Постанова 4824 № 754/18052/24

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 липня 2026 року місто Київ справа № 754/18052/24 апеляційне провадження № 22-ц/824/8697/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Саліхова В.В., суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 січня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Скрипки О.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ», третя особа: Загородній Олексій Михайлович про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги,- в с т а н о в и в : У грудні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги. Свої вимоги позивач мотивує тим, що ухвалою Господарського суду Київської області від 26.01.2022 року у справі № Б11/071- 07/14/18/2/3 про банкрутство ТОВ «Македони» замінено кредитора СТОВ «Македони» - ФОП ОСОБА_2 на правонаступника ТОВ «Міжнародна Адвокатська Компанія «ЮСЛ» в частині прав вимоги за кредиторськими вимогами до банкрута на суму 128 385,10 грн. При цьому судом встановлено, що 10.01.2021 року між ФОП ОСОБА_2 (кредитор; цедент) та ТОВ «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ» (новий кредитор; цесіонарій) укладено договір відступлення прав вимоги (цесії) № 1/01-2021, відповідно до умов якого в порядку та на умовах визначених цим договором цедент (ФОП ОСОБА_2 ) відступає цесіонарію (МАК «ЮСЛ»), а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові і стає кредитором за договором купівлі-продажу від 20.11.2011 року (основне зобов`язання) укладеним цедентом на суму 391 281,00 грн. у справі про банкрутство СТОВ «Македони» (далі боржник) (п. 1.1. договору). Згідно із п.п. 1.2., 1.3. договору:, за цим договором цесіонарій (МАК «ЮСЛ») набуває статус процесуального правонаступництва цедента (ФОП ОСОБА_2 ) з правом вимоги від боржника (СТОВ «Македони») у зобов`язаннях грошові кошти в розмірі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору. Відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 21.03.2007 року та від 23.04.2013 року у справі № Б11/071-07/14/18/2/3, загальна сума затверджених майнових вимог цедента (кредитора) складає 339 518,12 грн. Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п. 4.1. договору). Позивач вважає вказаний договір відступлення прав вимоги (цесії) фіктивним, тобто таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином та порушує його права. Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 10.06.2020 року у справі № Б11/071- 07/14/18/2/3 постановлено, зокрема, його клопотання, як арбітражного керуючого, від 16.01.2020 року № 03-14/Б11-47 задовольнити частково та затвердити звіт про нарахування оплати його послуг (грошової винагороди) та витрат, як арбітражного керуючого під час виконання повноважень ліквідатора банкрута - СТОВ «Македони» в частині основної грошової винагороди за період з 01.06.2019 року по 16.01.2020 року на суму 66 274,40 грн. та витрат в сумі 426,00 грн. 21.10.2020 року Північним апеляційним господарським судом ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 на вказану ухвалу залишено без задоволення, а ухвалу - без змін. Ухвалою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 15.02.2021 року у справі № Б11/071-07/14/18/2/3 постановлено відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_2 на вказані ухвалу та постанову. Оскаржуючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції від 10.06.2020 року у справі № Б11/071-07/14/18/2/3 кредитор та голова комітету кредиторів (на той час) ФОП ОСОБА_2 мала певні побоювання, що у разі відсутності майнових активів банкрута та коштів, отриманих від продажу майна банкрута, певний тягар відповідальності з оплати послуг арбітражного керуючого ОСОБА_1 буде покладений на кредиторів пропорційно заявлених вимог, в тому числі і на ФОП ОСОБА_2 , вимоги якої, що внесені до реєстру вимог кредиторів, становили 82% всіх вимог кредиторів. Зазначені побоювання підтверджені обставинами, викладеними ФОП ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на ухвалу місцевого господарського суду від 10.06.2020 року, а також інших процесуальних документах, та встановлені апеляційним господарським судом в постанові від 21.10.2020 року. Окрім того, покладення обов`язку сплати грошової винагороди арбітражного керуючого (ліквідатора) на кредиторів пропорційно їх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, підтверджувалося сталою судовою практикою Верховного Суду, про що ФОП ОСОБА_2 було достеменно