Постанова 4816 № 592/9168/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2022 року м.Суми Справа №592/9168/20 Номер провадження 22-ц/816/1109/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Рунова В. Ю. , Ткачук С. С. з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І. розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 жовтня 2022 року в складі судді Косолап М.М., постановлену у м. Суми, в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Колос Вікторії Сергіївни, старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Толок Наталії Анатоліївни, заінтересовані особи - начальник Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Мозговий Денис Олегович, боржник ОСОБА_2 , в с т а н о в и в: У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державних виконавців, свої вимоги мотивувала тим, що на виконанні у старшого державного виконавця Ковпаківського відділу ДВС у місті Суми Толок Н.А. перебуває виконавче провадження № 63760504 з примусового виконання виконавчого листа №592/9168/20, виданого 24 листопада 2020 року Ковпаківським районним судом м. Суми про стягнення на її користь з ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною повноліття у розмірі ј частини з усіх видів його доходу. Станом на 19 липня 2022 року судове рішення не виконане. 18 липня 2022 року ознайомившись через АСВП з переліком винесених державним виконавцем у виконавчому провадженні №63760504 процесуальних документів та прийнятих процесуальних рішень дізналася про порушення її прав та законних інтересів, оскільки на її думку, державним виконавцем допущено бездіяльність та безвідповідальність при примусовому виконанні вказаного виконавчого провадження. На момент надходження виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження №63760504 30 листопада 2020 року на виконанні в цьому відділі вже перебувало виконавче провадження №63043317 від 06 січня 2006 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-5137/05 від 06 січня 2006 року, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми про стягнення на її користь з ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після відкриття виконавчого провадження №63760504 державний виконавець Толок Н.А повинна була пересвідчитись чи перебувають на виконанні у відділі інші виконавчі провадження щодо одного боржника та звернутися до виконавця Колос В.С., у якої перебувало перше виконавче провадження №63043317, для вирішення питання про об`єднання виконавчого провадження та повідомити начальника відділу державної виконавчої служби про об`єднання виконавчих проваджень. Державний виконавець допустила порушення вимог Інструкції. З відомостей АСВП станом на 18 липня 2022 року у реєстрі відсутні постанови про об`єднання виконавчих проваджень №63043317 та №63760504 у зведене виконавче провадження та постанови про приєднання виконавчого провадження. Станом на 20 липня 2022 року заявниця не отримала постанови про об`єднання виконавчих проваджень та постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, що вказує на бездіяльність державного виконавця. Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_1 просила суд: дослідити за допомогою доступу до АСВП строки вчинення виконавчих дій, строки прийняття процесуальних рішень та строки винесення процесуальних документів (в рамках виконавчих проваджень: № 63043317, № 63760504); визнати противоправною бездіяльність державного виконавця Колос В.С. в межах зведеного виконавчого провадження при виконанні рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 січня 2006 року по справі №2-5137/05 (виконавчий лист №2-5137/05, виконавче провадження № 63760504) щодо не своєчасного об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження; не своєчасного винесення постанов про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження; не направлення сторонам виконавчого провадження постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження; визнати противоправною бездіяльність старшого державного виконавця Толок Н.А. в межах зведеного виконавчого провадження при виконанні рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 жовтня 2020 року по справі №592/9168/20 (виконавчий лист №592/9168/20, №63043317) в частині не встановлення в системі АСВП факту наявності іншого виконавчого провадження з одним і тим самим боржником та не звернення до державного виконавця Колос В.С. щодо об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження; зобов`язати державного виконавця Колос В.С. об`єднати виконавчі провадження № 63043317 та № 63760504 у зведене виконавче провадження; зобов`язати державного виконавця Колос В.С. у межах зведеного виконавчого провадження винести та направити постанову про об`єднання виконавчого провадження у зведене виконавче провадження та постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 жовтня 2022 року скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог скарги. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, допустив порушення встановлених процесуальним законом строків розгляду скарги, залишив поза увагою питання дослідження матеріалів виконавчих проваджень №63043317 та №63760504 не витребував та не дослідив їх. Крім того, встановивши обставини бездіяльності посадових осіб, а саме державних виконавців Колос В.С. та ОСОБА_5 , під час виконання рішень судів про стягнення на користь заявниці періодичних платежів, дійшов безпідставного висновку про відсутність порушення прав заявниці. ОСОБА_1 стверджує, що в межах виконавчих проваджень №63043317 та №63760504 державні виконавці ОСОБА_6 та ОСОБА_5 своєю бездіяльністю, а саме несвоєчасним та неефективним виконанням судового рішення, сприяють його невиконанню з боку боржника, чим порушують права заявниці, як отримувача регулярних платежів, та права неповнолітньої дитини на користь якої вони призначені. Державний виконавець Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Колос В. С. у відзиві на апеляційну скаргу заперечила проти її задоволення і вважала за необхідне залишити без змін судове рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав: У справі, яка переглядається, суд встановив, що на виконанні у Ковпаківському відділі ДВС у м. Суми перебуває виконавче провадження №63043317, відкрите 15 вересня 2020 року державним виконавцем Колос В.