Ухвала КАС ВС № 640/6874/20

УХВАЛА 09 липня 2026 року м. Київ справа №640/6874/20 адміністративне провадження №К/990/28337/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мацедонської В.Е., суддів - Жука А.В., Смоковича М.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі № 640/6874/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України, Міністерства оборони України, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про визнання протиправними та скасування наказів в частині та пунктах, поновлення на посаді,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Міністра оборони України, Міністерства оборони України, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Міністра оборони України №732 від 27 грудня 2019 року в частині підстави звільнення, а саме: пункту 18 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 вересня 2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»; - визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Військової прокуратури об`єднаних сил №171к від 25 лютого 2020 року, яким звільнено з 27 лютого 2020 року полковника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу нагляду організації процесуального керівництва та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності військової прокуратури об`єднаних сил та з органів прокуратури; - визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Військової прокуратури об`єднаних сил №171к від 25 лютого 2020 року, яким виключено з 27 лютого 2020 року полковника юстиції ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової прокуратури об`єднаних сил, усіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби відповідно до підпункту г) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), та направлено особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Військову прокуратуру об`єднаних сил направити листа до Генерального штабу Збройних Сил України щодо видання наказу про включення ОСОБА_1 до списків особового складу сил і засобів об`єднаних сил здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях з моменту незаконного звільнення, тобто з 27 лютого 2020 року; - поновити ОСОБА_1 на відповідній (рівнозначній) посаді у Військовій прокуратурі об`єднаних сил з 27 лютого 2020 року; - стягнути з Військової прокуратури об`єднаних сил на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 27 лютого 2020 року по дату винесення судового рішення; - стягнути з Військової прокуратури об`єднаних сил на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 40 647,09 грн, з яких 26 028,93 грн сума, що не включена при розрахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, та 14 618,16 грн сума, що не включена при розрахунку та виплаті компенсації за невикористані дні відпустки; - стягнути з Військової прокуратури об`єднаних сил на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 27 лютого 2020 року по дату винесення судового рішення; - стягнути з Військової прокуратури об`єднаних сил на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12 000,00 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2026 року, позов задоволено частково. Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону змінити у Наказі Військової прокуратури об`єднаних сил №171к від 25.02.2020 дату звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу нагляду організації процесуального керівництва та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності військової прокуратури об`єднаних сил та з органів прокуратури з 27.02.2020 на 02.03.2020. У решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2026 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала. 19 червня 2026 року до Верховного Суду касаційна скарга надійшла повторно. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 щодо абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , стосовно включення щомісячної додаткової «винагороди АТО» до складу грошового забезпечення військовослужбовців з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби та компенсація з невикористані дні відпустки. Так Судом встановлено, що дане посилання вже досліджувалося, і в ухвалі Верховного Суду від 06 травня 2026 року, Суд звернув увагу, що суд апеляційної інстанції застосував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17, та зазначив, що щомісячна додаткова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, а отже посилання на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України є безпідставним. Водночас, скаржник наводить розрахунок недоплаченої йому одноразової грошової допомоги при звільненні, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченою п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. Також скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Так Суд звертає увагу, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо); у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Крім того, правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження. Отже, скаржнику необхідно чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Разом з цим, доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду з питань застосування зазначених правових норм та відповідно потреби у такому висновку не пов`язані з наявністю колізій, можливістю неоднозначного тлумачення, їх різним застосування судами, натомість по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи та переоцінки доказів. Проте, до повноважень Верховного Суду не належить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто суб`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права. Тож, посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Отже, Верховний Суд вважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України. Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Водночас, перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає, що касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження. Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Згідно з приписами частини третьої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції постановлена 11 березня 2026 року, забезпечено надання загального доступу 19 березня 2026 року, а ця касаційна скарга надійшла до суду через систему «Електронний суд» 19 червня 2026 року, тобто з пропуском, передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження. Дослідивши матеріали касаційної скарги, судом установлено, що у них відсутня заява про поновлення строку на касаційне оскарження, а також скаржником не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку, передбаченого статтею 329 КАС України. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Отже, скаржнику необхідно надіслати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: - заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини; - касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України). Керуючись статтями 3, 169, 330, 328, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі № 640/6874/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України, Міністерства оборони України, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про визнання протиправними та скасування наказів в частині та пунктах, поновлення на посаді - залишити без руху. Надати строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги, а ненадання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або визнання наведених підстав неповажними - є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді А. В. Жук М. І. Смокович