Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/1607/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/1607/26 Головуючий в 1 інст. Дацюк О.І. Провадження №33/807/730/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2026 року місто Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Кравченка О.П., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Кравченка О.П. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 2 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень, стягнуто судовий збір,- В С Т А Н О В И В: Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 допустила ухилення від передбачених законодавством обов`язків щодо виховання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 21.12.2025 року о 14.06 годині здійснила крадіжку товарів у ТОВ «Вигідна покупка» в магазині «Аврора» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова, 71, чим завдала майнову шкоду на суму 348,33 гривень. Таким чином, ОСОБА_2 порушила вимоги ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 150 ч. 2 Сімейного кодексу України. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Кравченко О.П., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що підставою для відкриття провадження у справі став протокол про адміністративне правопорушення: серії ВАД №784536 від 05.02.2026 року, згідно якого: «склад адміністративного правопорушення: гр. ОСОБА_1 ухиляється від передбачених законодавством обов`язків щодо виховання своєї неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 21.12.2025 року о 14:06 здійснила крадіжку товару (згідно додатку) у ТОВ «Вигідна покупка» ТЦ «Аврора» за адресою:м. Запоріжжя, вул. Поштова, 71, чим завдала майнову шкоду на суму 348,33 грн. Таким чином гр. ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» та ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП». Крім того, в протоколі вказано про те, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягалась, свідки відсутні. Також у протоколі ОСОБА_1 власноруч зазначено, що вона не визнає свою винуватість у вчиненні цього правопорушення. При складанні протоколу №784536 від 5 лютого 2026 року старшим інспектором ЦЮП ВІ ЗРУП ГУНІ в Запорізькій області у присутності ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Кравченка О.П. будо здійснено відеозапис, на якому зафіксовано їх звернення про надання доказів причетності неповнолітньої ОСОБА_2 до вчинення крадіжки, а саме відеозапису з камер спостереження, на що поліцейським було відмовлено. Даний факт засвідчено відповідним записом ОСОБА_1 у протоколі. Також ОСОБА_1 було заявлено про її необізнаність щодо факту вчинення її донькою правопорушень за обставин, вказаних у протоколі. Звертає увагу, що неповнолітню ОСОБА_2 не притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння дрібної крадіжки у встановленому законом порядку. Вважає, що за таких фактичних обставин вбачається невідповідність даних, внесених до протоколу №784536 приписам ст. 256 КУпАП. При цьому у протоколі зазначено про порушення ОСОБА_1 приписів ч. 2 ст. 150 СК України та ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», натомість матеріали справи не містять доказів про порушення ОСОБА_1 наведених норм закону. Просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 2 квітня 2026 року, провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Окрім вимог щодо скасування даної постанови, просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на поважну причини його пропуску. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що за результатами розгляду даної справи судом 2 квітня 2026 року було оголошено лише вступну та резолютивну частину оскаржуваної постанови. На час звернення захисника з апеляційною скаргою, ні йому ні ОСОБА_1 не надано повний текст постанови у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд». Отже вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції ним пропущений з поважних причин. Дослідивши матеріали справи, доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, враховуючи, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладені в клопотанні доводи, суддя апеляційного суду, з урахування положень ст. 294 КУпАП вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 2 квітня 2026 року. Враховуючи належне повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, шляхом доставки смс повідомлення (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. № 28), присутність її захисника адвоката Кравченка О.П., суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 , що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України. Під час апеляційного перегляду справи адвокат Кравченко О.П. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Заслухавши адвоката Кравченка О.П., перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП України завданнями у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 278 КУпАП, під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення чи витребувано необхідні додаткові матеріали. Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду; а також з`ясувати інші підстави для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення це документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів, який складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи, і в ньому повинні бути вказані: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів. З аналізу наведених вище норм вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи. Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, його невід`ємні складові повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об`єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення. При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних і допустимих доказів. З огляду на вищенаведене, на суддю при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення положеннями статті 278 КУпАП покладено обов`язок вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , суддею суду першої інстанції наведених вище вимог закону в повній мірі не дотримано. Так, відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, проявляється саме у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо. Ухилення від виконання батьківських обов`язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей. Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Згідно ст. 150 СК України, визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 784536 року від 5 лютого 2026 року, ОСОБА_1 поставлено у провину те, що вона допустила ухилення від передбачених законодавством обов`язків щодо виховання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 21.12.2025 року о 14.06 годині здійснила крадіжку товарів у ТОВ «Вигідна покупка» магазині «Аврора» за адресою: м.Запоріжжя, вул. Поштова, 71, чим завдала майнову шкоду на суму 348,33 гривень. Таким чином, ОСОБА_2 порушила вимоги ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України. Зі змісту вищезазначеного протоколу вбачається, що викладена у ньому фабула інкримінованого ОСОБА_2 правопорушення не відповідає об`єктивній стороні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. У цьому контексті, суддя апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу на положення ч. 3 ст. 184 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність батьків за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу, вчинення якого не інкримінується ОСОБА_1 у спірному протоколі. Таким чином, наведена у протоколі подія в розумінні ч. 1 ст. 184 КУпАП не може бути кваліфікована як ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. На переконання судді апеляційного суду, зазначені порушення є підставою для скасування постанови судді суду першої інстанції. Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя. У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейський суд з прав людини розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Згідно із положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушення інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Враховуючи викладене, суд першої інстанції розглянув справу з недотриманням вимог ст. ст. 278, 280 КУпАП, докази наявні в справі ретельно не були перевірені відповідно до ст. 252 КУпАП, внаслідок чого суддя суду першої інстанції дійшов помилкового висновку, визнавши доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, оскільки викладені в протоколі обставини не відповідають об`єктивній стороні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП Таким чином суддя апеляційного суду приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги адвоката Кравченка О.П. та скасування постанови суду із закриттям провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И В: Поновити адвокату Кравченку Олегу Павловичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 2 квітня 2026 року. Апеляційну скаргу адвоката Кравченка Олега Павловича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 2 квітня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, скасувати. Постановити нову постанову апеляційного суду, якою закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.184 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 336/1607/26