Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/6978/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/6978/26 Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року, якою відмовлено у забезпеченні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення від 13.05.2026 № 123, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : 12 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом від 13.05.2026 року № 123, щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; - зобов`язання комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення, яким надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Того ж дня ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії, спрямовані на мобілізацію та призов на військову службу ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі. В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначив, що подав до комісії заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 ч. 1 п. 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", однак рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке оформлено протоколом від 13.05.2026 року № 123, у наданні відстрочки відмовлено. Позивач вважає, що така відмова носить протиправний характер та суперечить Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки ним до заяви долучено всі документи, відповідно до приписів чинного законодавства. Позивач наголосив, що у випадку його мобілізації, він набуде статусу військовослужбовця, що ускладнить виконання рішення суду та може зробити судовий захист неефективним. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти постанову якою забезпечити позов. Зокрема, апелянт зазначає, що якщо він не отримає відстрочку від призову, на яку, як він вважає, має законне право, то він буде призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період та набуде нового юридичного статусу військовослужбовця. Викладене унеможливить реалізацію права позивача на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим. Фактично, у разі задоволення позову в цій справі, не можливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову, оскільки в такому випадку суд не забезпечить ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим. Відповідно п.1 ч. 1 ст. 311, ст.312 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав до суду доказів вчинення ІНФОРМАЦІЯ_3 , іншими територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки дій, спрямованих на мобілізацію та призов позивача на військову службу під час мобілізації. Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень. Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Відповідно до частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Верховний Суд у рішеннях неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23. За обставинами справи, ОСОБА_1 наполягає на протиправності рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 у формі протоколу від 13.05.2026 року № 123 щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. В заяві про забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб, а саме заборонити РТЦК вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період, до набрання законної сили судовим рішенням в цій справі, зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Так, судова колегія вважає обґрунтованими доводи апелянта, що якщо він буде призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим. Фактично, у разі задоволення позову в цій справі, не можливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову, оскільки в такому випадку суд не забезпечить ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим. Враховуючи наведене, беручи до уваги характер спірних правовідносин, зміст заяви позивача про забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб. Колегія суддів вважає, що позивачем доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Стосовно співмірності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спосіб бажаний для позивача, необхідно вказати, що забезпечення адміністративного позову шляхом заборони РТЦК вчиняти певні дії до набрання законної сили рішенням по цій справі, не змінює обсяг прав та обов`язків сторін у спорі та зацікавлених осіб. Застосування заходів забезпечення позову у даній справі матиме наслідком лише відтермінування мобілізації позивача до лав Збройних Сил України, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні адміністративного позову. Водночас, невжиття таких заходів може спричинити для позивача негативні наслідки в разі його мобілізації, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, у зв`язку з чим захист прав, свобод та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, буде істотно ускладнений. Додатково на вірність доводів колегії суддів вказують висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, згідно з якими процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. З матеріалів справи вбачається, що провадження по цій справі по суті спору відкрито ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року. Відтак, заходи забезпечення позову, на переконання колегії суддів, є співмірними із заявленими позивачем вимогами, позивачем не допущено зловживання процесуальними правами шляхом звернення з заявою про забезпечення позову без пред`явлення відповідного позову. Водночас, застосовуючи заходи забезпечення позову, колегія суддів не розглядає питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору між сторонами та обрано адекватні заходи забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу в законну силу судового рішення у цій справі. Разом із тим, враховуючи, що встановлення заборони невизначеному колу суб`єктів владних повноважень на здійснення ними своїх функцій та обов`язків, визначених чинним законодавством виходить за межі предмету спору у даній справі, а як наслідок не є співмірним та адекватним заходом забезпечення позову, колегія суддів вважає за можливе задовольнити заяву позивача частково, а саме шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 , де позивач перебуває на обліку, вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період, до набрання законної сили судовим рішенням по цій справі. Суд першої інстанції на викладені обставини уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Відповідно до п.3 ч.1 ст.317 КАС України, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 238, 308, 311, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року про відмову у забезпеченні позову скасувати та прийняти постанову, якою частково задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період, до набрання законної сили судовим рішенням по цій справі. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко