Постанова 4815 № 569/1587/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 березня 2026 року м. Рівне Справа № 569/1587/25 Провадження № 22-ц/4815/133/26 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В., секретар судового засідання: Ковальчук Л.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2025 року, ухваленого в складі судді Першко О.О., повний текст якого складено 18 вересня 2025 року, у справі № 569/1587/25 в с т а н о в и в : У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . За життя спадкодавцем було складено заповіт, згідно з яким заповів своє майно своєму онуку ОСОБА_2 , який після смерті спадкодавця оформив спадщину. Оскільки в силу вимог статті 1241 ЦК України позивач має право на обов`язкову частку у складі спадщини, то коли він звернувся в усному порядку до нотаріальної контори, йому пояснили, що він не може оформити свої спадкові права, через пропущені строки на прийняття спадщини. Вказує, що через свою юридичну необізнаність він вчасно не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, після смерті його батька, тому що не знав про право на обов`язкову частку у майні спадкодавця. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважає збройну агресію та введення воєнного стану у відповідності до Указу Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та воєнні дії, що відбуваються на території України, а також те, що він вважав, що згідно до п. 3 постанови КМУ № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» строк фактично становить 10 місяців. Покликаючись на наведене просив суд просив визначити йому додатковий строк у три місяці, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наведені позивачем обставини не підтверджують існування об`єктивних та непереборних труднощів для реалізації свого права на прийняття спадщини протягом встановленого статтею 1270 ЦК України строку. В апеляційній скарзі представник позивача посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність поважних причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини та не правильно застосував норми статті 1272 ЦК України. Суд не взяв до уваги факт свідомого введення позивача в оману як відповідачем так і нотаріусом. Вказує, що заповіт охвачує лише частину спадкового майна. Покликається на неврахування судом постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» та висновків Верховного Суду з аналогічних правовідносин. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду таким вимогам відповідає. Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. За життя, ОСОБА_3 11 березня 2020 року склав заповіт, згідно якого на випадок своєї смерті зробив розпорядження: належну йому на праві власності 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , земельні ділянки з кадастровими номерами 5621285400:02:006:0127, 5621285400:02:007:0190, заповів онукові ОСОБА_2 . 01 квітня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Наумець Л.К. із заявою про прийняття спадщини, в якій також вказав, що спадкоємцем, який має право згідно ст. 1241 ЦК України на обов`язкову частку у спадщині є син померлого ОСОБА_1 , який не проживав та не був зареєстрований з спадкодавцем за однією адресою. 27 грудня 2022 року приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Наумець Л.К. видала ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 та на земельні ділянки з кадастровими номерами 5621285400:02:007:0190, 5621285400:02:006:0127 . Позивач ОСОБА_1 є особою похилого віку та відповідно до статті 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті батька ОСОБА_3 . У встановлений законом строк, а також у період після спливу шестимісячного строку з 07 серпня 2022 по січень 2025 року, ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався. Крім того, не був зареєстрований та не проживав разом зі спадкодавцем на день його смерті. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК). Верховний Суд виробив сталий підхід щодо застосування відповідних норм права, який мають враховувати суди при вирішенні спору відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК. Цей суд неодноразово наголошував, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі № 202/8070/23). Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23). Строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (див. постанову Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 756/957/18). Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22 (провадження № 61-12010св23)). Верховний Суд звертав увагу, що, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови (див. постанову Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у справі № 703/1836/20). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК). Убачається, що позивач не був позбавлений можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини в установлені законом строки з 06 лютого по 06 серпня 2022 року. Доказів, які б свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивач не надав. Як і надав доказів звернення із такою заявою після закінчення строків для прийняття спадщини до січня 2025 року. Крім того, суд враховує, що пропуск для подання заяви про прийняття спадщини є значним і тривалим, так як після закінчення визначеного законом шестимісячного строку сплинуло більше трьох років. За встановленими обставинами цієї справи, причини пропуску строку для прийняття спадщини, наведені позивачем, є неповажними, а безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права та є незаконним втручанням у права відповідача як спадкоємця, який прийняв спадщину За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не довів, що встановлений законом строк на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини пропущений ним з поважних причин, які в розумінні статті 1272 ЦК України пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали позивачу у встановлений законом шестимісячний строк звернутися до нотаріальної контори. Доводам апеляційної скарги щодо постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» та пропуску строку заявником через воєнний стан суд надав належну правову оцінку, з якою колегія суддів погоджується. Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2025 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 05.03.2026 року. Головуючий : Гордійчук С.О. Судді : Ковальчук Н.М. Хилевич С.В.