Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/1979/26

13.07.26 22-ц/812/1495/26 Справа №484/1979/26 Доповідач апеляційного суду Т.Б. Кушнірова Провадження №22-ц/812/1495/26 Постанова Іменем України 13 липня 2026 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого Кушнірової Т.Б., суддів: Крамаренко Т.В., Лівінського І.В., із секретарем Богуславською О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Болквадзе Бесіком Мерабовичем, на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області постановлену 25 травня 2026 року, під головуванням судді Максютенко О.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Первомайський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту батьківства, в с т а н о в и л а: У квітні 2026 року ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , зазначивши третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Первомайський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. В позові просив встановити факт того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також просив встановити порядок виконання рішення суду, яке згідно з положенням ст. 18 ЦПК України, після набрання ним законної сили, є підставою для внесення Первомайським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України змін до актового запису про народження дитини, вказавши в розділі «відомості про батька»: прізвище, ім`я та по батькові батька - ОСОБА_4 , дату народження батька - ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянство - громадянин України, змінити прізвище та по батькові заявниці з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». 27 квітня 2026 року ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено підготовче судове засідання на 18 травня 2026 року. 18 травня 2026 року у підготовчому судовому засіданні, суд постановив ухвалу, якою позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, з підстав передбачених ст. 185 ЦПК України, а позивачці запропоновано усунути недоліки позовної заяви. 22 травня 2026 року на виконання ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 травня 2026 року, від представника позивачки - ОСОБА_3 на адресу суду надійшла заява, з якої вбачається, що метою встановлення юридичного факту (встановлення батьківства) є реалізація спадкових прав заявниці. 25 травня 2026 року ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав передбачених ч. 13 ст. 187 ЦПК України. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд виходив з того, що вимоги ухвали суду від 18 травня 2026 року позивачкою не усунуті, оскільки не зазначено мету встановлення юридичного факту. Посилання в заяві від 22 травня 2026 року стосовно реалізації спадкових справ та необхідності встановлення ступеню спорідненості у судовому порядку, не свідчить, що факт, який просила встановити позивачка, є юридичним і зумовлює для неї правові наслідки. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 Болквадзе Б.М. просить ухвалу районного суду скасувати, справу №484/1979/26 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду першої інстанції від 25 травня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених ч.13 ст. 187 ЦПК України, є помилковою, а застосування судом першої інстанції у даній справі механізму залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху після відкриття провадження є грубим нівелюванням стадії підготовчого провадження. Вимоги ухвали суду від 18 травня 2026 року про залишення позову без руху представником позивачки виконані в повному обсязі, позивачкою надано заяву, в якій обґрунтовано мету звернення з позовом, що є законним та логічним доведенням необхідності підтвердження родинних відносин під час нотаріального оформлення спадкових прав. Висновок суду, що вказана мета «не дає можливості суду зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки» є оцінкою доказів по суті справи. Судом фактично здійснено передчасну оцінку доказів та суті позовних вимог під виглядом перевірки формальних недоліків заяви, що заборонено процесуальним законом і свідчить про обмеження права позивачки на доступ до правосуддя та судовий захист. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожана особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року (далі - Конвенція). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Згідно з пунктами 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: - зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; - зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; - виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; - відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, у тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; - відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; - попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; - підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Згідно з частинами першою-третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Відповідно до частин одинадцятої-тринадцятої статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду. На підставі пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк. Отже, законодавець прямими нормами процесуального закону передбачає можливість залишення без руху позовної заяви для усунення її недоліків вже після відкриття провадження в справі та визначає наслідком не усунення таких недоліків залишення позову без розгляду. Перевіряючи наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, колегія суддів виходить з такого. Як видно із змісту позовних вимог, ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом, в якому просила встановити факт того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком позивачки. В позові зазначила, що факт батьківства їй необхідно встановити для реалізації спадкових справ заявниці після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, а справа призначена у підготовче судове засідання на 18 травня 2026 року. При цьому, суд дійшов висновку про відповідність позовної заяви вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України. У підготовчому судовому засіданні суд першої інстанції ухвалою від 18 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху із встановленням позивачці строку усунення недоліків - п`ять днів з дня одержання копії повної ухвали. Залишаючи ухвалою від 18 травня 2026 року позовну заяву без руху, суд вважав її такою, що не відповідає приписам пунктів 2, 4, 5 частини 3 статті 175 ЦПК України щодо змісту позовної заяви, а саме позивачкою не зазначено, що встановлення факту, про який йдеться у позовній заяві, буде нести для неї правові наслідки. Із встановленням факту батьківства позивачка пов`язує реалізацію спадкових прав, в той же час, посилається на наявність заповіту, складеного на її ім`я спадкодавцем та відсутність спадкоємців на обов`язкову частку у спадщині. Суд також вказав на відсутність в матеріалах справи доказів того, що позивачка позбавлена права реалізувати своє право на спадкування за заповітом в позасудовому порядку. Крім того, в матеріалах справи відсутній повний витяг актового запису про народження позивачки. На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачка надала заяву, в якій виклала тлумачення своїх позовних вимог щодо мети встановлення юридичного факту та необхідності встановлення ступеню спорідненості у судовому порядку, надала копію повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про її народження. Ухвалою суду від 25 травня 2026 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду з тих підстав, що позивачкою не виконано в повному обсязі вимоги ухвали від 27 квітня 2026 року, а саме не зазначено мету встановлення юридичного факту, оскільки її посилання на необхідність у судовому порядку встановити ступінь спорідненості, що зумовить у подальшому оформити спадкові права на умовах, визначених Податковим кодексом України, не дає можливість суду зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і зумовить правові наслідки для позивачки. Вирішуючи питання відповідності оскаржуваної ухвали вимогам закону, колегія суддів виходить з такого. Згідно ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Відповідно до змісту статей 12, 13, 81, 175 ЦПК України позивач самостійно визначає зміст позовних вимог, зазначає сторони та інших учасників спору, викладає зміст обставин, якими обґрунтовуються вимоги, та зазначає докази на підтвердження цих обставин. Подавши 22 травня 2026 року заяву, позивачка усунула недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі від 18 травня 2026 року, у п`ятиденний строк після її отримання. В заяві позивачка додатково обґрунтувала мету встановлення факту, що має юридичне значення, намір реалізувати своє спадкове право та вказала обставини, пов`язані з його оформленням. За таких обстави, залишення судом першої інстанції позовної заяви без розгляду у цій справі, на підставі пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України, без урахування заяви позивача про усунення недоліків позовної заяви, є проявом формалізму, який обмежує право особи на розгляд її справи судом. Незгода суду першої інстанції з наведеними позивачкою обґрунтуванням мети позову, не свідчить про невідповідність змісту позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України, адже позовна заява містить виклад обставин, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті. Натомість, залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції фактично підмінив предмет доказування у справі, зосередившись на оцінці зазначеному позивачкою способу захисту своїх прав, наведеним доказам, їх достатності, переліку обставин, якими обґрунтовуються вимоги. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду є передчасним, необґрунтованим та свідчить про надмірно формалістичний підхід до застосування норм процесуального права. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу суду слід скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Судові витрати підлягають розподілу за результатами вирішенні спору по суті. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Болквадзе Бесіком Мерабовичем, задовольнити. Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 травня 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді: _____________________ Повне судове рішення складено 13.07.2026 р.