Постанова 4812 № 482/908/26

14.07.26 22-ц/812/1548/26 Справа №482/908/26 Провадження №22-ц/812/1548/26 Доповідач апеляційного суду Т.Б. Кушнірова Постанова Іменем України 14 липня 2026 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого Кушнірової Т.Б., суддів: Лівінського І.В., Серебрякової Т.В., із секретарем Соловйовим М.А., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Дмитренком Ігорем Миколайовичем, на ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області постановлену 05 червня 2026 року, під головуванням судді Кічули В.М., в приміщенні суду першої інстанції, по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Новоодеська державна нотаріальна контора Миколаївської області, ОСОБА_2 , про зняття заборони на відчуження нерухомого майна, в с т а н о в и л а: У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до АТ «Державний ощадний банк України» про зняття заборони на відчуження нерухомого майна. Позовна заява обґрунтована тим, що їй на праві власності належить 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Маючи намір продати належну їй частину вказаного житлового будинку, вона звернулася до нотаріуса, де їй стало відомо, що у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження - арешт вказаного будинку на підставі повідомлення АТ «Державний ощадний банк України» від 13 грудня 1990 року. В усному порядку нотаріус Новоодеської державної нотаріальної контори Миколаївської області роз`яснив, що для вирішення питання щодо зняття вказаної заборони їй необхідно звернутися до АТ «Державний ощадний банк України», оскільки будь-які документи щодо накладення заборони відчуження у нотаріальній конторі не зберіглися за спливом часу їх зберігання або вирішити це питання у судовому порядку. Посилаючись на те, що наявність накладеного арешту порушує її права як власника частки спірного майна, перешкоджає подальшій реалізації нерухомого майна, ОСОБА_1 просила зняти арешт з житлового будинку АДРЕСА_1 , що був накладений на підставі повідомлення АТ «Державний ощадний банк України» від 13 грудня 1990 року, зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 3371796 23 червня 2006 року. Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 08 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків. Наступною ухвалою цього ж суду від 05 червня 2026 року, позовна заява повернута ОСОБА_1 як неподана, з підстав передбачених ч. 3 ст. 185 ЦПК України. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не виконано вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху щодо визначення способу захисту порушених прав та інтересів, надання доказів, що підтверджують обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги та відповідно перешкоджають зняттю заборони відчуження нерухомого майна у нотаріальний спосіб. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Дмитренко І.М. посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначав, що районний суд дійшов помилкового та передчасного висновку про повернення позовної заяви, як неподаної, оскільки при зверненні з даним позовом позивачкою дотримано всіх вимог передбачених ст. 175, 177 ЦПК України щодо змісту і форми позовної заяви. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Право на суд включає, насамперед, принцип доступу до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В силу ч.3 ст.175ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4)зміст позовних вимог: спосіб (способи)захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи)захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів-зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Згідно роз`яснень пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі №761/41071/19, зазначивши, що на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті. Залишаючи ухвалою від 08 травня 2026 року позовну заяву без руху, суд вважав її такою, що не відповідає приписам ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме позивачем не додержано позасудовий порядок зняття арешту з майна в нотаріальному порядку; не надано доказів, що нотаріус відмовив у знятті арешту з майна; не надано доказів, що позивачка зверталася до Банку із заявою про зняття арешту з майна; а також не надано доказів відсутності у позивачки боргових зобов`язань. Вирішуючи питання відповідності оскаржуваної ухвали вимогам закону, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до змісту статей 12, 13, 81, 175 ЦПК України позивач самостійно визначає зміст позовних вимог, зазначає сторони та інших учасників спору, викладає зміст обставин, якими обґрунтовуються вимоги, та зазначає докази на підтвердження цих обставин. Суддя згідно статей 175, 177, 185-187 ЦПК України перевіряє, чи має особа відповідно до ст. 4 ЦПК України право на звернення до суду за захистом відповідного права чи інтересу, чи відповідає форма та зміст заяви вимогам закону, чи дотримані правила підсудності та чи немає інших установлених законом перешкод для відкриття провадження у справі. Виходячи з аналізу наведених норм процесуального права, суддя при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви не має права давати оцінку наведеним у позовній заяві доказам, їх достатності, вимагати надання доказів, встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги, і ставити залежно від цього вирішення питання про прийняття позовної заяви. Згідно із ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175і177цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Повертаючи позовну заяву як неподану ухвалою від 05 червня 2026 року, суд виходив з того, що позивачкою не виконано вимоги ухвали від 08 травня 2026 року. Водночас, зазначені судом підстави залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху фактично зводяться до вимог про надання нею відповідних доказів, що не може бути підставою для залишення позову без руху, а в подальшому й для повернення матеріалів позовної заяви через невиконання таких вимог. Зазначеного суд першої інстанції не врахував та залишив поза увагою, що кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті. До подібних висновків Верховний Суд дійшов у постановах: від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження № 61-2192св20); від 25 січня 2021 року у справі № 308/13063/19 (провадження № 61-7912св20). Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви, тим самим не дотримався процесуальних гарантій забезпечення справедливого розгляду справи. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Судовий збір підлягає відшкодуванню за наслідками розгляду справи по суті. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Дмитренком Ігорем Миколайовичем, задовольнити. Ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2026 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді: ______________ Повне судове рішення складено 14.07.2026 р.