Постанова 4823 № 742/1948/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 13 липня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 742/1948/26 Головуючий у першій інстанції Коротка А. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1462/26 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Любчика О.В., суддів: Разгуляєвої О.В., Супруна О.П., з участю секретаря: Шапко В.М., сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Марковича Андрія Юрійовича на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ у квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики у розмірі 460 000 грн, а також судові витрати по справі. 17 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся із заявою, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 . Заява обґрунтована тим, що він звернувся до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики від 06.01.2023 в сумі 460 000 грн. Відповідачу належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що ОСОБА_2 не працює, офіційного заробітку не має та має грошові зобов`язання перед іншими особами, що може ускладнити виконання рішення суду про стягнення боргу. Крім того, ОСОБА_1 , вважає, що існують виправдані ризики відчуження відповідачем нерухомого майна, що в подальшому унеможливить виконання рішення суду. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 квітня 2026 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Марковича Андрія Юрійовича про забезпечення позову відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржувана ухвала є незаконною. Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що у разі, якщо у заяві про забезпечення позову не зазначено вартості квартири, на яку сторона просить накласти арешт, то відповідно до статті 153 ЦПК України суд, встановивши невідповідність заяви вимогам статті 151 цього Кодексу, мав би повернути її заявнику. Водночас у цій справі суд розглянув заяву та відмовив у її задоволенні. Крім того, вказує, що судом допущено шаблонне та взаємовиключне формулювання щодо порядку її оскарження. Зокрема, суд одночасно зазначив про право подання апеляційної скарги протягом 15-ти днів та вказав, що ухвала оскарженню не підлягає. Таке формальне використання шаблонного тексту свідчить про неналежне мотивування ухвали та відсутність чіткого визначення процесуальних прав учасників справи, що створює правову невизначеність щодо порядку та способу судового захисту. Також посилається на те, що ОСОБА_2 , як власник квартири, може розпорядитись нерухомим майном, що в подальшому унеможливить у майбутньому виконання рішення суду. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового засідання, у судове засідання не з`явилися. Представник ОСОБА_1 адвокат Маркович А.Ю. надіслав заяву про розгляд справи без його та ОСОБА_1 участі. Відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України не надходив. ПОЗИЦІЯ ТА ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов такого висновку. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не надав суду достатніх доказів того, що заява про забезпечення позову є співмірною з заявленими позовними вимогами позивача, оскільки не зазначено вартість квартири, на яку просить накласти арешт. Крім того, заява про забезпечення позову не містить доказів того, що існує реальна загроза відчуження вказаного нерухомого майна відповідачем. Колегія апеляційного суду не погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Установлено, що в провадженні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. З досліджених матеріалів цивільної справи №742/1948/26 (наданої на запит апеляційного суду) вбачається, що 06 січня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, що підтверджується розпискою (а.с.8), яка підписана ОСОБА_2 , та з якої вбачається, що останній взяв в позику у ОСОБА_1 кошти в сумі 11 500 доларів США, які зобов`язався повернути до 31.12.2023. Заставою у зобов`язанні є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 . Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 311231951 ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 . Ціна нерухомого майна - 1 274 481 грн (а.с.3). Належність ОСОБА_2 на праві власності вищевказаної квартири також підтверджено відповіддю №3023531 від 13.07.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17). Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинен враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи. Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним. Цією нормою встановлені такі види забезпечення позову, зокрема як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії. Арешт майна це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженні майном. При цьому, заборона на відчуження майна є самостійним видом (способом) забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2021 року в справі № 643/12369/19). Разом з тим, арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року в справі № 908/2382/21, Верховного Суду від 14 лютого 2024 року в справі № 504/3408/22). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 вказано, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед не може бути визначено результат розгляду справи по суті спору, зокрема, не може бути встановлено, чи порушуються права та обов`язки особи, яка звернулася з такою заявою. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 травня 2020 року в справі № 755/15345/17-ц, від 21 квітня 2022 року в справі №592/7729/18 та від 24 липня 2024 року в справі № 567/459/23). З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову. За встановлених обставин справи, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у розписці визначили, що заставою у борговому зобов`язанні є квартира, належна ОСОБА_2 на праві власності за адресою: АДРЕСА_1 , та у будь-який момент останній може нею розпорядитися, у тому числі шляхом її відчуження, тому є беззаперечним, що такі дії у майбутньому можуть утруднити виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, а тому, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру. Апеляційний суд наголошує на тому, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. При цьому учасники справи не позбавлені права, за наявності передбачених законом підстав, вимагати відшкодування збитків заподіяних забезпеченням позову, а також подавати клопотання, зокрема про скасування заходів забезпечення позову чи заміну одного заходу забезпечення позову іншим (статті 146, 158, 159 ЦПК України). Пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, або змінити рішення. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абзац другий частини другої статті 376 ЦПК України). Оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права знайшли своє підтвердження, оскаржену ухвалу необхідно скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги щодо формулювання порядку оскарження ували суду в резолютивній частині, а саме: одночасне зазначення про право подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів та ухвала оскарженню не підлягає, не є додатковою підставою для скасування ухвали суду, оскільки даний недолік може бути усунуто шляхом виправлення описок в порядку положень статті 269 ЦПК України. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, а не судом апеляційної інстанції. Таким чином, підстав для перерозподілу судових витрат на даній стадії судового розгляду справи не встановлено. Керуючись ст.ст. 153, 374, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 квітня 2026 року скасувати. Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Марковича Андрія Юрійовича про забезпечення позову задовольнити. Накласти арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Позивач: ОСОБА_1 РНКОПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 . Відповідач: ОСОБА_2 РНКОПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 . Головуючий: Судді: