Постанова Чернівецький апеляційний суд № 713/387/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2026 року м. Чернівці справа № 713/387/23 провадження № 22-ц/822/953/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Одинака О. О. суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н. учасники справи: стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз збут» боржник ОСОБА_1 розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 березня 2026 року, у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги, головуючий в суді першої інстанції суддя Кибич І. А. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст вимог заяви У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу Вижницького районного суду від 16 лютого 2023 року у справі №713/387/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз збут» (далі ТзОВ «Чернівцігаз збут»), про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги споживання природного газу за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року в сумі 11393 гривень 63 копійки з ОСОБА_1 . Просила суд поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу та скасувати судовий наказ Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2023 року. В обґрунтування заяви посилалася на те, що про існування судового наказу дізналася лише після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. Зазначала, що судовий наказ не отримувала, про його існування їй не було відомо, у зв`язку з чим строк на подання заяви про його скасування пропущено з поважних причин. ОСОБА_1 не погоджувалася з вимогами стягувача, вважала їх спірними та необґрунтованими, посилаючись на те, що постачання природного газу здійснюється іншим постачальником - ГК «Нафтогаз України», якому вона здійснює оплату, період виникнення заборгованості та її розрахунок їй невідомі, жодних розрахунків або вимог від ТзОВ «Чернівцігаз збут» вона не отримувала, частина нарахувань може стосуватися попередніх періодів, що перевищують строк позовної давності, не виключена наявність помилки в нарахуваннях або подвійного обліку платежів. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 березня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2023 року у справі № 713/387/23 відмовлено. Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі за заявою ТзОВ «Чернівцігаз збут» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги повернуто заявниці. Судове рішення мотивоване тим, що копія судового наказу разом із доданими до нього документами направлялася на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 та, згідно з рекомендованим повідомленням АТ «Укрпошта» № 59200 0331905 9, була отримана 06 березня 2023 року. З огляду на положення статей 170, 171, 272 ЦПК України суд першої інстанції виходив із того, що судовий наказ вважається врученим боржнику 06 березня 2023 року, тоді як заява про його скасування подана лише 27 березня 2026 року, тобто зі значним пропуском установленого законом п`ятнадцятиденного строку. Посилання ОСОБА_1 на те, що судовий наказ вона не отримувала, а про його існування дізналася лише після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, суд визнав такими, що не підтверджені належними доказами та не спростовують відомостей про вручення судового наказу. Урахувавши відсутність поважних причин пропуску строку та принцип правової визначеності, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у поновленні строку та повернення заяви про скасування судового наказу відповідно до частини другої статті 171 ЦПК України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 березня 2026 року скасувати, поновити їй строк для подання заяви про скасування судового наказу та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції не врахував обставин, які свідчать про поважність причин пропуску строку. Зазначає, що вона є особою похилого віку, має значні проблеми зі здоров`ям, що впливало на можливість отримання та усвідомлення поштової кореспонденції. Вказує, що висновок суду першої інстанції про належне вручення їй судового наказу у 2023 році ґрунтується лише на поштових даних та не враховує її фактичного стану. З огляду на стан здоров`я та значний проміжок часу вона не може підтвердити факт отримання судового наказу та ознайомлення з його змістом. Також зазначає, що про існування судового наказу їй стало відомо лише після відкриття виконавчого провадження, тому строк на подання заяви про його скасування пропущено з поважних причин. Відмова у поновленні цього строку позбавляє її права на захист та можливості оскаржити судовий наказ.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій 16 лютого 2023 року Вижницьким районним судом Чернівецької області видано судовий наказ у справі № 713/387/23 за заявою ТзОВ «Чернівцігаз збут» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги споживання природного газу за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року в сумі 11 393 гривні 63 копійки (а. с. 17). Копія судового наказу та копія заяви про видачу судового наказу разом із доданими до неї матеріалами направлялися боржнику на адресу її зареєстрованого місця проживання. Супровідним листом від 16 лютого 2023 року суд направив ОСОБА_1 судовий наказ від 16 лютого 2023 року для відома за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 18). Копія судового наказу та додані до нього документи направлялися боржнику рекомендованим поштовим відправленням № 59200 0331905 9 (а. с. 19). З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що судовий наказ із доданими до нього документами було вручено 06 березня 2023 року особисто ОСОБА_1 . Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного. Згідно з частиною першою статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Відповідно до пункту третього частини п`ятої статті 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті. Частиною другою статті 171 ЦПК України передбачено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Як вбачається з матеріалів справи, 16 лютого 2023 року Вижницьким районним судом Чернівецької області видано судовий наказ у справі № 713/387/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Чернівцігаз збут» заборгованості за надані послуги споживання природного газу за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року в сумі 11 393 гривні 63 копійки. Копія судового наказу та копія заяви про видачу судового наказу разом із доданими до неї матеріалами направлялися боржнику на адресу її зареєстрованого місця проживання. З рекомендованого повідомлення АТ «Укрпошта» № 59200 0331905 9 вбачається, що 06 березня 2023 року ОСОБА_1 отримала судовий наказ із доданими до нього документами у справі № 713/387/23. Із заявою про скасування судового наказу ОСОБА_1 звернулася до суду 27 березня 2026 року, тобто після спливу строку, визначеного частиною першою статті 170 ЦПК України. Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про скасування судового наказу та клопотанням про поновлення строку, ОСОБА_1 посилалася на те, що судовий наказ не отримувала, про його існування їй не було відомо, а дізналася про нього лише після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. Водночас у суді першої інстанції ОСОБА_1 не посилалася на те, що пропуск строку був зумовлений її похилим віком, інвалідністю чи станом здоров`я, і не подавала доказів на підтвердження таких обставин. Такі доводи заявниця навела лише в апеляційній скарзі, зазначивши, що вона є особою похилого віку, інвалідом ІІ групи та має проблеми зі здоров`ям. На підтвердження цих обставин у суді апеляційної інстанції подано медичну довідку №

43. Однак наведені в апеляційній скарзі обставини не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції вирішував питання про поновлення строку виходячи з тих підстав, які були зазначені ОСОБА_1 у заяві, та з доказів, поданих нею на час розгляду цієї заяви. Оскільки заявниця не посилалася на стан здоров`я як на причину пропуску строку та не подавала відповідних доказів, суд першої інстанції не мав підстав оцінювати ці обставини при вирішенні питання про поновлення строку. Крім того, подана в апеляційному провадженні медична довідка № 43 підтверджує наявність у ОСОБА_1 захворювань, похилий вік та інвалідність, однак не містить відомостей про те, що у період після вручення судового наказу 06 березня 2023 року вона була позбавлена можливості усвідомлювати значення отриманих документів, звернутися до суду із заявою про скасування судового наказу або доручити вчинення відповідних дій іншій особі. ОСОБА_1 також не наведено обставин, які б об`єктивно перешкоджали їй подати відповідні докази та послатися на стан здоров`я ще під час звернення до суду першої інстанції із заявою про скасування судового наказу. Матеріали справи містять рекомендоване повідомлення АТ «Укрпошта» № 59200 0331905 9, з якого вбачається вручення ОСОБА_1 06 березня 2023 року судового наказу з доданими до нього документами. Зазначений доказ не спростований. Посилання ОСОБА_1 на те, що про існування судового наказу вона дізналася лише після відкриття виконавчого провадження, за наявності в матеріалах справи доказів вручення їй судового наказу 06 березня 2023 року, не є достатньою підставою для поновлення процесуального строку, пропущеного більш ніж на три роки. Оскільки суд першої інстанції не знайшов підстав для поновлення строку, заява про скасування судового наказу відповідно до частини другої статті 171 ЦПК України підлягала поверненню, а тому суд обґрунтовано не надавав оцінки доводам заявниці по суті спору про заборгованість. Колегія суддів також враховує, що одним із елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності, який не допускає безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку лише з метою перегляду судового рішення, яке набрало законної сили. Безпідставне поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, виданого ще 16 лютого 2023 року, за відсутності належних доказів поважності причин пропуску такого строку, порушувало б баланс між правом боржника на доступ до суду та інтересом стягувача у стабільності судового рішення. Так, у параграфі 41 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Аналогічні висновки викладені ЄСПЛ у рішеннях у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність. Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що заява про скасування судового наказу подана з пропуском строку, визначеного частиною першою статті 170 ЦПК України, а наведені заявницею у суді першої інстанції причини його пропуску не підтверджені належними та допустимими доказами і не є поважними. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 15 липня 2026 року. Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК Судді: Наталія ВИСОЧАНСЬКА Ігор ЛИСАК