Постанова 4856 № 120/19170/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/19170/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук Костянтин Олександрович Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 16 вересня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «САБАРОВ-ТРАК» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «САБАРОВ-ТРАК» до Вінницької митниці Держмитслужби про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у грудні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сабаров-Трак» (ТОВ «Сабаров-Трак») звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької митниці в якому просив: -визнати протиправною відмову Вінницької митниці щодо неприйняття сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №А642043 від 12.06.2023 та бездіяльність про незастосування преференційного режиму під час митного оформлення товарів, а саме причіп вантажний, контейнеровіз, марки KOTSCHENREUTHER, модель WF/W18-400, рік виготовлення: 2017, номер шасі НОМЕР_1 та зобов`язання відповідача застосувати такий преференційний режим. 11 листопада 2024 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.05.2023 між ТОВ "Сабаров-Трак" (покупець) та VICTORIA PKW/LKW GmbH (продавець) укладено контракт № 10/05/23, відповідно до пункту 1.1 якого продавець здійснив продаж причіпу вантажного, контейнеровоз, марки KOTSCHENREUTHER, модель WF/W18-400, рік виготовлення: 2017, номер шасі - НОМЕР_1 , вартість 5800 євро. На виконання вказаного контракту виставлено інвойс № AR.2023.117 від 26 травня 2023 року. У подальшому, для митного оформлення згадуваного вище причіпу ТОВ "Сабаров-Трак" подано до Вінницької митниці електронну митну декларацію № 23UA401020028730U8, проте відповідачем оформлено імпорт товару без застосування преференційного режиму. 26 червня 2023 року позивач звернувся до Вінницької митниці із листом, у якому просив застосувати преференційний режим до імпортованого товару. До такої заяви позивачем долучено зокрема й сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № nr. А 642043 від 12 червня 2023 року. 06 липня 2023 року відповідач листом вих. № 7.12-1/15-01/13/4963 повідомив ТОВ "Сабаров-Трак" про те, що відповідно до статті 32 "Перевірка підтверджень походження" Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, документи про походження товарів в разі наявності у митних органів Договірної сторони-імпортера обґрунтованих сумнівів в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог Угоди підлягають перевірці шляхом направлення запиту до митних органів країни експорту. Також у листі зазначено про те, що наданий після митного оформлення сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 15 червня 2023 року (датою видачі сертифіката вважається дата митного забезпечення, проставлена в графі 11 "Митний дозвіл") № А 642043 буде направлено митницею до Держмитслужби України з подальшим перенаправленням митним органам Федеративної Республіки Німеччина для проведення перевірки. Про прийняте рішення позивача буде повідомлено додатково після отримання підтверджуючих документів від уповноважених органів іноземної держави. Так, 21 вересня 2023 року Державна митна служба України скерувала на адресу митного органу Федеративної Республіки Німеччини лист вих. № 15/15-03-01/11/4322, у якому відповідно до статей 31-32 Додатку І до Регіональної конвенції про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження просила провести перевірку щодо автентичності сертифіката з переміщення EUR.1 № А 642043. Підставою для перевірки визначено сумніви в преференційному походженні товару та негативні результати перевірки доказів походження, оформлених тим самим експортером VICTORIA PKW/LKW GmbH. У відповідь на згадуваний вище лист митний орган Федеративної Республіки Німеччини листом вих. № Z 4215В-А-18/23-В 1205 повідомив Державну митну службу України про те, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що документ про преференції, що додається, є автентичним, але вказаний товар не має відповідного походження у розумінні протоколу № 1 до Асоціації Угоди між Європейським Союзом та Україною згідно з Регіональною конвенцією про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження. 11 липня 2024 року Державна митна служба України скерувала на адресу Вінницької митниці зазначений вище лист уповноваженого митного органу Німеччини. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України (МК України) визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Так, ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті. У частині 5 цієї норми надається визначення терміну ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Відповідно до ст. 43 МК України встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України (п. 1 ч. 3 ст. 44 МК України). Так, Законом від 16 вересня 2014 року № 1678-VІІ ратифікована Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27 червня 2014 року (Угода про асоціацію). Згідно ст. 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі І до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва"). Кожна Сторона відповідно до частини 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку 1-А до цієї Угоди. Відповідно до ст. 2 розділу II "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди як такі, що походять з Європейського Союзу, вважаються, зокрема (а) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу. Частиною 1 статті 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі Іменуватиметься декларацією інвойс, надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу. Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу. Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару. Застосування преференційного режиму під час митного оформлення товарів шляхом надання пільги (за кодом 410) у вигляді звільнення від сплати ввізного мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, здійснюється в рамках Доповнення І "Визначення поняття "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII (Доповнення І Угоди). Частиною 1 ст. 16 Доповнення І Угоди передбачено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником, а відповідно до частини 3 цієї статті, експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції. Відповідно до ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. У випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей (ч. 4 ст. 45 МК України). Частиною 1 ст. 32 Доповнення І Угоди визначено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції. Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої Інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції. Згідно ст. 48 МК України митний орган відмовляє у випуску товару, якщо цей товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України. Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України. До товарів застосовується (відновлюється) режим найбільшого сприяння за умови одержання митним органом не пізніше ніж через 365 днів від дня здійснення митного оформлення цих товарів належним чином оформленого відповідного документа про їх походження (частина 4 статті 48 МК України). Із матеріалів справи встановлено, що підставою для надіслання запиту до митних органів Федеративної Республіки Німеччини про проведення перевірки сертифікату з перевезення товару, наданого позивачем під час митного оформлення транспортного засобу, зазначеного у митній декларації № 23UА401020028730U8, із застосуванням преференційного режиму слугувала наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів у достовірності таких документів та статусі походження відповідних товарів. Так, із змісту листа Державної митної служби України від 12 липня 2023 року вих. № 7.12-1/15-01/4/5133 встановлено, що по сертифікату з перевезення товарів EUR.1 від 15 червня 2023 року № А 642043 експортером товарів є підприємство VICTORIA PKW/LKW GmbH, по якому уповноваженим органом Німеччини не підтверджено преференційне походження вживаних транспортних засобів (лист Держмитслужби від 23 вересня 2022 року вих. № 15/15-03-01/7.12/3391). Також листом від 21 вересня 2023 року підтверджується те, що Державна митна служба України скерувала на адресу митного органу Федеративної Республіки Німеччини лист вих. № 15/15-03-01/11/4322, у якому відповідно до статей 31-32 Додатку І до Регіональної конвенції про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження просила провести перевірку щодо автентичності сертифіката з переміщення EUR.1 № А 642043. Підставою для перевірки визначено сумніви в преференційному походженні товару та негативні результати перевірки доказів походження, оформлених тим самим експортером VICTORIA PKW/LKW GmbH. У відповідь вказаний вище лист митний орган Федеративної Республіки Німеччини листом вих. № Z 4215В-А-18/23-В 1205 повідомив Державну митну службу України про те, що перевірка показала, що документ про преференції, що додається, є автентичним, але вказаний товар не має відповідного походження у розумінні протоколу № 1 до Асоціації Угоди між Європейським Союзом та Україною згідно з Регіональною конвенцією про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що митним органом правомірно не застосовано преференційний режим під час оформлення причіпу вантажного, контейнеровоз, марки KOTSCHENREUTHER, модель WF/W18-400, рік виготовлення: 2017, номер шасі - НОМЕР_1 , оскільки митним органом Федеративної Республіки Німеччини не підтверджено походження імпортованого позивачем товару, а тому підстави для застосування преференційного режиму відсутні. Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023 у справі №120/151/23, оскільки у вказаній справі відсутня відповідь митного органу країни походження товару щодо перевірки преференційного походження товару, тоді як у даній справі така перевірка проведена про що надана відповідь. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Крім того, у апеляційній скарзі не зазначено жодної норми матеріального або процесуального права, яку порушив суд першої інстанції під час розгляду даної справи та обставини або доказу, якому суд першої інстанції не дослідив чи не надав належної оцінки. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «САБАРОВ-ТРАК» залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.