відомо, адже аргументи її апеляційної скарги та доповнень до неї красномовно свідчили про таку обізнаність. Отже, позивач вважає, що з метою уникнення тягаря відповідальності з примусової оплати його послуг, як арбітражного керуючого, за рахунок кредиторів пропорційно вимог включених до реєстру вимог кредиторів, ФОП ОСОБА_2 прийняла рішення відступити свої грошові вимоги стосовно банкрута третій особі, а саме - ТОВ «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ», та вийти таким чином зі складу кредиторів у справі № Б11/071-07/14/18/2/3 про банкрутство ТОВ «Македони». Такі дії ФОП ОСОБА_2 , на думку позивача, можна розцінювати як навмисні та цілеспрямовані, для уникнення наведеної вище відповідальності, адже поряд з правом вимоги за оспорюваним правочином - договором відступлення прав вимоги (цесії) № 1/01-2021 укладеного 10.01.2021, ФОП ОСОБА_2 передала й певні обов`язки ТОВ «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ» по оплаті послуг арбітражного керуючого ОСОБА_1. за рахунок кредиторів пропорційно вимог включених до реєстру вимог кредиторів. Ті обставини, що передані за оспорюваним договором відступлення прав вимоги (цесії) № 1/01-2021 обов`язки ТОВ «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ» по оплаті послуг арбітражного керуючого ОСОБА_1. за рахунок кредиторів пропорційно вимог включених до реєстру вимог кредиторів заздалегідь не будуть виконані підтверджується наступним. Позивач зазначає, що згідно відкритих джерел відомо, що новий кредитор «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ» (має невиконані виконавчі провадження, ще з 2020 року має несплачені боргові зобов`язання перед фізичними та юридичними особами. Наведене, на думку позивача, свідчить про те, що договір відступлення прав вимоги (цесії) № 1/01-2021 від 10.01.2021 року кредитором ФОП ОСОБА_2 було укладено з юридичною особою - «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ», яка мала відкриті та не закінчені виконавчі провадження та на період постановлення ухвали Господарського суду Київської області від 26.01.2022 року, коли було замінено кредитора СТОВ «Македони» - ФОП ОСОБА_2 на правонаступника ТОВ «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ», ці виконавчі провадження не було завершено, та борг перед фізичною та юридичною особою існує і досі. Таким чином, на переконання позивача, договір відступлення прав вимоги (цесії) № 1/01-2021 від 10.01.2021 року має ознаки фраудаторного правочину (правочин, який вчинений боржником на шкоду кредитору, а саме з метою ухилення від виконання судового рішення), адже ФОП ОСОБА_2 розуміла, що затверджена судом грошова винагорода арбітражного керуючого ОСОБА_1 за період надання послуг саме цьому кредитору з 01.06.2019 року по 16.01.2020 року в загальній сумі 66 700,40 грн. буде покладено в тому числі і на учасника провадження ФОП ОСОБА_2 в певному відсотковому розмірі. Позивач вказав на те, що з метою отримання грошової винагороди, затвердженої ухвалою Господарського суду Київської області від 10.06.2020 року у справі № Б11/071-07/14/18/2/3 на суму 66 274,40 грн. та витрат в сумі 426,00 грн., він, як арбітражний керуючий, в серпні 2022 року звертався до Господарського суду Київської області з заявою про покладення обов`язку сплати грошової винагороди, затвердженої ухвалою суду від 10.06.2020 року у справі № Б11/071-07/14/18/2/3, зокрема, і на кредитора ФОП ОСОБА_2 , якому надавались ці послуги, в розмірі 54 694,32 грн. Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.03.2023 у справі № Б11/071-07/14/18/2/3 дану заяву задоволено, стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на його користь 54 694,32 грн. винагороди і витрат. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 року вказану ухвалу в частині повного задоволення заяви арбітражного керуючого ОСОБА_1. від 16.08.2022 року № 03-21/Б11-43 та стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1. 54 694, 32 грн. винагороди і витрат скасовано, пункт 2 ухвали господарського суду Київської області від 01.03.2023 року у справі №Б11/071-07/14/18/2/3 викладено наступним чином: «Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ» (код ЄДРПОУ 41821770, 03062, м.Київ, проспект Перемоги, 7) на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 54 694, 32 грн. винагороди і витрат». Постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 05.12.2023 року вказані судові рішення в цій частині не скасовувались і не змінювались. Після пред`явлення до виконання наказу на стягнення з ТОВ «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ» на його користь 54 694, 32 грн. винагороди і витрат, з відкритих джерел було з`ясовано, що ця установа є боржником у відкритих виконавчих провадженнях ще з 2020 року та відсутні будь-які кошти та майно для задоволення грошової винагороди арбітражного керуючого ОСОБА_1. Окрім того, на його заяву, направлену приватному виконавцю Лановенко Л.О., отримано відповідь від 04.12.2024 року № 76142423, згідно якої вбачається, що будь-яке рухоме та нерухоме майно за ТОВ «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ» не зареєстровано, грошові кошти відсутні, а також наявне відкрите виконавче провадження ВП НОМЕР_1 з примусового виконання рішення у справі №910/8842/20. З врахуванням висновків Верховного Суду щодо визначення основних ознак фіктивного правочину позивач також зазначає, що новий кредитор ТОВ «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ» не вживало жодних заходів у справі про банкрутство СТОВ «Македони» аби відшкодувати з банкрута кошти, які він мав би отримати за договором відступлення прав вимоги (цесії) № 1/01-2021, укладений 10.01.2021 року. Крім того, ТОВ «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ» не прийняло участі в жодному судовому засіданні, які призначав Господарський суд Київської області, про що свідчать відомості Єдиного реєстру судових рішень України, які є відкритими. Тобто, новий кредитор навіть не намагався досягнути мети укладеного договору відступлення прав вимоги (цесії) № 1/01-2021 від 10.01.2021 року, а саме відшкодування відступлених вимог, затверджених в реєстрі вимог кредиторів СТОВ «Македони». Позивач також стверджує, що з судових рішень у справі можна зробити висновок, що ніяких майнових активів банкрута в період з 26.01.2022 року по 16.02.2023 року новим ліквідатором Загороднім О.М. додатково не виявлено, та фактично, усі заходи по встановленню наявності (відсутності) майна банкрута були здійснені ще до 26.01.2022 року, коли відбулась заміна кредитора ФОП ОСОБА_2 на нового кредитора ТОВ «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ», що також підтверджує, що договір відступлення прав вимоги (цесії) № 1/01- 2021 від 10.01.2021 року було укладено між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ» не для дійсного досягнення мети цього договору. Відтак, позивач вважає, що договір відступлення прав вимоги (цесії) № 1/01-2021 від 10.01.2021 року є договором фіктивним, адже укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а саме права кредитора ТОВ «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ» на отримання від СТОВ «Македони» відступлених вимог згідно укладеного договору відступлення прав вимоги (цесії) № 1/01-2021 від 10.01.2021 року, а також обов`язку цього кредитора по відшкодуванню йому, як арбітражному керуючому, грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора у справі № Б11/071-07/14/18/2/3 про банкрутство СТОВ «Македони». Посилаючись на викладені обставини, позивач просив задовольнити його вимоги, визнати вищевказаний договір недійсним, а також стягнути з відповідачів судові витрати. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27 січня 2026 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального. Вважає, що договір відступлення права вимоги (цесії) № 1/01-2021 укладений 10.01.2021 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ» фіктивний, тобто такий, що вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином та порушує права позивача. Зазначає, що з метою уникнення тягаря відповідальності з примусової оплати послуг арбітражного керуючого ОСОБА_1. за рахунок кредиторів пропорційно вимог включених до реєстру вимог кредиторів, ФОП ОСОБА_2 прийняла рішення відступити свої грошові вимоги стосовно банкрута третій особі, а саме - ТОВ "Міжнародна адвокатська компанія "ЮСЛ", та вийти таким чином сі складу кредиторів у справі № Б11/071-07/14/18/2/3 про банкрутство ТОВ «Македони». Такі дії ФОП ОСОБА_2 можна розцінювати як навмисні та цілеспрямовані, для уникнення наведеної вище відповідальності, адже поряд з правом вимоги за оспорюваним правочином - договором відступлення прав вимоги (цесії) № 1/01-2021 укладеного 10.01.2021, ФОП ОСОБА_2 передала й певні обов`язки ТОВ "Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ» по оплаті послуг арбітражного керуючого ОСОБА_1. за