Постанова 4824 № 382/213/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Унікальний номер справи № 382/213/26 Апеляційне провадження № 33/824/2340/2026Головуючий у суді першої інстанції - Кисіль О.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Нежура В.А. розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Яготинського районного суду Київської області від 23 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 130 та частиною першою статті 122-2 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Відно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 567673 від 15.01.2026, цього ж дня о 21 год. 40 хв. ОСОБА_1 у м. Яготин Бориспільського району Київської області по вул. Юрія Крижевицького керував транспортним засобом CHERY KIMO д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, збуджений стан, останній від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився на бодікамеру, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП). Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 567689 від 15.01.2026, о 21 год. 40 хв. ОСОБА_1 у м. Яготин Бориспільського району Київської області по вул. Юрія Крижевицького керував транспортним засобом CHERY KIMO д.н.з. НОМЕР_1 та не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, а саме вимоги пунктів 8.9.б, 8.9.в ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 122-2 КУпАП. Постановою судді Яготинського районного суду Київської області від 30.01.2026 справи про адміністративні правопорушення: № 382/213/26, провадження № 3/382/160/26, та № 382/214/26, провадження № 3/382/161/26, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частиною першою статті 122-2, частиною першою статті 130 КУпАП, об`єднано в одну справу та присвоєно їй єдиний унікальний номер № 382/213/26. Постановою Яготинського районного суду Київської області від 23.03.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 122-2, частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення: за частиною першою статті 122-2 КУпАП - у вигляді штрафу в розмірі 153 грн, за частиною першою статті 130 КУпАП - у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. На підставі статті 36 КУпАП остаточно накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження за відсутності складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд безпідставно поклав в основу рішення пояснення жінки, яка перебувала на місці події, але не врахував, що зазначена особа вийшла із двору вже після приїзду працівників поліції та не могла знати чи керував скаржник транспортним засобом. Зазначає, що із відеозапису вбачається, що на момент прибуття працівників поліції транспортний засіб перебував у нерухомому стані, габаритні вогні були вимкнені, двигун не працював. Зауважує, що відеозапис фіксує переслідування, однак ні марки транспортного засобу, ні номерного знаку не зафіксовано. Звертає увагу, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом ґрунтується на припущеннях. В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце повідомлені належним чином. Перевіривши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав. Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Частиною першою статті 122-2 КУпАП передбачено відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу. Частиною першою статті 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно із статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Відповідно до пункту 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1, дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу, дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав. Відповідно до пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС і МОЗ України N? 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція) ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Згідно з пунктом 5 Розділу ІІ Інструкції, перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Згідно з пунктом 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КАП України. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених частиною першою статті 122-2 та частиною першою статті 130 КУпАП суд першої інстанції виходив з доведеності його вини. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Як убачається з дослідженого судом першої інстанції відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, останні подали вимогу про зупинку транспортного засобу із використанням спеціальних світлових та звукових сигналів, однак транспортний засіб, який рухався попереду та перебував у полі зору працівників поліції протягом усього часу переслідування, на вказану вимогу не зупинився та продовжив рух. Після зупинки транспортного засобу працівниками поліції було зафіксовано, що саме ОСОБА_1 виходив з водійського місця автомобіля, що підтверджується одним із відеозаписів, який долучено до матеріалів справи. Крім того, з відеозапису вбачається, що працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, від проходження якого останній відмовився. Наслідком невиконання ОСОБА_1 законної вимоги працівників поліції про зупинку транспортного засобу та відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку стало складання відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122-2 та частиною першою статті 130 КУпАП. Відомості, які містяться на відеозаписі, свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції під час проведення огляду та вимог статті 266 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 122-2 та частиною першою статті 130 КУпАП, підтверджується також даними письмових матеріалів справи, а саме протоколами про адміністративні правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, рапортами працівників поліції, а також відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, на яких зафіксовано обставини події, невиконання вимоги про зупинку транспортного засобу, спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 та його відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Враховуючи зазначене, при розгляді даної справи суд першої інстанції дотримався вимог статей 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 122-2 та частиною першою статті 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом. Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно поклав в основу рішення пояснення жінки, яка перебувала на місці події, є безпідставними, оскільки висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 ґрунтується не виключно на її поясненнях, а на сукупності досліджених доказів, зокрема протоколах про адміністративні правопорушення, рапортах працівників поліції та відеозаписах з нагрудних камер. При цьому судом першої інстанції було надано оцінку поведінці вказаної особи, яка просила у ОСОБА_1 ключі від автомобіля та пропонувала скласти адміністративні матеріали відносно неї, у сукупності з іншими доказами у справі. Посилання апелянта на те, що на момент прибуття працівників поліції транспортний засіб перебував у нерухомому стані, габаритні вогні були вимкнені, двигун не працював, а на відеозаписі не зафіксовано марки транспортного засобу та номерного знаку, не спростовують встановлених судом обставин, оскільки із дослідженого судом відеозапису вбачається безперервність переслідування транспортного засобу працівниками поліції, який перебував у полі зору працівників поліції протягом усього часу переслідування, а після його зупинки саме ОСОБА_1 вийшов з водійського місця, надалі перебував біля автомобіля та спілкувався з працівниками поліції. Сам по собі факт перебування автомобіля у нерухомому стані на момент безпосереднього спілкування працівників поліції з особою не свідчить про відсутність факту керування транспортним засобом до цього моменту. Більше того, апеляційний суд звертає увагу, що відсутність у матеріалах справи відеозапису безпосереднього моменту зупинки транспортного засобу чи факту керування не свідчить про недоведеність вини особи саме у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки положення КУпАП не встановлюють обов`язковості фіксації моменту керування транспортним засобом технічними засобами відеозапису. Відповідно до статті 266 КУпАП обов`язковому відеозапису підлягає процедура проведення огляду особи на стан сп`яніння, а не момент керування транспортним засобом чи його зупинки. Факт керування транспортним засобом може підтверджуватися сукупністю належних та допустимих доказів, які були досліджені судом, зокрема поясненнями самої особи та свідків, поведінкою особи під час спілкування з працівниками поліції, підтвердженням факту керування транспортним засобом під час такого спілкування, а також іншими матеріалами справи. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятим судом першої інстанції рішенням, однак висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно частини восьмої статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду першої інстанції без змін. Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Яготинського районного суду Київської області від 23 березня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду