 11.09.2025 року виданої виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області . Також факт спільного проживання заявника з померлим вітчимом підтверджується довідками про реєстрацію за однією адресою та фактом набуття квартири у спільну власність. Заявник вказав, що інші спадкоємці на спадкове майно відсутні, тобто встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право. У зв`язку із вище викладеним ОСОБА_1 просив встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно проживав зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Миколаївська сільська рада Миколаївської територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області, Державний нотаріус Васильківської державної нотаріальної контори про встановлення факту, що має юридичне значення - залишено без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Учасники справи не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді. 15.05.2026 року на адресу апеляційного суду від завідувача Васильківської державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи без участі сторони. Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника апелянта, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер його вітчим - ОСОБА_3 , після чого заявник звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте державний нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не підтвердив проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду Залишаючи заяву про встановлення факту родинних відносин без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що на момент смерті ОСОБА_3 у вищезазначеній квартирі з ним були зареєстровані крім заявника, ще ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які є власниками в частках спірної квартири і такими, що прийняли спадщину, а тому існує спір про право на спадщину. Колегія суддів не погоджується з цими висновками з огляду на таке. Постановляючи ухвалу про залишення заяви про встановлення факту родинних відносин, суд першої інстанції не з`ясував обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановив коло спадкоємців саме ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та не перевірив чи впливатиме на їх права та обов`язки рішення суду про встановлення факту родинних відносин. Суд, зазначивши про наявність спору про право, що має розглядатися у порядку позовного провадження, не встановив та не зазначив між ким існує спір, оскільки існування спору про право має бути реальним, а не гіпотетичним. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18); від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20 ). Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину пов`язана виключно з тим, що ОСОБА_1 не підтвердив проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Отже, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним. Суд першої інстанції не врахував визначеного порядку розгляду справ окремого провадження, відповідно до якого під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (стаття 294 ЦПК України). Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, відповідно до вимог ЦПК України. Керуючись статтями 259, 268, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2026 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 15 липня 2026 року. Повний текст судового рішення складено 16 липня 2026 року. Головуючий О.В. Свистунова Судді: І.Ю. Ткаченко М.М. Пищида