рахунок кредиторів пропорційно вимог включених до реєстру вимог кредиторів. Вказує, що договір відступлення прав вимоги (цесії) № 1/01-2021 від 10.01.2021 кредитором ФОП ОСОБА_2 було укладено з юридичною особою - Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ», яка мала відкриті та не закінчені виконавчі провадження та на період постановлення ухвали Господарського суду Київської області від 26.01.2022 коли було замінено кредитора СТОВ «Македони» - ФОП ОСОБА_2 на правонаступника ТОВ «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ» ці виконавчі провадження не було завершено, та борг перед фізичною та юридичною особою існує і досі. Зауважує, що відступлене право вимоги кредитора ФОП ОСОБА_2 новому кредитору ТОВ «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ» згідно договору відступлення прав вимоги (цесії) № 1/01-2021 від 10.01.2021 здійснено безоплатно , тобто новий кредитор не сплатив ФОП ОСОБА_2 за отримане право вимоги якусь грошову суму. Дані обставини, тобто безоплатність укладеного правочину, також надають право обґрунтовано вважати, що договір відступлення прав вимоги (цесії) № 1/01-2021 від 10.01.2021 укладений «про людське око», та не мав на меті настання реальних наслідків, а отже є фіктивним. Також зазначає, що суд першої інстанції помилився при дослідженні доказів та обставин які мав на увазі позивач -арбітражний керуючий ОСОБА_1. Позивач в позовній заяві доводив причинно-наслідковий зв`язок дій ФОП ОСОБА_2 , які відбувались саме після реальної загрози стягнення з неї грошової винагороди на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1. через постановлення Господарським судом Київської області ухвали від 10.06.2020 року, якою йому було затверджено грошову винагороду, а ніяк не дій, з якими суд пов`язує ухвалення рішення від 20.09.2023 року, про що зазначено вище у витязі з оскаржуваного судового рішення від 27.01.2026 року. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно, тому колегія суддів вважала можливим провести розгляд справи за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не обґрунтовано та не доведено його позовні вимоги, а тому у їх задоволенні належить відмовити. Колегія суддів погодилася з таким висновком суду першої інстанції. Так, судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Київської області знаходилась справа № Б11/071- 07/14/18/2/3 про банкрутство СТОВ «Македони», арбітражним керуючим у якій було визначено позивача ОСОБА_1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.06.2020 року у справі № Б11/071- 07/14/18/2/3 клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_1. від 16.01.2020 року № 03-14/Б11-47 задоволено частково та затверджено звіт про нарахування оплати послуг (грошової винагороди) та витрат арбітражного керуючого ОСОБА_1. під час виконання повноважень ліквідатора банкрута - СТОВ «Македони» в частині основної грошової винагороди за період з 01.06.2019 року по 16.01.2020 року на суму 66 274,40 грн. та витрат в сумі 426,00 грн. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 на вказану ухвалу залишено без задоволення, а ухвалу залишено без змін. Ухвалою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № Б11/071-07/14/18/2/3 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.06.2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 року у справі № Б11/071-07/14/18/2/3. 10.01.2021 року між відповідачем ФОП ОСОБА_2 (кредитор; цедент) та ТОВ «МАК «ЮСЛ» (новий кредитор; цесіонарій) було укладено договір відступлення прав вимоги (цесії) № 1/01-2021, відповідно до умов якого в порядку та на умовах визначених цим договором цедент (ФОП ОСОБА_2 ) відступає цесіонарію (МАК «ЮСЛ»), а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові і стає кредитором за договором купівлі-продажу від 20.11.2011 року (основне зобов`язання), укладеним цедентом на суму 391 281,00 грн. у справі про банкрутство СТОВ «Македони» (далі боржник) (п. 1.1. договору). Згідно із п.п. 1.2., 1.3. договору, за цим договором цесіонарій (МАК "ЮСЛ" набуває статус процесуального правонаступництва цедента (ФОП ОСОБА_2 ) з правом вимоги від боржника (СТОВ «Македони») у зобов`язаннях грошові кошти в розмірі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору. Відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 21.03.2007 року та від 23.04.2013 року у справі № Б11/071-07/14/18/2/3, загальна сума затверджених майнових вимог цедента (кредитора) складає 339518,12 грн. Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.01.2022 року у справі № Б11/071- 07/14/18/2/3 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Македони» замінено кредитора СТОВ «Македони» - ФОП ОСОБА_2 на правонаступника ТОВ «МАК «ЮСЛ» в частині прав вимоги за кредиторськими вимогами до банкрута на суму 128 385,10 грн.». Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.03.2023 року у справі № Б11/071-07/14/18/2/3 заяву арбітражного керуючого ОСОБА_1. про покладення обов`язку сплати грошової винагороди на кредиторів задоволено, стягнуто з ФОП ОСОБА_2 54 694, 32 грн. винагороди і витрат. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 року вказану ухвалу в частині повного задоволення заяви арбітражного керуючого ОСОБА_1. від 16.08.2022 року № 03-21/Б11-43 та стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1. 54 694, 32 грн. винагороди і витрат - скасовано. Пункт 2 ухвали господарського суду Київської області від 01.03.2023 року у справі №Б11/071-07/14/18/2/3 викладено наступним чином. «Стягнути з ТОВ «МАК«ЮСЛ» (код ЄДРПОУ 41821770, 03062, м.Київ, проспект Перемоги, 7) на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1. 54 694, 32 грн. винагороди і витрат». Постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 05.12.2023 року касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого ОСОБА_1. в частині оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 01.03.2023 року (в частині пунктів 8, 9, 10 резолютивної частини) та постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 року (в частині результатів розгляду ФОП ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Київської області від 01.03.2023 року) у справі № Б11/071-07/14/18/2/3- закрито. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що оспорюваний правочин є фраудаторним та укладений відповідачем ФОП ОСОБА_2 з метою ухилення від стягнення з неї грошової винагороди на його користь, як арбітражного керуючого. Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до змісту статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. У статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Так, у Постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 299/396/17 та від 24 липня 2019 року у справі №405/1820/17 зазначено, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. У постанові від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18 Верховний Суд зазначив, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц також зроблено висновок, що цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та обдаровувані, які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що погоджується з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) та зазначає, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 Цивільного кодексу України. При цьому, у своїй Постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 182/2214/16-ц Верховним Судом зроблено висновок про те, що не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом. Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. Подібні правові позиції викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі №2-591/11. Критеріями, які Верховний Суд називає для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором. Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника. Отже для висновку про недійсність правочину, як фраудаторного, слід встановити сукупність таких обставин: 1) його сторона обізнана про наявність заборгованості перед контрагентом, 2) з метою унеможливлення звернення стягнення на її майно для погашення боргу вона вчиняє правочин, спрямований на його відчуження, зокрема, безоплатно, або за цінами нижчі ніж ринкові, 3) внаслідок вчинення такого правочину її зобов`язання перед кредитором за рахунок іншого майна виконати неможливо. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено таке: «Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що позивачем не доведено суду того, що при укладенні оспорюваного договору відповідач ФОП ОСОБА_4 діяла недобросовісно, а також не доведено існування сукупності вищенаведених обставин щодо договору, а твердження позивача ґрунтуються на припущеннях. Оспорюваний договір було укладено між відповідачами 10.01.2021 року, в той час, як із заявою про стягнення грошової винагороди з ФОП ОСОБА_2 позивач звернувся 17.08.2022 року, а судове рішення - ухвала Господарського суду Київської області про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача грошової винагороди було ухвалене 01.03.2023 року. Тобто, на час укладення між відповідачами договору відступлення прав вимоги (цесії) відповідач ФОП ОСОБА_2 жодних зобов`язань перед позивачем не мала. В подальшому, постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 року вказану ухвалу в частині повного задоволення заяви арбітражного керуючого ОСОБА_1. від 16.08.2022 року № 03-21/Б11-43 та стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1. 