Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/3392/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6532/26 Справа № 212/3392/26 Суддя у 1-й інстанції - Зімін М. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 року м. Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М., суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О., секретар судового засідання Лідовська А.А., сторони: заявниця - ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Богославський Андрій Сергійович, на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 16 березня 2026 року, яке ухвалено суддею Зіміним М.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 16 березня 2026 року, ВСТАНОВИВ 11 березня 2026 року заявник ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Богославський А.С., звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заінтересовані особи ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Покровської районної у місті ради. Заява обгрунтована тим, що 31 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області про те, що її дочка ОСОБА_3 разом із своїм співмешканцем ОСОБА_2 систематично здійснювали психологічне та фізичне насильство відносно її онуки ОСОБА_4 , яка вимушена була переїхати за місцем реєстрації заявника за адресою АДРЕСА_1 , від матері та її співмешканця. В подальшому відносно ОСОБА_4 31 січня 2026 року було вчинене насильство ОСОБА_2 , а саме вирвано двері до ванної кімнати та за допомогою фізичного насилля забрано мобільний телефон. ОСОБА_2 систематично вчиняє психологічне та фізичне насилля відносно постраждалої дитини. Так на аккаунт ОСОБА_4 у месенджері «Вотсап» ОСОБА_2 надсилались голосові повідомлення з обіцянками щодо фізичної розправи з малолітньою ОСОБА_4 особисто ним та її матір`ю. Посилаючись на викладене, заявник просить суд визначити наступні тимчасові обмеження для ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: - заборонити перебувати у місці проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; - заборонити наближатись на відстань 100 метрів до місця проживання за вказаною адресою; - заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_4 , якщо вона за власним бажанням перебуватиме у місці, невідомому кривдникові; - переслідувати ОСОБА_4 та у будь-який спосіб спілкуватись з нею; - заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_4 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 16 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересовані особи ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Покровської районної у місті ради задовольнити частково. Видано обмежувальний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком на 6 (шість) місяців. Визначено заходи тимчасового обмеження прав кривдника ОСОБА_2 та покладення на нього обов`язків, а саме: -заборонено ОСОБА_2 перебувати у місці проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; -заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_4 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. В задоволенні решти вимог відмовлено. Допущено рішення суду до негайного виконання. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Богославський А.С., просить змінити резолютивну частину рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 16 березня 2026 року частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким заборонити ОСОБА_2 : - наближатись на відстань 100 метрів до місця проживання ОСОБА_4 за вказаною адресою: АДРЕСА_1 ; - заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_4 , якщо вона за власним бажанням перебуватиме у місці, невідомому кривдникові; - переслідувати ОСОБА_4 та у будь-який спосіб спілкуватись з нею. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що винесене судом рішення не містить у собі найголовнішого, а саме заборони кривднику ОСОБА_2 наближатися до ОСОБА_4 на визначену відстань, що є безумовною вимогою обмежуваного припису, який за своєю правовою природою має на меті створити законну підставу обмеження доступу кривдника до об`єкта насилля. При дослідженні судом наданих доказів, судом було невірно надано оцінку ризиків висловлених погроз кривдником. На думку заявника суд не взяв до уваги особу кривдника, який має схильність до насильства, внаслідок чого не застосував такий захід обмеження як заборона наближатися ОСОБА_2 до ОСОБА_4 на визначену відстань. Посилається, що за прийнятим рішенням ОСОБА_2 в майбутньому може безперешкодно, не порушуючи обмежувальний припис, наближатися до ОСОБА_4 та здійснювати насилля. Це може бути в громадських містах, біля школи, в магазині, біля дому де мешкає ОСОБА_4 , що не є застереженням винесеного обмежувального припису. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися та про причини своєї неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що заявник ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої у свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_5 , ОСОБА_3 . Листом ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 13.02.2026 повідомлено адвоката Богославського А.