Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/3380/24

21.05.25 22-ц/812/847/25 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 травня 2025 року м. Миколаїв справа №489/3380/24 провадження №22-ц/812/847/25 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Локтіонової О. В., суддів Крамаренко Т. В., Ямкової О. О., із секретарем судового засідання Горенко Ю. В., без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана через його представника ОСОБА_2 , на рішення Інгульського (раніш Ленінського) районного суду м. Миколаєва від 28 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кокорєва В. В. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У травні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі АТ «Універсал Банк» або Банк) звернулося до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовувало наступним. Банк вказував, що проєкт monobank це мобільний банк, у якому відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю надання цих банківських послуг є те, що обслуговування здійснюється дистанційно за спрощеною процедурою. Відповідно до Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», які опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms, Банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно з умовами договору у тому числі, платіжної системи MasterCard/Visa. 10 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим цього ж дня підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав можливість розпоряджатися кредитними коштами у сумі 70 000 грн на умовах передбачених договором, використовуючи платіжний засіб картку НОМЕР_1 . АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, але відповідач своїх зобов`язань за договором не дотримувався, вчасно кредитні кошти не повертав. Як наслідок, станом на 11 лютого 2024 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за кредитним договором у сумі 129 466,27 грн тіла кредиту. На підставі викладеного Банк просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судовий збір у сумі 2422,40 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 лютого 2025 року позов Банку задоволено. З ОСОБА_1 на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором від 10 вересня 2020 року у сумі 129 466,27 грн тіла кредиту та судовий збір у сумі 2422,40 грн. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що досліджені докази доводять виконання Банком умов договору щодо надання відповідачу кредитних коштів та невиконання ОСОБА_1 умов договору щодо повернення кредиту. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідач зазначав, що суд неправильно оцінив наявні у справі докази, а тому дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог Банку. Зокрема відповідач зазначав, що до позовної заяви банком було додано анкету-заяву про відкриття поточного рахунку у гривні, однак ним не було надано доказів на підтвердження узгодження сторонами умов договору щодо його ціни та строку. Також відповідач зауважував на неточність складеного Банком розрахунку заборгованості, оскільки Банк нараховані проценти об`єднував з тілом кредиту. Із наданого Банком розрахунку є незрозумілим яку суму становить кредит, а яку нараховані відсотки. Доводи інших учасників справи Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що доводи апеляційної скарги є безпідставними. Рух справи у суді апеляційної інстанції Ухвалами Миколаївського апеляційного суду від 16 та 18 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено справу до розгляду на 21 травня 2025 року на 11 год 30 хв. Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Представник відповідача ОСОБА_2 20 травня 2025 року подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у якому не міститься посилання на поважність причин його неявки у судове засідання. Відповідно до вимог ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно з вимогами статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, оскільки не було встановлено наявності поважних причин його неявки у судове засідання. Відповідач, який є учасником справи, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв. Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18 виснував, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Матеріали справи свідчать, що відповідач реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у заявах по суті справи, поясненнях його представника в суді першої інстанції, апеляційній скарзі, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає можливим переглянути справу за відсутності сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Фактичні обставини справи 10 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» укладено кредитний договір шляхом підписання анкети - заяви до договору про надання банківських послуг в рамках проєкту Monobank. В анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 просить відкрити на його ім`я поточний рахунок у гривні НОМЕР_2 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов. Він згоден з тим, що анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. Також в анкеті-заяві сторони погодили, що пільговий період за користування кредитним лімітом становить 62 дні. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць. Решта умов, передбачених ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», визначені у договорі та тарифах. Умови та Правила з надання банківських послуг, Тарифи, надані позивачем як доказ нарахування заборгованості, ОСОБА_1 не підписувалися, а отже не погоджувалися, а тому не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви. З довідки про розмір встановленого кредитного ліміту вбачається, що 10 вересня 2020 року ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 7500 грн, 16 жовтня 2020 року його було збільшено до 10 000 грн, 15 листопада 2020 року до 70 000 грн, а 26 лютого 2022 року зменшено до 60 343,00 грн. Виписка про рух коштів по рахунку відповідача та розрахунок заборгованості свідчать, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості. Із виписки про рух коштів по рахунку вбачається, що сума витрат за період з 10 вересня 2020 року по 01 квітня 2023 року складає 374 808,79 грн, сума зарахувань 245 342, 52 грн, нараховані відсотки за користування кредитом 33 700,88 грн. Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованості за договором станом на 11 лютого 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за договором становить 129 466,27 грн тіла кредиту. Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. В разі порушення зобов`язання наступають наслідки, визначені ст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору. Згідно з статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Статті 525, 612, 625 ЦК України передбачають, щоборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Звертаючись до суду з позовом,АТ «Універсал Банк» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договоромвід 10 вересня 2020 року у сумі 129 466,27 грн тіла кредиту. Ухвалюючи рішення про повне задоволення позовних вимог Банку, суд першої інстанції виходив із того, що досліджені докази доводять виконання Банком умов договору щодо надання відповідачу кредитних коштів та невиконання ОСОБА_1 умов договору щодо повернення кредиту у вказаній позивачем сумі. Колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду, оскільки він не у повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, з огляду на таке. У справі, що переглядається, встановлено, що 10 вересня 2020 року ОСОБА_1 уклав з позивачем кредитний договір, який передбачав користування кредитним коштами у межах ліміту 70 000 грн. Сторони обумовили, що процентна ставка становить 3,1% на місяць (37,2% річних) з пільговим періодом за користування кредитним лімітом у 62 дні. Банк виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач користувався кредитними коштами, про що свідчить виписка по рахунку, однак, свого обов`язку щодо повернення кредитних коштів не дотримався. Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором. Однак, визначаючи його розмір, суд, на думку колегії суддів, не врахував, що відповідно до виписки з рахунку ОСОБА_1 та наданого Банком розрахунку, за умовами договору відповідачу були нараховані відсотки за користування кредитом у сумі 33 700,88 грн, які були Банком об`єднані з тілом кредиту. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у межах заявлених позовних вимог Банк має право на отримання з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 95 765,39 грн. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні, шляхом зменшення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача з 129 466,27 грн до 95 765,39 грн. Щодо судових витрат Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, змінив оскаржуване рішення суду, то наявні підстави для відшкодування судового збору відповідачем позивачу за розгляд справи у суді першої інстанції на суму 1792,58 грн, а позивачем відповідачу за розгляд справи в суді апеляційної інстанцій на суму 944,74 грн. Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана через його представника ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Інгульського (раніш Ленінського) районного суду м. Миколаєва від 28 лютого 2025 року змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 10 вересня 2020 року у сумі 95 765,39 грн тіла кредиту та судовий збір у сумі 1792,58 грн. Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 944,74 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О. В. Локтіонова Судді Т. В. Крамаренко О. О. Ямкова Повне судове рішення складено 22 травня 2025 року.