54 694, 32 грн. винагороди і витрат - скасовано. Пункт 2 ухвали господарського суду Київської області від 01.03.2023 року у справі №Б11/071-07/14/18/2/3 викладено наступним чином. «Стягнути з ТОВ «МАК«ЮСЛ» (код ЄДРПОУ 41821770, 03062, м.Київ, проспект Перемоги, 7) на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1. 54 694, 32 грн. винагороди і витрат». У вказаній постанові Північний апеляційний господарський суд зазначив: «За змістом ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ст. 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Відповідно до ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2020 року у справі №Б11/071-07/14/18/2/3 про банкрутство СТОВ «Македони» затверджено грошову винагороду арбітражного керуючого ОСОБА_1. за виконання повноважень ліквідатора у даній справі в розмірі - 66 274.40 грн. та здійснені витрати на суму 426,00 грн. При цьому, в відповідній ухвалі суду не було визначено джерел погашення затверджених ліквідатору коштів. Ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2022 року у даній справі, крім іншого, на підставі договору про відступлення права вимоги від 10.01.2021 року, замінено кредитора СТОВ «Македони» - ФОП ОСОБА_2 на правонаступника ТОВ «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ» в частині прав вимоги за кредиторськими вимогами до банкрута на суму 128385,10 грн. 17.08.2022 року арбітражний керуючий ОСОБА_1. звернувся до господарського суду Київської області з заявою № 03-21/Б11-43 від 16.08.2022 року про покладення обов`язку зі сплати його винагороди на кредиторів пропорційно їх грошовим вимогам, а саме стягнути з ФОП ОСОБА_2 , Кагарлицької об`єднаної УПФУ Київської області, з Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та з Державного підприємства «Агентство з реструктуризації підприємств агропромислового комплексу». Апеляційним судом встановлено, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 10.01.2021 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ» на кредиторів боржника не було покладено обов`язку щодо сплати грошової винагороди арбітражного керуючого. Тобто, на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 10.01.2021 року, у ФОП ОСОБА_2 не було встановленого судом обов`язку сплатити грошову винагороду арбітражному керуючому ОСОБА_1., судом не було визначено, що обов`язок сплати коштів арбітражному керуючому буде покладено саме на кредиторів боржника та його відшкодування не відбудеться за рахунок активів підприємства». Доводи позивача про те, що відповідач ФОП ОСОБА_2 передбачала можливість стягнення з неї грошових коштів на його користь, що відображено у процесуальних документах, судом відхиляються як такі, що ґрунтуються на припущеннях позивача. Та обставина, що станом на 2024-2025 роки ТОВ «МАК «ЮСЛ» не має коштів та майна, на які було б можливо звернути стягнення під час примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 12.01.2024 року про стягнення з грошових коштів на користь позивача, не свідчить про існування таких обставин станом на момент укладення оспорюваного договору. Таким чином, позивач не надав доказів того, що, укладаючи у січні 2021 року оспорюваний договір відповідачі діяли умисно та недобросовісно, чим позбавили його можливості задовольнити свої вимоги за судовим рішенням, ухваленим 20.09.2023 року та порушили його права. Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлених обставин справи та переоцінки доказів, містять посилання на обставини, що були предметом дослідження й оцінки суду, який їх обґрунтовано спростував, та не можуть бути підставами для скасування ухваленого у справі судового рішення. Водночас колегія суддів враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99). Враховуючи наведене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення суду - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 січня 2026 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 14 липня 2026 року. Головуючий: Судді: