Постанова Дніпровський апеляційний суд № 191/3166/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5611/26 Справа № 191/3166/22 Суддя у 1-й інстанції - Порошина О. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою , В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2022 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 22.09.2022 року о 14 годині 30 хвилин в Синельниківському районі, Дніпропетровської області на ґрунтовій дорозі с.Андріївка - с.Новий Посьолок ОСОБА_1 керуючи автомобілем Hyundai Sonata реєстраційний номер НОМЕР_1 не вибрав безпечну швидкість руху під час зустрічного роз`їзду з трактором МТЗ- 82УК реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , не дотримався небезпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення. Під час ДТП трактор МТЗ- 82 УК реєстраційний номер 51558 АЕ отримав механічні ушкодження і відповідно йому, як власнику вказаного трактору заподіяна матеріальна шкода. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 1.5, 12.1, 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху. Дорожньо - транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 . За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що підтверджується постановою Синельнихівського міськрайсуду Дніпропетровської області від 12.10.2022 року. Діями ОСОБА_1 йому спричинена матеріальна шкода. Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ № 7322 від 10.10.2022 року вартість матеріального збитку, спричиненого йому в результаті пошкодження трактору складає 46686,38 грн. На проведення незалежного автотоварознавського дослідження по оцінці автотранспорту ним витрачено 6000 грн, що підтверджується договором про надання послуг № 7322 від 29.09.2022 року, актом виконаних робіт № 7322 від 10.10.2022 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 7322 від 29.09.2022 року. Всього йому завдано матеріальної шкоди на суму: 52686,38 грн. До будь якої страхової компанії з метою відшкодування завданих збитків він не звертався в зв`язку з тим, що власник автомобілю Hyundai Sonata реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , під час ДТП не мав полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення серія БАД № 689026 у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП. До МТСБУ з метою виплати страхового відшкодування він також не звертався, так як належний йому трактор не застрахований, а для отримання відшкодування від МТСВУ необхідна її наявність відповідно до ЗУ « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Внаслідок неправомірної поведінки відповідача йому заподіяна і моральна шкода, яку він оцінює в 30000 грн. Спричинена йому моральна шкода складається з душевних страждань, котрі він відчував та продовжує відчувати по теперішній час, в зв`язку з протиправними діями відповідача, а саме у зв`язку із пошкодженням його майна, а також тим що перед ДТП він їхав на належну йому земельну ділянку для виконання робіт для підготовки землі для посіву озимої пшениці, але у зв`язку з пошкодженням трактору він вказані роботи не виконав та в цьому році озиму пшеницю не посіяв, а всі заощадження витрачаю на ремонт трактора. Таким чином це визвало виникнення психотравматичних факторів, які стали джерелом негативних емоцій, котрі він відчуває до теперішнього часу, в зв`язку з чим порушений звичайний уклад його життя. Просив суд стягнути із ОСОБА_1 на його користь 52 686, 38 грн в рахунок відшкодування йому матеріальної шкоди та 30000 грн в рахунок відшкодування йому моральної шкоди. Вирішити питання про судові витрати. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2026 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 - матеріальну шкоду у розмірі 46686,38 грн., витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 6000,00 грн., моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1288,68 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 46 686, 38 грн, витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 6 000,00 грн, витрат по сплаті судового збору у розмірі 1288,68 грн та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Учасники справи не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді, а також оголошенням на веб-порталі Судової влади України. Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У судовому засіданні встановлено, що 29.09.2022 року з Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла справа з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №057687 від 22.09.2022 року, складений відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, в якому зазначено, що 22.09.2022 року о 14:30 годині в Синельниківському р-ні, по ґрунтовій дорозі с. Андріївка - с. Новий Посьолок км 21300 ОСОБА_1 керував автомобілем HYUNDAI-SONATA реєстраційний номер НОМЕР_5 , під час руху не вибрав безпечну швидкість руху, під час зустрічного роз`їзду з трактором МТЗ-82УК реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП постраждалих немає, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Відповідно до постанови Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.10.2022 р., відповідача по справі, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. На момент ДТП майнові інтереси власників транспортних засобів не були застраховані. Згідно з вимогами ч.1 та ч.2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Позивач надав суду докази на підтвердження факту заподіяння йому матеріальної шкоди та її розмір, про що свідчить Звіт №7322 від 29.09.2022 року про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ, матеріальний збиток, завданий власникові колісного трактору Сільгосптехніка МТЗ-82 УК «Беларус» державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження складає: 46 686,38 грн. Вартість проведення оцінки вартості матеріального збиту завданого власнику КТЗ Звіт №7322 у розмірі 6000,00 грн, підтверджується договором про надання послуг № 7322 від 29.09.2022 року, актом №7322 виконаних послуг від 10.10.2022 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру №7322 від 29.09.2022 року. Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). За частинами 2, 5 статі 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо незгоди зі Звітом №7322 від 29.09.2022 року про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ, зважаючи на наступне. Вказаний звіт складений оцінювачем ОСОБА_3 , який має вищу за фахом освіту, кваліфікацію аварійного комісара (свідоцтво № 1300 від 27.06.2008 року), кваліфікацію оцінювача (свідоцтво МФ № 4179 від 04.03.2006 року). Посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача (посвідчення МФ № 7427- ПК від 21.06.2022 року). Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 4720 від 12.06.2006 року. Сертифікат суб?єкта оціночної діяльності № 384/21 від 17.05.2021 року. У зазначеному Звіті міститься посилання на статтю 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III, якою передбачено відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності за порушення вимог цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна. Таким чином, оцінювач був попереджений про відповідальність, встановлену законодавством України. Під час розгляду справи відповідачем не було подано належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість і достовірність Звіту №7322 від 29.09.2022 року. Зокрема, апелянт не навів переконливих аргументів щодо невідповідності зазначеного Звіту вимогам законодавства, його неповноти, суперечливості чи недостовірності. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що звіт про оцінку не є висновком судової експертизи. Разом із тим сама по собі ця обставина не свідчить про його недопустимість як доказу. Звіт про оцінку є письмовим доказом, який відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі. За відсутності належних та допустимих доказів, які б спростовували його висновки або свідчили про недостовірність чи необ`єктивність проведеної оцінки, такий звіт може бути покладений в основу судового рішення. Такий правовий підхід узгоджується з практикою Верховного Суду щодо оцінки письмових доказів, зокрема звітів суб`єктів оціночної діяльності. Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом не заявляв клопотання про призначення відповідної судової експертизи у справі. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що вказаний Звіт №7322 від 29.09.2022 року є належним і допустимим доказом у справі, який відповідає вимогам процесуального закону та підлягає врахуванню при вирішенні спору по суті. Відтак підстави для його відхилення або неврахування судом відсутні. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про те, що розмір матеріальної шкоди, завданої власнику колісного трактора Сільгосптехніка МТЗ-82 УК «Беларус», державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , становить 46 686,38 грн, а також що вартість проведення оцінки розміру матеріального збитку відповідно до Звіту № 7322 становить 6 000,00 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки зазначені суми є належним чином підтвердженими матеріалами справи, документально обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. У частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржується, а тому відповідно до меж апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції не переглядається. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 16 липня 2026 року. Головуючий О.В. Свистунова Судді: М.М. Пищида І.Ю. Ткаченко