Постанова 4856 № 120/17422/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/17422/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 13 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САБАРОВ-ТРАК" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САБАРОВ-ТРАК" до Вінницької митниці про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, скасування картки, В С Т А Н О В И В : у листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "САБАРОВ-ТРАК" звернулося в суд з адміністративним позовом до Вінницької митниці, у якому просило: - визнати протиправним дії Вінницької митниці про не застосування преференційного режиму під час митного оформлення товарів, а саме тягач сідельний, марка - MAN, модель - TGX 26.500, календарний рік виготовлення: 2018, номер шасі - WMA21XZZ8JP110600 та зобов`язати застосувати такий преференційний режим; - скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2023/000813. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 04.05.2023 року між ТОВ Сабаров-Трак (далі-Покупець) та Vermittlung-Export-Import (Німеччина) (далі-Продавець) укладено контракт №07/05/23, згідно умов якого Продавець здійснив продаж транспортних засобів, їх частин і обладнання, двигунів внутрішнього згорання, згідно умов якого Продавець здійснив продаж транспортних засобів, серед яких: тягач сідельний, марка - MAN, модель - TGX 18.500, календарний рік виготовлення: 2017, номер шасі -WMA06XZZ3JM767640. Згідно контракту Продавцем виставлено Покупцю рахунок-фактуру (інвойс) № 063/23 від 07.05.2023 року на вказаний транспортний засіб. З метою митного оформлення транспортного засобу ТОВ Сабаров-Трак митному органу подано наступні документи: - рахунок-фактура (інвойс): 063/23 від 07.05.2023 року; - сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №А270722 від 25.05.2023 року; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 07.09.2018 року; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 07.09.2018 року; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2905/4 від 29.05.2023 року; - висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №2595 від 29.05.2023 року; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №07/05/23 від 04.05.2023 року; - договір про надання послуг митного брокера б/н від 03.03.2023 року; - інші некласифіковані документи Foto від 30.05.2023 року; - митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 23UA401020028166U2 від 30.05.2023 року. Зазначений транспортний засіб ввезений на митну територію України із застосуванням преференційного режиму в рамках Протоколу 1 Щодо визначення концепції Походження товарів і методів адміністративного співробітництва Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII. За результатом опрацювання вказаних документів відповідачем була сформована картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/000813 від 30.05.2023 року. Вказаною карткою позивача повідомлено, що під час перевірки правомірності застосування преференції було встановлено, що в графі 14 сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 № А 270722 від 25.05.2023 року проставлений підпис. Однак, вказану графу заповнюють митні органи країни експорту, за результатом здійснення верифікації сертифіката за запитом митного органу країни імпорту товару. Таким чином. порушено вимоги Додатку ІІІ а Доповнення І Угоди в частині правильності заповнення сертифіката з перевезення товару EUR. Також, не дотримано вимоги пп. б п. 6 ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI. Рішення про відмову в митному оформленні прийняте відповідно до положень ч. 1 ст.256 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI. Заяви на відкликання митної декларації не надходило. Також вказано, що митне оформлення товару необхідно провести без застосуванням преференції зі сплати ввізного мита за кодом "410" на підставі сертифіката з перевезення (походження) товару EUR. 1 № A 270722 від 25.05.2023 року. 30.06.2023 року позивач звернувся до митного органу із запитом щодо результатів перевірки походження товару за сертифікатом з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №A 270722 від 25.05.2023 року. 31.07.2023 року відповідач листом № 7.12-1/15-01/13/5555 повідомив, що інформація щодо результатів перевірки Сертифікату з перевезення товару форми EUR. 1 №A 270722 від 25.05.2023 року з митних органів Німеччини не надходила. Не погоджуючись із діями митного органу та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 271 Митного кодексу України (далі - МК України) Мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частин 4, 5 статті 280 МК України Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. Згідно з положеннями статті 300 МК України Умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Порядок надання документів, необхідних для підтвердження права на звільнення (умовне звільнення) від оподаткування митними платежами, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до обставин справи митним органом прийнято оскаржувані рішення у зв`язку з невиконанням декларантом умов, визначених Митним Кодексом. Згідно з частинами 1-3 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Положення МК України застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (частина 6 статті 36 МК України). Відповідно до частини 7 статті 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Законом України "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони" від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі Угода про асоціацію). Відповідно до ст. 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва"). Відповідно до ст.2 розділу ІІ "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу. Приписами частини 1 статті 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу. Процедура видачі сертифікату з перевезення товару EUR.1 визначена ст.17 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, згідно з якою сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу. Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару. Згідно з частинами 1-3 статті 43 МК України встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі ввезення на митну територію України товарів до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов`язково (пункт 1 частини 3 статті 44 МК України). Таким чином, серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму. Відповідно до ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. У випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей (ч. 4 ст. 45 МК України). Для митного оформлення позивач надав сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 25.05.2023 року №A 270722 (експортер Vermittlung-Export-Import, Німеччина). Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу І). Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І). Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу І). Згідно ст. 48 МК України митний орган відмовляє у випуску товару, якщо цей товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України. Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України. До товарів застосовується (відновлюється) режим найбільшого сприяння за умови одержання митним органом не пізніше ніж через 365 днів від дня здійснення митного оформлення цих товарів належним чином оформленого відповідного документа про їх походження (частина 4 статті 48 МК України). Із матеріалів справи встановлено, що підставою для надіслання запиту до митних органів Федеративної Республіки Німеччини про проведення перевірки сертифікату з перевезення товару, наданого позивачем під час митного оформлення транспортного засобу, зазначеного у митній декларації № 23UА401020028730U8, із застосуванням преференційного режиму слугувала наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів у достовірності таких документів та статусі походження відповідних товарів. Так, із змісту листа Державної митної служби України від 12 липня 2023 року вих. № 7.12-1/15-01/4/5133 встановлено, що по сертифікату з перевезення товарів EUR.1 від 15 червня 2023 року № А 642043 експортером товарів є підприємство VICTORIA PKW/LKW GmbH, по якому уповноваженим органом Німеччини не підтверджено преференційне походження вживаних транспортних засобів (лист Держмитслужби від 23 вересня 2022 року вих. № 15/15-03-01/7.12/3391). Також листом від 21 вересня 2023 року підтверджується те, що Державна митна служба України скерувала на адресу митного органу Федеративної Республіки Німеччини лист вих. № 15/15-03-01/11/4322, у якому відповідно до статей 31-32 Додатку І до Регіональної конвенції про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження просила провести перевірку щодо автентичності сертифіката з переміщення EUR.1 № А 642043. Підставою для перевірки визначено сумніви в преференційному походженні товару та негативні результати перевірки доказів походження, оформлених тим самим експортером VICTORIA PKW/LKW GmbH. У відповідь вказаний вище лист митний орган Федеративної Республіки Німеччини листом вих. № Z 4215В-А-18/23-В 1205 повідомив Державну митну службу України про те, що перевірка показала, що документ про преференції, що додається, є автентичним, але вказаний товар не має відповідного походження у розумінні протоколу № 1 до Асоціації Угоди між Європейським Союзом та Україною згідно з Регіональною конвенцією про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що митним органом правомірно не застосовано преференційний режим під час оформлення причіпу вантажного, контейнеровоз, марки KOTSCHENREUTHER, модель WF/W18-400, рік виготовлення: 2017, номер шасі - НОМЕР_3 , оскільки митним органом Федеративної Республіки Німеччини не підтверджено походження імпортованого позивачем товару, а тому підстави для застосування преференційного режиму відсутні. Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023 у справі №120/151/23, оскільки у вказаній справі відсутня відповідь митного органу країни походження товару щодо перевірки преференційного походження товару, тоді як у даній справі така перевірка проведена про що надана відповідь. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Крім того, у апеляційній скарзі не зазначено жодної норми матеріального або процесуального права, яку порушив суд першої інстанції під час розгляду даної справи та обставини або доказу, якому суд першої інстанції не дослідив чи не надав належної оцінки. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Отже, підставами для надіслання запиту до митних органів Німеччини про проведення перевірки сертифікату з перевезення товару, наданого позивачем під час митного оформлення транспортного засобу, зазначеного у митній декларації № 23UA401020028166U2 від 30.05.2023 року з застосуванням преференційного режиму оподаткування, був проставлений підпис у графі 14 "Результати перевірки" сертифікату з перевезення товару EUR.1 №А 270722 від 25.05.2023 року. 31.07.2023 року Вінницькою митницею було надіслано лист до Державної митної служби України у зв`язку із сумнівом щодо сертифікату з перевезення товару EUR.1 А270722 від 25.05.2023 року, експортером товарів є підприємство Vermittlung-Export-Import, Німеччина. Листом Державної митної служби України від 13.05.2024 року №5976/4-3 (а.с.127) проінформовано Вінницьку митницю, що у відповідь на офіційне звернення від 31.07.2023 року №7.12-1/15-01/4/5557 надано офіційний лист уповноваженого органу Німеччини від 08.05.2024 року (вх. №12983/11/15 від 08.05.2024), яким не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 А270722 від 25.05.2023 року. Також в листі уповноваженого органу Німеччини зазначено, що документ про преференції, що додається, є автентичним, але походження зазначеного товару не підтверджено, у розумінні Протоколу 1 Угоди між Європейським Союзом та Україною відповідно до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Додатково зазначено, що Сертифікат EUR.1 №А 270722 від 25.05.2023 року був помилково виданий (а.с.119-127, 132). Таким чином, компетентним органом, що видав документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, що провів перевірку документів про походження товару, надано відповідь, що ввезений товар не може розглядатися, як товар з походженням в ЄС відповідно до положень Протоколу І до Угоди про асоціацію між СС та Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами з одного боку, та Україною з іншого боку. Стосовно доводів апеляційної скарги, що тільки за результатами проведення перевірки сертифіката та отримання відповідної інформації контролюючий орган країни імпорту вправі прийняти рішення про відмову у наданні преференції, суд апеляційної інстанції зазначає, що контролюючий орган при прийнятті картки відмови керувався нормами ч. 1 ст. 256 МК , у зв`язку з порушенням правильності заповнення сертифіката з перевезення товару EUR.1 та не дотримання вимог пп.б п. 6. ч. 8 ст. 257 МК. Так, підставою для прийняття картки відмови було встановлення невідповідності сертифіката з перевезення товару EUR.1 № А270722 від 25.05.2023 вимогам щодо його оформлення. Зокрема, у графі 14 сертифіката містився підпис, який відповідно до положень Доповнення І до Протоколу І Угоди про асоціацію має проставлятися митними органами країни експорту виключно за результатами проведення процедури верифікації сертифіката на запит митного органу країни імпорту. Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявність у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 № А270722 від 25.05.2023 року підпису у графі 14 «Результати перевірки», яка відповідно до положень Протоколу І до Угоди про асоціацію та Доповнення І до нього призначена для заповнення митними органами країни експорту за результатами проведення процедури верифікації підтвердження походження товару, за відсутності відомостей про проведення такої перевірки та без підтвердження факту внесення зазначеного реквізиту уповноваженим органом країни експорту, свідчила про наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданого документа про походження товару. За таких умов митний орган обґрунтовано не застосував тарифну преференцію, оскільки право на таку пільгу не було підтверджено належним документом у розумінні ст. 43, 44, 48, 281 МК України та статей 16, 17 Протоколу I до Угоди про асоціацію. За таких обставин картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/000813 була прийнята митним органом у межах наданих повноважень та відповідно до вимог Митного кодексу України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САБАРОВ-ТРАК" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.