Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/2528/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2026 року м. Харків Справа №922/2528/25 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., за участю секретаря судового засідання Ярош В.В., за участю представників: прокурора - Ковальова І.І., посвідчення №072865 дійсне до 01.03.2028 року; позивача не з`явився; першого відповідача не з`явився; другого відповідача Касіяненко І.В. (адвокат), свідоцтво №000442 від 17.08.2018 року, ордер серія АІ №1805204 від 02.04.2026 року; розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх.№569Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2026 року у справі №922/2528/25, за позовом Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова, м.Харків, в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, м.Київ, до

1. Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут», м.Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп», м.Київ, про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 1986291,76 грн,- ВСТАНОВИВ: У липні 2025 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп», в якому просив суд: - визнати недійсною додаткову угоду №2 від 10.06.2024 року до договору №Т1/24 від 25.12.2023 року про постачання електричної енергії; - визнати недійсною додаткову угоду №3 від 18.07.2024 року до договору №Т1/24 від 25.12.2023 року про постачання електричної енергії. - визнати недійсною додаткову угоду №4 від 22.08.2024 року до договору №Т1/24 від 25.12.2023 року про постачання електричної енергії. - визнати недійсною додаткову угоду №5 від 20.09.2024 року до договору №Т1/24 від 25.12.2023 року про постачання електричної енергії. - визнати недійсною додаткову угоду №6 від 30.12.2024 року до договору №Т1/24 від 25.12.2023 року про постачання електричної енергії; - визнати недійсною додаткову угоду №7 від 31.12.2024 року до договору №Т1/24 від 25.12.2023 року про постачання електричної енергії; - визнати недійсною додаткову угоду №8 від 06.02.2025 року до договору №Т1/24 від 25.12.2023 року про постачання електричної енергії; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» на користь Міністерства освіти і науки України грошові кошти у розмірі 1986291,76 грн. Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.02.2026 року у справі №922/2528/25 (повне рішення складено 03.03.2026 року, суддя Аріт К.В.) у позові відмовлено повністю. Харківська обласна прокуратура з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить: - скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2026 року у справі №922/2528/25; - ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; - здійснити розподіл судових витрат. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що при розгляді справи суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 не діє визначене п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. Зазначена постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом та не може змінювати положення, визначені Законом України. Верховний Суд у постанові від 21.08.2024 року у справі №918/16/24 зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 не передбачає внесення змін до Закону «Про публічні закупівлі», а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану. Отже, в будь якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». На переконання скаржника, укладаючи спірні додаткові угоди та змінюючи ціну на одиницю спірного товару, сторони договору мали керуватись імперативними приписами положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а доводи відповідачів щодо пріоритетності застосування до спірних правовідносин лише положень Постанови №1178 фактично зводяться до власного суб`єктивного тлумачення таких норм права. Необґрунтованим також вважає апелянт висновок суду першої інстанції, що довідки Харківської торгово-промислової палати є належними та допустимими доказами у справі, які підтверджують коливання ціни на товар, оскільки вказаний документ лише констатує рівень середньозважених цін купівлі-продажу товару на певні проміжки часу та не доводить її коливання. У самій ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати зазначено, що вона має виключно фактографічно-інформаційний характер та не враховує умов договорів та контрактів. Відповідач до відзиву долучив копію довідки Харківської торговопромислової палати від 03.06.2024 року №638-1/24, в якій зазначено, що середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за квітень 2024 року складає 3333,77 грн, за травень 2024 року 4221,92 грн. Відсоток коливання ціни +26,64%. Проте визначення відсотку коливання за вибірково зазначені періоди не може свідчити про наявність реального збільшення вартості електричної енергії, оскільки ціна на електричну енергію є динамічною і залежить від попиту та пропозиції на РДН на певну дату. Скаржник вказує, що укладаючи оспорювані додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії №Т1/24 від 25.12.2024 року, сторони порушили ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з чим вказані додаткові угоди повинні бути визнані недійсними, а безпідставно сплачені кошти в сумі 1986291,76 грн повернуті до бюджету. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2026 року у справі №922/2528/25. Учасникам справи встановлено строк до 10.04.2026 року протягом якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Встановлено, що учасники справи мають право до 14.04.2026 року подати до апеляційного господарського суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі з відповідним мотивуванням їх подання. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2528/25. Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 25.03.2026 року. 27.03.2026 року матеріали справи №922/2528/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду. 03.04.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3755), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Другий відповідач зазначає, що апелянт фактично ігнорує норми Постанови №1178 та 3-7 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі», які прямо передбачають можливість зміни істотних умов договору під час воєнного стану, у тому числі коригування ціни. 13.04.2026 року від Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут» (перший відповідач) надійшла заява (вх.№4131), в якій перший відповідач просить проводити розгляд апеляційної скарги без участі представника. Крім того, перший відповідач зазначає, що проти апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури заперечує та просить залишити рішення Господарського суду м. Харкова від 24.02.2026 року по справі №922/2528/25 без змін. 14.04.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№4177), в яких другий відповідач зазначає, що твердження прокуратури про те, що додаткові угоди суперечать п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є помилковими, оскільки прокурором не враховано, що обмеження збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10 відсотків від початкової ціни договору про закупівлю, встановлене п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» - не застосовується до правовідносин за даним договором і це прямо передбачено п. 3-7 Прикінцевих та перехідні положень Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 17 «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178. У судовому засіданні 16.04.2026 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі та з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неможливість розгляду справи в даному судовому засіданні, з огляду на приписи ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у розгляді справи до 18.05.2026 року про що винесено відповідну ухвалу. Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 17.04.2026 року. У судовому засіданні 18.05.2026 року заслухано позицію у тому числі представника першого відповідача та протокольно оголошено перерву до 25.05.2026 року. 20.05.2026 року від другого відповідача надійшло клопотання (вх.№5645), в якому просить суд зупинити провадження у справі №922/2528/25 до завершення розгляду Конституційним судом України справи №3-78/20269 (178/26). Як вказує заявник, йому стало відомо про відкриття Першою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України конституційного провадження у справі №3-78/20269(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Питання, пов`язані із конституційним провадженням у вказаній справі, підлягають розгляду на засіданні Другого сенату Конституційного Суду України. Підставою для відкриття конституційного провадження стала конституційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (вх.№16/178 від 06.04.2026 року), подана директором товариства Денисовичем В.В., в якій порушується питання на відповідність частині першій статті 8, частині четвертій статті 13, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 42, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України (конституційність) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 року №922VІІІ зі змінами. ТОВ «СК Енерджі Груп» вважає, що вирішення Конституційним Судом України справи №3-78/20269(178/26) матиме істотне значення для правильного вирішення справи №922/2528/25, оскільки предметом конституційного провадження є перевірка конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», положення якого підлягають застосуванню під час вирішення даного спору щодо правомірності збільшення ціни за одиницю товару у зв`язку з коливанням ціни на ринку з урахуванням встановленого законом 10-відсоткового обмеження. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне. Відповідно до ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. При цьому, за умовами вказаної статті суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Наразі, звертаючись до суду з клопотанням заявник не наводить, в чому полягає об`єктивна неможливість розгляду даної справи. При цьому наявність конституційного провадження, з огляду на предмет позовних вимог у даній справі та наявні в матеріалах справи докази, не є беззаперечною підставою для висновку про необхідність зупинення провадження у справі. Як вказує заявник предметом конституційного провадження є дослідження питання щодо конституційності або неконституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 року №922VІІІ зі змінами, тобто норми права, яка підлягає чи за твердженням апелянта не підлягає до застосування до спірних правовідносин. У той час, наявність конституційного провадження не призводить до того, що відповідна норма припиняє свою дію. У випадку визнання норми права такою, що не відповідає Конституції (визнана неконституційною), то вона не підлягає застосуванню з моменту прийняття відповідного рішення судом або з дати визначеної судом у рішенні. Наразі законодавцем визначено механізм захисту прав у таких випадках, а саме за приписами ст. 320 Господарського процесуального кодексу України встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами. У судовому засіданні 25.05.2026 року представник прокуратури підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Представник другого відповідача проти позиції апелянта заперечував. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд в ухвалах доводив до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні за відсутності представників позивача та першого відповідача, який надавав до суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника, повідомлених належним чином, за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Київською окружною прокуратурою міста Харкова вивчено питання дотримання законодавства при проведенні закупівель електричної енергії Національним аерокосмічним університетом «Харківський авіаційний інститут». З матеріалів справи вбачається, що у 2023 році НАУ «Харківський авіаційний інститут» проведено відкриті торги по закупівлі (UA-2023-12- 15-019986-a) ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія. У відкритих торгах брали участь 6 суб`єктів господарювання, а саме: - ТОВ «Фінансово-промислова компанія «Ресурсгруп» з остаточною пропозицією 22100000,00 грн з ПДВ; - ТОВ «СК Енерджі Груп» з остаточною пропозицією 23101920,00 грн з ПДВ; - ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» з остаточною пропозицією 23184000,00 грн з ПДВ; - ТОВ «Енерджі Маркетс Ассістант» з остаточною пропозицією 23424000,00 грн з ПДВ; - ТОВ «Енерджі 365» з остаточною пропозицією 23640000,00 грн; - ТОВ «Глобал Енерджі Солюшен» з остаточною пропозицією 23680000,00 грн. У зв`язку з відмовою від укладення договору переможця відбору, ТОВ «ФПК «Ресурсгруп», переможцем торгів визнано ТОВ «СК Енерджі Груп». 25.12.2023 року між Національним аерокосмічним університетом ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» (перший відповідач у справі) та ТОВ «СК Енерджі Груп» (другий відповідач) укладено договір №Т1/24 про постачання електричної енергії (надалі - договір) на загальну суму 23101920,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 3850320,00 грн. Відповідно до п.2.1. договору постачальник продає електричну енергію за кодом ДК 021:2015 09310000-5 «Електрична енергія» споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, розташованих по корпусам університету, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії. Відповідно до п.2.3. договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора систем на 2024 рік та становить 4000000 кВт/год. Постачання електричної енергії споживачу здійснюється з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року включно (п.3.1. договору). Умовами пункту 5.1 договору сторони погодили, що розрахунки за поставлену споживачеві електроенергію здійснюються за ціною, що встановлюється за підсумками закупівлі, здійсненої шляхом використання електронного каталогу (запиту пропозиції постачальників в електронному каталозі). Кількість, вартість товару зазначено у специфікації (додаток №1 до цього договору). Ціна за 1 кВт/год електричної енергії з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить 5,77548 грн з ПДВ. Згідно з п.5.4. договору ціна електричної енергії є обов`язковою для сторін з дати набрання чинності договору. Визначена на її основі вартість електричної енергії буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі електричної енергії та розрахунках за електричну енергію згідно з умовами договору. Відповідно до додатку №3 «Комерційна пропозиція» до договору про постачання електричної енергії ціна 1 кВт*год електричної енергії за результатами закупівлі здійсненої шляхом використання електронного каталогу (запиту пропозиції постачальників в електронному каталозі визначена у сумі 5,77548 грн з ПДВ та включає: - закупівельну ціна на електричну енергію, як товар (ціна, за якою постачальник закуповує електричну енергію на ринку електричної енергії) у розмірі 4,23733 грн; - тариф на послуги з передачі електричної енергії, який оплачується учасником оператору систем передачі, і є регульованим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у розмірі 0,52857 грн, відповідно до діючої постанови НКРЕКП про встановлення тариф на послуги з передачі електричної енергії; - тариф (ціна) на послуги постачальника (до 1% загальної ціни за одиницю товару) у розмірі 0,047 грн, при цьому постачальник погоджується, що ця складова ціни товару залишається незмінною протягом дії цього договору; - 20% податку на додану вартість - 0,96258 грн. Так, в подальшому, між сторонами було підписано додаткові угоди до договору: - додаткова угода №1 від 04.04.2024 року, відповідно до якої сторони домовилися викласти другий та третій абзаци п.5.1. розділу 5 «Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії» у наступній редакції: «Ціна за 1 кВт*год електричної енергії: - з 1 січня 2024 року по 29 лютого 2024 року становить 4,8129 грн без ПДВ, крім того 20% ПДВ 0,96258 грн, разом з ПДВ 5,77548 грн; - з 1 березня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить 4,157808333 грн без ПДВ, крім того 20; ПДВ 0,831561666 грн, разом 4,98937 грн»; - додаткова угода №2 від 10.06.2024 року, якою сторони домовилися викласти другий та третій абзаци п.5.1. розділу 5 «Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії» у наступній редакції: «- з 1 січня 2024 року по 29 лютого 2024 року становить 4,8129 грн без ПДВ, крім того 20% ПДВ 0,96258 грн, разом з ПДВ 5,77548 грн; - з 1 березня 2024 року по 31 травня 2024 року становить 4,157808333 грн без ПДВ, крім того 20; ПДВ 0,831561666 грн, разом 4,98937грн; - з 1 червня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить 5,12464 грн без ПДВ, крім того 20% ПДВ 1,02493 грн, разом з ПДВ 6,14957 грн»; - додаткова угода №3 від 18.07.2024 року, якою сторони погодили викласти другий та третій абзаци п.5.1. розділу 5 «Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії» у наступній редакції: «- з 1 січня 2024 року по 29 лютого 2024 року становить 4,8129 грн без ПДВ, крім того 20% ПДВ 0,96258 грн, разом з ПДВ 5,77548 грн; - з 1 березня 2024 року по 31 травня 2024 року становить 4,157808333 грн без ПДВ, крім того 20; ПДВ 0,831561666 грн, разом 4,98937грн; - з 1 червня 2024 року по 30 червня 2024 року становить 5,12464 грн без ПДВ, крім того 20% ПДВ 1,02493 грн, разом з ПДВ 6,14957 грн; - з 1 липня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить 6,41062 грн без ПДВ, крім того 20% ПДВ 1,28212 грн, разом з ПДВ 7,69274 грн»; - додаткова угода №4 від 22.08.2024 року, якою сторони погодили викласти другий та третій абзаци п.5.1. розділу 5 «Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії» у наступній редакції: «- з 1 січня 2024 року по 29 лютого 2024 року становить 4,8129 грн без ПДВ, крім того 20% ПДВ 0,96258 грн, разом з ПДВ 5,77548 грн; -з 1 березня 2024 року по 31 травня 2024 року становить 4,157808333 грн без ПДВ, крім того 20; ПДВ 0,831561666 грн, разом 4,98937грн; - з 1 червня 2024 року по 30 червня 2024 року становить 5,12464 грн без ПДВ, крім того 20% ПДВ 1,02493 грн, разом з ПДВ 6,14957грн; - з 1 липня 2024 року по 31 липня 2024 року становить 6,41062 грн без ПДВ, крім того 20% ПДВ 1,28212 грн, разом з ПДВ 7,69274 грн; - з 1 серпня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить 7,02412 грн без ПДВ, крім того 20% ПДВ 1,40482грн, разом з ПДВ 8,42894 грн»; - додаткова угода №5 від 20.09.2024 року, якою сторони погодили викласти другий та третій абзаци п.5.1. розділу 5 «Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії» у наступній редакції: «- з 1 січня 2024 року по 29 лютого 2024 року становить 4,8129 грн без ПДВ, крім того 20% ПДВ 0,96258 грн, разом з ПДВ 5,77548 грн; - з 1 березня 2024 року по 31 травня 2024 року становить 4,157808333 грн без ПДВ, крім того 20; ПДВ 0,831561666 грн, разом 4,98937грн; - з 1 червня 2024 року по 30 червня 2024 року становить 5,12464 грн без ПДВ, крім того 20% ПДВ 1,02493 грн, разом з ПДВ 6,14957грн; - з 1 липня 2024 року по 31 липня 2024 року становить 6,41062 грн без ПДВ, крім того 20% ПДВ 1,28212 грн, разом з ПДВ 7,69274 грн; - з 1 серпня 2024 року по 31 серпня 2024 року становить 7,02412 грн без ПДВ, крім того 20% ПДВ 1,40482 грн, разом з ПДВ 8,42894 грн; - з 1 вересня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить 6,77537 грн без ПДВ, крім того 20% ПДВ 1,35507 грн, разом з ПДВ 8,13044 грн»; - додаткова угода №6 від 30.12.2024 року, якою сторони погодили очікуваний обсяг постачання електричної енергії з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року становить 1655783 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи; - додаткова угода №7 від 31.12.2024 року, якою сторони погодили пункт 3.1. розділу 3 «Умови постачання» договору викласти в наступній редакції: « 3.1. Постачання електричної енергії споживачу здійснюється з 01 січня 2024 року по 31 січня 2025 року, включно»; пункт 2.3. розділу 2 «Предмет договору» договору доповнити абзацом такого змісту: «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період 01.01.2025 року по 31.01.2025 становить 400000 кВт*год. Загальний обсяг постачання електричної енергії на період 01.01.2024 року по 31.01.2025 року становить 2055783 кВт*год; п.5.1. розділу 5 «Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії» доповнити абзацами такого змісту: «Ціна за 1 кВт*год електричної енергії з 01.01.2025 року по 31.01.2025 року становить 6,77537 грн без ПДВ, крім того 20% ПДВ 1,35507 грн, разом з ПДВ 8,13044 грн»; - додаткова угода №8 від 06.02.2025 року, якою сторони погодили пункт 2.3. розділу 2 «Предмет договору» договору доповнити абзацом такого змісту: «Обсяг постачання електричної енергії: - на період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року становить 1413263 кВт*год; - на період з 01.01.2025 року по 31.01.2025 року становить 181964кВт*год; - загальний обсяг на період з 01.01.2024 року по 31.01.2025 року становить 1595227 кВт*год». Договір виконано та оплачено на загальну суму 10954503 грн з ПДВ, що підтверджується звітом про виконання договору про закупівлю та роздруківками платіжних інструкцій з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів. Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що Міністерство освіти України, як центральний орган виконавчої влади, згідно ст.ст. 1, 6 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави. Статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що міністерства звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. У розумінні частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України Міністерства освіти і науки України є головним розпорядником бюджетних коштів у сфері освіти та розпорядником вищого рівня по відношенню до ХАІ, а також є його засновником та органом управління. Отже відповідне міністерство України є органом державної влади, уповноваженим на захист інтересів держави у спірних правовідносинах. Прокуратурою в межах повноважень, наданих ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі на адресу міністерства направлено лист від 28.03.2025 року. З відповіді міністерства від 14.04.2025 року вбачається, що згідно з Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №630 (із змінами), Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. ХАІ (код ЄДРПОУ 02066769) є самостійною юридичною особою, що зареєстрована 17.05.1993 року. Договір про закупівлю від 25.12.2023 року укладено самостійними суб`єктами господарської діяльності. Водночас, у разі залучення судом Міністерства освіти і науки України до участі у