Ухвала КАС ВС № 640/6874/20

УХВАЛА 06 травня 2026 року м. Київ справа № 640/6874/20 адміністративне провадження № К/990/17481/26 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі № 640/6874/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України, Міністерства оборони України, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про визнання протиправними та скасування наказів в частині та пунктах, поновлення на посаді,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Міністра оборони України, Міністерства оборони України, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Міністра оборони України №732 від 27 грудня 2019 року в частині підстави звільнення, а саме: пункту 18 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 вересня 2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»; - визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Військової прокуратури об`єднаних сил №171к від 25 лютого 2020 року, яким звільнено з 27 лютого 2020 року полковника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу нагляду організації процесуального керівництва та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності військової прокуратури об`єднаних сил та з органів прокуратури; - визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Військової прокуратури об`єднаних сил №171к від 25 лютого 2020 року, яким виключено з 27 лютого 2020 року полковника юстиції ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової прокуратури об`єднаних сил, усіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби відповідно до підпункту г) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), та направлено особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Військову прокуратуру об`єднаних сил направити листа до Генерального штабу Збройних Сил України щодо видання наказу про включення ОСОБА_1 до списків особового складу сил і засобів об`єднаних сил здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях з моменту незаконного звільнення, тобто з 27 лютого 2020 року; - поновити ОСОБА_1 на відповідній (рівнозначній) посаді у Військовій прокуратурі об`єднаних сил з 27 лютого 2020 року; - стягнути з Військової прокуратури об`єднаних сил на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 27 лютого 2020 року по дату винесення судового рішення; - стягнути з Військової прокуратури об`єднаних сил на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 40 647,09 грн, з яких 26 028,93 грн сума, що не включена при розрахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, та 14 618,16 грн сума, що не включена при розрахунку та виплаті компенсації за невикористані дні відпустки; - стягнути з Військової прокуратури об`єднаних сил на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 27 лютого 2020 року по дату винесення судового рішення; - стягнути з Військової прокуратури об`єднаних сил на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12 000,00 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2026 року, позов задоволено частково. Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону змінити у Наказі Військової прокуратури об`єднаних сил №171к від 25.02.2020 дату звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу нагляду організації процесуального керівництва та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності військової прокуратури об`єднаних сил та з органів прокуратури з 27.02.2020 на 02.03.2020. У решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначається підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України. Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 щодо включення щомісячної додаткової «винагороди АТО» до складу грошового забезпечення військовослужбовців з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби та компенсація з невикористані дні відпустки. При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на постанову Верховного Суду, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду. Разом з тим, скаржником не зазначено норму права, яку застосовано судами без урахування висновку Верховного Суду, а також не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведених справах, оскільки підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Разом з тим, посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Водночас, Суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції застосував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17, отже посилання на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України є безпідставним. Разом з тим, скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування ст. ст. 16, 51 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VIІ в частині того, що підстави звільнення з посади прокурора визначаються виключно профільним спеціальним законом № 1697-VII у взаємозв`язку з абзацом 3 пункту 19 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX (в редакції 19.09.2019 або 17.10.2019), якими врегульовано додаткові порівняно зі ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» підстави звільнення прокурора, а також нормою підпункту «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військові службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), якою взагалі підстав для звільнення прокурора не передбачено та ст. 119 КЗпП (в частині наслідків звільнення в особливий період). Однак Суд відхиляє дане посилання скаржника з огляду на те, що висновки з вказаних норм вже сформовані. Окрім того, в касаційній скарзі зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною другою і третьою статті 353 КАС України, а саме неправильне застосування норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 353 КАС України). Звертаємо увагу, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження. У відсутності обґрунтованих підстав, визначених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України. Щодо посилання на те, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (п. 2 ч. 2 ст. 353 КАС України), то відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року справу було призначено за правилами загального провадження. Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з п. 2 ч. 2 ст. 353 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі № 640/6874/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України, Міністерства оборони України, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про визнання протиправними та скасування наказів в частині та пунктах, поновлення на посаді - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя В. Е. Мацедонська