С. з примусового виконання виконавчого листа № 2-5137/05, виданого 06 січня 2006 року Ковпаківським районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення дитиною повноліття (а.с. 9). 30 листопада 2020 року старшим державним виконавцем Ковпаківського відділу ДВС у місті Суми Толок Н.А. відкрито виконавче провадження №63760504 з примусового виконання виконавчого листа №592/9168/20, виданого 24 листопада 2020 року Ковпаківським районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення донькою повноліття (а.с. 12). Станом на 08 квітня 2021 року виконавче провадження №63760504 перебуває на примусовому виконанні у державного виконавця Колос В.С. (а.с. 13). Тобто обидва виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей перебувають на виконанні у одного виконавця Колос В.С. Відповідно до статті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції Українипередбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню. За змістом частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з частиною 1 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі Інструкція),у пункті 14 конкретизує, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову. Постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження). Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження. З огляду на встановлені у справі обставини та зазначені норми права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що старший державний виконавець Толок Н.А. при відкритті виконавчого провадження № 63760504 у супереч вимогам пункту 14 Інструкції не виконала свого обов`язку з перевірки наявності або відсутності іншого виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_2 за даними автоматизованої системи виконавчого провадження та не передала у визначений Інструкцією строк відкрите нею виконавче провадження №63760504 державному виконавцю, яка першою відкрила виконавче провадження №63043317, для виконання у рамках зведеного виконавчого провадження обох рішень щодо боржника ОСОБА_2 . Тобто старший державний виконавець Толок Н.А. не дотрималась вимог статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень. Як вбачається з Інформації про виконавчі провадження Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 18 липня 2022 року та підтверджується змістом письмових заперечень виконавця, виконавчі провадження №63760504 та №63043317 перебувають на виконанні державного виконавця Колос В.С. (а.с. 9-14, 41-42). Проте, маючи на виконанні два виконавчих провадження щодо одного боржника державний виконавець не вирішила питання про об`єднання їх у зведене виконавче провадження відповідно до вимог статті 30 Закону України «Про виконавче провадження». Суд першої інстанції зробив правильний висновок про порушення державними виконавцями визначеного Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією порядку виконання судових рішень щодо одного боржника, а саме щодо передачі всіх виконавчих проваджень одному державному виконавцю та об`єднання виконавчих проваджень у зведене, що свідчить про протиправність бездіяльності державних виконавців. Разом з цим відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями у судовому процесі (частина друга статті 2 ЦПК України). У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд першої інстанції правильно врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17, згідно з якими зведене провадження фактично має на меті уникнення зловживань з боку виконавця, який без визначення черговості задоволення вимог стягувачів міг би на власний розсуд направляти отримані кошти певним кредиторам. Це створювало б ризик вчинення виконавцем корупційних порушень. Вбачається, що за обома виконавчими провадженнями щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 стягувачем виступає ОСОБА_1 всі кошти, отримані на виконання судових рішень підлягають перерахуванню на користь заявниці, що виключає можливість зловживань з розподілом коштів між стягувачам. Враховуючи, що встановлені обставини бездіяльності державних виконавців не призвели до порушення прав та інтересів стягувачки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подана ОСОБА_1 скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів відхиляє доводи заявниці щодо порушення судом вимог процесуального закону, а саме щодо строків розгляду скарги, як такі, що не призвели до ухвалення незаконного судового рішення. Твердження заявниці апеляційної скарги про те, що суд не витребував та не дослідив матеріалів виконавчих проваджень №63043317 та №63760504 також не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог статті 76, 81 ЦПК України доказування наявності або відсутності обставин (фактів), якими учасник справи обґрунтовує свої вимоги, покладається на самого учасника. Докази подаються суду сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи. ОСОБА_1 не подавала до суду клопотання про витребування матеріалів виконавчих проваджень та їх дослідження під час судового розгляду, тому її доводи в цій частині безпідставні. Інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам скарги заявниці, яким місцевий суд надав належну оцінку, апеляційний суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не міститьвагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. Ю. Рунов С. С. Ткачук