Постанова Київський апеляційний суд № 752/14750/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2025 року м. Київ провадження № 22-ц/824/2624/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), суддів: Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р., розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Мазура Ю. Ю від 23 серпня 2024 року у цивільній справі № 752/14750/24 Голосіївського районного суду міста Києва за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Головний державний виконавець Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустам Рахманович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, В С Т А Н О В И В: У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 серпня 2024 року позовну заяву повернуто. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт вказує, що суд першої інстанції повернув позовну заяву, мотивуючи це відсутністю копії оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса. Вказує, що в позовній заяві він чітко вказав на відсутність у нього цього напису та просив суд його витребувати, пояснюючи це тим, що не має копії виконавчого напису, оскільки не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження та не ознайомлений з його матеріалами. Вважає, що його позовна заява відповідає вимогам ЦПК України, і він усунув усі недоліки на вимогу суду. Також наголошує, що суд не взяв до уваги його клопотання про витребування доказів, тому ухвала суду про повернення позовної заяви є необґрунтованою та не відповідає ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги ПН КМНО Чуловському В. А. та Головному державному виконавцю Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Р. Р. АТ «Сенс Банк» електронний примірник ухвали про відкриття та апеляційна скарга доставлена до електронного кабінету в системі «Електронний суд». ОСОБА_1 повідомлявся на поштову адресу, однак повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, позивач звернувся до суду із позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню до Акціонерного товариства «Сенс банк», вказавши треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А., Головного державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Р. Р. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, а саме надання додатків, що додаються до позовної заяви, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, а також надання копії оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, та інших доказів на підтвердження обставин викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду першої інстанції позивачем надано позовну заяву в новій редакції, надано копії позовної заяви відповідно до кількості учасників справи. Також в позовній заяві зазначено, що у позивач відсутня копія виконавчого напису і в нього відсутня можливість надати його на вимогу суду. Крім того з метою забезпечення доказів у справі позивач заявив клопотання про витребування зазначеного виконавчого напису у приватного нотаріуса. Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву ухвалою від 23 серпня 2024 року, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не виконані вимоги ухвали суду про усунення недоліків. Колегія судів не погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань. Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви визначені у статті 175 ЦПК України. Так, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 у прохальній частині позову просив суд витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. примірник виконавчого напису № 13756, виданого 04.07.2016, а також матеріали нотаріальної справи про вчинення виконавчого напису № 13756, виданого 04.07.2016 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 700002442 від 06.12.2007. Також позивач вказав, що є військовослужбовцем та перебуває в зоні бойових дій й не може самостійно отримати вказані докази, а тому подав до суду першої інстанції клопотання про витребування вказаних доказів судом в порядку вимог ст. 83, 84 ЦПК України. Вважаючи недоліком позовної заяви відсутність вказівки на те, які у заявника є оригінали письмових доказів, не зазначено які оригінали доказів не можуть бути надані, суд першої інстанції, не звернув уваги на клопотання позивача про забезпечення доказів шляхом їх витребування, що було обґрунтоване саме відсутністю таких доказів у позивача та наявністю перешкод у їх самостійному здобутті у зв`язку із перебуванням на військовій службі у складі Збройних Сил України. Вказуючи на те, що матеріали позовної заяви не містять копії оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, та інших доказів на підтвердження обставин викладених у позовній заяві, суд не зважив на те, що питання обсягу й достатності доказів вирішується судом після відкриття провадження в межах підготовчого провадження, адже суд може провести підготовче судове засідання для з`ясування відповідно до частини другої статті 197 ЦПК України, зокрема, питань щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів. Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. Абсолютизація вимоги надання всіх доказів на стадії подання позовної заяви, на переконання колегії суддів, є надмірним формалізмом й свідчить про порушення справедливого балансу між дотриманням процесуальних вимог та захистом права на судовий захист. У ситуації, коли позивач обґрунтовано просить суд допомогти в отриманні доказу, суд, сприяючи ефективному здійсненню правосуддя, повинен активно розглянути можливість витребування цього доказу, замість того, щоб автоматично повертати позовну заяву. Принцип права на доступ до суду, розроблений ЄСПЛ, вимагає від судів обережного застосування процесуальних правил, щоб вони не ставали інструментом обмеження права на звернення до суду. У даній справі, на переконання колегії суддів позивачу було фактично відмовлено в розгляді його вимог через обставину, на яку він не міг вплинути, що суперечить принципу забезпечення реального, а не ілюзорного права на доступ до суду. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а висновки про повернення позовної заяви з підстав не усунення недоліків позовної заяви - помилковими. Оскільки порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвели до постановленняпомилкової ухвали, така ухвала підлягає скасуванню з підстав визначених п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 серпня 2024 року скасувати. Справу повернути до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів. Судді Є. П. Євграфова Т. О. Писана Д. Р. Гаращенко