Постанова 4870 № 909/253/26

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/253/26 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого судді О.С. Скрипчук суддів Н.М. Кравчук О.І. Матущак, за участю секретаря судового засідання В.Р. Постолатій, розглянувши матеріали апеляційної скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури б/н від 27.05.2026 (вх. № 01-05/1740/26 від 01.06.2026) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2026 (суддя Кобецька С.М) у справі № 909/253/26 за позовом: керівника Івано-Франківської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Рогатинської міської ради до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» до відповідача-2: Комунального некомерційного медичного підприємства «Рогатинська центральна районна лікарня» про: визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу № 31087/482 від 08.12.2021 та стягнення коштів в сумі 267 531,63 грн. за участю представників сторін: прокурор: Цинайко Н.І. від позивача: не з`явився від відповідача-1: Яцків Н.І. від відповідача-2: не з`явився ВСТАНОВИВ: Керівник Івано-Франківської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом в інтересах держави в особі Рогатинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» та Комунального некомерційного медичного підприємства «Рогатинська центральна районна лікарня» про визнання недійсними додаткових угод №№ 2, 3, 3/4, 5, 6, 7, 8 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 31087/482 від 08.12.2021 та стягнення 267 531,63 грн. У подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з клопотанням про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України конституційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» щодо відповідності Конституції України пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Подане клопотання мотивоване тим, що предметом конституційного провадження є перевірка конституційності норми, яка регулює можливість зміни істотних умов договору про закупівлю шляхом збільшення ціни за одиницю товару, а тому, на думку заявника, до вирішення Конституційним Судом України цього питання існує об`єктивна неможливість подальшого розгляду даної справи. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2026 провадження у справі № 909/253/26 зупинено до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за результатами конституційного провадження по розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» щодо невідповідності Конституції України пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», від 25.12.2015 № 922-VІІІ. Суд першої інстанції встановив, що позовні вимоги прокурора ґрунтуються на твердженні про порушення відповідачами пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а також що розрахунок заявленої до стягнення суми повністю побудований на застосуванні встановленого цією нормою обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків. Суд зазначив, що Конституційним Судом України прийнято до розгляду конституційну скаргу щодо відповідності Конституції України пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а результат вирішення питання про конституційність цієї норми безпосередньо впливає на вирішення даного спору, оскільки саме вона є підставою позовних вимог про визнання недійсними спірних додаткових угод. Враховуючи, що господарський суд не наділений повноваженнями вирішувати питання конституційності законів, суд дійшов висновку про наявність об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення Конституційним Судом України відповідного конституційного провадження, у зв`язку з чим на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України зупинив провадження у справі. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2026, заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури подав апеляційну б/н від 27.05.2026 (вх. № 01-05/1740/26 від 01.06.2026) в якій апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу, направити справу № 909/253/26 до Господарського суду Івано-Франківської області для продовження розгляду. Прокурор зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки суд має всі необхідні докази для встановлення та оцінки обставин справи, а предметом конституційного провадження не є спірні правовідносини між сторонами. Скаржник вказує, що питання про зупинення провадження може вирішуватися лише за наявності об`єктивної неможливості розгляду справи, яка відсутня у даному випадку, а сама лише наявність конституційного провадження не є безумовною підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України. Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської без змін. Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує. У судове засідання 01.07.2026 з`явилися прокурор та представник відповідача-1, надали пояснення. Позивач і відповідач-2 явку уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та дату судового засідання. Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Так, колегією суддів встановлено, що правовою підставою позову прокурор визначив порушення відповідачами вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме неправомірне збільшення ціни за одиницю товару при укладенні оспорюваних додаткових угод. Відтак позовні вимоги у справі № 909/253/26 ґрунтуються на застосуванні саме зазначеної норми матеріального права, а встановлення відповідності чи невідповідності дій сторін її приписам є необхідною передумовою для вирішення спору по суті. Водночас, відповідно до повідомлення Конституційного Суду України від 07.05.2026 Перша колегія суддів Другого Сенату Конституційного Суду України прийняла до розгляду скаргу ТОВ «Укр Газ Ресурс» щодо невідповідності Конституції України пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», від 25.12.2015 № 922-VІІІ. Статтями 2, 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права, з урахуванням європейських стандартів, та спрямоване на забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. При цьому відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, закон повинен відповідати критерію "якості закону", зокрема, бути доступним, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні, що забезпечує особі можливість належним чином передбачати правові наслідки своєї поведінки та здійснювати свою діяльність із дотриманням принципу правової визначеності. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання щодо відповідності Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також реалізує інші повноваження відповідно до Конституції України. Статтею 1512 Конституції України передбачено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Визнання Конституційним Судом України нормативного акта чи його окремих положень неконституційними виключає можливість їх подальшого застосування та відтворення органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, окрім випадків, коли положення Конституції України, через невідповідність яким відповідний акт було визнано неконституційним, у подальшому змінені у порядку, передбаченому розділом XIII Конституції України. Предметом конституційної перевірки є пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», який становить матеріально-правову підставу заявлених позовних вимог. Саме на застосуванні цієї норми повністю ґрунтується правова позиція прокурора. Питання полягає не уьз`ясуванні фактів, а у правовій кваліфікації, чи є встановлені факти підставою для задоволення позову, а ця кваліфікація безпосередньо залежить від того, чи є відповідна норма конституційною. За таких обставин, розгляд даної справи по суті до вирішення Конституційним Судом України означав би ухвалення рішення на підставі норми, контитуційність якої поставлена під сумнів уповноваженим органом конституційної юрисдикції. Це і становить об`єктивну неможливість розгляду справи у розумінні п.5ч.1 ст. 227 ГПК України та водночас усуває ризик ухвалення рішення, яке згодом потребуватиме перегляду та підриватиме правову визначеність. Суд апеляційної інстанції враховує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 04.06.2026 у справі 927/1704/23 зупинив касаційне провадження саме на тій підставі, що покладена в основу оскаржуваних і в тій справі рішень - на п.5 ч.1 ст. 227 ГПК Україїни - до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26). Отже, задля забезпечення принципу правової визначеності та єдності судової практики, сукупного встановлення всіх обставин справи з призми законності підвищення ціни кожним окремим додатковим правочином укладеним до основного з підвищенням ціни у вставлений ліміт 10-відсоткового обмеження, з врахуванням права бути кожній стороні спору бути почутим, суд апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов підставного висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі. Твердження скаржника про те, що суд не може покликатися на об`єктивну неможливість розгляду у випадку, коли докази дозволяють встановити обставини справи, стосується виключно процесуальної ситуації, за якої інший судовий процес є лише одним із засобів доказування. Ця норма не застосовується до ситуацій, коли конституційність самої норми, що визначає права та обов`язки сторін, поставлена під сумнів. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження. Законодавець не уточнює, що «об`єктивна неможливість» має стосуватися виключно доказів. Таким чином, саме зупинення провадження відповідає принципам правової визначеності, справедливості судового розгляду та ефективного захисту прав усіх сторін. Принцип процесуальної економії вимагає саме такого підходу. Зупинення провадження є тимчасовим заходом, що не позбавляє жодну зі сторін права на судовий захист, а лише відкладає розгляд справи до отримання відповіді на принципове конституційне питання, що безпосередньо пов`язане з предметом спору. Строк зупинення провадження є розумно обмеженим та визначений об`єктивними обставинами, строком провадження в Конституційному Суді України. Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2026 у справі № 909/253/26. За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Судові витрати З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд УХВАЛИВ : 1.Апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури б/н від 27.05.2026 (вх. № 01-05/1740/26 від 01.06.2026) залишити без задоволення. 2.Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2026 у справі № 909/253/26 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Головуючий суддя О.С. Скрипчук Суддя Н.М. Кравчук Суддя О.І. Матущак