Постанова 4815 № 565/231/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 серпня 2021 року м. Рівне Справа № 565/231/21 Провадження № 22-ц/4815/997/21 Головуючий у Кузнецовському міському суді Рівненської області: суддя Зейкан І.Ю. Час, дата і місце ухвалення рішення суду першої інстанції: 13 год. 24 хв. 08 квітня 2021 року (вступна і резолютивна частини) в м. Вараш Рівненської області Повний текст складено: 12 квітня 2021 року Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Хилевич С.В. судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - адвоката Демчука Юрія Миколайовича на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2021 року в цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання дій незаконними, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, в с т а н о в и в : У лютому 2021 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк" або банк) про визнання дій незаконними, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди. Мотивуючи свої вимоги, зазначав, що банк незаконно арештував його спеціальний рахунок, призначений для одержання заробітної плати та списував з нього грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за укладеним між сторонами кредитним договором. Покликався на те, що такі неправомірні дії позбавили його засобів існування, адже заробітна плата, яка нараховувалась на відкритий у відповідача рахунок, була його єдиним доходом. Крім іншого, стверджував, що через це йому були завдана моральна шкода, яка полягала в душевних стражданнях, приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації. З наведених підстав просив визнати незаконними дії АТ "Ощадбанк" щодо арешту та автоматичного стягнення коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитною лінією, заборонити арештовувати, блокувати чи будь-яким іншим способом обмежувати доступ до рахунків та грошей, які знаходяться на них без рішення суду та стягнути з відповідача на свою користь безпідставно стягнуті кошти у сумі 92 299,95 гривень та 100 000 гривень моральної шкоди. Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Ощадбанк" на користь ОСОБА_1 4 410 гривень безпідставно набутих грошових коштів. Стягнуто з АТ "Ощадбанк" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1 000 гривень. У задоволенні інших вимог відмовлено за безпідставністю. Стягнуто з АТ "Ощадбанк" на користь держави судовий збір у сумі 44,23 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 2 786,77 гривень. Ухвалюючи своє рішення, суд попередньої інстанції виходив із часткової доведеності та обґрунтованості позову, оскільки позивач дав письмове розпорядження АТ "Ощадбанк" здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих в цьому банку без додаткових його розпоряджень, для погашення будь-яких його грошових зобов`язань, що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, укладеного з банком. Тому, врахувавши наявність у позивача боргового зобов`язання перед відповідачем у сумі 92 299,95 гривень, дійшов висновку про наявність у останнього права на списання коштів з рахунку ОСОБА_1 , відкритого для погашення його грошових зобов`язань. Проте суд не погодився із розміром суми коштів, яку відповідач міг списати з рахунку позивача. Покликаючись на ч.1 ст. 25 Закону України "Про оплату праці", вказав, що банк не мав права списувати грошові кошти, які необхідні для утримання працівника та відповідають розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З приводу підстав блокування відповідачем рахунку позивача суд зазначив, що у банку не було законних підстав на здійснення такої операції, адже її сторони, укладаючи договір про надання банківських послуг, її умов не узгодили. Суд не знайшов підстав для задоволення вимоги про визнання незаконними дій АТ "Ощадбанк" щодо арешту та автоматичного стягнення коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитною лінією та про заборону відповідачу арештовувати, блокувати чи будь-яким іншим способом обмежувати доступ до рахунків та грошей, які знаходяться на них без рішення суду, оскільки ст. 16 ЦК України не передбачено таких способів захисту цивільних прав як визнання незаконними дій юридичної особи, яка не відноситься до органів державної влади. При цьому з огляду на характер моральних страждань позивача, суттєвість вимушених змін у його житті внаслідок блокування рахунку, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності і справедливості, визначив розмір бажаного морального відшкодування до 1 000 гривень. На рішення суду представником АТ "Ощадбанк" - адвокатом Демчуком Ю.М. подано апеляційну скаргу, де він покликався на його незаконність і необґрунтованість в частині задоволених позовних вимог, яка полягала у невідповідності висновків обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального права. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося, що суд попередньої інстанції незаконно обмежив позивача у розпорядженні своєю заробітною платою в розумінні ч. 1, ст. 25 Закону України "Про оплату праці" та стягнув з відповідача 4 410 гривень. На його переконання, цей Закон не підлягає до застосування при вирішенні спору, адже він регулює правовідносини між працівником та роботодавцем, а не з договорів комплексного банківського обслуговування. Стверджував, що списання коштів з рахунку ОСОБА_1 в погашення кредитної заборгованості АТ "Ощадбанк" здійснював відповідно до норм законодавства та умов договору комплексного банківського обслуговування, а тому рішення суду в частині стягнення 4 410 списаних коштів є незаконним та підлягає скасуванню. Щодо відшкодування моральної шкоди, то адвокат вважав цю вимогу недоведеною та покликався на відсутність протиправних дій банку і відсутність причино-наслідкового зв`язку між шкодою та винною поведінкою. З викладених підстав просив оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Позивач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги. Як було з`ясовано судом і ці обставини сторонами визнаються та не оспорюються, 27 березня 2019 року позивач подав до управління АТ "Ощадбанк" заяву про приєднання № 5173/241116 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). За пунктом 3.1 цієї заяви позивач шляхом підписання цієї заяви беззастережно приєднується до договору в редакції, яка на день приєднання розміщена на Інтернет- сторінці банку www.oschadbank.ua, та уклав з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку. За положеннями п.3.2 заяви про приєднання, банк відкриває на ім`я клієнта поточний рахунок, операції за якими можуть здійснюватись з використання електронного платіжного засобу з дебетово-кредитною схемою. За змістом п.3.4.1 заяви про приєднання, банк відкриває рахунок в гривні України на умовах тарифного пакету "Мій комфорт", Тарифів за обслуговування поточних рахунків з використанням платіжних карток, розміщених на сайті банку та/або на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ банку. Відповідно до п.п.1 п. 4.1 заяви про приєднання проставленням власноручного свого підпису під цією заявою про приєднання позичальник підтверджує своє письмове клопотання про отримання кредиту та усвідомлення того, що укладає договір в повному обсязі, з урахуванням всіх його складових частин, зокрема, договору банківського рахунку, договору банківського вкладу (депозиту), кредитного договору, умови яких викладені в Особливій частині договору, та усвідомлює правові наслідки укладення таких договорів. У підпункті 11 пункту 4.1 вказаної заяви йдеться про те, що заявник надає право та доручає АТ "Ощадбанк" здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих в АТ "Ощадбанк" без додаткових його розпоряджень, для погашення будь-яких його грошових зобов`язань перед АТ "Ощадбанк", які випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений в майбутньому з банком. Спірні правовідносини виникли з приводу того, що позивач вважав неправомірним блокування його рахунку та списання банком для погашення кредитної заборгованості грошових коштів, які фактично були його заробітною платою та нараховувались на відкритий в цьому банку рахунок. Відповідно до банківської виписки по відкритому позивачем в АТ "Ощадбанк" рахунку, на нього були зараховані грошові кошти у виді заробітної плати 05 листопада 2020 року у сумі 20 621,45 гривень, 20 листопада 2020 року у сумі 5 706,00 гривень, 04 грудня 2020 року у сумі 14 543,61 гривень, 18 грудня 2020 року у сумі 5 221,00 гривень, та 8 153 гривень, 28 грудня 2020 року у сумі 12 700 гривень, 05 січня 2021 року у сумі 14 931,13 гривень, 06 січня 2021 року у сумі 800 гривень, 12 січня 2021 року у сумі 13 200 гривень та 2 733,49 гривень, а також 25 грудня 2020 року зараховано 4,24 гривень нарахованих відсотків на залишок коштів на загальну суму 98 613,92 гривень. Як видно з виписки, із 26 327,45 гривень, які надійшли на рахунок позивача як заробітна плата у листопаді 2020 року, відповідач списав 26 297,45 гривень, залишивши лише 30 гривень, а із 40 617,61 гривень, які надійшли на рахунок позивача як заробітна плата у листопаді 2020 року, відповідач списав 40 590,61 гривень, залишивши 27 гривень. У січні 2021 року же із 31 664,13 гривень, одержаної заробітної плати, відповідач списав 25 407,65 гривень і на рахунку залишилось 6 256,48 гривень. У суді попередньої інстанції представник відповідача визнавав, що вказані суми списані за ініціативою банку у рахунок погашення заборгованості, яка виникла у позивача за виданим кредитом. Між тим, ОСОБА_1 визнав наявність у нього боргу перед АТ "Ощадбанк" станом на 05 листопада 2020 року у сумі 92 299,95 гривень. Видача кредиту в сумі 80 000 гривень підтверджується меморіальним ордером № 0559851018 від 30 березня 2019 року. Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї в ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається якщо інше не встановлене договором або законом (ст. 525 ЦК України). Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами. Відповідно до правил ст.ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом (ст. 1071 ЦК України). Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Відповідно до ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" клієнт при укладанні договору з банком має право передбачити договірне списання коштів зі своїх рахунків на користь банку або третіх осіб. Що стосується списання грошей в рахунок погашення кредиту, то це може статися за рішенням суду або на підставі пункту договору, тобто в порядку договірного списання. Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або меморіальним ордером, оформленим банком. У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг. Повно і правильно встановивши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, про застосування яких позивач не вимагав, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в АТ "Ощадбанк" права на списання коштів з рахунку ОСОБА_1 для погашення його грошових зобов`язань відповідно до умов договору та вимог ст. 1066 ЦК України. Між тим, колегія суддів не може погодитись з підставами, які спонукали суд до покладення обов`язку на банк повернути грошові кошти в сумі 4 410 гривень. Суд, ухвалюючи оскаржуване рішення в цій частині, ґрунтувався на тому, що банк не мав права списувати кошти в такій сумі, що у відповідному місяці на рахунку боржника не залишалось навіть необхідних для проживання 2 270 гривень в місяць, встановлених Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та "Про Державний бюджет України на 2021 рік". Разом з тим, суд вказував, що відповідач у листопаді 2020 року безпідставно списав з рахунку позивача 2 167 гривень (2 197 прожитковий мінімум - 30 гривень залишку на рахунку позивача) та у грудні 2020 року - 2 243 гривень (2 270 прожитковий мінімум - 27 гривень залишку на рахунку позивача) на загальну суму 4 410 гривень. Проте кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів. Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Як убачається, кредитний договір сторонами не оспорювався і є чинним, а тому створює для його контрагентів відповідні права та обов`язки. Отже, АТ "Ощадбанк" мав право на списання з рахунку позивача, який ним обслуговується, усіх грошових коштів, незалежно від їхнього статусу, чи то заробітна плата чи соціальні виплати. При цьому банк не повинен був з`ясовувати розмір необхідних для проживання позивачу коштів. Як правильно про це зазначає автор апеляційної скарги, при вирішенні спірних відносин положення трудового законодавства до застосування не підлягають, адже спір виник з приводу суто банківських договірних прав і обов`язків. Окрім іншого, апеляційний суд вважає необґрунтованим висновок суду про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди. Суд попередньої інстанції, вирішуючи відповідні правовідносини, виходив з того, що дії банку щодо блокування рахунку позивачу були неправомірними, а тому останній має право на відшкодування моральної шкоди. На переконання апеляційного суду, спрямовані банком дії на забезпечення виконання узгоджених між сторонами умов договору, зокрема, шляхом блокування поточного рахунку для договірного списання грошових коштів, не можуть вважатись неправомірними. Колегія суддів зважає на те, що у виниклих правовідносинах діє презумпція правомірності правочину, яка не була спростована. Згідно з ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом та/або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відшкодування моральної шкоди - це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загально соціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення у неї негативних психічних станів і процесів, викликаних приниженням її гідності внаслідок цього порушення. Як зазначено у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона стверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач. Наявність причинного зв`язку між протиправним діянням і моральною шкодою, що є третьою підставою відповідальності за завдану моральну шкоду, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою і моральною шкодою дає можливість визначити суб`єкта її відповідальності та її межі, тобто особа має нести відповідальність лише за ту шкоду, яка викликана саме її поведінкою. Отже, підставою відповідальності за завдану моральну шкоду є цивільне правопорушення, структурними елементами якого є чотири вищеописані складові (за винятками, встановленими чинним законодавством України). Відповідно до абзацу 2 ч.3 ст.23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Між тим, враховуючи, що за результатами розгляду справи неправомірних дій банку не було встановлено, то вимоги позивача щодо стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими. Крім того, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом України, іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Натомість ні договором, укладеним між сторонами, ні законами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено відшкодування моральної шкоди з підстав, якими позивач обґрунтовував свої вимоги. Тому не може бути застосована при вирішенні спору правова позиція, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, оскільки ці висновки викладено при вирішенні правовідносин, які істотно відрізняються і не є подібними. Так, у переглянутій Великою Палатою Верховного Суду справі відносини виникли з приводу порушення банком зобов`язань з повернення вкладу за відповідним споживчим договором, тоді як у цій справі відносини виникли з підстав неправомірного, на думку позивача, списання грошових коштів з його поточного рахунку в рахунок погашення кредитної заборгованості. Спонуканням для скасування оскаржуваного рішення повністю та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - адвоката Демчука Юрія Миколайовича задовольнити. Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2021 року скасувати. ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання дій незаконними, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: С.В. Хилевич Судді: С.О. Гордійчук С.С. Шимків