Постанова КЦС ВС № 569/1587/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14липня 2026 року м. Київ справа № 569/1587/25 провадження № 61-3847св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя - доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Редзеля Миколи Миколайовича, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Першко О. О., та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2026 року, ухвалену в складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 склав заповіт, згідно з яким заповів своє майно своєму онуку ОСОБА_2 , який після смерті спадкодавця оформив спадщину. Відповідно до вимог статті 1241 ЦК України він (позивач) має право на обов`язкову частку у складі спадщини, звернувся до нотаріальної контори, де йому пояснили, що він не може оформити свої спадкові права у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини. Вказує, що він вчасно не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті його батька через свою юридичну необізнаність, не знав про право на обов`язкову частку у спадщині. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважає збройну агресію та введення воєнного стану у відповідності до Указу Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та воєнні дії, що відбуваються на території України, а також те, що він вважав, що згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» строк для прийняття спадщини фактично становить 10 місяців. На підставі викладеного та посилаючись на положення статті 1272 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк у три місяці, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2026 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наведені позивачем обставини не підтверджують існування об`єктивних та непереборних труднощів для реалізації свого права на прийняття спадщини протягом встановленого статтею 1270 ЦК України строку. Рівненський апеляційний суд вважав, що такий висновок суду першої інстанції є вірним, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 23 березня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Редзель М. М., подав касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2026 року. Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2026 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Редзеля М. М., залишено без руху для усунення недоліків, зазначено строк виконання ухвали суду, попереджено про наслідки її невиконання. У наданий судом строк заявник направив до суду матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 08 квітня 2026 року. Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з Рівненського міського суду Рівненської області цивільну справу № 569/1587/25. 19 травня 2026 року матеріали цивільної справи № 569/1587/25 надійшли до Верховного Суду. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Редзель М. М., просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2026 року скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Підставою касаційного оскарження судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від: 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17, 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18, 05 червня 2024 року у справі № 693/1293/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди неправильно застосували положення статті 1272 ЦК України, дійшли помилкового висновку про відсутність поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Суди не врахували фактичні обставини справи, що переглядається, а саме факти свідомого введення позивача в оману як відповідачем, так і нотаріусом щодо можливості спадкування, які повідомили йому про відсутність будь-яких спадкових прав у зв`язку з існуванням заповіту. Крім того, заповіт охоплює лише частину спадкового майна, а позивач, як спадкоємець першої черги за законом, має гарантоване право на обов`язкову частку відповідно до статті 1241 ЦК України. Така дезінформація фактично позбавила його можливості своєчасно реалізувати право на спадщину, що є об`єктивними та непереборними труднощами у розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України. Крім того, на час виникнення спірних правовідносин діяло офіційне нормативне регулювання строків прийняття спадщини в умовах воєнного стану - постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану», за якого особа могла обґрунтовано сприймати загальний шестимісячний строк у поєднанні із чотиримісячним періодом зупинення як фактично десятимісячний строк для оформлення спадкових прав. Доводи інших учасників справи Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судами ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 . ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. За життя, 11 березня 2020 року, ОСОБА_3 склав заповіт, згідно з яким на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належну йому на праві власності 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , земельні ділянки з кадастровими номерами 5621285400:02:006:0127, 5621285400:02:007:0190 заповів онукові ОСОБА_2 . 01 квітня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Наумець Л. К. (далі - приватний нотаріус Наумець Л. К.) із заявою про прийняття спадщини, в якій також вказав, що спадкоємцем, який згідно зі статтею 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині, є син померлого ОСОБА_1 , який не проживав та не був зареєстрований зі спадкодавцем за однією адресою. 27 грудня 2022 року приватний нотаріус Наумець Л. К. видала ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 та на земельні ділянки з кадастровими номерами 5621285400:02:007:0190, 5621285400:02:006:0127 . Встановлено, що ОСОБА_1 є особою похилого віку та відповідно до статті 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті батька ОСОБА_3 . 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). За правилами частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до частин першої, другої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи. Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України). Згідно зі статтею 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Відтак, якщо спадкоємець пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-то розумність, добросовісність та справедливість. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 3) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Зазначена правова позиція є сталою у судовій практиці - зокрема, висловлена Верховним Судом України у постановах від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, і підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 318/1037/15-ц (провадження № 61-4630св18), від 21 жовтня 2019 року у справі № 662/1724/18 (провадження № 61-9300св19), від 24 січня 2020 року у справі № 192/1663/17 (провадження № 61-7193св19), від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18 (провадження № 61-17211св21), від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22 (провадження № 61-8694св23), від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23 (провадження № 61-16142св23), від 19 грудня 2024 року у справі № 553/6658/22 (провадження № 61-1827св24), від 12 березня 2025 року у справі № 305/2078/23 (провадження № 61-1015св25), від 05 листопада 2025 року у справі № 202/8070/23 (провадження № 61-12227св24). При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного статтею 1270 ЦК України, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи. З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємця; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)). У постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20), від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 (провадження № 61-9796св22) Верховний Суд наголосив, що суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (пункт 58) зазначила, що суди повинні враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою. Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , а отже, в силу вимог частин першої та другої статті 1220 ЦК України вказана дата є часом відкриття спадщини. Враховуючи положення частини першої статті 1270 ЦК України, перебіг строку прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 тривав з 06 лютого 2022 року до 06 липня 2022 року включно. Суди встановили, що спадкоємцем ОСОБА_3 на належне йому майно: 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , земельні ділянки з кадастровими номерами 5621285400:02:006:0127, 5621285400:02:007:0190, за заповітом є його внук ОСОБА_2 . Також встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом та має право на обов`язкову частку у спадщині відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України. Із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Наумець Л. К. 01 квітня 2022 року, повідомивши нотаріусу про наявність спадкоємця першої черги спадкування за законом ( ОСОБА_1 ), який має право на обов`язкову частку у спадщині відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України. Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно видано ОСОБА_2 приватним нотаріусом Наумець Л. К. 27 грудня 2022 року. Позивач вважає, що він пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його батька через свою юридичну необізнаність, оскільки не знав про право на обов`язкову частку у майні спадкодавця. Крім того, посилався на свій похилий вік, початок з лютого 2022 року воєнних дій на території України, а також свідоме введення його в оману як відповідачем, так і нотаріусом щодо можливості спадкування, які повідомили йому про відсутність у нього будь-яких спадкових прав у зв`язку з існуванням заповіту. Оцінюючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, які визначені позивачем, суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували усталену судову практику, сформовану Верховним Судом у цій категорії справ, згідно з якою судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Отже, юридична необізнаність та необізнаність про право на обов`язкову частку у майні спадкодавця не є поважними причинами пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, які унеможливили чи в інший спосіб перешкодили йому вчасно здійснити своє право на подання заяви про прийняття спадщини, та не є об`єктивними перешкодами для здійснення такої дії. На підтвердження обставин свідомого введення його в оману як відповідачем, так і нотаріусом щодо можливості спадкування, позивач не надав суду належних та достатніх доказів. Натомість в контексті цих доводів позивача слід врахувати повідомлення ОСОБА_2 приватного нотаріуса про наявність, крім нього, також спадкоємця першої черги спадкування за законом - ОСОБА_1 , який має право на обов`язкову частку у спадщині відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України. Доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність перешкод для подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з наведеним, позивач до суду не подав. У такому випадку правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. На думку колегії суддів, враховуючи обставини цієї справи, факт усвідомлення позивачем його права на спадкування за законом як спадкоємцем першої черги спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та наявність у нього права на обов`язкову частку у спадщині відповдно до статті 1241 ЦК України, поряд із вказаними ним причинами тривалого пропуску строку для прийняття спадщини, за умови невжиття ним активних дій щодо прийняття спадщини протягом передбаченого ЦК України шестимісячного строку, не свідчить про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений ЦК України строк. Встановивши, що позивач не навів й не обґрунтував поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, які б були пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього у вчиненні таких дій, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Доводи касаційної скарги про порушення судами норм частини третьою статті 1272 ЦК України є необґрунтованими. Аргументи позивача про те, що на момент виникнення спірних правовідносин в умовах воєнного стану діяло офіційне нормативне регулювання строків прийняття спадщини, яке б продовжувало та зупиняло перебіг строку, передбаченого статтею 1270 ЦК України, спростовуюється таким. 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», яка постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 доповнена пунктом 3, згідно з яким на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється. Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 редакцію пункту 3 постанови № 164 від 28 лютого 2022 року змінено та викладено в наступній редакції: «Перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини». На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 469 від 09 травня 2023 року пункт 3 виключено із постанови № 164 від 28 лютого 2022 року. Верховний Суд, зокрема у постанові від 25 січня 2023 року № 676/47/21, дійшов висновку, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню. Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені судами обставини по суті спору та переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів, які були предметом дослідження судів попередніх інстанцій. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Суди правильно застосували норми матеріального права в частині вирішення позовної вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень. Суди зробили обґрунтовані висновки по суті спору з урахуванням доказів, наданих сторонами. Посилання заявника на неврахування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, що зазначені у касаційній скарзі, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки судів, зроблені за наслідками розгляду справи по суті, узгоджуються з нормативно-правовим обґрунтуванням та правовими висновками, викладеними у наведених у касаційній скарзі постановах. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, то відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України їх необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Редзеля Миколи Миколайовича, залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: Ю. В. Черняк Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник