Постанова Київський апеляційний суд № 382/331/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В. 33/824/3184/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 382/331/26 07 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В. при секретарі Можарівській М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Яготинського районного суду Київської області від 14 травня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,- в с т а н о в и в: Постановою Яготинського районного суду Київської області від 14 травня 2026 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, стягнуто з нього 17000 (сімнадцять тисяч) гривень та позбавлено права керування транспортиними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок. Відповідно до ст. 307 КУпАП роз'яснено, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Роз'яснено, що у випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду. Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 25 травня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Яготинського районного суду Київської області від 14 травня 2026 року та ухвалити нову постанову, згідно якої провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини апелянта є необґрунтованим, таким, що не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з істотними порушеннями принципу оцінки доказів. Вказує, що суд безпідставно поклав в основу постанови письмові пояснення свідка ОСОБА_2 та відеозапис з нагрудної камери працівників поліції, однак судом не було враховано, що показання свідка ОСОБА_2 не підтверджують факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 у стані сп`яніння. Більше того, зі змісту пояснень самого свідка випливає, що він не був очевидцем факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а лише зробив власні припущення щодо цього, при цьому, показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 узгоджуються в головному - на момент прибуття працівників поліції ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а перебував у нерухомому автомобілі. Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що працівники поліції не були свідками руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та прибули на місце події виключно у зв`язку з повідомленням про загоряння автомобіля. Апелянт зазначає, що як вбачається з матеріалів справи та дослідженого відеозапису, на момент прибуття працівників поліції транспортний засіб вже перебував у нерухомому стані та був охоплений пожежею. Жоден із працівників поліції не бачив факту руху автомобіля, не фіксував безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом та не може підтвердити, коли саме автомобіль востаннє рухався. Таким чином, висновки суду про те, що ОСОБА_1 безпосередньо перед подією керував транспортним засобом, гуртуються виключно на припущенням та непрямих доказів, що суперечить вимогам ст. 251 КУпАП щодо належності та допустимості доказіа. Апелянт звертає увагу на те, що сам факт прибуття працівників поліції на виклик щодо пожежі транспортного засобу свідчить про те, що подія не була пов`язана із фіксацією порушення правил дорожнього руху чи зупинкою автомобіля під час руху, за таких обставин у працівників поліції були відсутні об`єктивні підстави вважати, що ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом саме у стані алкогольного сп`яніння. Відтак, суд. першої інстанції не врахував, що сам по собі факт перебування особи у транспортному засобі у стані алкогольного сп'яніння не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП та не породжує автоматичного обов'язку проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння. Апелянт вказує, що у даній справі працівниками поліції не було зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. ОСОБА_1 не був учасником дорожньо-транспортної пригоди, його автомобіль перебував у нерухомому стані, а належних та допустимих доказів того, що саме безпосередньо перед прибуттям поліції він здійснював керування транспортним засобом, матеріали справи не містять. Зазначає, що за відсутності безпосередньо встановленого факту керування транспортним засобом обов'язок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не виникає, а тому складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у діях ОСОБА_1 відсутні. З урахуванням наведеного, висновок суду про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом є припущенням, що прямо суперечить принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Звертає увагу суду на те, що обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Тобто, саме на працівників поліції покладається обов'язок передати в суд всі матеріали, які стосуються адміністративного правопорушення, в тому числі повний запис з нагрудних камер поліцейських. Натомість, у даному випадку, працівниками поліції, в порушення вимог 255 КУпАП України не виконано обов'язок щодо збирання доказів, не надано належних, допустимих доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в свою чергу не дає можливості з достатністю встановити його винність у вчиненні адміністративного правопорушення. Таким чином, відсутні належні та достатні докази, які б беззаперечно підтверджували факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином засобами поштового зв`язку, проте 17 червня 2026 року поштова кореспонденція повернулась до суду без вручення, причина «адресат відсутній», суд визнав можливим слухати справу у його відсутність. Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції на підставі фактичних даних протоколу про адміністративне правопорушення, переглянутим в судовому засіданні долученим працівниками поліції диском із відеозаписом з місця події, поясненнями, наданими безпосередньо під час події, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , іншими матеріалами справи в їх сукупності. Оцінені судом першої інстанції у своїй сукупності докази, отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб та вважає, доведеним наявність в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів. Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103. За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Згідно з п. 2 Інструкції № 1452/735 та п. 2 Порядку № 1103 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п.4 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Відповідно до п. 4 вказаної Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. У п. 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до п. 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, є самостійною підставою для притягнення його до відповідальності за ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. У свою чергу, винуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння встановлюються за результатами оцінки доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту вказаної статті вбачається, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння, оформлення результатів такого огляду регулюються Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я від 09 листопада 2015 року №1452/735, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103. Відповідно до положень ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Крім того, відповідно до розділу 3 Інструкції №1452/735 за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду. Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02). Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції. Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною 04.07.2018 у справі №688/788/15-к, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення. Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 950020, складеного ПОГ СВГ ВП №2 Бориспільського РУП Юрієм Чупруном відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 03 лютого 2026 о 18 год. 10 хв. на території СТ «Оазис» Київської області Бориспільського району Яготинської ТГ, водій ОСОБА_1 керував автомобілем PEUGET607 д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніня: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка що не відповідає обстановці, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатору та проведення огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5.а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до копії рапорту, який доданий до матеріалів справи, в якому зазначено, що 03.02.2026 о 18:10 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що «03.02.2026 о 18:09 за адресою: Бориспільський район, с. Федорівка, вулиця Невідома, поряд ТОВ ОАЗИС горить авто, потерпілих немає, заявник: ОСОБА_3. Виїздом на мп встановлено, що водій автомобілем Пежо 607 д.н.з. НОМЕР_3 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння під час чого здійснив з'їзд в сніговий замет, внаслідок чого сталося коротке замикання проводки в районі двигуна, опитано свідка Чорненького, відносно водія ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.»(а.с.9). З дослідженого відеозапису події з боді камери поліцейського вбачається, що приїхавши на місце виклику, співробітники поліції встановили власника автомобіля, який загорівся та, в подальшому при розмові з власником автомобіля, а саме ОСОБА_1 співробітник поліції спитав чи нікого не було в автомобілі, на що ОСОБА_1 зазначив, що в автомобілі був він (зафіксований час на відео з камери 854510 18:42-18:43). Як вбачається з дослідженого відеозапису на запитання поліцейського «ви їхали, загорілась проводка, ви намагались тушить і вона загоріла?», ОСОБА_1 відповів «ні, просто приїхав туди, сюди, пішов додому а потім вона загорілась» (зафіксований час на відео з камери 854510 18:42-18:44) На відеозаписі зафіксовано, що на запитання працівника поліції коли вживав адкоголь до чи після пожару автомобіля, ОСОБА_1 чітко зазначив, що до пожару (зафіксований час на відео з камери 854510 18:45). Крім цього, як вбачається з письмових пояснень свідка ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах справи, 03.02.2026 близько 18 години ОСОБА_1 привіз зі сторожки до будинку ОСОБА_2 та останній пішов додому, а ОСОБА_1 нібито поїхав до себе та коли через деякий час свідок пішов до сусіднього будинку, то помітив, що машина ОСОБА_1 стоїть де і стояла і він піжійшов до машини і помітив з-під капот дим, ОСОБА_1 спав в автомобілі, машина була заведена. На відеозаписі зафіксовано, що при відібранні пояснень у свідка ОСОБА_2 працівник поліції спитав у свідка чи з того моменту, як ОСОБА_1 забирав його він вже був п`яний, на що останній чітко зазначив «ну канєшно» (зафіксований час на відео з камери 854510 19:08). Крім того, на запитання поліцейського чи керував сьогодні транспортним засобом, ОСОБА_1 зазначив, що так » (зафіксований час на відео з камери 854510 19:21). З огляду на сукупність наведеного, а також виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації, інші, відображені у матеріалах), працівники поліції діяли в межах ст.266 КУпАП та п.2, 6-8 Інструкції МВС і МОЗ №1452/735 від 09.11.2015, законно запропонувавши йому пройти огляд із застосуванням спеціального технічного засобу та/або у закладі охорони здоров`я. Доводи апелянта про те, що він не керував транспортним засобом, а перебував у нерухомому автомобілі суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки дані обставини не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин, крім того, Верховний Суд у своїх висновках виходить із того, що наявність ознак сп`яніння у особи, яка щойно керувала або мала реальну можливість керувати транспортним засобом, у поєднанні з законною вимогою поліцейського, покладає на таку особу обов`язок пройти огляд; ухилення або відмова утворюють склад правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП незалежно від наявності відео саме моменту руху. Щодо доводів апелянта про прибуття поліції на повідомлення про загоряння автомобіля, суд апеляційної інстанції зазначає, що сам по собі привід виїзду екіпажу (повідомлення про загоряння авто) не нівелює повноваження поліцейських фіксувати правопорушення, виявлені під час виконання службових обов`язків, і не позбавляє їх права вимагати огляду від особи з ознаками сп`яніння, яка перебуває у водійському місці автомобіля та має реальну можливість його керування. Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п. 2.5.а ПДР України та про наявність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду справи. Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Керуючись, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Яготинського районного суду Київської області від 14 травня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, єостаточною і оскарженню не підлягає. Суддя: