Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/14473/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14473/20 Головуючий у 1 інстанції - Друзенко Н.В. Суддя-доповідач - Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправними витягів та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: В 2020 році ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.03.2020 №22834-5305-1008 та №22835-5305-1008; - визнати недійсним Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,800 га, яка розташована за адресою: село Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська область, кадастровий номер 3221886001:03:266:0154 від 22.05.2020; - визнати недійсним Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 2,016 га, яка розташована за адресою: село Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська область, кадастровий номер 3221886001:03:266:6333 від 22.05.2020. Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч.1 ст.27, ч.3 ст.276, ст.ст.289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. На виконання вимог Закону № 2825-IX матеріали справи № 640/14473/20 передано до Рівненського окружного адміністративного суду. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 прийнято до провадження судді Друзенко Н.В. Розгляд справи вирішено здійснювати зі стадії розгляду справи по суті, з урахуванням особливостей, визначених статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 позов задоволено: - визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо незастосування у витягах з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки №№1870, 1873 від 02.06.2020 (кадастрові номери земельних ділянок 3221886001:03:266:0154 та 3221886001:03:266:6333, відповідно) локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко - планувальної зони, зокрема, інженерно- інфраструктурні фактори: «незабезпечення централізованим теплопостачанням» (коефіцієнти 0,90-0,95) та «незабезпечення централізованим газопостачанням» (коефіцієнти 0,90-0,95), що призвело до неправильного визначення сукупного коефіцієнту Км3 на рівні 0,94. - скасовано витяги з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки №№1870, 1873 від 02.06.2020, видані Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:03:266:0154 та 3221886001:03:266:6333, відповідно. - визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 04.03.2020 №22834-5305-1008 та №22835-5305-1008. - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Держгеокадастру у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2793,80 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав З матеріалів справи вбачається, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці: кадастровий номер: 3221886001:03:266:0154, цільове призначення 03.10 (для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури), загальною площею: 1,800 га. та земельна ділянка, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, кадастровий номер: 3221886001:03:266:6333, цільове призначення 03.10 (для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури), загальною площею: 2,016 га. Згідно з витягами із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки №№1870, 1873 від 02.06.2020 земельні ділянки: розташовані за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці; віднесені до земель житлової та громадської забудови; мають однакове цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури - 03.10; розташовані в межах економічно-планувальної зони - 3; мають однакову середню базову вартість земель населеного пункту - 543,96 грн./м2. Коефіцієнт Км2 визначено на рівні 0,76. Локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельних ділянок застосовані так: 1) в зоні пішохідної доступності до громадських центрів - 1,04, 2) в зоні магістралей підвищеного містоформувального значення - 1,05, 3) земельна ділянка примикає до вулиць без твердого покриття - 0,95; 4) не забезпечена централізованим водовідведенням - 0,95; 5) не забезпечена централізованого водопостачання - 0,95. Таким чином, сукупний коефіцієнт Км3 визначено на рівні - 0,94. Коефіцієнт Кф визначено на рівні: 2,5. Коефіцієнт індексації нормативно-грошової оцінки - 1,0. Таким чином нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:266:0154 визначена на рівні 1748722,61 грн. А нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:266:6333 - 1958569,32 грн. Рішенням Новопетрівської сільської ради №1494 від 25.06.2019 встановлено ставку земельного податку на земельні ділянки, нормативно-грошову оцінку яких проведено, на рівні 3% від нормативно-грошової оцінки. На підставі витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №№1870, 1873 від 02.06.2020 ГУ ДПС у Київській області прийняло: - податкове повідомлення-рішення від 04.03.2020 №22834-5305-1008, яким визначило позивачу податкові зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 3% від 1748722,61 (нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:266:0154) = 52461,68 грн.; - податкове повідомлення-рішення від 04.03.2020 №22835-5305-1008, яким визначило позивачу податкові зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 3% від 1958569,32 (нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:266:6333) = 58757,08 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними з огляду на те, що в основу нарахування земельного податку покладена хибна нормативна грошова оцінка відповідних земельних ділянок. Помилковість нормативної грошової оцінки позивач доводить незастосуванням усіх понижуючих локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельних ділянок. На підтвердження застосування таких понижуючих коефіцієнтів до матеріалів справи долучено: - відповідь Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгород-тепломережа», якою підтверджено, що на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221886001:03:266:0154 та 3221886001:03:266:6333 - (с.Нові Петрівці, Вишгородського району) теплові мережі відсутні; технічно приєднати об`єкти, які будуть розміщені на земельних ділянках до котелень і теплових мереж неможливо; земельні ділянки не примикають до вулиць, які забезпечені технічною можливістю для приєднання до централізованого опалення; - відповідь ПАТ «Київобленерго», якою підтверджено, що на належних позивачу земельних ділянках відсутнє централізоване електропостачання, однак вони примикають до вулиць з централізованим електропостачанням; - відповідь АТ «Київоблгаз», якою підтверджено, що на земельній ділянці кадастровий номер: 3221886001:03:266:6333 відсутнє централізоване газопостачання та примикання до вулиць з газопостачанням; на земельній ділянці кадастровий номер: 3221886001:03:266:0154, прокладений газопровід високого тиску з примиканням до газопроводу промзони та газопровід середнього тиску з примиканням до газопроводу військової частини. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не дотримано нормативних актів у сфері оцінки земель при формуванні оскаржуваних витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки відповідних земельних ділянок, а тому вимоги про визнання недійсним витягів з технічної документації про нормативну-грошову оцінку земельної ділянки та скасування витягів з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції зазначив, що контролюючий орган уповноважений здійснювати нарахування фізичним особам податкових зобов`язань із земельного податку на підставі даних державного земельного кадастру щодо площі земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації, а також рішення сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад щодо ставок земельного податку. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції надано невірну юридичну оцінку обставинам, що мають значення для справи, а тому це спричинило помилковість висновку суду щодо прав і обов`язків сторін у справі та призвело до внесення незаконного судового рішення. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. За нормами частини першої статті 15 Закону України «Про оцінку земель», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Згідно із статтею 18 Закону України «Про оцінку земель», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій». Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. У частині третій статті 23 Закону України «Про оцінку земель», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, вказано, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Згідно із частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України (частина п`ята статті 201 Земельного кодексу України). На час виникнення відповідних правовідносин діяв Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №489 від 25.11.2016. Відповідно до п.2, п.3 розділу І Порядку №489 нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 213 від 23.03.1995 (втратила чинність відповідно до постанови КМУ № 1147 від 03.11.2021). Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності. Згідно п. 6 розділу ІІ Порядку №489 коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки (Км), обумовлюється трьома групами рентоутворювальних факторів регіонального, зонального та локального характеру і обчислюється за формулою: Км = Км1 х Км2 х Км3, де Км1- регіональний коефіцієнт, який характеризує залежність рентного доходу від місцеположення населеного пункту у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва і розселення; Км2 - зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони); Км3 - локальний коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони. Відповідно до п.10 розділу ІІ Порядку №489 вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання (Цн) визначається з урахуванням територіально-планувальних, інженерно-геологічних, історико-культурних, природно-ландшафтних, санітарно-гігієнічних та інженерно-інфраструктурних особливостей місця її розташування в межах економіко-планувальної зони за формулою: Цн = Цнз х Кф х Км3, де значення коефіцієнта Км3 визначається щодо кожного населеного пункту, виходячи з його особливостей. Значення локального коефіцієнта для окремої земельної ділянки можливо встановлювати на основі визначення частки площі, яку займає цей фактор на земельній ділянці. Встановлення частки площі здійснюється переважно шляхом використання ГІС-технологій та електронних цифрових карт масштабу не менше ніж 1:10000 - для міст з чисельністю населення понад 100 тис. осіб, та 1:5000 - для інших населених пунктів. Для обчислення Км3 враховуються локальні фактори, наведені в додатку 7, при цьому добуток пофакторних оцінокне має бути нижче 0,50 і вище 1,50. Відповідно до додатку 7 до Порядку №489 інженерно - інфраструктурним факторам земельних ділянок дорівнюють такі коефіцієнти локальних факторів: а) примикає до вулиці без твердого покриття - коефіцієнти - 0,90-0,95 б) примикає до вулиці із твердим покриттям коефіцієнт 1,00 а) не забезпечена централізованим водопостачанням коефіцієнти 0,90-0,95 б) забезпечена централізованим водопостачанням коефіцієнт 1,00 а) не забезпечена централізованим водовідведенням - коефіцієнти 0,90-0,95 б) забезпечена централізованим водовідведенням коефіцієнт 1,00 а) не забезпечена централізованим теплопостачанням - коефіцієнти 0,90-0,95 б) забезпечена централізованим теплопостачанням коефіцієнт 1,00 а) не забезпечена централізованим газопостачанням коефіцієнти 0,90-0,95 б) забезпечена централізованим газопостачанням коефіцієнт 1,00 Як вже було зазначено вище, витяги з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки було сформовано на підставі даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка належить позивачу на праві приватної власності. З матеріалів справи вбачається, що у витягах із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки №№1870, 1873 від 02.06.2020 враховані лише три з п`яти локальних факторів, а саме, земельна ділянка примикає до вулиць без твердого покриття - 0,95; не забезпечена централізованим водовідведенням - 0,95; не забезпечена централізованим водопостачання - 0,95. Натомість такі понижуючі коефіцієнти, як: «незабезпечення централізованим теплопостачанням» (коефіцієнти 0,90-0,95) та «незабезпечення централізованим газопостачанням» (коефіцієнти 0,90-0,95) не враховані, хоча мають місце. Відповідно сукупний коефіцієнт Км3, визначений в обох випадках на рівні 0,94, є завищеним. Відповідно до цього і показник «Цн» - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях), що обраховується з урахуванням коефіцієнта Км3, також є некоректним. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не дотримано нормативних актів у сфері оцінки земель при формуванні оскаржуваних витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки відповідних земельних ділянок. Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.06.2022 у справі №160/12709/19, від 23.11.2022 у справі №160/10494/19. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення даних позовних вимог. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень до Головного управління ДПС у Київській області від 04.03.2020 №22834-5305-1008 та №22835-5305-1008, суд зазначає наступне. Частиною першою статті 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Згідно із частинами першою, другою, третьої статті 201 Земельного кодексу України, грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, що діяла на час існування спірних правовідносин). За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.72 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Згідно п. 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі. Приписи статті 270 Податкового кодексу України закріплюють, що об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. При цьому, положеннями п.271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Згідно приписів статей 125, 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За правилами пункту 286.5. статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В свою чергу, згідно підпункту 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону. Згідно із п. 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган уповноважений здійснювати нарахування фізичним особам податкових зобов`язань із земельного податку на підставі даних державного земельного кадастру щодо площі земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації, а також рішення сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад щодо ставок земельного податку. Враховуючи вищевказане, оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області не дотримано нормативних актів у сфері оцінки земель при формуванні витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, на підставі яких контролюючий орган мав здійснювати нарахування зобов`язань із земельного податку, то податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо скасування податкових повідомленнь-рішень Головного управління ДПС у Київській області від 04.03.2020 №22834-5305-1008 та №22835-5305-1008, що базуються на підставі витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №№1870, 1873 від 02.06.2020. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення даних позовних вимог. Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В.