Постанова 4816 № 2-7403/10

Справа №2-7403/10 Номер провадження 22-ц/816/2142/26 Категорія - ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач), суддів: Сидоренко А.П., Щербаченко М.В., з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І., у присутності: представника скаржника адвоката Касатської Юлії Анатоліївни, стягувача ОСОБА_1 , заінтересованої особи головного державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Балаби Ліни Олександрівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу головного державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Балаби Ліни Олександрівни на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 квітня 2026 року про визнання неправомірними дій (суддя Костенко В.Г.), постановлену у місті Суми, повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року, у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Балаби Ліни Олександрівни, щодо розрахунку заборгованості, стягувач ОСОБА_1 , в с т а н о в и в : Короткий зміст скарги і рішення суду першої інстанції 16 березня 2026 року представник ОСОБА_2 адвокат Касатська Ю.А. звернулася до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Ковпаківського відділу ДВС у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Балаби Л.О., вчинені під час примусового виконання виконавчого листа № 2-7403, виданого 24 вересня 2010 року Ковпаківським районним судом м. Суми про стягнення аліментів. Скаргу мотивовано тим, що на виконанні у Ковпаківському відділі ДВС у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 21972520 з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї четвертої частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_2 дитина досягла повноліття. Зазначає, що у період із січня 2022 року по серпень 2025 року аліменти утримувалися із заробітної плати ОСОБА_2 за місцем його роботи в АТ «СМНВО-Інжиніринг», однак з невідомих боржнику причин роботодавцем не були перераховані на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Загальна сума утриманих, але не перерахованих аліментів становить 86 312,18 грн. 11 березня 2026 року боржник отримав складений державним виконавцем розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 08 вересня 2025 року, відповідно до якого її розмір визначено у сумі 101 482,71 грн. На думку скаржника, до зазначеної суми безпідставно включено 86 312,18 грн аліментів, які були утримані із його заробітної плати за місцем роботи. У зв`язку з визначенням такої заборгованості постановою державного виконавця від 11 березня 2026 року на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 30 444,81 грн. Посилається на те, що з моменту утримання аліментів із заробітної плати працівник позбавлений можливості розпоряджатися цими коштами, вони вибувають із його володіння, а тому він не може вплинути на роботодавця щодо їх подальшого перерахування та не несе відповідальності за несвоєчасне виконання роботодавцем обов`язку з перерахування утриманих сум на рахунок органу державної виконавчої служби. Вважає, що заборгованість у спірній частині виникла виключно з вини роботодавця, а не внаслідок ухилення боржника від сплати аліментів, у зв`язку з чим підстави для накладення на нього штрафу були відсутні. З урахуванням наведеного просила визнати неправомірними дії державного виконавця щодо нарахування у виконавчому провадженні № 21972520 заборгованості зі сплати аліментів у сумі 86 312,18 грн, зобов`язати державного виконавця здійснити новий розрахунок заборгованості без урахування зазначеної суми, а також визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 11 березня 2026 року про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 444,81 грн. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 квітня 2026 року скаргу ОСОБА_2 задоволено. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Ковпаківського відділу ДВС у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Балаби Л.О. по нарахуванню заборгованості по аліментам ОСОБА_2 у розмірі 101 482,71 грн, до якої включена заборгованість АТ «СМНВО-Інжиніринг» по перерахуванню утриманих аліментів з ОСОБА_2 у період січня 2022 року серпня 2025 року у розмірі 86 312,18 грн. Зобов`язано головного державного виконавця Ковпаківського відділу ДВС у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Балабу Л.О. виключити заборгованість АТ «СМНВО-Інжиніринг» по перерахуванню утриманих аліментів з ОСОБА_2 у період із січня 2022 року по серпен 2025 року у розмірі 86 312,18 грн. Скасовано постанову головного державного виконавця Ковпаківського відділу ДВС у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Балаби Л.О. від 11 березня 2026 року про накладення штрафу на ОСОБА_2 у розмірі 30 444,81 грн у виконавчому провадженні АСВП 21972520. Суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до частини сьомої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» аліменти, утримані із заробітної плати боржника, але не перераховані роботодавцем стягувачу, не утворюють заборгованості боржника зі сплати аліментів, а є заборгованістю підприємства щодо перерахування утриманих коштів. За таких обставин державний виконавець безпідставно включив зазначені кошти до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, унаслідок чого неправильно визначив її розмір та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для накладення на боржника штрафу відповідно до частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Встановивши, що заборгованість ОСОБА_2 без урахування утриманих, але не перерахованих роботодавцем аліментів становила 15 170,53 грн, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сукупний розмір заборгованості перевищував суму відповідних платежів за два роки, а тому визнав неправомірними дії державного виконавця щодо визначення розміру заборгованості та скасував постанову про накладення штрафу. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги Не погодившись із вказаною ухвалою суду, головний державний виконавець Ковпаківського відділу ДВС у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Балаба Л.О. оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційні скарзі, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні скарги. Зазначає, що оскаржуване судове рішення суперечить положенням статей 18, 71 Закону України «Про виконавче провадження», статей 180, 195 СК України та статті 19 Конституції України, оскільки державний виконавець зобов`язаний визначати розмір заборгованості виходячи з відомостей про нараховані доходи боржника та фактично сплачені аліменти. Оскільки роботодавець повідомив про утримання, але неперерахування аліментів у сумі 86 312,18 грн за період із січня 2022 року по серпень 2025 року, державний виконавець правомірно визначив загальну заборгованість у розмірі 101 482,71 грн та, відповідно до частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», наклав на боржника штраф. Вважає, що суд першої інстанції не врахував відсутність у державного виконавця повноважень виключати із розрахунку аліменти, які були утримані, але не отримані стягувачем, тоді як частина сьома статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає у такому випадку визначення виконавцем розміру заборгованості та роз`яснення стягувачу права на звернення з позовом до роботодавця. Наголошує, що обов`язок щодо утримання дитини покладається на платника аліментів і не припиняється через неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків, а боржник у разі відсутності своєї вини не позбавлений права звернутися до суду із відповідними вимогами. Крім того, зазначає, що суд не встановив, які саме норми закону були порушені державним виконавцем, не навів доказів протиправності його дій та не зазначив, які права боржника були порушені. Вважає, що державний виконавець діяв у межах наданих законом повноважень, а тому підстав для задоволення скарги та скасування розрахунку заборгованості і постанови про накладення штрафу не було. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Касатська Ю.А. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Зазначає, що предметом розгляду у цій справі є не обов`язок боржника сплачувати аліменти, а правомірність включення до розрахунку заборгованості суми аліментів, утриманих роботодавцем із заробітної плати, але не перерахованих на рахунок органу державної виконавчої служби. Посилається на те, що відповідно до статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язок щодо перерахування утриманих аліментів покладається на роботодавця, а після їх утримання боржник не має можливості розпоряджатися цими коштами і не повинен нести відповідальність за їх неперерахування. Вважає, що державний виконавець безпідставно включив до заборгованості ОСОБА_2 86 312,18 грн утриманих, але не перерахованих роботодавцем аліментів, тоді як частина сьома статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає повідомлення стягувача про таку заборгованість та роз`яснення права на звернення з позовом до підприємства. Крім того, державний виконавець не вжив заходів щодо роботодавця, який не перерахував утримані кошти, а доводи апеляційної скарги про їх неутримання спростовуються звітом роботодавця. Також зазначає, що заборгованість у сумі 86 312,18 грн виникла не з вини боржника, а внаслідок неправомірних дій роботодавця, тоді як залишок заборгованості у сумі 15 170,53 грн був повністю сплачений 02 травня 2026 року. Доводи апеляційної скарги щодо невжиття боржником заходів для самостійного погашення заборгованості або звернення до суду вважає такими, що не стосуються предмета спору, оскільки вирішальне значення має відсутність вини боржника у виникненні спірної заборгованості. До відзиву на апеляційну скаргу додано копію квитанцію від 02 травня 2026 року про сплату ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів за період липень, серпень, вересень 2025 року у загальному розмірі 15 352 грн. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції Із 06 жовтня 2010 року на виконанні Ковпаківського відділу ДВС у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 21972520 з виконання виконавчого листа № 2-7403, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми 24 вересня 2010 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї четвертої частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 вересня 2010 року і до досягнення нею повноліття (а.с. 10). Постановою головного державного виконавця Ковпаківського відділу ДВС у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 30 серпня 2021 року звернуто стягнення на доходи ОСОБА_2 , які він отримує в АТ «СМНВО-Інжиніринг» та АТ НВАТ «ВНДІКОМПРЕСОРМАШ». Постановою зобов`язано підприємства здійснювати відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, перераховувати утримані кошти у встановлений строк на рахунок Ковпаківського відділу ДВС у місті Суми, а також щомісячно надсилати державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України (а.с. 11). Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного 11 березня 2026 року головним державним виконавцем Ковпаківського відділу ДВС у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заборгованість ОСОБА_2 за період із 19 жовтня 2021 року по 08 вересня 2025 року, тобто до досягнення дитиною повноліття, визначена у сумі 101 482,71 грн (а.с. 17). 11 березня 2026 року головним державним виконавцем Ковпаківського відділу ДВС у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Балабою Л.О. винесено постанову про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 30 % суми заборгованості зі сплати аліментів, що становить 30 444,81 грн. Підставою для її винесення зазначено наявність заборгованості зі сплати аліментів за період із 19 жовтня 2021 року по 08 вересня 2025 року у розмірі 101 482,71 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки (а.с. 16). Судом встановлено, що у період із січня 2022 року по серпень 2025 року ОСОБА_2 працював в АТ «СМНВО-Інжиніринг», яке на виконання постанови державного виконавця здійснювало утримання аліментів із його заробітної плати. Згідно з довідкою АТ «СМНВО-Інжиніринг», наданою державному виконавцю, станом на 21 жовтня 2025 року утримані із заробітної плати ОСОБА_2 аліменти у загальній сумі 86 312,18 грн стягувачу не перераховані. Довідка також містить відомості про щомісячний розмір утриманих аліментів та про звільнення ОСОБА_2 з підприємства 12 серпня 2025 року (а.с. 14). Крім того, постановою головного державного виконавця Ковпаківського відділу ДВС у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Балаби Л.О. від 09 січня 2026 року у виконавчому провадженні № 21972520 накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів у розмірі 86 312,18 грн (а.с. 13). Щодо доданих скаржником до відзиву на апеляційну скаргу доказів Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи доведе неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже, єдиною підставою для прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів є наявність об`єктивних обставин, які унеможливлювали їх своєчасне подання до суду першої інстанції, при цьому обов`язок доведення існування таких обставин покладається на учасника справи, який подає відповідні докази. До відзиву на апеляційну скаргу додано копію квитанцію від 02 травня 2026 року про сплату ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів за період липень, серпень, вересень 2025 року у загальному розмірі 15 352 грн. Колегія суддів зауважує, що апеляційна інстанція перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції. При цьому, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2024 у справі № 922/331/23. Разом із тим скаржник не порушує питання про прийняття зазначених доказів судом апеляційної інстанції, тому підстави для вирішення питання про прийняття цих доказів відповідно до вимог частини третьої статті 367 ЦПК України відсутні. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі, діючи виключно у спосіб та в порядку, визначених законом. За змістом статей 6870 Закону України «Про виконавче провадження» після звернення стягнення на заробітну плату боржника обов`язок щодо утримання аліментів із його доходу та їх своєчасного перерахування покладається на підприємство, установу, організацію чи іншу особу, яка виплачує боржнику заробітну плату або інші доходи. Такі особи зобов`язані здійснювати відрахування, перераховувати утримані кошти на відповідний рахунок органу ДВС та щомісячно подавати державному виконавцю звіт про здійснені відрахування і виплати. Частиною сьомою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що якщо після закінчення строку стягнення аліментів відраховані з боржника суми аліментів не були перераховані стягувачу, виконавець письмово повідомляє стягувача про розмір заборгованості, що утворилася, та роз`яснює право на звернення з позовом до підприємства, установи, організації чи іншої особи, з вини яких така заборгованість виникла. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець розмежовує заборгованість боржника зі сплати аліментів та заборгованість підприємства щодо перерахування вже утриманих із заробітної плати боржника коштів. Після утримання аліментів із заробітної плати обов`язок щодо їх подальшого перерахування покладається на роботодавця. Тому утримані, але не перераховані роботодавцем аліменти не можуть вважатися заборгованістю боржника зі сплати аліментів. Судом установлено, що постановою головного державного виконавця від 30 серпня 2021 року АТ «СМНВО-Інжиніринг» було зобов`язано здійснювати відрахування аліментів із заробітної плати ОСОБА_2 , перераховувати утримані кошти на рахунок органу ДВС та подавати державному виконавцю відповідні звіти. Згідно з довідкою АТ «СМНВО-Інжиніринг», наданою державному виконавцю, у період із січня 2022 року по серпень 2025 року із заробітної плати ОСОБА_2 утримано аліменти у загальній сумі 86 312,18 грн, які станом на 21 жовтня 2025 року стягувачу не перераховані. Незважаючи на зазначені обставини, державний виконавець включив указану суму до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 та визначив її загальний розмір станом на 08 вересня 2025 року у сумі 101 482,71 грн, а також врахував її при вирішенні питання про накладення штрафу відповідно до частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому розрахунок заборгованості не містить будь-яких відомостей або застережень про те, що до її складу включено суму аліментів у розмірі 86 312,18 грн, яка була утримана із заробітної плати боржника, але не перерахована стягувачу з вини роботодавця. Навпаки, у розрахунку державний виконавець роз`яснив стягувачу право на звернення до органів досудового розслідування із заявою про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів, фактично поклавши на боржника негативні наслідки невиконання роботодавцем покладеного на нього законом обов`язку. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний виконавець безпідставно відніс до заборгованості боржника суму аліментів, яка фактично була утримана із його заробітної плати, але не перерахована роботодавцем стягувачу. Оскільки така сума не є заборгованістю боржника, вона не могла враховуватися при визначенні розміру заборгованості зі сплати аліментів та наявності передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для накладення штрафу. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність дій державного виконавця щодо включення до розрахунку заборгованості 86 312,18 грн утриманих, але не перерахованих роботодавцем аліментів, та про наявність підстав для скасування постанови про накладення штрафу. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина 1 статті 374 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК України). За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини і зміст спірних правовідносин, а висновки суду узгоджуються із критеріями законності та обґрунтованості, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін. Висновки суду щодо судових витрат Суд апеляційної інстанції не вирішує питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення та відповідно до вимог пункту 19 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у такій категорії справ не справляється. Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу головного державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Балаби Ліни Олександрівни залишити без задоволення, а ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 квітня 2026 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 14 липня 2026 року. Головуючий - Д.В. Сізов Судді: А.П. Сидоренко М.В. Щербаченко