С. про те, що органами поліції здійснюється перевірка фактів, викладених у заяві ОСОБА_1 (ЖЕО № 2301 від 01.02.2026», за результатами якої буде прийнято рішення згідно чинного законодавства. Судом досліджено в судовому засіданні листування за 30 січня 2026 року між неповнолітньою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , з якого вбачається використання останнім у спілкуванні з дитиною ненормативної лексики та погроз застосування фізичної розправи. Під час розгляду справи судом першої інстанції допитана неповнолітня ОСОБА_4 у присутності представника Органу опіки та піклування пояснила, що вона 28 січня 2026 року забрала свої речі та пішла проживати до своєї баби ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 на сходах білія квартири баби вона разом із ОСОБА_1 побачила свою матір ОСОБА_3 та її співмешканця ОСОБА_2 . Мати заблокувала їх мобільні телефони у додатку «Київстар», щоб вона та баба не мали можливості викликати поліцію. Вони вимагали у грубій формі повернутися її жити до них. Вона зачинилась у ванній кімнаті та намагалась викликати поліцію. ОСОБА_2 зламав замок від дверей ванної кімнати та забрав у неї мобільний телефон. Вказала, що вона боїться ОСОБА_2 оскільки останній 5-6 разів застосовував до неї фізичне насилля, а саме завдавав неодноразові удари руками їй по руках, спині, ногах, а також хапав за шию, на протязі трьох років проживання разом. Під час спільного проживання ОСОБА_2 її постійно принижував використовуючи ненормативну лексику, контролював коло її спілкування. На сьогодні ОСОБА_2 не вчиняє дій спрямованих на її переслідування та відшукання її місця мешкання. Також з аудіозаписів розмов неповнолітньої ОСОБА_4 з ОСОБА_2 вбачається, що останній в кожній розмові з дитиною використовує ненормативну лексику звертаючись до дитини у принизливій формі. Також ОСОБА_2 погрожує застосувати до неповнолітньої ОСОБА_4 фізичне насилля зробивше це прилюдно. Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 та встановлюючи обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 тривалістю шість місяців, шляхом заборони ОСОБА_2 перебувати у місці проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , та вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_4 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб,суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судом дії домашнього насильства небезпідставно викликають у неповнолітньої ОСОБА_4 побоювання за свою безпеку і завдають шкоди її психічному здоров`ю. Оцінюючи ризик продовження вчинення насильства ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_4 суд оцінив його як високоймовірним з огляду на оцінку лій кривдника та їх тривалість. Разом з тим, врахувавши свідчення постраждалої, з`ясувавши обставини конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють та можуть створити небезпеку для цієї особи, суд дійшов висновку про недоцільність вжиття інших заходів безпеки про які просить заявник. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначає Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Згідно п. п. 3, 6, 7, 8, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Частиною 3 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Згідно п.9 ч.1 ст.1 згаданого Закону, оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Виходячи зі змісту вказаних норм, суди під час розгляду такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав стосовно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час розгляду питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження в майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Розділом IV глави 13 ЦПК України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису. Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Метою включення Законодавцем норм про видачу і продовження обмежувального припису саме до Цивільного процесуального кодексу було формування окремого інституту заходів запобігання та протидії домашньому насильству, які базуються на Законі N 2229-VIII. Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП України та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, (колишнє подружжя), батьки одного з подружжя (колишнього подружжя), інші родичі. Частинами 2, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено заходи тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. Обмежувальний припис за своєю суттю є заходом тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на кривдника - не після притягнення кривдника до адміністративної чи кримінальної відповідальності (що є тривалим у часі), а одразу після вчинення домашнього насильства, для унеможливлення його продовження чи повторення. Враховуючи особливості мети обмежувального припису, суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду. Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання. Особою, що вчинила домашнє насильство (в рамках цивільного процесу набуває статусу заінтересованої особи) слід вважати особу, на яку вказує особа, яка зазнала домашнього насильства (її представник, законний представник, інші представники визначені ч. 1 ст. 26 Закону N 2229-VIII), з урахуванням тих вимог, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Вирішуючи заяву ОСОБА_1 , яка є бабусею неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд врахував зазначені норми закону, обставини справи, факт вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо неповнолітньої дитині, наявність ризиків, та дійшов вірного висновку про наявність підстав часткового задоволення заяви ОСОБА_1 та для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 терміном на шість місяців. Оцінивши ризик вірогідності вчинення домашнього насильства суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що до заінтересованої особи слід застосувати обмежувальний припис у вигляді заборони ОСОБА_2 перебувати у місці проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_4 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить всіх необхідних для безпеки неповнолітньої ОСОБА_4 заходів безпеки і в майбутньому ОСОБА_2 може безперешкодно порушувати виданий обмежувальний припис, наближатися до ОСОБА_4 та здійснювати насилля в інших місцях перебування неповнолітньої, що не є застереженням винесеного обмежувального напису, колегія суддів не приймає, та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоцільності вжиття інших заходів безпеки про які просить заявник. Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Богославський Андрій Сергійович, залишити без задоволення. Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 16 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09 липня 2026 року. Головуючий: Судді: