Постанова 4807 № 337/4658/25

Дата документу 10.06.2026 Справа № 337/4658/25 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 337/4658/25 Пр. № 22-ц/807/743/26Головуючий у 1-й інстанції: Ширіна С.А. Суддя-доповідач: Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Подліянової Г.С., Трофимової Д.А. за участі секретаря Камалової В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» (надалі Банк) про усунення перешкод у користуванні картковим рахунком, стягнення пені та моральної шкоди ВСТАНОВИВ: У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом (а.с.2-36), в якому просив: - зобов`язати Банк усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні, розпорядженні грошовими коштами, що знаходяться на картці «Зелена», номер карткового рахунку НОМЕР_1 в Банку, у межах фактичного залишку коштів у сумі 115679,88 грн, шляхом розблокування та поновлення фінансових операцій по картці «Зелена» номер карткового рахунку НОМЕР_1 в Банку; - зобов`язати Банк повернути ОСОБА_1 на картку «Зелена» номер карткового рахунку НОМЕР_1 в Банку, грошові кошти в сумі 34703,96 грн, списані в якості банківської комісії згідно заявки №3654068, - стягнути з Банку на користь ОСОБА_1 305394,88 грн. пені; - стягнути з Банку на користь ОСОБА_1 50000,00 грн. моральної шкоди; - судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що він є власником банківської картки «Зелена» номер карткового рахунку НОМЕР_1 , емітованої Банком. Станом на 24.05.2025 року, залишок коштів на картці, належних позивачу, становив 115679,88 грн. 10.06.2025 року, при спробі зняття готівкових коштів в картки в банкоматі, позивач виявив факт, що картка неактивна, та операцію здійснити не вдалося. При зверненні до оператора гарячої лінії Банку, йому було вказано що він вже не являється клієнтом Банку, і з ним з цього приводу спілкування відбуватись не буде, без пояснення причин та підстав прийнятого банком рішення. У додатку АБанк24 ніякої інформації чи повідомлень від Банку з цього приводу не надходило та не зазначено. В той же час, з додатку АБанк24, позивачу стало відомо, що 16.07.2025 року, в період коли картка була заблокована, Банком без згоди та розпорядження позивача, Банком проведено списання з карткового рахунку грошових коштів в сумі 34703,96 грн. у вигляді комісії, на підставі заявки №3654068. На підставі Договору про надання правничої допомоги №22-08/25-3 від 22.08.2025 року, адвокатом Поповим В.Г. в інтересах позивача було направлено адвокатський запит від 25.08.2025 №25-08/25-2 до Банку, щодо надання інформації та підтверджуючих документів щодо підстав блокування Банком карткового рахунку «Зелена» НОМЕР_1 , а також досудову вимогу від 25.08.2025 №25-08/25-1, у якій просив поновити права позивача щодо користування картковим рахунком. Проте, відповідями від 26.08.2025 року №59338/31-250821/16, та від 01.09.2025 року №59337/31-250826/15, Банк відмовив у поновленні прав позивача та у наданні інформації та підтверджуючих документів, мотивуючи це нерозголошенням банківської таємниці. Позивач звертав увагу на тому, що Банк без будь-яких пояснень та інформування про причини, обмежив його право на розпорядження належними йому на праві власності грошовими коштами в сумі 115679,88 грн, які знаходились на картці «Зелена» номер карткового рахунку НОМЕР_1 відкритому у Банку, на строк понад 30 робочих днів (більше, ніж передбачено ст. 23 Закону N 361-IX), що позивач має можливість підтвердити виключно скріншотами з додатку АБанк24, та вважає, що тим самим Банк порушив вимоги ч.1 ст. 1074 ЦК України. В той же час, картковий рахунок «Зелена» НОМЕР_1 , залишається відкритим на ім`я позивача і на ньому наявні належні позивачу грошові кошти, що вказує на те, що поновлення прав позивача можливе шляхом зобов`язання Банку розблокувати рахунок та відновити залишок коштів наявний станом на час його блокування. Враховуючи те, що Банк, відмовивши позивачу в обслуговуванні та заблокувавши його рахунок, обмежив позивача у доступі до його грошових коштів та позбавив його можливості здійснити будь-які платіжні операції, які він мав намір ініціювати, з 10.06.2025 року по 05.09.2025 року в сумі, що розміщені на поточних рахунках, позивач вважає, що в даному випадку банк відповідно до ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» зобов`язаний сплатити на його користь пеню у розмірі 3 %. Розрахунок пені: сума грошових коштів заблокованих на рахунку 115679,88 грн; період нарахування - протягом якого грошові кошти позивача на картковому рахунку були заблоковані (10.06.2025 року коли позивач дізнався про блокування рахунку по 05.09.2025 року дату звернення до суду) - 88 днів; Розмір пені 3%;115679,88 грн. х 3 % х 88 днів =305394 ,88 грн. З додатку АБанк24, вбачається, що 16.07.2025 року, в період блокування картки, Банком з рахунку позивача було проведено списання коштів в сумі 34703,96 грн. з зазначенням підстави списання «списання комісії згідно заявки №3654068». З урахуванням розміру списаної комісії, яка становить 30% від доступного залишку коштів на картці на час її блокування, та тарифів банку розміщених на сайті https://abank.com.ua/terms, позивач передбачає що банк списав комісію за перерахування коштів при припиненні ділових відносин за ініціативи Банку. Позивач не погоджується з вказаними діями Банку та вважає, що грошові кошти у вигляді комісії списані незаконно, виходячи з наступного: - незаконне та безпідставне блокування карткового рахунку банком, та безпідставне припинення ділових відносин; - тариф по картці «Зелена» щодо комісії у розмірі 30% за операцією перерахування коштів при припиненні ділових відносин за ініціативи Банку, позивач не погоджував, зміст цієї операції йому взагалі не відомий та не доводився Банком; - банківська комісія - це грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Банківська комісія береться також за оплату чеків, розміщення депозитів, виконання постійних доручень, пряме дебатування. Таким чином, банківська комісія це плата за фактично надані, банком послуги клієнту, які є цілком зрозумілими щодо їх змісту та необхідності для клієнта, при цьому позивач зауважує що ці послуги не можуть бути нав`язані діями самого банку з використанням безвихідного положення клієнта. В контексті зазначеного позивач звертає увагу суду, що фактично ніякої послуги за яку мала бути сплачена комісія у такому розмірі, йому, як власнику рахунку та грошових коштів, Банк не надавав. Виходячи з зазначеного позивач вважає, що комісія в сумі 34703,96 грн., має бути повернута Банком на його рахунок в повному обсязі. Також позивач зазначав, що у спірних відносинах порушено не лише його право як споживача на здійснення фінансових операцій по картковому рахунку, яке було порушене шляхом блокування рахунку, обмеження дій по картці «Зелена», а й право позивача як власника на доступ до власних грошових коштів (порушення права власності), яке було порушено відповідачем шляхом блокування поточних рахунків та взагалі доступу позивача до системи дистанційного банківського обслуговування. При визначенні суми спричиненої моральної шкоди, позивач просив суд врахувати,що внаслідок блокування рахунку та доступу до системи "А-банк" позивач, який на даний час не має інших джерел доходів, тривалий час позбавлений можливості користуватися своєю власністю - грошовими коштами, з метою задоволення власних життєвих потреб (придбання харчів, медикаментів, одягу, та інших необхідних речей), що саме по собі завдало йому моральних страждань та є підставою для відшкодування моральної шкоди. Окрім того, незаконні дії Банку та можлива безпідставна втрата своєї власності, незаконне списання комісії, спричинили позивачу важкий психологічний стрес, тривалого характеру. Враховуючи викладене, виходячи з характеру та обсягу душевних страждань,характеру немайнових втрат (їх тривалості), а також вимог виваженості, розумності та справедливості, позивач оцінює розмір спричиненої йому моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Ширіну С.А. (а.с. 37). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.40) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2025 року (а.с.98-107) позов у цій справі задоволено частково. Зобов`язано Банк (ЄДРПОУ 14360080) усунути перешкоди ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у користуванні, розпорядженні грошовими коштами, що знаходяться на картці «Зелена» з картковим рахунком НОМЕР_1 в Банку у межах фактичного залишку коштів у сумі 115679, 88 грн., шляхом розблокування рахунку. Зобов`язано Банк (ЄДРПОУ 14360080) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на картку «Зелена» з картковим рахунком НОМЕР_1 в Банку грошові кошти у сумі 34703,96 грн., списані в якості банківської комісії, згідно заявки № 3654068; Стягнуто з Банку (ЄДРПОУ 14360080) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 115679, 88 грн. пені. Стягнуто з Банку (ЄДРПОУ 14360080) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 5000,00 грн. моральної шкоди . У іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Банку (ЄДРПОУ 14360080) в дохід держави 3875,84 грн. судового збору. Позивач із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині відмови у задоволенні його позовних вимог погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк, як відповідач, у своїй апеляційній скарзі (а.с.112-125) просив поновити строк на подання апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції скасувати, відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, стягнути на користь Банку з позивача судові витрати, пов`язані з поданням даної апеляційної скарги в розмірі судового збору, стягнути з позивача на користь Банку судові витрати у розмірі витрат на оплату правової допомоги в розмірі 5000,00 грн. В автоматизованому порядку 26.01.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Подліянову Г.С. та Трофимову Д.А. (а.с.126). Ухвалою апеляційного суду від 27.01.2026 року (а.с.127) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 03.02.2026 року (а.с.139). Ухвалою апеляційного суду від 04.02.2026 року (а.с. 140) апеляційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк (а.с. 143-149). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 13.02.2026 року (а.с. 150), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с. 151), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень; штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі; відпустки судді-доповідача у період з 16.02.2026 року по 02.03.2026 року включно (довідка а.с.152). Стороною позивача подано апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу Банку у цій справі (а.с. 166-176). Ухвалами апеляційного суду (а.с. 189,200) розгляд цієї справи призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотань представників сторін: Банку (а.с. 190-181) та позивача (а.с. 183-188). 05.03.2026 року представник Банку Скічко Е.С. подав апеляційному суду заяву (а.с. 177-182), в якій просив розгляд цієї справи відкласти через зайнятість представника в цей день і час в іншій справі ЄУН 337/4657/25. 08.06.2026 року інший представник Банку Серікбаєв А.А. подав апеляційному суду заяву (а.с. 195-199), в якій просив залишити без розгляду вищезазначену заяву іншого представника ОСОБА_2 про відкладення розгляду цієї справи. У дане судове засідання належним чином повідомлений апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи, у тому числі через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, позивач ОСОБА_1 не з`явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив, клопотання про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом за відсутності позивача ОСОБА_1 за присутності представника останнього адвоката Попова В.Г. (а.с. 186-187) та представника відповідача (Банку) - Омельченка Є.В. (а.с. 122), при цьому обидва представники сторін присутні у цій справі у режимі відеоконференції). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді доповідача, пояснення представників сторін - адвокатів, у тому числі: -Попова В.Г. (позивача ОСОБА_1 ), який у тому числі на запитання апеляційного суду визнав, що його клієнт отримав вищезазначені кошти на свій рахунок у Банку від продажу майна, яке знаходиться на тимчасово окупованій території; дійсно, його клієнт ОСОБА_1 погодився в аудіорозмові з представником Банку на розірвання вищезазначеного договору з Банком та списання з нього вищезазначеної комісії при розірванні цього договору, оскільки він ( ОСОБА_1 ) дійсно не міг надати Банку документу на підтвердження отриманих ним вищезазначених коштів на вищезазначену суму на його рахунок у цьому Банку (відповідача); ОСОБА_1 перебуває за кордоном та він дійсно до теперішнього часу не повідомив Банку свого іншого рахунку в іншому Банку для перерахування залишку йому його вищезазначених коштів за вирахуванням вищезазначеної комісії при розірванні Банком вищезазначеного договору сторін при вищевикладених обставинах; оскільки, у ОСОБА_1 є перешкоди в оформленні іншого рахунку в іншому Банку; - ОСОБА_3 (відповідача Банку), який у тому числі наполягав на тому, що дії Банку узгоджуються із умовами вищезазначеного договору ОСОБА_1 із Банком, зокрема п. 3.3.25.1; безпідставним у цій справі взагалі є застосування судом першої інстанції до вищезазначених правовідносин сторін ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»; ОСОБА_1 в аудіорозмові з представником Банку погодився на розірвання вищезазначеного договору з Банком та списання з нього вищезазначеної комісії при розірванні цього договору, оскільки зазначав, що не може надати Банку документу на підтвердження отриманих ним вищезазначених коштів на його рахунок у Банку (відповідача); Банк в силу вимог закону та умов вищезазначеного договору сторін не має права при розірванні договору з ОСОБА_1 при вищевикладених обставинах в касі Банку видавати ОСОБА_1 його кошти за вирахуванням комісії, а лише перераховувати останні на інший рахунок ОСОБА_1 в іншому Банку, який ОСОБА_1 . Банку (відповідачу) до теперішнього часу не повідомив; тому, порушень прав споживача ОСОБА_1 у діях Банку при вищезазначених обставинах немає, підстави для стягнення з Банку на користь позивача при вищевикладених обставинах будь-якої пені, моральної шкоди також немає, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Банку у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення. В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі частково при вищевикладених обставинах, керувався ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 212, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України та виходив із такого. Судом встановлено, 24.12.2020 між сторонами АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «A-Банку», за якою сторони засвідчили, що така разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «АКЦЕНТ-БАНК» становлять договір про надання банківських послуг. Відповідно до заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок на умовах: тип кредиту поновлювальна кредитна лінія(ліміт) з пільговим періодом використання, мета отримання кредиту - споживчі цілі. Пільгова процентна ставка становить 0,000001% на місяць, строк кредитування 240 місяців. Згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «АКЦЕНТ-БАНК» , платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього; ризикові операції операції за платіжною карткою Клієнта, що визначаються Банком за критеріями, встановленим чинним законодавством, та/або платіжними системами, виходячи з ймовірності можливого шахрайства та/або порушення чинного законодавства (розділ

2. Терміни). Відповідно до п. 3.3.5. розділу

3. Права та обов`язки сторін банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунками клієнта в разі виникнення мотивованих підозр у використанні банку для проведення незаконних операцій. У п. 3.3.9. вказаного розділу зазначено, що банк може в передбаченому чинним законодавством порядку призупинити, до моменту отримання запитуємих документів, або зупинити до 30 робочих днів здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), в тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції, а також застосувати інші заходи перестороги при наявності підстав, передбачених: Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»; Законом України «Про санкції»; нормативними актами Національного банку України, які регулюють здійснення банками фінансового моніторингу; внутрішніми документами Банку з питань здійснення фінансового моніторингу або іншими нормами чинного законодавства України та міжнародних договорів України. Банк не встановлює ділові відносини (не провадить валютно-обмінні операції, фінансові операції з банківськими металами, з готівковими коштами) з особами та/або організаціями, які включені до Переліку осіб, пов`язаних із здійсненням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (далі Переліку осіб), з особами та/або організаціями, які діють від імені та за дорученням осіб та/або організацій, які включені до Переліку осіб, з особами та/або організаціями, якими прямо або опосередковано володіють чи кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи та/або організації, яких включено до Переліку осіб. Відповідно до п.