LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Київський апеляційний суд365/1/26

від 09.07.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргуАкціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» задовольнити. Рішення Згурівського районного суду Київської області від 06 лютого 2026 року в частині скасування арешту за № 6734723 від 06.03.2008, …

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Унікальний номер справи № 365/1/26 Головуючий у суді першої інстанції - Хижний Р.В. Апеляційне провадження № 22-ц/824/9081/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Верланов С.М., Желепа О.В., секретар Цуран С.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуАкціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на рішення Згурівського районного суду Київської області від 06 лютого 2026 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна, В С Т А Н О В И В: У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Баришівського ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна. Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить йому згідно договору купівлі-продажу № 5779 від 27.12.2006 року, засвідченого Згурівською районною державною нотаріальною конторою. В Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявна інформація про накладення арештів на нерухоме майно позивача: за № 6734723 від 06.03.2008 року, в межах якого накладено арешт на житловий будинок Згурівською районною державною нотаріальною конторою; за № 9001330 від 27.08.2009 року, в межах якого накладено арешт на все майно відділом ВДВС Згурівського РУЮ; за № 9195885 від 29.10.2009 року, в межах якого накладено арешт на все майно відділом ВДВС Згурівського РУЮ; за № 9870906 від 27.05.2010 року, в межах якого накладено арешт на все майно відділом ВДВС Згурівського РУЮ. Вказані арешти були накладені за заявами АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Разом з цим, рішенням Згурівського районного суду Київської області від 15 березня 2016 року відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 . Рішення Згурівського районного суду Київської області від 15 березня 2016 року залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року. Постановою Верховного суду України від 23 вересня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 відмовлено. Постановою ДВС Згурівського районного відділу державної виконавчої служби ЦМУЮ (м. Київ) від 12.03.2021 року виконавче провадження № НОМЕР_1 завершено, із зазначенням про припинення чинності арешту майна боржника та скасуванням інших заходів примусового виконання рішення. На виконанні у Баришівському ВДВС у Броварському районі Київської області відсутні матеріали виконавчого провадження. Позивачу було відмовлено у знятті арешту з майна з мотивів не винесення постанови про зняття арешту. На даний час підстави для подальшого арешту майна відсутні. Посилаючись на викладене, позивач просив суд зняти арешт з житлового будинку АДРЕСА_1 , який було накладено в межах виконавчого провадження: за № 6734723 від 06.03.2008 року, яким накладено арешт на майно Згурівською районною державною нотаріальною конторою; за № 9001330 від 27.08.2009 року, яким накладено арешт на все майно відділом ВДВС Згурівського РУЮ; за № 9195885 від 29.10.2009 року, яким накладено арешт на все майно відділом ВДВС Згурівського РУЮ; за № 9870906 від 27.05.2010 року, яким накладено арешт на все майно відділом ВДВС Згурівського РУЮ. Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 06 лютого 2026 року позов задоволено. Знято арешт з житлового будинку АДРЕСА_1 , який було накладено в межах виконавчого провадження, а саме: за № 6734723 від 06.03.2008 року, яким Згурівською районною державною нотаріальною конторою накладено арешт на житлового будинку АДРЕСА_1 ; за № 9001330 від 27.08.2009 року, яким накладено арешт на все майно відділом ВДВС Згурівського РУЮ; за № 9195885 від 29.10.2009 року, яким накладено арешт на все майно відділом ВДВС Згурівського РУЮ; за № 9870906 від 27.05.2010 року, яким накладено арешт на все майно відділом ВДВС Згурівського РУЮ. Стягнуто з Баришівського ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок його бюджетних призначень на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн. Не погоджуючись із таким рішенням суду, АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яке не брало участі у розгляді справи, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Згурівського районного суду Київської області від 06 лютого 2026 року в частині скасування арешту за № 6734723 від 06.03.2008 року, яким Згурівською районною державною нотаріальною конторою накладено арешт на житлового будинку АДРЕСА_1 , - скасувати, увалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що арешт за № 6734723 було накладено Згурівською районною державною нотаріальною конторою на підставі договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Вказує, що ОСОБА_1 не погасив заборгованість за кредитним договором, укладеним між ними, тому іпотечний договір продовжує дію. Тому зняття вказаного арешту порушує права апелянта як іпотекодержателя житлового будинку АДРЕСА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу представниця позивача ОСОБА_1 - адвокат Рева І.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Вказує, що рішення суду є законними і обґрунтованими, підстави для його скасування відсутні. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В частині зняття арешту за № 9001330 від 27.08.2009 року, за № 9195885 від 29.10.2009 року та за № 9870906 від 27.05.2010 року судове рішення не оскаржується, тому в цій частині апеляційному перегляду не підлягає. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлено, що позивачу ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу № 5779 від 27.12.2006 року, засвідченого Згурівською районною державною нотаріальною конторою, на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 9-10). Рішення Згурівського районного суду Київської області від 15 березня 2016 року залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року. Постановою Верховного суду України від 23 вересня 2020 року скасовано рішення Згурівського районного суду Київської області від 15 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 23-34). Постановою старшого державного виконавця Згурівського районного відділу державної виконавчої служби ЦМУЮ (м, Київ) Цатурян А. від 12.03.2021 року виконавче провадження № НОМЕР_1 завершено у зв`язку із скасуванням судом рішення, яке підлягало виконанню, тобто рішення Згурівського районного суду Київської області від 15 березня 2016 року (а.с. 35-36). Закінчення виконавчого провадження також підтверджується інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень. Арешти накладені у межах виконавчого провадження на нерухоме майно позивача не скасовані. Задовольняючи позов ОСОБА_1 у повному обсязі, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що накладений арешт на житловий будинок порушує права позивача як його власника, внаслідок чого він позбавлений можливості вільно розпоряджатися своїм майном, підстав для продовження обтяження не вбачається, накладений арешт є неактуальним, виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт завершене, а тому право власності позивача підлягає судовому захисту шляхом зняття арешту з житлового будинку АДРЕСА_1 . Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду в межах доводів апеляційної скарги з таких підстав. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном. Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед інших, припинення дії, яка порушує право. У відповідності зі ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 391 ЦК України встановлено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. За принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у господарському чи цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача / співвідповідача до участі у справі. Водночас установлення належності відповідачів є обов`язком суду, який той виконує під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (тобто ex officio), та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор) та яка звернулася до суду з відповідним позовом, а відповідачем - особа, яка, за твердженням позивача, повинна виконати зобов`язання (боржник). Схожі висновки Велика Палата Верховного Суду викладала у пунктах 46, 47, 76 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22. Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Схожі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27) та від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (підпункт 33.2). Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 39 постанови від 26.02.2020 у справі № 304/284/18 та пункті 8.10 постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20). Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Схожий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у пункті 80 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22. Виникнення спірних правовідносин у цій справі зумовлено неможливістю ОСОБА_1 повноцінно реалізувати своє право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Встановлено, що заборону на нерухоме майно за № 6734723 було накладено Згурівською районною державною нотаріальною конторою на підставі договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК». У справі, що переглядається, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не було залучено до участі у справі у суді першої інстанції. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» оскаржило рішення як особа, яка не брала участі у справі, оскільки вказаний спір безпосередньо стосується прав та обов`язків АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Так, відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі № 905/386/18). Наведеного суд першої інстанції помилково не врахував і зосередився на оцінці аргументів позивача щодо наявності підстав для скасування арешту. Дійсно, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи [див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41) та від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.9)]. Позивач правом залучити АТ КБ «ПРИВАТБАНК» співвідповідачем не скористався. За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові [див. постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.18) та від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 (пункт 103)]. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача [постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (пункт 189), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 153)]. Крім цього, у матеріалах справи відсутні докази припинення між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» правовідносин, що виникли з договору іпотеки, на підставі яких Згурівською районною державною нотаріальною конторою було накладено оспорюваний арешт на житловий будинок. Суд першої інстанції вказаного не перевірив та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для зняття арешту з житлового будинку АДРЕСА_1 за № 6734723 від 06.03.2008, який було накладено Згурівською районною державною нотаріальною конторою. Суд не звернув увагу, що вказаний арешт було накладено не в межах виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 . Отже, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 374, 375, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргуАкціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» задовольнити. Рішення Згурівського районного суду Київської області від 06 лютого 2026 року в частині скасування арешту за № 6734723 від 06.03.2008, накладеного Згурівською районною державною нотаріальною на житловий будинок АДРЕСА_1 , - скасувати, увалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст складено 15 липня 2026 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді С.М. Верланов О.В. Желепа

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»