Ухвала КГС ВС № 910/4748/25 (926/404/25)

УХВАЛА 13 липня 2026 року м. Київ cправа № 910/4748/25 (926/404/25) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Айк`ю Тікет" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 (колегія суддів у складі: Козир Т.П. - головуюча, суддя Пантеліенко В.О., суддя Сотніков С.В.) у справі № 910/4748/25(926/404/25) за позовом Комунального підприємства "Чернівецьке тролейбусне управління" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айк`ю Тікет" про зобов`язання передати оплачений товар на суму 126000,00 грн в межах справи № 910/4748/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Айк`ю Тікет", ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Айк`ю Тікет" (далі - ТОВ "Айк`ю Тікет") 02.06.2026 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 у справі №910/4748/25(926/404/25) разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. Ухвалою Верховного Суду від 23.06.2026 касаційну скаргу ТОВ "Айк`ю Тікет" залишено без руху, встановлено скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали шляхом надання належних документів, які підтверджують повноваження представника скаржника на підписання та подання касаційної скарги. 23.06.2026 на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 23.06.2026 скаржник подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги до касаційної скарги, додавши ордер № СЕ 1141691 від 02.06.2026 про надання правової допомоги ТОВ "Айк`ю Тікет" у Верховному Суді адвокатом Поляк М.В. Здійснивши перевірку касаційної скарги ТОВ "Айк`ю Тікет" та доданих до неї матеріалів, Верховний Суд дійшов висновку, що в прийнятті касаційної скарги слід відмовити з наступних підстав. 05.02.2025 до господарського суду надійшла позовна заява комунального підприємства Чернівецьке тролейбусне управління про зобов`язання ТОВ "Айк`ю Тікет" передати оплачений товар на суму 126000,00 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі №910/4748/25(926/404/25) у задоволенні позовної заяви відмовлено повністю. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 задоволено клопотання ТОВ "Айк`ю Тікет" про стягнення витрат на правничу допомогу, стягнуто з Комунального підприємства "Чернівецьке тролейбусне управління" на користь ТОВ "Айк`ю Тікет" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 змінено додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2026, викладено його резолютивну частину у наступній редакції: "1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Айк`ю Тікет" про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути із Комунального підприємства "Чернівецьке тролейбусне управління" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айк`ю Тікет" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн." Пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати. Колегія суддів зауважує на правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20 з приводу можливості відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на додаткову постанову до судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (додаткову постанову суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат у малозначній справі). У вказаній постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначено, що із аналізу змісту статті 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акту (ухвали, рішення, постанови), є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 911/132/14, від 18.01.2023 у справі № 908/174/20, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 918/450/20). З касаційної скарги вбачається, що ТОВ "Айк`ю Тікет" оскаржує постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026, якою змінено додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №910/4748/25(926/404/25). Додаткове рішення суду першої інстанції про стягнення витрат на правничу допомогу у справі є похідним судовим актом та невід`ємною частиною первісного судового рішення - рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі №910/4748/25(926/404/25) про зобов`язання передати оплачений товар на суму 126000,00 грн. Отже, можливість касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026, якою переглянуто додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2026, ставиться в залежність від можливості касаційного оскарження первісного судового рішення у цій справі - рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 про зобов`язання передати оплачений товар на суму 126000,00 грн. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 зазначеного Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. На момент звернення з позовом до суду статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлений у розмірі 3028,00 грн. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - ціна позову визначається вартістю майна. Як свідчать матеріали справи, предметом позову були вимоги Комунального підприємства "Чернівецьке тролейбусне управління" про зобов`язання передати оплачений товар на суму 126000,00 грн. Зазначена сума не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року (302800,00 грн). Отже, справи, на які поширюється дія пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета та справа № 910/4748/25(926/404/25) є малозначною в силу положень чинного законодавства. Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року). Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Відтак, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. У поданій касаційній скарзі ТОВ "Айк`ю Тікет" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 залишити в силі, проте не наводить обґрунтувань щодо наявності підстав, передбачених пп. "а - г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України для прийняття та розгляду Верховним Судом касаційної скарги на судові рішення у справах за ціною позову, що не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а суд з власної ініціативи таких підстав не вбачає. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Айк`ю Тікет" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 у справі № 910/4748/25(926/404/25) на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/4748/25(926/404/25) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Айк`ю Тікет" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Картере Судді С. Жуков В. Пєсков