справі, представництво інтересів буде забезпечено у встановленому порядку. Таким чином, прокурор у порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», до подання позову до суду звернувся до позивачів для надання можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. Однак, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про їх порушення, проявили пасивність та не вжили дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій. Не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі позивача. З огляду на викладене, можна стверджувати, що прокурор обґрунтував свою позицію стосовно того, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Означене, у свою чергу, свідчить про те, що звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі позивача відповідає приписам ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру». Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього). З аналізу положень Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель і повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22). Згідно із частиною четвертою статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. У частині першій статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Як установили суди попередніх інстанцій, сторони, уклавши за результатом проведеної процедури закупівлі договір постачання, погодили всі його істотні умови, у тому числі предмет, ціну та строк виконання зобов`язань, що узгоджується з приписами Закону України «Про публічні закупівлі». Предметом спору у даній справі є вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угоду №2 від 10.06.2024, №3 від 18.07.2024, №4 від 22.08.2024, №5 від 20.09.2024, №6 від 30.12.2024, №7 від 31.12.2024, №8 від 06.02.2025 до договору №Т1/24 від 25.12.2023 про постачання електричної енергії та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» на користь Міністерства освіти і науки України надмірно сплачених за ними коштів у розмірі 1986291,76 грн у зв`язку підвищенням ціни на товар, з огляду на що колегія суддів відзначає таке. Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Із системного аналізу наведених норм ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю. Так, згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Філологічне тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі! унормовано на рівні не більше 10 %. До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10% значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю (див. пункти 139, 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 року у справі №920/19/24). У постановах від 21.11.2025 року у справі №920/19/24, від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду від 12.11.2024 року у справі №910/19784/23, від 10.09.2024 року у справі №918/703/23, від 02.07.2024 року у справі №910/13579/23, від 14.05.2024 року у справі №917/1010/22). Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: (1) відбувається за згодою сторін, зокрема шляхом підписання додаткових угод до основного договору про закупівлю; (2) збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку; (3) коливання ціни такого товару на ринку має бути обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; (4) ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; (5) така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю; (6) загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. У розрізі наведеного колегія суддів відзначає, що метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (постанови Верховного Суду: від 10.12.2024 року у справі №924/413/24, від 15.10.2024 року у справі №918/18/24, від 08.10.2024 року у справі №918/728/23). Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі. Колегія суддів ураховує, що застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі». Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. Отже, дотримання сторонами договору про закупівлю імперативних вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що передбачає спосіб та порядок зміни ціни за одиницю товару, є обов`язковим. Відповідно, у разі порушення таких вимог можуть наставити правові наслідки, передбачені статтями 215, 216 ЦК України. Так, згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). За частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Звертаючись до суду з позовом прокурор вказав, що додаткові угоди №№2-8 до договору не містять жодних обґрунтувань зміни істотних умов в частині збільшення ціни за одиницю товару. Відсутні посилання на будь-які підтверджуючі документи від постачальника в обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару. Загальний відсоток збільшення ціни за 1 кВт/год товару, порівняно з первісними умовами договору, склав 44%. Тобто на переконання прокуратури додаткові угоди №№2-8 до договору від 25.12.2023 року укладені всупереч вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», статей 632, 652 ЦК України, а також суперечать інтересам держави в частині недотримання вимог щодо максимальної економії та ефективності витрачання публічних коштів, виділених на вищевказану закупівлю. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що у даній справі прокуратурою доведено, що додатковими угодами сторони збільшили ціну за одиницю товару понад 10% від ціни, що була визначена сторонами в основному договорі за результатами процедури закупівлі, що суперечить вимогам Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак такі додаткові угоди до договору підлягають визнанню недійсними як такі, що не відповідають вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Крім того, додаткова угода №8 від 06.02.2025 року до договору також не відповідає вимогам ст. 631 ЦК України. Як зазначено вище, додатковою угодою №8 від 06.02.2025 року внесено зміни до п. 5.1 договору, згідно з якими ціна за 1 кВт/год електричної енергії становить: з 1 січня 2025 року по 31 січня 2025 року 8,31964 грн з ПДВ. Тобто сторони застосували нові умови щодо збільшення ціни за одиницю товару до відносин між ними, які виникли до укладення додаткової угоди №8 (до періоду постачання електроенергії з 1 січня 2025 року по 31 січня 2025 року). Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Слід зазначити, що Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 12.10.2018 року у справі №910/21671/17 виснувала про неможливість та протиправність застосування ч. 3 ст. 631 ЦК України щодо зворотної сили додаткових угод: «Згідно з частиною третьою статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Водночас вказаною нормою закону не надається право сторонам застосовувати зворотну дію в часі пунктів додаткової угоди або договору, які змінюють врегульовані та вже виконані договірні відносини (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 року зі справи №910/14082/17, і суд не вбачає підстав для відступу від вказаної позиції у розгляді цієї справи». Таким чином, застосування у додатковій угоді №8 від 06.02.2025 року положень ч.3 ст. 631 ЦК України щодо перерахунку (підвищення ціни) на електричну енергію не відповідає вимогам закону. Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що спірний договір було укладено 25.12.2023 року, після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178, відтак, у відповідності з пунктом 37 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» норми вказаного Закону мають застосовуватись з урахуванням особливостей, визначених Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.10.2022 року №1178. Відповідно до підп.1,2 п. 19 Особливостей, визначених Постановою КМУ №1178 (в редакції станом на дату укладання договору) істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Так, відповідно до підп.2 п. 19 Особливостей, визначених Постановою КМУ №1178, відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання ціни такого товару на ринку. При цьому обмеження максимального відсотка збільшення ціни товару відсутні. Таким чином, сторони, керуючись особливостями, визначеними Постановою №1178, мали право підвищувати відсоток ціни за одиницю товару пропорційно коливанню відсотку ціни такого товару на ринку без обмежень, встановлених нормами ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі». При цьому, внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. З огляду на викладене у даних правовідносинах (з огляду на доводи апеляційної скарги і заперечення визначені у відзиві) спірним постало питання можливості при внесенні змін до договору про закупівлю (щодо ціни за одиницю товару) керуватись приписами Постанови №1178, незважаючи при цьому на вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Так, відповідно до пункту 3-7 розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу. Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування. Отже, вказаною Постановою №1178 Кабінет Міністрів України встановив певні особливості здійснення закупівель товарів замовниками, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», під час дії воєнного стану, основна мета яких є вжиття заходів щодо забезпечення захищеності саме замовників від воєнних загроз. Разом з тим така Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема до норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах 06.02.2025 року у справі №916/747/24, від 18.06.2024 року у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 року у справі №918/779/23 тощо). Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного договору та додаткових угод до нього), так і на момент розгляду справи в суді норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась. Ураховуючи вищенаведене у своїй сукупності, колегія суддів відзначає, що затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (Постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України «Про публічні закупівлі», зокрема пунктом 2 п`ятої статті 41, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою. Схожих висновків щодо правозастосування Постанови №11778 дійшов Верховний Суд також у постанові від 28.08.2024 року у справі №918/694/23 (на яку посилається скаржник). Відтак, укладаючи спірні додаткові угоди та змінюючи ціну на одиницю спірного товару, сторони договору мали керуватись імперативними приписами положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178. Натомість, як свідчать обставини даної справи, сторони спірного договору про закупівлю, укладаючи додаткові угоди, які передбачали збільшення ціни, а саме змінюючи ціну на одиницю спірного товару у загальному розмірі на 44% від ціни, визначеної у договорі, не дотримались приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Доводи відповідачів щодо пріоритетності застосування до спірних правовідносин лише положень Постанови №11078 фактично зводяться до власного суб`єктивного тлумачення таких норм права, що вочевидь нічого не має спільного з їх дійним змістом. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним судом у постанові від 02.02.2026 року у справі №922/2121/25. Щодо цінових довідок колегія суддів зазначає наступне. Суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 року у справі №913/368/19, від 11.05.2023 року у справі №910/17520/21). Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього. Водночас на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 року у справі №920/19/24). Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі №916/747/24). Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому суд виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку. Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести Державну службу статистики України, на яку Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України. Отже, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 року у справі №926/3244/22). Разом з тим сторони у основному договорі передбачили, що: абз.3 пп.13.6.2 зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії розраховується за формулою: Сзмін=Сд0*(Ср1/Ср0), де Сзмін-змінена ціна за одиницю товару (електричної енергії), грн/кВт*год без ПДВ; Сд0-діюча ціна товару (електричної енергії), узгоджена Сторонами Договору (ціна електричної енергії як товару, з урахуванням вартості послуги постачальника, пов`язаних з постачанням електричної енергії, та без урахування регульованих тарифів на передачу та розподіл), яка підлягає зміні, грн/кВт*год без ПДВ; Ср1-середньозважена ціна на ринку електричної енергії за розрахунковий період (місяць), що передує розрахунковому періоду (місяцю) в якому буде змінено (збільшено) ціну за одиницю товару (електричної енергії), грн/кВт*год без ПДВ; Ср0-середньозважена ціна на ринку електричної енергії за розрахунковий період (місяць)-січень 2024 року, або в якому останнє змінено ціну відповідною додатковою угодою, грн/кВт*год без ПДВ; Збільшення ціни, розрахункової за наведеною формулою є максимальним. Сторони можуть погодити збільшення ціни в меншій сумі. Збільшення ціни електричної енергії (товару) може бути застосовано з 01 числа розрахункового періоду (місяця), наступного за розрахунковим періодом (місяцем), за який порівнювалась середньозважена ціна електричної енергії (Cр1). Крім того, відповідно до п.13.6.2 договору для узгодження зміни ціни за одиницю товару сторона ініціатор в межах дії договору надає іншій стороні на розгляд додаткову угоду та висновок (документ що обґрунтовує та підтверджує зміни ціни на ринку електричної енергії), зокрема даними Державної служби статистики України, або Торгово-промислової палати України чи її Харківського територіального відділення. Також, для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, сторони можуть використовувати інформацію, розміщену ДП «Оператор ринку» на своєму сайті https://www.oree.com.ua/. Відповідальність за достовірність даних, наданих в якості підстав для зміни ціни за договором, несе сторона ініціатор. Отже для підтвердження коливання ціни сторони домовилися: - використовувати механізм зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії), який розраховується за формулою Сзмін=Сд0*(Ср1/Ср0); - сторона ініціатор в межах дії договору надає іншій стороні на розгляд додаткову угоду та висновок (документ що обґрунтовує та підтверджує зміни ціни на ринку електричної енергії), зокрема даними Державної служби статистики України, або Торгово-промислової палати України чи її Харківського територіального відділення. Матеріали справи свідчать, що 03.06.2024 року постачальник направив споживачу лист вих.№08/01-06 про коливання ціни на ринку електричної енергії із наданням копії цінової довідки №638-1/24 від 03.06.2024 року Харківської торгово-промислової палати з відомостями про середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за квітень 2024 року та за травень 2024 року; 11.07.2024 року постачальник направив споживачу лист вих.№08/01-07 про коливання ціни на ринку електричної енергії із наданням копії цінової довідки №832/24 від 04.07.2024 року Харківської торгово-промислової палати з відомостями про середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за травень 2024 року та за червень 2024 року; 07.08.2024 року постачальник направив споживачу лист вих.№07/01-08 про коливання ціни на ринку електричної енергії із наданням копії цінової довідки №1014/24 від 06.08.2024 року Харківської торгово-промислової палати з відомостями про середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за червень 2024 року та за липень 2024 року. Колегія суддів зазначає, що у самій ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати зазначено, що вона має виключно фактографічно-інформаційний характер та не враховує умов договорів та контрактів. Зокрема, згідно довідки Харківської торгово-промислової палати від 03.06.2024 року №638-1/24, в якій зазначено, що середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за квітень 2024 року складає 3333,77 грн, за травень 2024 року 4221,92 грн; відсоток коливання ціни +26,64%. Проте визначення відсотку коливання за вибірково зазначені періоди не може свідчити про наявність реального збільшення вартості електричної енергії, оскільки ціна на електричну енергію є динамічною і залежить від попиту та пропозиції на РДН на певну дату. Тобто ціна кожного дня може як збільшуватись, так і зменшуватись. Як вказує прокурор середньозважена ціна станом на 03.06.2024 року (на дату направлення ТОВ «СК Енерджі Груп» на адресу ХАІ пропозиції про збільшення ціни) на ринку 5214,40 грн/мВт.год. була значно більшою, ніж ціна станом на 10.06.2024 року (дату укладення додаткової угоди №2 від 10.06.2024 року) 4960,03 грн/мВт.год. Аналогічно, середньозважена ціна станом на 11.07.2024 року (на дату направлення ТОВ «СК Енерджі Груп» на адресу ХАІ пропозиції про збільшення ціни) на ринку 6324,63 грн/мВт.год. була більшою, ніж ціна станом на 18.07.2024 року (дату укладення додаткової угоди №3) 6172,41 грн/мВт.