Постанова Київський апеляційний суд № 752/17970/25

Унікальний номер справи 752/17970/25 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/7036/2026 Головуючий у суді першої інстанції О. Б. Кокошко Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 10 липня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. сторони позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду в м.Києві у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року, ухвалену у складі судді О. Б. Кокошко в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва, в с т а н о в и в : У липні 2025 року ОСОБА_1 , через представника Копєйчикову-Бригінець К.І. звернулась через підсистему електронний суду до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини залишено без руху. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини визнано неподаною та повернути позивачу із доданими до неї документами. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначає, що ще в липні 2025 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Копєйчиковою - Бригіпець К.І. було подано позовну заяву сформовану в системі «Електронний суд». Зауважує, що чинне законодавство України не містить обов`язку позивача - як фізичної особи реєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Зазначені дії є добровільними. Крім того, чинне законодавство не містить заборони позивачу усувати недоліки вказані в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху в разі наявності представника (разом з представником чи окремо\частково). Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему «Електронний кабінет». Зауважує, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва про залишення позовної заяви без руху від 18.11.2025 було зобов`язано позивача усунути недоліки: надати переклад позовної заяви з додатками засвідчений належним чином (нотаріально) та підтвердження надіслання відповідачу позовної заяви з додатками, що також є причиною подання пакету документів саме в паперовій формі. Так, вважає, що нею частково усунено недоліки в передбачений законом спосіб (з урахуванням відсутності зареєстрованого електронного кабінету та з урахуванням вимог вказаних судом), а саме в паперовому вигляді, та її представником повністю усунуто всі інші недоліки вказані в ухвалі суду у спосіб в який і була подана позовна заява через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідно до вимог чинного законодавства України. Відповідач ОСОБА_2 правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пункті 6 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. ОСОБА_1 оскаржується ухвала про повернення позовної заяви, яка відноситься саме до п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України. Тому справа розглянута судом апеляційної інстанції без проведення судового засідання та без виклику сторін. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що до заяви про усунення недоліків позивачем та її представником в електронній формі не додано уточнену позовну заяву із зазначенням відповідних відомостей; документів на підтвердження обставин, викладених в обґрунтування позову та клопотання про надання правової допомоги за кордоном, зокрема щодо місця проживання, місця роботи відповідача та підтвердження його громадянства; доказ надсилання відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання у паперовій формі листом з описом вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення, копій поданих за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» в електронній формі позовної заяви та доданих до неї документів; належним чином засвідченого перекладу на українську мову копії документу, складеного іноземною мовою, який доданий позивачем в обґрунтування позовних вимог; належним чином засвідчений переклад позовної заяви та доданих до неї документів на офіційну мову держави місця перебування відповідача для їх вручення відповідачу та проведення окремих процесуальних дій на території відповідної держави. Перевіряючи таке твердження суду, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Право на отримання судового захисту означає, що суб`єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій. Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу в справі. Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше, як на підставі заяви, поданої й оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом. Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви визначені у статті 175 ЦПК України. Згідно з положеннями ст. 185-187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви. За вимогами ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Пунктом 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України встановлено, що у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. Відповідно ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем пред`явлено позов до ОСОБА_4 та зазначено місце його проживання м. Рига, Латвія. Відповідно до ч. 1 ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Закон України «Про міжнародне приватне право» визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право»). Загальні правила підсудності судам України цивільних справ з іноземним елементом визначені у статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право». Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження по справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави такої підсудності відпали або змінились, крім випадків, передбачених статтею 76 цього Закону. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Залишаючи ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 без руху, судом зазначено, що позовна заява подана з порушенням вимог, викладених у ст.ст. 43, 175, 177 ЦПК України, а саме: - у позовній заяві відповідачем вказаний громадянин Латвійської Республіки ОСОБА_2 , відносно якого до позовної заяви не долучені докази на підтвердження обставин, викладених в обґрунтування позову, в тому числі відомостей про його місце проживання чи перебування, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти; - до позовної заяви не долучені документи на підтвердження обставин, викладених в обґрунтування позову та клопотання про надання правової допомоги за кордоном, зокрема щодо місця проживання, місця роботи відповідача та підтвердження його громадянства; - до позовної заяви не додано доказ надсилання відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання у паперовій формі листом з описом вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення, копій поданих за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» в електронній формі позовної заяви та доданих до неї документів; - до позовної заяви не додано належним чином засвідченого перекладу на українську мову копії документу, складеного іноземною мовою, який доданий позивачем в обґрунтування позовних вимог; - до позовної заяви не долучений належним чином засвідчений переклад позовної заяви та доданих до неї документів на офіційну мову держави місця перебування відповідача для їх вручення відповідачу та проведення окремих процесуальних дій на території відповідної держави. Частиною 3 ст. 185 ЦПК України, визначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. За змістом вказаних норм закону, повернення позовної заяви з підстав невиконання вимог ухвали суду про усунення недоліків можливе лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилася від виконання вказаних у ній вимог. Як вбачається з матеріалів справи представником ОСОБА_1 на виконання ухвали суду від 18.11.2025 про залишення позовної заяви без руху через підсистему «Електронний суд» подано до суду заяву про усунення недоліків до якої додано клопотання про складання доручення до компетентного суду Латвії про надання правової допомоги за кордоном. Окрім того, ОСОБА_1 надіслано до суду через Національного оператора «Укрпошта» заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано клопотання про складання доручення до компетентного суду Латвії про надання правової допомоги за кордоном з перекладом на латвійську мову, а також позовну заяву про стягнення аліментів з перекладом на латвійську мову. Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що позивач зазначила в позовній заяві РНОКПП ОСОБА_5 , електронну пошту відповідача, номер його телефона, адресу проживання. А тому посилання суду в ухвалі на вказані недоліки не відповідають змісту позовної заяви. Крім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги ту обставину, що відповідач проживає в Латвійській Республіці (як зазначила у позові ОСОБА_1 ). Україна та Латвійська Республіка є сторонами Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року. Оскільки відповідач проживає в Латвійській Республіці, дана справа підлягає розгляду з урахуванням даної обставини. Але діючий ЦПК України не передбачає особливості такої справи як недоліки позовної заяви. А тому питання про оформлення доручення по зверненню до Латвійської Республіки, перекладу документів на латвійську мову, суд має вирішувати в межах своєї компетенції, а не як усунення недоліків позовної заяви. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у повній мірі, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, так як це не передбачено частиною третьою статті 185 ЦПК України. Отже, оскільки ОСОБА_1 усунуто недоліки позовної заяви, на що їй було вказано судом, посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд, повернувши позовну заяву допустив порушення норм процесуального права являються обґрунтованими. Крім того, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Дослідивши зміст ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що позовна заява ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини повернута позивачці без належного обґрунтування та без наявності передбачених законом підстав для такого повернення. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її ухвалення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна