Постанова Київський апеляційний суд № 138/2916/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/10007/2026 Справа № 138/2916/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 08 липня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Комаревцевої Л.В. в м. Київ 12 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У вересні 2025 року позивач ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договорами в розмірі 42087,80 грн., понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 3028 грн. та витрати правову допомогу в розмірі 16000 грн. Позов мотивував тим, що 19 серпня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір № 4868822 на суму 3000 грн. Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 6,3 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 6.1 договору, цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в ІТС кредитодавця. 22 серпня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір № 75179424. Згідно п. 2 договору, сума позики становить 5000 грн., процентна ставка становить 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування позикою. Відповідно до положень договору. цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням ІТС, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 29 листопада 2021 року було укладено договір № 29-11-102, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4868822. 10 березня 2023 року було укладено договір № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4868822. 27 січня 2022 року було укладено договір № 27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75179424. 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75179424. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 4868822 від 19 серпня 2021 року на день звернення з позовом відповідно до розрахунку заборгованості становить 25056,30 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 3000 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 22056,30 грн. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 75179424 від 22 серпня 2021 року на день звернення з позовом відповідно до розрахунку заборгованості становить 17031,50 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 5000 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 11940 грн., інфляційні збитки - 80 грн., нараховані 3 % річних - 11,50 грн. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договорами № 4868822 від 19 серпня 2021 року та № 75179424 від 22 серпня 2021 року у розмірі 42087,80 грн., 2422,40 грн. судового збору, 5000 грн. витрат на правничу допомогу. Відповідач ОСОБА_1 у особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводив зміст ст. 81, 76, 77, 79, 81, 89, 95, 100 ЦПК України, ст. 1, 5, 7, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, про те, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Вказував, що аналогічні процесуальні положення закріплені у п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України та ч. 3 ст. 100 ЦПК України. Повідомляв, що договором про споживчий кредит № 4868822 від 19 серпня 2021 року передбачено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 нібито було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало грошові кошти у розмірі 3000 грн. строком на 11 день на умовах договору № 4868822 і згідно з п. 2.1 договору кредитні кошти надаються шляхом переказу на картковий рахунок. Відповідно до п. 6.1 договору, він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в ІТС ТОВ «Мілоан». Відповідно до п. 6.2 договору відповідь про прийняття пропозиції про укладання договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор для підпису договору № 4868822/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладання (акцепту). Зазначав, що на підтвердження своїх вимог позивачем надано копію договору № 4868822 та довідку про ідентифікацію, складену ТОВ «Мілоан», в яких зазначено, що вони були підписані відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Разом з тим, вказані документи були сформовані самим ТОВ «Мілоан», а тому не можуть вважатися безспірним доказом проведення ідентифікації відповідача при укладенні договору. Роздруківка з сайту/системи ТОВ «Мілоан» належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено і у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2013 року у справі № 6-16цс15. Вказував, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки ТОВ «Мілоан» правильності введення коду, направленого ТОВ «Мілоан» на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету ТОВ «Мілоан». Крім того, у договорі не зазначено інформації про отримання відповідачем можливості укласти електронний договір у формі, що унеможливлює зміну змісту, відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Вказував, що посилання позивача на встановлені ТОВ «Мілоан» правила кредитування, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання ТОВ «Мілоан» додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної зі сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору, і такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Крім того, розрахунки ТОВ «Мілоан» стосовно нібито наявного розміру заборгованості відповідача не можуть бути належними доказами наявності розміру заборгованості, оскільки є відображенням власних суб`єктивних математичних розрахунків без первинних документів, на підставі яких можна було б переконатися у правильності складання розрахунків. Тобто позивач звернувся до суду із заявою про визнання вимог за відсутності першоджерела доказів. Посилався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». З наведеного не вбачається, що саме відповідач підписав договір № 4868822 і саме у такій редакції, копія якої долучена до матеріалів справи. Також позивачем не надано суду належних та допустимих доказів надання відповідачу кредиту за договором № 4868822 від 19 серпня 2021 року, тобто позивачем не доведено факту передачі грошових коштів саме відповідачу. Зокрема в матеріалах справи відсутні докази, що рахунок, на який згідно вказаного платіжного доручення здійснювалося перерахування коштів, належить саме відповідачу. Позивачем не надано жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідача, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачу. Відтак, суд першої інстанції помилково вважав доведеними обставини укладення та виконання спірного договору. Зазначав, що таким чином позивачем не доведено факту укладення договору № 4868822 з відповідачем, зокрема обставини, що відповідачем було погоджено розмір та умови надання і повернення кредитних коштів, а також сплати процентів та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань. Аналогічна ситуація прослідковується і з договором позики № 75179424 від 22 серпня 2021 року, який укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням ІТС, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Водночас ані договір № 75179424, ані додатки до нього, долучені до матеріалів справи, не містять підпису відповідача. Доказів направлення одноразового ідентифікатора відповідачу позивачем не надано. Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено факт направлення відповідачу одноразового ідентифікатора для укладення договору № 75179424, зокрема якого тексту та змісту був ідентифікатор та яким чином суд може пересвідчитися в чинності електронного цифрового підпису відповідача. Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності заборгованості відповідача, в зв`язку з чим грошові вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Підсумовував, що висновок суду першої інстанції по суті спору є передчасним, адже судом не взято до уваги наведені норми права щодо електронних документів та їх копій, не витребувано від позивача оригіналів електронних доказів та належним чином не досліджено їх, допущено встановлення обставин на підставі неналежних і недопустимих доказів, в зв`язку з чим висновки суду першої інстанції є помилковими. Від позивача ТОВ «Коллект Центр» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, наводив власні спростування доводів апеляційної скарги. Вказував, що апелянт не надає суду доказів, які б підтверджували повне належне виконання зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості. Відповідач, підписавши кредитний договір, погодився на його умови та був обізнаний про зміст, суть, обсяг взятих на себе грошових зобов`язань та наслідки невиконання умов договорів, від яких не відмовлявся впродовж 14 календарних днів після їх укладення, як це передбачено п. 5 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування». З приводу фактів укладання договорів пояснював, що факт ідентифікації відповідача підтверджується довідками про ідентифікацію, наявними в матеріалах справи. Крім того, відповідач не заперечує, що відомості, вказані в заявці-анкеті, є коректними, зокрема ПІБ, РНОКПП, паспорті дані тощо. Крім того, ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первинному кредитору. Будь-яких доказів того, що персональні дані відповідача були використані для укладення договору від його імені, відповідачем не надані. Пояснював, що момент введення одноразового ідентифікатора позичальником є підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а також момент ідентифікації особи позичальника та підписання договору його сторонами. Стверджував, що правове регулювання і наявні у справі докази підтверджують, що між первинними кредиторами та відповідачем укладено електронні кредитні договори, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариств за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори не були би укладені. З кредитних договорів вбачається, що у відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитних договорів, які оформлено в електронній формі з використанням одноразових ідентифікаторів, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Наголошував, що договори були підписані сторонами, екземпляри договорів надано відповідачу. Підстав для сумніву у змісті договорів відповідачем не наведено. Відповідач не обґрунтував свої сумніви у дійсності даних договорів. Клопотання про витребування даних договорів з обґрунтуванням підстав такого витребування відповідачем не заявлено. Отже, долучені копії договорів є належними та достатніми доказами. Щодо перерахування коштів, зазначав, що ТОВ «Мілоан» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, тому відповідна операція була здійснена платіжною системою LiqPay на підставі укладеного між сторонами договору, який є частиною господарської діяльності товариства і не є предметом розгляду даної справи. При цьому перерахування коштів здійснювалось на картковий рахунок відповідача, зазначений ним у кредитному договорі. Згідно квитанції LiqPay від 19 серпня 2021 року, було перераховано грошові кошти в розмірі 3000 грн. на катку № 516874*77, призначення: кошти згідно договору 4868822. Аналогічно, оскільки ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, тому відповідна операція була здійснена платіжною організацією ТОВ «ФК «Фінекспрес» на підставі укладеного між сторонами договору, який є частиною господарської діяльності товариства і не є предметом розгляду даної справи. При цьому перерахування коштів здійснювалось на картковий рахунок відповідача, зазначений ним у кредитному договорі. Згідно довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес», 22 серпня 2021 року було перераховано грошові кошти в розмірі 5000 грн. на картку НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_1 . Посилався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/5226/17, згідно яких при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Щодо надання виписок з рахунків позичальника, пояснював, що небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів. Вважав, що відповідач, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитні договори в електронній формі, намагається уникнути обов`язку з повернення грошових коштів. Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних коштів, але будь-яких доказів на підтвердження цього не надає. При цьому у розрахунках заборгованості чітко вказується, з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Стягувачем було правомірно та у відповідності до домовленостей між сторонами нараховано відсотки в межах дії договору з урахуванням погоджених умов щодо строку договору та його пролонгації. Посилався на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 756/6038/20, згідно яких незгода позичальника з умовою договору про сплату комісії за ініціювання кредиту на стадії виконання, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону в повній мірі не відповідає. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору про споживчий кредит № 4868822 від 19 серпня 2021 року, сторонами якого зазначені ТОВ «Мілоан» в особі Коршикова С.І. та ОСОБА_1 , кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата), у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. Відповідно до п. 1.2 Договору сума кредиту становить 3000 грн. у валюті українська гривня. Відповідно до п. 1.3 Договору кредит надається строком на 21 днів з 19 серпня 2021 року. Відповідно до п. 6.1 Договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Згідно п. 6.5 Договору, цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. На першій сторінці договору наявна відмітка, що договір підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором S12027 (а. с. 9 - 13). Разом із договором про споживчий кредит № 4868822 від 19 серпня 2021 року надано копію анкети-заяви на кредит № 4868822, у якій зазначено умови кредиту та особисті дані ОСОБА_1 (дата народження, ідентифікаційний номер, номер мобільного телефону, електронна пошта, реквізити документу, що посвідчує особу, адреса реєстрації та проживання, освіта, соціальний статус, місце роботи, щомісячні доходи), а також ІP-адреса, з якої подана заява (а. с. 15). Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 4868822 від 19 серпня 2021 року, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором S12027, 19 серпня 2021 року, номер телефону НОМЕР_2 (а. с. 20 зворот). На а. с. 21 знаходиться копія квитанції системи LiqPay від 19 серпня 2021 року, у якій зазначено призначення платежу: кошти згідно договору 4868822, суму платежу 3000 грн., платник ТОВ «Мілоан», отримувач: картка/рахунок НОМЕР_3 . ТОВ «Мілоан» сформовано відомість про щоденні нарахування та погашення по договору № 4868822, згідно якої борг по тілу кредиту становить 3000 грн., борг по відсотках 9006,30 грн., загальний борг 12006,30 грн. (а. с. 22). На а. с. 22 зворот знаходиться копія договору позики № 75179424 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 22 серпня 2021 року, сторонами якої зазначені ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , за умовами якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Платіж») на погоджений умовами договору строк (надалі «Строк позики») шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Згідно п. 2 «Параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплата процентів», сума позики становить 5000 грн., строк позики 30 днів, процентна ставка 1,99 % річних, дата надання позики 22 серпня 2021 року, дата повернення позики 21 вересня 2021 року, орієнтовна загальна вартість позики 7985 грн. Згідно п. 12 договору, цей договір укладено дистанційно в електронній формі з використанням ІТЗ шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. У графі реквізитів сторін зазначені особисті дані ОСОБА_1 (ІПН, паспорт, адреса, поштова адреса, номер телефону та електронної пошти), наявна відмітка про накладення ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором сp9S9VB44p. Згідно довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 06 березня 2025 року, компанія підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», та завершення наступної платіжної операції: дата 22 серпня 2021 року, номер платежу 0205c13c-1093-4794-a3b9-7fd985674f96, сума 5000 грн., отримувач ОСОБА_1 , ЕПЗ № НОМЕР_1 (а. с. 29 зворот). ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» складено розрахунок заборгованості за кредитним договором № 75179424 від 22 серпня 2021 року, згідно якого загальна заборгованість станом на 27 січня 2022 року складає 16940 грн. (а. с. 33). 29 листопада 2021 року укладено договір факторингу № 29-11-102, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, згідно витягу з додатку № 3 до цього договору, за договором № 4868822 від 19 серпня 2021 року (а. с. 84 - 96). 27 січня 2022 року було укладено договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, згідно витягу з реєстру боржників № 1 до цього договору, за кредитним договором № № 75179424 від 22 серпня 2021 (а. с. 71 - 83). ТОВ «Вердикт Капітал» складено розрахунки заборгованості, згідно яких заборгованість ОСОБА_1 за договором № 4868822 від 19 серпня 2021 року станом на 10 березня 2023 року складає 25056,30 грн., в тому числі заборгованість по тілу кредиту 3000 грн., заборгованість за нарахованими процентами 22056,30 грн. (а. с. 35), за договором № 75179424 від 22 серпня 2021 року станом на 10 січня 2023 року складає 17031,50 грн., в тому числі по тілу кредиту 5000 грн., заборгованість за відсотками 11940 грн., нараховані відсотки 11,50 грн., збитки від інфляції 80 грн. (а. с. 36). 10 березня 2023 року було укладено договір №10-01/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, згідно витягу з додатку № 3 до цього договору, за кредитним договором № 4868822 від 19 серпня 2021 року (а. с. 39 - 54). 10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, згідно витягу з додатку № 3 до цього договору, за кредитним договором № № 75179424 від 22 серпня 2021 року (а. с. 55 - 70). ТОВ «Коллект Центр» складено розрахунки заборгованості, згідно яких загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 75179424 від 22 серпня 2021 року на день звернення з позовом відповідно до розрахунку заборгованості становить 17031,50 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 5000 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 11940 грн., інфляційні збитки - 80 грн., нараховані 3 % річних - 11,50 грн., за договором № 4868822 від 19 серпня 2021 року становить 25056,30 грн., в тому числі заборгованість по тілу кредиту 3000 грн., заборгованість за нарахованими процентами 22056,30 грн. (а. с. 37 - 38). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність. Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Апеляційний суд не погоджується з запереченнями відповідача у апеляційній скарзі щодо факту укладення кредитних договорів 19 серпня 2021 року з ТОВ «Мілоан», 22 серпня 2021 року з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відсутності домовленості між сторонами щодо конкретних умов кредитного договору, оскільки такі доводи спростовуються наданими позивачем належними та допустимими доказами - паперовими копіями електронних документів із відмітками про накладення підпису одноразовим ідентифікатором, анкетою-заявою ТОВ «Мілоан», у якій зазначено особисту інформацію позичальника, а саме прізвище, ім`я, по батькові, серію та номер паспорта, сімейний стан, освіту, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв`язку, інформацію про місце роботи. Особиста інформація позичальника наведена також у реквізитах договору, укладеного 22 серпня 2021 року з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Доказів отримання ТОВ «Мілоан» або ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» персональних даних відповідача всупереч його волі останнім не надано, а також не спростовано відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначеному договорі. Крім того, у довідці про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» зазначено, що акцепт договору позичальником здійснено за допомогою одноразового ідентифікатора S12027, надісланого 19 серпня 2021 року, номер телефону НОМЕР_2 , що відповідає номеру телефону, зазначеному у анкеті-заяві на кредит, та безпосередньо у апеляційній скарзі. ОСОБА_1 не повідомлялося, що зазначений номер засобу зв`язку йому не належить, або що його телефоном заволоділа інша особа. Таким чином, вказані договори підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18. Верховний Суд у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 зробив правовий висновок щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію». Про відповідність електронного правочину, підписаного за допомогою одноразового ідентифікатора за домовленістю сторін, вимогам закону, висловив свою позицію Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19. Таким чином, ОСОБА_1 подав анкету-заявку та погодився з умовами кредитування, які безпосередньо зазначені в електронних договорах № 4868822 від 19 серпня 2021 року, № 75179424 від 22 серпня 2021 року, підписаних ним електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, в тому числі щодо суми кредиту, строку кредитування, розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не було витребувано від позивача оригіналів електронних доказів та належним чином не досліджено їх, з огляду на положення ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якою передбачено, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. У справі, що переглядається, підстав для сумніву у змісті договорів відповідачем не наведено, клопотання про витребування даних договорів з обґрунтуванням підстав такого витребування відповідачем не заявлено. Отже, долучені копії договорів є належними та достатніми доказами. Разом із тим, кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки на відміну від договору позики набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Це, в свою чергу, надає сторонам кредитного договору право на відмову від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором. Таким чином, укладення кредитного договору підтверджує наявність правовідносин, що наділяє сторін певними правами і обов`язками, однак сам факт укладення договору не є беззаперечним доказом наявності заборгованості. Задовольняючи позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, судом першої інстанції не встановлено, чим саме підтверджується надання кредитних коштів ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України. Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку. На підтвердження обставин перерахування відповідачу кредитних коштів ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 4868822 від 19 серпня 2021 року позивачем було надано копію квитанції системи LiqPay від 19 серпня 2021 року, у якій зазначено призначення платежу: кошти згідно договору 4868822, суму платежу 3000 грн., платник ТОВ «Мілоан», отримувач: картка/рахунок НОМЕР_3 . На підтвердження обставин перерахування відповідачу кредитних коштів ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за кредитним договором № 75179424 від 22 серпня 2021 року позивачем було надано копію довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 06 березня 2025 року, згідно якої компанія підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», та завершення наступної платіжної операції: дата 22 серпня 2021 року, номер платежу 0205c13c-1093-4794-a3b9-7fd985674f96, сума 5000 грн., отримувач ОСОБА_1 , ЕПЗ № НОМЕР_1 . Судом першої інстанції не звернуто увагу, що надана позивачем на підтвердження перерахування коштів відповідачу квитанція Liqpay не є належним доказом, який підтверджує здійснення фінансової операції щодо переказу коштів, оскільки квитанція не містить даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «Мілоан» коштів у зазначеному позивачем розмірі на картковий рахунок, який належить саме відповідачу. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження належності електронного платіжного засобу із неповно зазначеними реквізитами, саме ОСОБА_1 . При цьому ані кредитний договір, ані анкета-заява на кредит не містять реквізитів картки або рахунку позичальника взагалі. Не заявлялось стороною позивача в суді першої інстанції у відповідному процесуальному порядку і клопотань про витребування доказів для підтвердження обставин, на які посилається ТОВ «Коллект Центр». Відтак, з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, суд був позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять. Надана позивачем на підтвердження перерахування коштів відповідачу довідка ТОВ «ФК «Фінекспрес» не є належним доказом, який підтверджує здійснення фінансової операції щодо переказу коштів, за своїм змістом ця довідка не є первинним бухгалтерським документом, створеним безпосередньо під час банківської операції по перерахуванню коштів, оскільки первинними бухгалтерськими документами можуть бути платіжна інструкція та виписка з особового рахунку клієнта. Таким чином, довідка ТОВ «ФК «Фінекспрес» не є первинним бухгалтерським документом, вона не містить повних даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кредитні кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу відповідачу коштів у розмірі 5000 грн. на належний йому картковий рахунок. З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «Мілоан» умов кредитного договору № 4868822 від 19 серпня 2021 року і ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» умов кредитного договору № 75179424 від 22 серпня 2021 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. За вказаних обставин позивачем не доведено існування заборгованості за кредитним договором № 4868822 від 19 серпня 2021 року та № 75179424 від 22 серпня 2021 року. Доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що первісні кредитори є небанківськими фінансовими установами та здійснюють свою діяльність з видачі коштів у позику на підставі спеціальної ліцензії, якою не охоплюється здійснення переказу коштів, в зв`язку з чим для видачі кредитів у безготівковій формі первісний кредитор має залучати надавача платіжних послуг, і що небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів, не є підставою для звільнення позивача від доказування цих обставин і не є самі по собі підставою для задоволення позову, оскільки позивач ТОВ «Коллект Центр» не був позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з клопотанням про витребування у банку-емітента доказів належності кредитної картки саме відповідачу, а також виписки з рахунку на підтвердження перерахування кредитних коштів, однак на власний розсуд такою можливістю не скористався. Розрахунки заборгованості, на які посилався позивач, не були погоджені з відповідачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Вказані документи із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є доказами, що створені самим позивачем та первісними кредиторами, внутрішніми документами фінансової установи, не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, а відтак, інформація, зазначена в цих доказах, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказами наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Решта доводів відзиву на апеляційну скаргу, які наводяться позивачем, виходячи з його припущення щодо надання відповідачу кредитних коштів, відхиляються апеляційним судом, оскільки даних обставин позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції належними та допустимими доказами доведено не було. Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про задоволення позову є передчасними та помилковими, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, відтак, судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню. Вирішуючи позов ТОВ «Коллект Центр» по суті, апеляційний суд виходить із того, що ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 дійсно було підписано кредитний договір від № 4868822 від 19 серпня 2021 року, за умовами якого товариство мало надати позичальникові грошові кошти в розмірі 3000 грн., а також 22 серпня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір № 75179424, за умовами якого товариство мало надати позичальникові грошові кошти в розмірі 5000 грн., однак належні та допустимі докази надання ОСОБА_1 кредитних коштів в матеріалах справи відсутні, відтак апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість позову та відсутність підстав для його задоволення. З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування, із прийняттям нової постанови про відмову в позові. Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн. Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (м. Київ вул. Мечнікова 3 оф. 306 код ЄДРПОУ 44276926) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 3633,60 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді : Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.