год. За даними ДП «Оператор ринку», середньозважена ціна на електроенергію у серпні 2024 року 5738,60 грн/мВт.год була нижчою за середньозважену ціну на електроенергію у липні 2024 року 5967,11 грн/мВт.год. Безпосередньо у день направлення ТОВ «СК Енерджі Груп» на адресу першого відповідача пропозиції про збільшення ціни 07.08.2025 року ціна на РДН складала 5437,32 грн/мВт.год. Тобто була тенденція на зниження ціни на електроенергію порівняно з попереднім місяцем липнем 2024 року, однак постачальник ініціював збільшення ціни, у зв`язку з чим сторонами 22.08.2024 року було укладено додаткову угоду №4 до договору. Колегія суддів вважає, що прокуратурою доведено те, що цінові довідки Харківської ТПП не є документальним підтвердженням коливання цін на спірний товар на момент підписання додаткових угод та не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з чим необхідність внесення змін щодо ціни товару не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена належними доказами. Згідно із ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. У зв`язку з тим, що додаткові угоди №№2-8 є недійсними і не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами щодо ціни поставленої електричної енергії мали регулюватися відповідним договором з урахуванням додатку до нього №1. Зі змісту додаткових угод до договору від 25.12.2023 року, специфікації, обсягів постачання за період січень 2024 року-січень 2025 року, роздруківок платіжних інструкцій з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів, загальний обсяг спожитої електроенергії складає 1595227 кВт/год. Обсяг спожитої ХАІ електроенергії за збільшеною ціною (починаючи з 6,14957 грн за кВт/год) дорівнює 907090 кВт/год, фактично сплачено коштів за збільшеною ціною 7225171,91 грн. Грошові кошти у спірній сумі - 1986291,76 грн (різниця між сумою, яка повинна бути сплачена згідно з первісною ціною - 5238880,15 грн (907090 кВт/год *5,77548 грн), та сумою, яка фактично сплачена 7225171,91 грн) є такими, що були безпідставно одержані постачальником, оскільки підстава їх набуття відпала, а отже, відповідач (споживач) зобов`язаний їх повернути, що відповідає положенням статей 216, 1212 ЦК України та цілком узгоджується із висновками щодо застосування статей 216, 1212 ЦК України, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 (пункти 71, 72, 82) і від 21.11.2025 року у справі №920/19/24 (пункт 181) зі спорів, що виникли з подібних правовідносин. У розумінні ч.1 ст. 22 Бюджетного кодексу України Міністерство освіти і науки України є головним розпорядником бюджетних коштів у сфері освіти та розпорядником вищого рівня по відношенню до ХАІ, а також як його засновник та орган управління здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю ХАІ. Таким чином, безпідставно сплачені кошти підлягають стягненню на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України. Зазначена позиція узгоджується з правовими висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі №905/1907/21. Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення визначені ст.277 ГПК України. Так, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на наведене судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції базуються на неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення по справі скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, необхідно здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 77, 86, 129, 269, 270, ст. 275, ст. 277, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задовольнити. Рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2026 року у справі №922/2528/25 скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 10.06.2024 року до договору №Т1/24 від 25.12.2023 року про постачання електричної енергії. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 18.07.2024 року до договору №Т1/24 від 25.12.2023 року про постачання електричної енергії. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 22.08.2024 року до договору №Т1/24 від 25.12.2023 року про постачання електричної енергії. Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 20.09.2024 року до договору №Т1/24 від 25.12.2023 року про постачання електричної енергії. Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 30.12.2024 року до договору №Т1/24 від 25.12.2023 року про постачання електричної енергії. Визнати недійсною додаткову угоду №7 від 31.12.2024 року до договору №Т1/24 від 25.12.2023 року про постачання електричної енергії. Визнати недійсною додаткову угоду №8 від 06.02.2025 року до договору №Т1/24 від 25.12.2023 року про постачання електричної енергії. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» (адреса: Україна, 01024, м. Київ, вул. Шовковична, 30 А, оф. 23, код ЄДРПОУ 43801489) на користь Міністерства освіти і науки України (адреса: 01135, м.Київ, просп. Берестейській, 10, код ЄДРПОУ 38621185) грошові кошти у розмірі 1986291,76 грн. Стягнути з Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут» (адреса: 61070, м.Харків, вул. Манька Вадима, 17, код ЄДРПОУ 02066769) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) 20396,15 грн судового збору за подання позовної заяви та 30594,22 грн за подання апеляційної скарги. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» (адреса: Україна, 01024, м. Київ, вул. Шовковична, 30 А, оф. 23, код ЄДРПОУ 43801489) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) 20396,15 грн судового збору за подання позовної заяви та 30594,22 грн за подання апеляційної скарги. Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 04.06.2026 року. Головуючий суддя В.С. Хачатрян Суддя Р.А. Гетьман Суддя В.В. Россолов