п. 3.3.14., 3.3.15. банк має право на час встановлення правомірності переказу зупиняти зарахування коштів на рахунок Клієнта у разі надходження від банку-ініціатора повідомлення про неналежний переказ коштів; для встановлення правомірності переказу Банк, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу, держателем, платником, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право зупинити завершення переказу до дня завершення перевірки правомірності переказу, але не більше ніж на 90 календарних днів. У п. 3.3.16. зазначено, що у разі якщо в результаті проведеного Банком моніторингу буде виявлено, що Клієнтом була вчинена нетипова або сумнівна (в тому числі шахрайська) операція із зарахування грошових коштів на поточний рахунок Клієнта, або емітентом картки відправника заявлена операція до Міжнародної платіжної системи як сумнівна (шахрайська) операція, то Клієнт доручає Банку обліковувати кошти в розмірі нетипової / сумнівної операції на поточному рахунку Клієнта без можливості здійснення видаткових операцій виключно в межах суми нетипової / сумнівної операції до моменту завершення процедури оскарження операції емітентом картки відправника. Відповідно до адвокатського запиту від 25.08.2025, представник позивача адвокат Попов В.Г. звернувся до АТ «АКЦЕНТ-БАНК», з клопотанням про надання інформації щодо підстав блокування АТ «АКЦЕНТ-БАНК» ОСОБА_1 відкритих на його ім`я карткових рахунків «Жовта» та «Зелена», та розірвання договорів. Підстави списання 16.07.2025 з карткового рахунку «Зелена» грошових коштів в сумі 34703,96 грн. в якості комісії з посиланням на умови договору. У відповіді АТ «АКЦЕНТ-БАНК» №59338/31-250826 від 26.08.2025, на запит адвоката Попова В.Г. від 25.08.2025, зазначено, що правові підстави для задоволення запиту відсутні , банк не має права розкрити банківську таємницю, як того вимагає запит. Відповідно до прослуханого аудіозапису розмови між позивачем та представником банку,встановлено, що співробітник банку пояснює причину блокування картки-підозрілі надходження коштів на картку, які відбулися 23-24 травня 2025 року та за результатами спілкування просить у позивача надати квитанції за операції що відбулися. В процесі розмови співробітник банку говорить позивачу, що: «Якщо документів немає, банк пропонує списання комісії, сума з обох карток складатиме 67379,19 гривень, якщо документів у вас взагалі немає, при закритті вашого рахунку, ми знімемо дану суму, залишок ви забираєте собі, а рахунок закривається. Карткою після цього користуватися не зможете. На питання позивача як йому підтвердити ці операції, співробітник банку повторно зазначає, що йому необхідно надати квитанції про переказ коштів на його рахунок за 23-24 травня». Також аудіозапис містить розмову співробітника Відповідача «Івана спеціаліста з моніторингу операцій» та позивача, стосовно згоди на списання комісії. В процесі розмови співробітник банку зазначає «Ви згодні на списання комісії при закритті рахунку. Правильно?» на що Позивач зазначає: «Ну там, щоб мені відкрили карточки, треба зняти там 30% , там щось таке». На що співробітник банку зазначає:«Дивіться, банк пропонує списання комісії при закритті рахунку, сума складатиме 67379,19, залишок коштів можете забрати собі і переказати на інший рахунок іншого банку». Позивач зазначає: «Так я згоден, це мене влаштовує». Співробітник банку: «Очікуйте на списання комісії, вам надійде смс сповіщення, після цього залишок можете забрати на інший рахунок іншого банку». Відповідно до скриншоту з карткового рахунку НОМЕР_1 , 16.07.2025 відбулося списання комісії у сумі 34703,96 грн, згідно заявки №3654068, залишок грошових коштів станом на 20.07.2025 становить 115679,88 грн. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін. Так, частинами першою третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом. Згідно зі ст.1073 ЦК України уразі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно достатті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. За приписами ч.1, ч.3 ст.1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно доЗакону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами. За приписами ч.ч.1, 2 ст.59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду. Зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором,Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. З викладеного суд першої інстанції вбачав, що дії банку щодо обмеження права клієнта на користування грошовими коштами (у разі, коли це здійснюється не за рішенням суду) повинні відповідати вимогам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-ІХ. За визначенням п.п.34, 45, 65-67 ст.1 Закону № 361-ІХ первинний фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які вживаються суб`єктами первинного фінансового моніторингу і спрямовані на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії; - фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, - порогові фінансові операції, підозрілі фінансові операції (діяльність); - належна перевірка - заходи, що включають: ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника); встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта або його відсутності, у тому числі отримання структури власності з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та вжиття заходів з верифікації його особи (за наявності); встановлення (розуміння) мети та характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції; проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов`язаних з фінансовими операціями); забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта. У силу ч.1 ст.6 Закону № 361-ІХ банк є суб`єктом первинного фінансового моніторингу. Згідно з п.п.2, 4, 5, 6 ч.2 ст.8 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний, зокрема: - забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою; - здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів; забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов`язаних з фінансовою(ими) операцією(ями); - забезпечувати виявлення, зокрема з використанням засобів автоматизації, фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, у день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення. Згідно з ч.7 ст.11 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії. За приписами ч.1 ст.15 Закону № 361-ІХ встановлено обов`язок суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі, зокрема, встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей. Крім того, суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції. У випадках, передбачених цією частиною, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено. З викладеного суд першої інстанції вбачав, що наслідком ненадання клієнтом документів, необхідних для здійснення належної перевірки, є відмова клієнту в обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка, або ж відмова від проведення фінансової операції, з наступним повідомленням до спеціально уповноваженого органу, яким в силуп.55 ст.1 Закону № 361-ІХ є Державна служба фінансового моніторингу. Строків, на які банк має право відмовити клієнту в обслуговуванні, цією нормою не зазначено, проте, передбачено наслідки ненадання клієнтом документів надіслання відповідного повідомлення до спеціально уповноваженого органу, у разі, якщо наявні визначені цієї нормою підстави. Крім того, слід вказати, що за приписами ч.1-3 ст.23 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов`язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України. У день зупинення фінансової операції суб`єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку фінансову операцію, її учасників та про залишок коштів на рахунку клієнта, відкритому суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової операції, та у разі зарахування коштів на транзитний рахунок суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на такому рахунку в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється без попереднього повідомлення клієнта на два робочі дні з дня зупинення включно. Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій, здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до семи робочих днів. Відповідно до ч. 9 ст. 23 Закону № 361-ІХ у разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій, зокрема, у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого кримінального правопорушення, не підтверджуються, скасовує своє рішення про подальше зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомляє про це суб`єкта первинного фінансового моніторингу; якщо є мотивовані підозри, - приймає рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно доКримінального процесуального кодексу України. Строк зупинення відповідних фінансових операцій продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів. Строки зупинення фінансових операцій суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій третій та дев`ятійцієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають (ч.12 ст.23 Закону № 361-ІХ). Таким чином, у разі проведення підозрілих фінансових операцій обов`язком банку є їх зупинення та повідомлення спеціально уповноваженому органу, який, у свою чергу, за наявності підстав може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій на строк до 7 робочих днів, а в разі звернення до правоохоронних органів до 30 робочих днів. Можливості зупинення фінансових операцій понад ці строки Закон № 361-ІХ не надає. З викладеного вище вбачається, що Закон № 361-ІХ передбачає дві різні процедури фактичного тимчасового припинення фінансових операцій по рахункам клієнта передбачена ч.1 ст.15 цього Закону процедура відмови від підтримання ділових відносин/відмови клієнту в обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмови від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей, або ж відмова від проведення підозрілої фінансової операції; - передбачена ст.23 Закону № 361-ІХ процедура зупинення порогових або підозрілих фінансових операцій. За визначенням ч.1 ст.20 Закону № 361-ІХ фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень (для суб`єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, - 55 тисяч гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тисяч гривень на момент проведення фінансової операції. Фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб`єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов`язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення (ч.1 ст.21 Закону № 361-ІХ). Суд першої інстанції зазначав, що представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами, що мали місце підозрілі операції, що було звернення кіберполіції, що розпочато досудове розслідування за зверненням поліцейського, та необхідність правомірності блокування рахунку понад 30 днів до 180 днів (п. 3.3.25.1 Умов). Також не надано будь-якого експертного висновку по клієнту за результатами перевірки та аналізу оборотів Департаментом це передбачено п. 3.3.25.1 Договору. На час розгляду справи, представником відповідача також не спростовано факту безперешкодного користування позивачем рахунку. Однак, відповідач припинив обслуговування позивача, блокувавши операції по його рахункам і обмеживши його таким чином у користуванні власними грошовими коштами на строк понад 30 робочих днів ( більше, ніж передбачено ст.23 Закону № 361-ІХ), при цьому, також не звертався до Державної служби фінансового моніторингу. Відтак, оскільки рахунок, який заблокований відповідачем залишається відритим на ім`я позивача та на такому наявні кошти позивача в сумі 115679,88 грн., позовні вимоги у користуванні картковим рахунком НОМЕР_1 шляхом розблокування рахунку, підлягають задоволенню. Щодо вимоги про відновлення фінансових операцій, то суд першої інстанції дійшов висновку, що така до задоволення не підлягає, оскільки чітко не окреслено конкретні умови договору, які існували, які сталі та змінні, що понесе за собою невиправдане втручання у договірні відносини. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути позивачу на картку «Зелена» грошові кошти в сумі 34703,96 грн. списані в якості банківської комісії,згідно заявки №3654068 суд першої інстанції зазначав таке. Як вбачається з додатку АБанк24, 16.07.2025 в період блокування картки банком з рахунку позивача було проведено списання коштів в сумі 34703,96 гривень з зазначенням списання - списання комісії згідно заявки №3654068. Відповідно до п.3.3.25.3 Умов та правил надання банківських послуг АТ «АКЦЕНТ-БАНК» банк має право стягнути при розірванні відносин комісію в розмірі 30 % від залишку на рахунку. Судом досліджено наданий банком аудіозапис телефонної розмови з клієнтом, на який банк посилається як на підтвердження згоди клієнта на списання комісії у розмірі 30 відсотків від залишку рахунку. Зі змісту аудіозапису вбачається, що працівником банку позивачу повідомлено про припинення обслуговування рахунку та запропоновано погодитися на списання комісії. Водночас з аудіозапису не вбачається, що позивачу було роз`яснено правову природу комісії. Суд першої інстанції взяв до уваги, що позивач перебував у становищі інформаційної та договірної залежності від банку, оскільки рішення про припинення відносин було прийняте в односторонньому порядку банком та позивач був поставлений перед фактом необхідності погодитися на запропоновані банком умови. Суд першої інстанції також зазначав, що банк не довів факту надання позивачу будь-яких додаткових чи супутніх банківських послуг, вартість яких відповідала списаній сумі. Згідно із правовою позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 06.11.2023 №204/224/21, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемним відповідно до ч1,5 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, а відтак обов`язковим, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладання. Доводи відповідача про правомірність списання коштів суд першої інстанції визнав необґрунтованими. Отже, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що списання відповідачем з рахунку позивача комісії у розмірі 30 % від залишку на рахунку є незаконним, а тому кошти підлягають поверненню позивачу. Надаючи оцінку вимогам про стягнення з відповідача на користь позивача пені, передбаченої ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у загальному розмірі 305394,88 коп., суд першої інстанції зазначав таке. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За змістом статті 1066 ЦК України(тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами; банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Згідно з частиною третьою статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження; грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом. Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду; в інших випадках, встановлених законом; у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (стаття 1074 ЦК України). Як зазначено в частинах першій, третій статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами. Положення статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) містять поняття: банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492, тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення сторонами договору банківського рахунка) банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунка, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України). Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. У цьому Законі не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб`єкта - споживача. У статті 1 Закону визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3). Частиною п`ятою статті 10 Закону встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 цього Закону, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача. У загальноприйнятому розумінні поняття «вартість послуги» - це грошові кошти у визначеному сторонами відповідного договору розмірі, які споживач сплачує виконавцю за надану останнім послугу. 2.1.6. Умов та правил. Особливості картки Зелена Картка Зелена - є платіжним засобом, що дозволяє зараховувати кошти та здійснювати платежі і розрахунки за власні кошти, а у випадку недостатності коштів за рахунок встановленого кредитного ліміту. Схема обслуговування поточного рахунку - ОСОБА_4 -кредитна. ( https://conditions-and-rules.a-bank.com.ua/main/view-content-344/lang=uk). Позивач використовував карту «Зелена» саме по спірному рахунку із встановленням кредитного ліміту. Беручи до уваги, що відповідач, відмовивши позивачу в обслуговуванні та заблокувавши його рахунок, чим обмежив позивача у доступі до його грошових коштів та позбавив його можливості здійснити будь-які платіжні операції, які він мав намір ініціювати, а також відмовив позивачу у задоволенні його вимог про повернення йому коштів з 10.06.2025 по 05.09.2025 в сумі 115679,88 грн., що розміщені на поточних рахунках, суд першої інстанції вважав, що в даному випадку банк зобов`язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 3 %. Враховуючи період, протягом якого грошові кошти позивача на поточних рахунках були заблоковані (10.06.2025 по 05.09.2025), суд першої інстанції дійшов висновку про розрахунок пені стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 3 % від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення 88 днів, що становить : 115679,88 грн. х 3% х 88 = 305394,88 грн. У разі якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України). Отже, зміст частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі №902/417/18, провадження № 12-79гс19 (пункт8.24) та від 28 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18 (пункт85)). Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість зменшення пені до 115679,88 грн. розміру збитків (розміщених коштів позивача), оскільки такі істотно перевищують їх розмір. Надаючи оцінку вимогам про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції зазначав, що відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди. За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно. Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин). Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України. Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав власності, передбачено також частиною третьою статті 386 ЦК України, згідно з якою власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди. У спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року в справі № 761/31065/14-ц (провадження № 6-37цс16), від 01 червня 2016 року в справі № 761/13926/15-ц(провадження № 6-2558цс15), від 28 вересня 2016 року в справі № 180/1179/15-ц (провадження № 6-1699цс16), від 13 березня 2017 року в справі № 761/14537/15-ц (провадження № 6-2128цс16), вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг. Пункт 5 частини першої статті 4 Закону про захист прав споживачів передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону про захист прав споживачів термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. За змістом частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Виходячи з аналізу наведених правових норм Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження №14-714 цс 19) вказувала, що порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, незважаючи на умови укладеного договору, є недоліком продукції (неналежним наданням фінансової послуги) у розумінні законодавства про захист прав споживачів і відповідно до статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів має наслідком відшкодування моральної шкоди, завданої вкладникові таким неналежним наданням фінансової послуги. Закон про захист прав споживачів не містить застережень про те, що моральна шкода споживачу відшкодовується лише у разі завдання шкоди його життю чи здоров`ю. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження № 14-714 цс 19) виклала правову позицію, відповідно до якої виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Крім того, суд зауважує, що у спірних відносинах порушено не лише право позивача як споживача на вчасне і повне повернення коштів , яке було порушене шляхом блокування рахунку, обмеження дій по картці «Жовта», а й право позивача як власника на доступ до власних грошових коштів, яке було порушено відповідачем шляхом блокування поточних рахунків та взагалі доступу позивача системи дистанційного банківського обслуговування. Як зазначалось вище, Цивільним кодексом України передбачено можливість захисту прав власника шляхом відшкодування моральної шкоди. Як зазначено у п. 3Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснює, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Суд першої інстанції врахував, що внаслідок блокування рахунку та доступу до системи «А-банк» позивач, який навчається, тривалий час був позбавлений можливості користуватися своєю власністю - грошовими коштами, що саме по собі завдало позивачу певних моральних страждань та є підставою для відшкодування моральної шкоди. Враховуючи викладене, виходячи з характеру та обсягу душевних страждань позивача, характеру немайнових втрат (їх тривалості, моменту відновлення), а також вимог виваженості, розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що позов, підлягає до часткового задоволення, а саме шляхом: - зобов`язання Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні картковим рахунком НОМЕР_1 шляхом розблокування рахунку; - повернути на картку «Зелена» з картковим рахунком НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 34703,96 гривень, списані в якості банківської комісії, згідно заявки № 3654068; - стягнення з АТ «АКЦЕНТ-БАНК» 115679,88 грн. пені, - 500,00 грн. моральної шкоди в користь ОСОБА_1 . Згідно з ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема,на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду з даним позовом позивачем судовий збір не сплачувався на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів». З огляду на часткове задоволення позовних вимог суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 3875,84 грн. пропорційно задоволеної частини позову ( чотири вимоги (одна немайнового та три майнового характеру) з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки судового збору при зверненні до суду в електронній формі). Проте із таким висновком суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі не відповідає. Оскільки, апеляційним судом встановлено, що, звертаючись до Банку щодо відкриття рахунку ОСОБА_1 підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов і Правил надання послуг в А-Банку та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг в А-Банку, які розміщені на сайті банку за посиланням https://a-bank.com.ua/terms (долучені там Умови (як актуальні так і в архіві) - ст. 82 ч. 1 ЦПК України, в загальному доступі в Інтернет ст. 82 ч. 3 ЦПК України), є підписаними Банком за допомогою Електронного Підпису, з яким можливо перевірити дату їх складання та бути впевненими у