Ухвала КЦС ВС № 2-4730/11

УХВАЛА 16 липня 2026 року м. Київ справа № 2-4730/11 провадження № 61-8849ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трутнєв Сергій Валерійович, на постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов Вадим Вячеславович, про заміну сторони виконавчого провадження, ВСТАНОВИВ: У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, просив замінити стягувача з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ОСОБА_2 у виконавчих провадженнях щодо виконання рішення Печерського районного суду м. Києва у справі 2-4730/11 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № ML-009/916/2006 від 21 грудня 2006 року. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження у зв`язку зі спливом строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким задоволено заяву ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено сторону стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ОСОБА_2 у виконавчих провадженнях ВП НОМЕР_1 та ВП НОМЕР_2 щодо виконання рішення Печерського районного суду м. Києва у справі 2-4730/11 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № ML-009/916/2006 від 21 грудня 2006 року. 01 липня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трутнєв С. В., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року та залишити в силі ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження. ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трутнєв С. В., просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року, посилаючись на те, що він не був обізнаний про розгляд справи у встановленому законом порядку, а повний текст оскаржуваної постанови не був вручений йому у день його складання. Вказує, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався від свого представника, який 01 червня 2026 року ознайомився з матеріалами справи в приміщенні суду, на підтвердження чого надав копію останньої сторінки заяви про ознайомлення з матеріалами справи, яка містить розписку адвоката Семенюти О. Ю. про часткове ознайомлення з матеріалами справа від 01 червня 2026 року. Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 ЦПК України). Частиною третьою статті 394 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень 29 квітня 2024 року забезпечено надання загального доступу до повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року. З касаційною скаргою заявник звернувся лише 01 липня 2026 року, тобто після спливу більше двох років з дня складення повного тексту судового рішення і забезпечення надання загального доступу до повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд. У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і не-переборними обставинами. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є не-обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України»). Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України. Учасник судового процесу, реалізуючи свої процесуальні права має вчиняти дії з дотриманням процесуальних строків звернення до суду, тобто добросовісно користуватися своїми правами з метою недопущення настання негативних наслідків для такого учасника справи, які зумовлять докладання додаткових зусиль, направлених на поновлення, пропущеного процесуального строку. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, у судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про розгляд справи повідомлявся судом належним чином шляхом направлення судового повідомлення на поштову адресу, однак конверт повернувся до суду з довідками поштового відділення із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про отриману кореспонденцію. Зазначене свідчить про умисне неотримання поштового відправлення. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 та від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17. Разом з тим, заявником не надано доказів на підтвердження порушення апеляційним судом порядку вручення копії судового рішення, передбаченого статтею 272 ЦПК України, та обставин, що об`єктивно перешкоджали отриманню оскаржувану постанову, ознайомленню з її змістом і поданню касаційну скаргу в передбачений ЦПК України строк. Додана до касаційної скарги копія останньої сторінки заяви про ознайомлення з матеріалами справи, яка містить розписку адвоката Семенюти О. Ю. про часткове ознайомлення з матеріалами справа від 01 червня 2026 року не може слугувати достатнім доказом наявності обставин непереборної сили. Із заяви від 01 червня 2026 року вбачається, що ця заява подавалась повторно. Колегія судів враховує, що заявнику достеменно відомо про наявність судового провадження у справі № 2-4730/11 про стягнення з нього заборгованості, а також про відкрите виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у цій справі. Таким чином, заявником не доведено достатніми й достовірними доказами, що про існування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції він дізнався лише 01 червня 2026 року. Сплив одного року з дня складення повного тексту судового рішення за відсутності обставин непереборної сили, які могли перешкодити своєчасному поданню касаційної скарги, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою учасника справи. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трутнєв С. В., на постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року. Відкриття за спливом значного періоду часу касаційного провадження щодо судового рішення, яке набрало законної сили, може бути визнано порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в таких його елементах як правова визначеність та остаточність судового рішення. Керуючись частинами першою, третьою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трутнєв Сергій Валерійович, про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року відмовити. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трутнєв Сергій Валерійович, на постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов Вадим Вячеславович, про заміну сторони виконавчого провадження. Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович