Постанова 4816 № 587/1941/26

Справа №587/1941/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гончаренко Л. М. Номер провадження 33/816/1331/26 Суддя-доповідач Янголь Є. В. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Янголь Є.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Черей С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Черей Сніжани Валентинівни на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 10.06.2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в: Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 10.06.2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн за те, що він 10.05.2026 року близько 19 год 45 хв години в с. Старе Село по вул. Сумська Сумського району Сумської області, керував автомобілем Peugeot 307 д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: а саме мова млява, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Драгер та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з таким судовим рішенням, захисник Черей С.В. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 10.06.2026 року та закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказувала, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був незаконно зупинений працівниками поліції, у зв`язку з чим усі докази, які зібрані після цього є недопустимими. Вважає, що оскільки ОСОБА_1 є військовим, працівники поліції для проведення огляду мали викликати Військову службу правопорядку для здійснення огляду відповідно до положень ст. 266-1 КУпАП. Однак, цього не було зроблено, у зв`язку з чим огляд здійснювала неуповноважена особа й він має бути визнаний недійсним. Зазначає, що порядок проведення огляду також порушений, оскільки поліцейськими не було складено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки й не було вручено письмового направлення на медичний огляд в заклад охорони здоров`я. У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Черей С.В. скаргу підтримали із мотивів, зазначених у ній. Додатково ОСОБА_1 зазначив, що в день вчинення правопорушення, перебував на військовій службі. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Так, відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої захисником апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме, протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису, який було долучено працівниками поліції до складених матеріалів. Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку й обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено. Щодо незаконної зупинки Доводи захисника про те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був незаконно зупинений працівниками поліції, у зв`язку з чим усі докази, які зібрані після цього є недопустимими є необґрунтованим з огляду на наступне. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» підставою для зупинки працівником поліції транспортного засобу є зокрема порушення водієм Правила дорожнього руху. Підставою для зупинки поліцейським транспортного засобу може бути не тільки безпосереднє порушення водієм ПДР, а й наявність у поліцейського достатніх підстав вважати, що водій вчинив або має намір вчинити правопорушення. З наявного відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, який було переглянуто апеляційним судом в ході підготовки до апеляційного розгляду, вбачається, що одразу після зупинки транспортного засобу під керування ОСОБА_1 поліцейські повідомили йому причину зупинки, зазначили, що він порушив Правила дорожнього руху, а саме: водій не ввімкнув покажчик повороту, коли виїжджав з другорядної дороги на головну (файл VID260510-194514F-000298-000298-0017, час на відео 19:46:12). Надалі працівник поліції демонструє водію відео, на яке зафіксовано вказане правопорушення. ОСОБА_1 погоджується з вчиненим правопорушенням, й зазначає, що не ввімкнув покажчик повороту, оскільки в автомобілі взагалі не горить задня лампочка (файл VID260510-194514F-000298-000298-0017, час на відео 19:49:28). Зважаючи на це, твердження захисника про те, що події зафіксовані на відеозаписі, доданого до складених матеріалів, не відповідають названій поліцейськими причині зупинці, оскільки на відео зафіксовано рух автомобіля лише по головній дорозі, з ввімкненим лівим покажчиком повороту є безпідставними. На відеозаписі, який додано до матеріалів, складених стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, не зафіксовано дане порушення Правил дорожнього руху. До того ж, при зупинці т\з та повідомленні про причину зупинки працівники поліції не уточнюють який саме покажчик, лівий чи правий, мав увімкнути водій. Вони зазначають про обставини виїзду автомобіля з другорядної дороги на головну без ввімкненого покажчика повороту, й з даними обставинами погоджується ОСОБА_1 , зважаючи на це, апеляційний суд вважає за можливе стверджувати, що дане правопорушення мало місце. Те, що до матеріалів справи не долучена постанова складена стосовно ОСОБА_1 за ст. 122 КУпАП не спростовує та не ставить під сумнів наявність підстав для зупинки транспортного засобу. Вказаний відеозапис події свідчить про те, що зупинка працівниками поліції автомобіля була пов`язана виключно з метою вчинення дій щодо притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, тобто працівники поліції не діяли свавільно, а здійснювали свої службові обов`язки у межах передбачених законом повноважень. Окрім того, згідно з приписами п. 1, 4 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, в тому числі перевіряти документи та зупиняти т/з, враховуючи дію в країні воєнного стану. Апеляційний суд також зазначає, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Так, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою для притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій може перебувати в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, то факт необізнаності про причину зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України. Отже, доводи, наведені в апеляційній скарзі щодо незаконної зупинки працівниками поліції транспортного засобу, спростовуються наявним відеозаписом та крім того, не мають суттєвого значення для встановлення наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо проведення огляду в порядку ст. 266-1 КУпАП Твердження апелянта про те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, мав проводиться в присутності працівників ВСП та за спеціальним порядком, передбаченим ст. 266-1 КУпАП є необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті законодавства. Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Даною нормою законодавства визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп`яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема якщо є підстави вважати, що військовослужбовці у стані алкогольного сп`яніння: перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях Керування військовослужбовцем транспортним засобом на дорогах загального користування з ознаками алкогольного сп`яніння до таких підстав не належить. Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. З протоколу про адміністративне правопорушення та доданого відеозапису, вбачається, що транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 був зупинений у АДРЕСА_2 , тобто поза межами території будь-якої військової частини. Доказів того, що у вказаний протоколі день та час, останній виконував обов`язки військової служби, суду не надано. Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Даний порядок визначає процедуру огляду осіб, які керують транспортним засобом, водночас положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, а перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду водія, який є військовослужбовцем, таку процедуру проводять працівники поліції. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні запрошуватись. Отже, доводи представника з цього приводу є безпідставними. Щодо відсутності в матеріалах справи акту огляду та письмового направлення Довід апелянта про те, що порядок проведення огляду був порушений, оскільки поліцейськими не було складено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки й не було вручено письмового направлення на медичний огляд в заклад охорони здоров`я апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне. Відповідно до п.10 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735, результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Положення п.4 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, передбачають, що результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких під підпис вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану алкогольного сп`яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп`яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності). З комплексного аналізу зазначених норм, вбачається, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається поліцейськими за результатами проходження водієм зазначеного огляду. У даному випадку склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП утворила відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, тож за таких обставин у працівників поліції відсутній обов`язок щодо складання вказаного актуогляду. Щодо того, що ОСОБА_1 не видали направлення на огляд до медичного закладу слід зазначити наступне. Відповідно до ч.6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлена Додатком 1 до п. 8 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735. Відповідно до змісту затвердженої форми направлення, воно адресується закладу охорони здоров`я, в який направляється водій для проходження огляду. Також формою направлення не передбачено його вручення водію відносно якого воно складене чи ознайомлення водія зі змістом направлення. Підставою для складання зазначеного направлення є згода водія пройти огляд у закладі охорони здоров`я, у зв`язку з його відмовою від огляду на місці зупинки чи незгоди з результатами проведеного огляду на місці зупинки транспортного засобу. Вищезгаданими нормами не встановлено, що для належної пропозиції особі пройти огляд в закладі охорони здоров`я передбачено вручення письмового направлення, оскільки зазначене направлення не підлягає врученню особі відносно якої воно складене. Направлення є офіційним процесуальним документом, який надається поліцейським уповноваженій особі закладу охорони здоров`я (лікарю) у разі, якщо особа погоджується на проходження огляду в медичному закладі. У даному випадку ОСОБА_1 відмовився як від проходження огляду на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, що підтверджується відеозаписом (файл VID260510-194514F-000298-000298-0017, час на відео 19:58:30). Зважаючи на це, у працівників поліції був відсутній обов`язок щодо складання відповідного направлення на проходження огляду в закладі охорони здоров`я, а тим паче щодо вручення його водію транспортного засобу. Інших доводів, за яких можливо було б дійти висновку про безпідставність складання відносно ОСОБА_1 , протоколу про адміністративне правопорушення та незаконність притягнення останнього до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, захисником не наведено і під час апеляційного перегляду даної справи таких обставин не встановлено. Апеляційний суд, переглянувши справу в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП було встановлено суддею суду першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП, тобто за результатом повного, всебічно та об`єктивно розгляду справи, з врахуванням належних та допустимих доказів, з наданням їм правової оцінки, і обставин, за яких справа підлягала б закриттю за відсутністю в діях останнього складу вказаного адміністративного правопорушення, не встановлено. Під час розгляду справи не було встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення статей 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя п о с т а н о в и в: Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 10.06.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Черей С.В. на цю постанову без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуЯнголь Є. В.