відсутності їх редагування. Апеляційним судом також встановлено, що Банком було встановлено проведення підозрілих операцій по рахунку позивача та направлено йому запит щодо надання документів на підтвердження даних операцій. Однак, позивачем ОСОБА_1 не було надано підтвердження на надходження коштів, тому Банком було прийнято рішення щодо розірвання відносин у відповідності до п. 3.3.25 УіП, про що направлено повідомлення позивачу, та запропоновано надати реквізити рахунку в іншому Банку для перерахування залишку коштів за вирахуванням вищезазначеного розміру комісії. При цьому, апеляційним судом також встановлено, що: - вищезазначені встановлені апеляційним судом дії Банку узгоджуються із умовами вищезазначеного договору ОСОБА_1 із Банком, зокрема п. 3.3.25 Умов і Правил надання послуг в А-БАНКУ (надалі УіП); - безпідставним у цій справі є застування судом першої інстанції до вищезазначених правовідносин сторін ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»; - ОСОБА_1 в аудіорозмові з представником Банку погодився на розірвання вищезазначеного договору з Банком та списання з нього вищезазначеної комісії при розірванні цього договору з Банком (п. 3.3.25.3 УіП Банк має право стягнути при розірванні відносин комісію в розмірі 30% від залишку на рахунку), оскільки зазначав, що не може надати Банку документу на підтвердження отриманих ним вищезазначених коштів на його рахунок у Банку (відповідача) (ст. 82 ч. 1 ЦПК України «Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню»); - Банк в силу вимог закону та умов вищезазначеного договору сторін має право при розірванні вищезазначеного договору з ОСОБА_1 при вищевикладених обставинах лише перераховувати ОСОБА_1 залишок його коштів за вирахуванням комісії на інший рахунок ОСОБА_1 в іншому Банку (належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні та стороною позивача апеляційному суду не надані), проте, який ОСОБА_1 . Банку (відповідачу) до теперішнього часу не повідомив, що у тому числі визнав представник позивача (споживача) ОСОБА_1 адвокат Попов В.Г. у даному судовому засіданні в апеляційному суді (звукозапис судового засідання, ст. 82 ч. 1 ЦПК України); - при вищевикладених обставинах, порушень прав споживача ОСОБА_1 у діях Банку при вищезазначених обставинах апеляційним судом не встановлено, - а тому первісні позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до Банку у цій справі (про: - зобов`язання Банк усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні, розпорядженні грошовими коштами, що знаходяться на картці «Зелена», номер карткового рахунку НОМЕР_1 в Банку, у межах фактичного залишку коштів у сумі 115679,88 грн, шляхом розблокування та поновлення фінансових операцій по картці «Зелена» номер карткового рахунку НОМЕР_1 в Банку; - зобов`язання Банк повернути ОСОБА_1 на картку «Зелена» номер карткового рахунку НОМЕР_1 в Банку, грошові кошти в сумі 34703,96 грн, списані в якості банківської комісії згідно заявки №3654068), не підлягають задоволенню; - похідні від них позовні вимоги ОСОБА_1 до Банку у цій справі (про: - стягнення з Банку на користь ОСОБА_1 305394,88 грн. пені; - стягнути з Банку на користь ОСОБА_1 50000,00 грн. моральної шкоди) в разі відмови апеляційним судом у цій справі у задоволенні вищезазначених первісних позовних вимог позивача до Банку такожне підлягають задоволенню у цій справі. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості. За таких обставин, апеляційну скаргу Банку слід задовольнити, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2025 року у цій справі слід скасувати, ухвалити у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови; у задоволенні позову ОСОБА_1 до Банку про усунення перешкод у користуванні картковим рахунком, стягнення пені та моральної шкоди у цій справі відмовити. Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч. 1,6, 13 ЦПК України, в разі задоволення апеляційної скарги та позову Банку у цій справі у цій справі у повному обсязі: - позивач, який у тому числі, як споживач, в силу вимог закону був звільнений від сплати судового збору за подачу вищезазначеного позову до суду першої інстанції у цій справі, не має права на компенсацію за рахунок Банку будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій; - Банк, як відповідач, має право на компенсацію понесених ним документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді судового збору за апеляційну скаргу у розмірі 10205,22 грн. (розрахунок: платіжне доручення від 26.01.2026 року про сплату Банком судового збору на суму 4651,01 грн. (а.с. 138) + платіжне доручення від 10.02.2026 року про сплату Банком судового збору на суму 5554,21 грн. (а.с. 148), за рахунок держави у порядку, передбаченому постановою КМУ, враховуючи, що позивач, як споживач, звільнений від його сплати в силу вимог закону. Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» задовольнити. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2025 року у цій справі скасувати. Ухвалити у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови. У задоволенні позову ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» про усунення перешкод у користуванні картковим рахунком, стягнення пені та моральної шкоди у цій справі відмовити. Компенсувати АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080) понесені судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи, апеляційним судом, у вигляді судового збору за апеляційну скаргу у розмірі 10205,22 грн. за рахунок держави у порядку, передбаченому постановою КМУ. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова апеляційним судом складена 09.07.2026 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Подліянова Г.С. Трофимова Д.А.