Постанова Львівський апеляційний суд № 446/872/26

Справа № 446/872/26 Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т. І. Провадження № 33/811/1098/26 Доповідач: Галапац І. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі: судді Галапаца І.І., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові, апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 4 червня 2026 року, з участю правопорушника ОСОБА_1 в с т а н о в и в: цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн. на користь держави Згідно з постановою судді, 23 березня 2026 року о 16:55:00 год. по вулиці Кукезівській в селі Старий Яричів, Львівського району, Львівської області ОСОБА_1 керував електроскутером марки Bravis без номерного знаку в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу Драгер 6820, результат огляду - 1,27 проміле. Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі правопорушник ОСОБА_1 покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального права. Вважає, що суддею першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що висновок суду про вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, зроблено без належного дослідження технічних характеристик саме цього транспортного засобу. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні технічний паспорт, сертифікат відповідності, який би підтверджував модель, потужність двигуна, конструктивні характеристики та правовий статус електроскутера. Акцентує увагу на те, що електроскутер мав максимальну потужність 1,2 кВт. Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити у звязку з відсутністю належно доведеного складу адміністративного правопорушення. Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, зокрема настає у разі керування транспортними засобам у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху. Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п. 2.9а Правил дорожнього руху України, якими водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Такий висновок суду підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 622352 від 23 березня 2026 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення; рапортом працівника поліції; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23 березня 2026 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 23 березня 2026 року; відеозаписом події, яким суддя районного суду дав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд. Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП. Що стосується тверджень правопорушника на те, що електроскутер, яким він керував не є транспортним засобом,суд розцінює як спосіб уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення, та відхиляє їх. Поряд з цим, апеляційний суд вважає, що місцевим судом вірно зазначено у постанові про те, що особи, що керують, такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, є водіями і зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху. Однак, при цьому, норма статті 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші. Суб`єктами правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, зокрема, є водії транспортних засобів, відтак вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв усіх транспортних засобів, а не лише механічних транспортних засобів. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2023 у справі №127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має. Таким чином, у випадку, коли електроскутер служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, у такому випадку він є повноправним учасником дорожнього руху і вважається транспортним засобом, а тому особа, яка керує таким транспортним засобом, повинна нести відповідальність за керування ним у стані алкогольного сп`яніння. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41). Крім цього, апеляційний суд не приймає до уваги твердження правопорушника ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції щодо накладення стягнення за вчинене правопорушення, у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік і є безальтернативною. Виходячи з наведеного, покликання апелянтана те, що постанова суду є незаконною та необгрунтованою, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,- п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 4 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - без зміни. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Галапац І.І.