LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Хмельницький апеляційний суд686/25040/25

від 09.07.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/25040/25 Провадження № 22-ц/820/1498/26 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Дубова М.В розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/25040/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня 2026 року у складі судді Колієва С.А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі представника Головного управління національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в : 03 вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000 000 грн, завданої йому внаслідок незаконних рішень та бездіяльності службових осіб держави, що призвело до порушення його конвекційного права на ефективний засіб юридичного захисту внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження № 12023243560000061 в порядку ст. 3 та 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1 ст. 23, 1173 ЦК України, ст. 55 і 56 Конституції України. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня 2026 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі ГУНП у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Апелянт посилається, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки суддя фактично відмовився здійснювати розгляд поданого ним позову, пославшись на формальні підстави. Крім того, зазначає ОСОБА_1 , що він не був повідомлений належним чином про розгляд справи, що є самостійною підставою для скасування судового рішення. ГУНП в Хмельницькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, в свою чергу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку. Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 просив стягнути з Держави Україна на його користь 40 000 000 грн. внаслідок незаконних рішень та бездіяльності службових осіб держави, що призвело до порушення його конвекційного права на ефективний засіб юридичного захисту внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження № 12023243560000061. Як вірно було встановлено судом першої інстанції позивач 15 вересня 2025 року знову звернувся до суду з аналогічним позовом до Держави Україна про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження № 12023243560000061, зокрема у цивільній справі № 686/26366/25 фактично за період до 15 вересня 2025 року. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 3 частини 1 статті 255 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 зазначила, що «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі». У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір» (у цій постанові ЦПК України у редакції до грудня 2017 року). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу». Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15). Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Як вірно вказано судом, ОСОБА_1 звертався з позовом з аналогічними вимогами із тих самих підстав 15 вересня 2025 року до Держави Україна, який перебував у провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, цивільна справа № 686/26366/25. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 24.12.2025 року у справі 686/26366/25, яке було залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19.03.2025 року, у задоволенні поданого ОСОБА_1 позову було відмовлено у повному обсязі. Таким чином, вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних рішень та бездіяльності службових осіб держави Україна, що привело до порушення його конвекційного права на ефективний засіб юридичного захисту внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження № 12023243560000061 в порядку ч.1 ст.23 та ст. 1174 ЦК України, ст. 56 Конституції України, ст. 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за період до 03.09.2025 року включно вже були предметом судового розгляду і з тих самих підстав є таке, що набрало законної сили рішення суду у справі № 686/26366/25. За таких обставин, висновок суду про закриття провадження у справі відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України провадження є законним та обґрунтованим. Доводи ОСОБА_1 , що він не був повідомлений належним чином про розгляд справи, спростовуються матеріалами справи, які містять докази належного повідомлення позивача про розгляд справи, в тому числі і про судове засідання ,яке відбулося 16.04.2026 року. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункт 3 частини 1 статті 255 ЦПК України, таким чином відсутні підстави вважати неправильним застосування судом норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 13 липня 2026 року. Суддя А.М. Костенко Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»