Ухвала КАС ВС № 420/8446/25

УХВАЛА 09 липня 2026 року м. Київ справа №420/8446/25 адміністративне провадження №К/990/29619/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р., перевірив касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі №420/8446/25 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТУ ДСА України в Одеській області, в якому просила: - визнати дії та бездіяльність відповідача щодо відмови здійснити перерахунок винагороди присяжній ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2019 року по 31 грудня 2019 року з застосуванням посадового окладу судді місцевого суду з 01 вересня 2019 року у розмірі - 63 060грн. - протиправними, зобов`язати відповідача виконати належний перерахунок розміру винагороди та сплатити борг несплаченої винагороди за цей період; - визнати дії та бездіяльність відповідача щодо відмови здійснити перерахунок винагороди присяжній ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2019 року по 31 грудня 2019 року з застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, затвердженого нормою ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року №2710-IX у розмірі - 2 684грн., зобов`язати відповідача виконати належний перерахунок розміру винагороди та сплатити борг несплаченої винагороди за цей період; - визнати дії та бездіяльність відповідача щодо відмови сплатити несплачені відпрацьовані години починаючи з вересня 2017 року по 01 грудня 2023 року - протиправними та зобов`язати відповідача сплатити усі несплачені відпрацьовані години за цей період; - визнати дії та бездіяльність відповідача щодо відмови виконати перерахунок винагороди за період з 01 вересня 2017 року по 01 лютого 2024 року, де штучно зменшено місячні часові тарифи винагороди - протиправними та зобов`язати відповідача виконати перерахунок винагороди та сплатити несплачений розмір винагороди за цей період; - визнати дії та бездіяльність щодо несплати/не перерахування стягнутих з нарахованої винагороди присяжної ОСОБА_1 суми Військового збору до ГУ ДПС в Одеській області на НОМЕР_2 за період з вересня 2017 року по 01 січня 2021року та зобов`язати відповідача перерахувати Військовий збір за цей період; - визнати дії та бездіяльність щодо відмови внести записи в трудову книжку присяжної ОСОБА_1 про дату зарахування та про дату увільнення від виконання обов`язків присяжної Суворовського районного суду м. Одеси - протиправними та зобов`язати відповідача внести такі записи до трудової книжки; - визнати дії та бездіяльність відповідача щодо відмови надати до ГУ ПФУ в Одеській області Довідки про нараховані щомісячні доходи присяжній Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 починаючи з вересня 2017 року по 1.02.2024р. для можливості проведення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з урахуванням цих доходів - протиправними та зобов`язати відповідача надати до ГУ ПФУ в Одеській області належним чином оформлені Довідки про щомісячні доходи присяжної ОСОБА_1 з урахування нарахованих боргів несплаченої винагороди за судовими рішеннями; - стягнути з Державного бюджету України на користь присяжної ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої тривалими незаконними діями та бездіяльністю ТУ ДСАУ в Одеській області у розмірі - 100 000 (сто тисяч)грн. чи у розмірі визначеному неупередженим судом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління ДСА України в Одеській області щодо відмови здійснити перерахунок винагороди присяжній ОСОБА_1 за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року із застосуванням посадового окладу судді місцевого суду з 01 січня 2019 року у розмірі - 63060,00 грн. Зобов`язано Територіальне управління ДСА України в Одеській області здійснити перерахунок винагороди присяжній ОСОБА_1 за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року із застосуванням посадового окладу судді місцевого суду з 01 січня 2019 року у розмірі - 63060,00 грн. Визнано протиправними дії Територіального управління ДСА України в Одеській області щодо несплати ОСОБА_1 винагороди присяжній за період з вересня 2017 по 03 листопада 2023 року відповідно до фактично відпрацьованих годин. Зобов`язано Територіальне управління ДСА України в Одеській області сплатити ОСОБА_1 винагороду присяжній за період з вересня 2017 по 03 листопада 2023 року відповідно до фактично відпрацьованих годин. Визнано протиправними дії Територіального управління ДСА України в Одеській області щодо не перерахунку ОСОБА_1 винагороди присяжній за період з вересня 2017 по 03 листопада 2023 року з урахуванням місячних часових тарифів за 2017-2023 роки. Зобов`язано Територіальне управління ДСА України в Одеській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 винагороди присяжній за період з вересня 2017 по 03 листопада 2023 року з урахуванням місячних часових тарифів за 2017-2023 роки. Визнано протиправними дії Територіального управління ДСА України в Одеській області щодо несплати/не перерахування за період з вересня 2017 року по 01 січня 2021 року суми військового збору до ГУ ДПС в Одеській області з нарахованої винагороди присяжній ОСОБА_1 . Зобов`язано Територіальне управління ДСА України в Одеській області сплатити/перерахувати за період з вересня 2017 року по 01 січня 2021 року суму військового збору до ТУ ДПС в Одеській області з нарахованої винагороди присяжній ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії Територіального управління ДСА України в Одеській області щодо відмови внести виправлення про дату прийому ОСОБА_1 на посаду присяжної Суворовського районного суду м. Одеси замість зазначеної в первинних документах дати - з 01 жовтня 2017 року на дату - 18 серпня 2017 року, а також щодо відмови внести записи в трудову книжку присяжної ОСОБА_1 щодо дати увільнення від виконання обов`язків присяжної - 03 листопада 2023 року. Зобов`язано Територіальне управління ДСА України в Одеській області внести записи до трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 від 03 квітня 1975 року, про дату прийому ОСОБА_1 на посаду присяжної Суворовського районного суду м. Одеси, 18 серпня 2017 року, а також про дату увільнення від виконання обов`язків присяжної - 03 листопада 2023 року. Визнано протиправними дії Територіального управління ДСА України в Одеській області щодо зазначення винагороди присяжної ОСОБА_1 , кодом ознаки доходу « 127» у Звітах форми 1ДФ/4ДФ за період з вересня 2017 року по 03 листопада 2023 року. Зобов`язано Територіальне управління ДСА України в Одеській області подати до ГУ ПФУ в Одеській області належним чином оформлені Довідки про щомісячні доходи присяжної ОСОБА_1 для проведення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням роботи на посаді присяжної. У задоволені решти позовних вимог - відмовлено. 25 червня 2026 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі №420/8446/25. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою подання цієї касаційної скарги є саме пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не були враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 грудня 2022 року у справі №420/1059/20 та від 18 жовтня 2023 року у справі №420/10723/21. Водночас, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Всупереч вищенаведеному, скаржником не зазначено конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, не наведено висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду, у взаємозв`язку з посиланням на постанови Верховного Суду. При цьому Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права, яку було застосовано судами попередніх інстанцій неправильно, яка регулює спірні правовідносини та щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (у взаємозв`язку з посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України). Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що норма права, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій у межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку автора касаційної скарги, неправильно. Скаржник, не розмежовує, яку норму права, на його думку, застосовано всупереч висновкам Верховного Суду, хоча такі підстави відносно застосування одних і тих самих норм права є взаємовиключними. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження так само, як і норму права, яку на думку скаржника, застосовано всупереч висновкам Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). Таким чином Суд констатує, що скаржником не обґрунтовано належним чином підстави касаційного оскарження. Окрім того, відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Так, заявник оскаржує зокрема і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2026 року. Касаційну скаргу повторно направлено до Верховного Суду 18 червня 2026 року. З огляду на викладене, Суд констатує, що заявником пропущено строк на касаційне оскарження та не подано до Суду клопотання про поновлення такого строку із зазначенням поважних причин його пропуску та наданням доказів їх поважності. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду: касаційної скарги в новій редакції, в якій навести підстави касаційного оскарження із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі №420/8446/25 - залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до Суду: - касаційної скарги в новій редакції, в якій навести підстави касаційного оскарження;

3. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.. ........................... ........................... ........................... А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко О.Р. Радишевська Судді Верховного Суду