Постанова 4820 № 686/22429/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/22429/25 Провадження № 22-ц/820/1497/26 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М. Янчук Т.О., секретар судового засідання Плінська І.П. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/22429/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2026 року у складі судді Колієва С.А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в: В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Держави Україна сімдесят п`ять мільйонів гривень, моральної шкоди, завданої йому порушенням його прав невиконанням рішення суду у справі № 686/5130/22 в порядку ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.ст. ст 23, 1173 ЦК України та ст. 56 , 129 Конституції України. Позивач зазначав, що рішення суду в справі № 686/5130/22 не виконано до сьогоднішнього дня, такими діями йому завдана моральна шкода, яка полягає у порушенні права на судовий захист. Позивач змушений звертатись до суду з метою захисту прав. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Невиконання державою України позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконання рішення призведе до порушення прав, гарантованих ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання рішення без зайвих затримок. Відшкодування моральної шкоди і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень суду, якщо чинники, які затримують процес чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. Моральна шкода за порушене право розрахована за вільним волевиявленням з врахуванням рішень ЄСПЛ без будь-якої методики, оскільки така відсутня в державі Україна. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як незаконне та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. На його думку, судом першої інстанції не враховано обставини, які мають значення для справи, не надано оцінку доказам, на які посилався позивач. При цьому, посилається на ненадання належної правової оцінки наданим позивачем доказів та правовим позиціям Верховного Суду в подібних правовідносинах, застосування оціночних суджень в рішенні суду при повному нехтуванні діючого законодавства України, законів логіки та здорового глузду. Вказує, що судом першої інстанції не виконано мети цивільного судочинства, порушене право позивача суд не захистив, не забезпечив належного відшкодування. Крім того, посилається, що розгляд справи було здійснено неповноважним судом, оскільки порушено порядок розподілу судової справи між суддями. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 686/5130/22 скасовано рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2022 року в частині відмови в позові до держави росія (російська федерація) та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України, грошові кошти в сумі 500000 грн. Наразі це судове рішення залишається невиконаним. Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (частина перша та друга). За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. В силу частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Як передбачено частиною першою статті 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків. В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього. При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу). У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб. Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого. Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2020 року (справа №826/17656/16) та від 30 квітня 2020 року (справа №804/2076/17), вирішуючи спори щодо відшкодування моральної шкоди зв`язку з невиконанням рішення суду, зазначив, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи. Позивач не надав належних і допустимих доказів щодо протиправності дій (бездіяльності) органів державної влади України у невиконані цього судового рішення та відповідно доказів, що внаслідок невиконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року (справа № 686/5130/22) з боку Держави Україна ОСОБА_1 завдано моральної шкоди. За таких обставин суд першої інстанції правильно керувався тим, що ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави Україна перед ним за завдані збитки, а тому позов є необґрунтованим. Посилання ОСОБА_1 на доведеність вимог і неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи. Доводи ОСОБА_1 , у тому числі щодо порушення його права на судовий захист внаслідок невиконання судового рішення, не спростовують правомірність висновків місцевого суду. Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права є безпідставними. Висновки суду першої інстанції не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, на які ОСОБА_1 вказує в апеляційній скарзі. Щодо доводів апелянта про розгляд справи неповноважним судом, оскільки порушено порядок розподілу судової справи між суддями, то такі доводи є безпідставними з огляду на наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 14 ЦПК України визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ). Особливості розподілу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 17 ст. 33 ЦПК України). Згідно з пп. 15.4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, в чинній редакції, визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється: до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу; після приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, встановленими цією редакцією Кодексу. Пунктом 130 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021, №1845/0/15-21, з відповідними змінами, встановлено, що до початку функціонування підсистеми автоматизованого розподілу справ у складі ЄСІТС визначення судді, судді-доповідача та присяжних для розгляду справи здійснюється відповідно до вимог розділу IV цього Положення засобами автоматизованої системи документообігу суду. Інші доводи апеляційної скарги висновок суду першої інстанції не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010). Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 16 липня 2026 року. Судді А.М. Костенко Л.М. Грох Т.О. Янчук