Постанова 4854 № 400/13782/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/13782/25 Перша інстанція: суддя Брагар В. С., повний текст судового рішення складено 04.02.2026, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючої-судді Казанчук Г.П. суддів: Градовського Ю.М., Єщенка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВИКЛАД ОБСТАВИН: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Вiйськової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмiрi iндексацiї грошового забезпечення ОСОБА_1 за перiод з 04.06.2018 по 22.02.2019 включно; - зобов`язати Вiйськову частину НОМЕР_1 нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3840 грн. 15 коп. в мiсяць за перiод з 04.06.2018 по 22.02.2019 включно вiдповiдно до норм абзацiв 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України вiд 17.07.2003 року №1078 у загальній сумі 33 189 грн. 72 коп. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. В обґрунтування позову вказує, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року не нараховано індексацію, за період з 04.06.2018 по 22.02.2019 включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» у фіксованій величині. Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці і не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, а лише вираховується з його фактичної грошової суми, що прямо передбачено чинним законодавством, зокрема, ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII. Підстав для виплати індексації позивачу не має. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в розмірі 3840,15 грн за кожний місяць починаючи за період з 04.06.2018 року по 22.02.2019 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі - 3840,15 грн за кожний місяць починаючи за період з 04.06.2018 року по 22.02.2019 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність у нарахуванні і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 04.06.2018 по 22.02.2019 відповідно до абзаців 4,5,6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянтом посилався на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Рух справи в апеляційній інстанції: Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 року відкрито апеляційне провадження та витребувана адміністративна справа. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2026 року, від 02.06.2026 року та від 09.06.2026 року витребовувались додаткові докази. Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, - УСТАНОВИВ: Судом першої інстанції з`ясовано та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач проходив військову службу у період з 30.07.2014 року по 22.02.2019 року, у період з 04.06.2018 року по 22.02.2019 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (відповідач). За період служби з 04.06.2018 по 22.02.2019 відповідачем не виплачена індексація грошового забезпечення позивачу в повному обсязі. Отже наявність протиправної бездіяльності є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності у відповідача щодо невиплати індексації-різниці при проходженні військової служби. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до ст. 1 та ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ. Статтею 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно ст.2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ст.4 Закону). Відповідно до ст.6 Закону №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Пунктом 4 вказаного Порядку встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постановах від 19 липня 2019 у справі № 240/4911/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 815/2590/18, від 04 вересня 2020 року у справі № 120/2005/19-а. Щодо встановлення наявності у позивача права на отримання щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення (індексацію-різницю грошового забезпечення) під час проходження військової служби та можливого порушення такого права відповідачем, то колегія суддів зазначає наступне. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір. У цьому контексті колегія суддів зауважує, що у даній справі спірними є правовідносини щодо нарахування й виплати саме індексації-різниці. Відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію - різницю за період з 04.06.2018 року по 22.02.2019 року та не вирішував питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації за спірний період. Водночас позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідач порушив через протиправну бездіяльність. З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Отже, для вірного вирішення справи, слід підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 04.06.2018 року по 22.02.2019 року і що це право порушив відповідач. Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: - розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); - суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); - чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення за лютий 2018 року. Іншого алгоритму обрахунку індексації-різниці не має. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Отже, саме для виплати індексації-різниці у березні 2018, слід визначити наявність вказаної різниці станом на березень 2018. Натомість, як свідчать матеріали даної справи до червня 2018 року позивач був курсантом в Академії Сухопутних військ ім. П.Сагайдачного ЗСУ, а з червня 2018 року зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 . Тобто, у березні місяці позивач не проходив військову службу у відповідача, а відтак обрахунок різниці грошового забезпечення за лютий-березень 2018 в даному випадку є помилковим. Неможливо застосувати правовідносини стосовно наявності різниці між грошовим забезпеченням у червні 2018 року під час проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 , суму різниці грошового забезпечення між отриманим в Академії як курсантом, до правовідносин щодо отримання грошового забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 . Так, колегія суддів зазначає, що як вірно встановлено судом першої інстанції, у березні 2018 року посадовий оклад позивача збільшився, у зв`язку із чим, грошове забезпечення ОСОБА_1 за березень 2018 року, становило 904 грн. Водночас, як у лютому, так і у березні 2018 році позивач проходив військову службу як курсант Академії Сухопутних військ імені П.Сагайдачного, а вказаний навчальний заклад не є відповідачем у даній справі, при цьому відлік періоду, який заявлений в позовних вимогах починається з 04.06.2018. Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Постанови №1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Згідно з абзацом 2 пункту 5 Постанови №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Верховний Суд постанові від 23.03.2023 по справі №400/3826/21, зокрема, дійшов наступних висновків: «Як установлено апеляційним судом, з урахування змісту рішення суду у справі 420/29110/24 розмір грошового забезпечення з 24 вересня 2020 року, з 01 січня 2021 року та з 01 січня 2022 року збільшився, і протягом вказано періоду позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, що підтверджується наданими на вимогу суду відомостями про нараховане грошове забезпечення.» Отже, оскільки розмір грошового забезпечення позивача, з урахуванням змісту рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/29110/24 збільшився через зростання розміру посадового окладу, а перебільшення 103% індексу споживчих цін за спірний період було у квітні 2022 та у червні 2022, і за вказаний період позивачу нарахована індексація, тому підстав для задоволення позовних вимог не має. Повертаючись до матеріалів даної справи, колегія суддів зазначає наступне. Так, на виконання вимог ухвали апеляційного суду військовою частиною НОМЕР_2 від 10.06.2026 року надана Довідка про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 за період з 04.06.2018 по 31.11.2018, розмір грошового забезпечення за червень 2018 року (неповний місяць) становить 9463,46 грн. Тобто, порівняно із грошовим забезпеченням позивача як курсанта, значно збільшилось (більше 4463.15), оскільки позивачу вже як діючому військовослужбовцю здійснено нарахування грошового забезпечення із додатковими складовими грошового забезпечення, які не виплачуються курсантам. Так, як курсанту у лютому-березні 2018 року позивачу здійснювалось нарахування лише «Випуск» та успішність, натомість надбавка за військове звання з`являється лише при випуску із Академії, оскільки таке звання було присвоєне за результатом закінчення навчання. Натомість, вже при зарахуванні до особового складу військової частини НОМЕР_1 позивачу здійснювалось нарахування посадового окладу, окладу за військове звання, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби та премію. Тобто, на переконання колегії суддів не можливо здійснити порівняння грошового забезпечення як курсанта із грошовим забезпеченням діючого військовослужбовця. Колегія суддів повторює про те, що факт збільшення грошового забезпечення є підставою для відмови у нарахуванні індексації-різниці, а в даній справі, розмір грошового забезпечення позивача у зв`язку із зарахуванням до особового складу військової частини НОМЕР_1 збільшився. У постановах Верховного суду від 13.07.2025 року №420/873/25 та від 24.07.2025 року у справі №42029961/24 викладено правову позицію про те, що збільшення розміру грошового забезпечення є підставою для припинення нарахування індексації-різниці. Вказані висновки, колегія суддів вважає за можливим застосувати до правовідносин даної справи. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. За правилами статті 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції взагалі не надав правову оцінку обставинам, які описані у постанові, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а тому, колегія суддів вважає за необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору, відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до частини 5 статті 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись статтями 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року. Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуюча-суддя: Г.П. Казанчук Суддя: Ю.М. Градовський Суддя: О.В. Єщенко