Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/8446/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8446/25 Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Єщенка О.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Територіального управління ДСА України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління ДСА України в Одеській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання перерахувати винагороду присяжної, внести записи до трудової книжки, подати звіти та стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И Л А: У березні 2025р. ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТУ ДСА України в Одеській області, в якому просила: - визнати дії та бездіяльність відповідача щодо відмови здійснити перерахунок винагороди присяжній ОСОБА_1 за період з 1.01.2019р. по 31.12.2019р. з застосуванням посадового окладу судді місцевого суду з 1.01.2019р. у розмірі 63 060грн. протиправними, зобов`язати відповідача виконати належний перерахунок розміру винагороди та сплатити борг несплаченої винагороди за цей період; - визнати дії та бездіяльність відповідача щодо відмови здійснити перерахунок винагороди присяжній ОСОБА_1 за період з 1.01.2023р. по 31.12.2023р. з застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, затвердженого нормою ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3.11.2022р. №2710-IX у розмірі 2 684грн., зобов`язати відповідача виконати належний перерахунок розміру винагороди та сплатити борг несплаченої винагороди за цей період; - визнати дії та бездіяльність відповідача щодо відмови сплатити несплачені відпрацьовані години починаючи з вересня 2017 року по 1.12.2023р. протиправними та зобов`язати відповідача сплатити усі несплачені відпрацьовані години за цей період; - визнати дії та бездіяльність відповідача щодо відмови виконати перерахунок винагороди за період з 1.09.2017р. по 1.22.2024р., де штучно зменшено місячні часові тарифи винагороди протиправними та зобов`язати відповідача виконати перерахунок винагороди та сплатити несплачений розмір винагороди за цей період; - визнати дії та бездіяльність щодо несплати/не перерахування стягнутих з нарахованої винагороди присяжної ОСОБА_1 суми Військового збору до ГУ ДПС в Одеській області на ІНН2055802266 за період з вересня 2017 року по 1.01.2021р. та зобов`язати відповідача перерахувати Військовий збір за цей період; - визнати дії та бездіяльність щодо відмови внести записи в трудову книжку присяжної ОСОБА_1 про дату зарахування та про дату увільнення від виконання обов`язків присяжної Суворовського районного суду м.Одеси протиправними та зобов`язати відповідача внести такі записи до трудової книжки; - визнати дії та бездіяльність відповідача щодо відмови надати до ГУ ПФУ в Одеській області Довідки про нараховані щомісячні доходи присяжній Суворовського районного суду м.Одеси Ярошик В.В. починаючи з вересня 2017 року по 1.02.2024р. для можливості проведення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з урахуванням цих доходів протиправними та зобов`язати відповідача надати до ГУ ПФУ в Одеській області належним чином оформлені Довідки про щомісячні доходи присяжної ОСОБА_1 з урахування нарахованих боргів несплаченої винагороди за судовими рішеннями; - стягнути з Державного бюджету України на користь присяжної ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої тривалими незаконними діями та бездіяльністю ТУ ДСАУ в Одеській області у розмірі 100 000 (сто тисяч)грн. чи у розмірі визначеному неупередженим судом. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що під час розгляду справи за №420/1059/20 (вимоги повернення боргів за 2017-2020р.), відповідач постійно вводив суд в оману щодо дійсних обставин справи, шляхом надання до суду сфальшованих доказів та усних неправдивих наголошень. Одним із таких обманів в процесуальних документах до суду, було зазначено про правомірність застосування базового окладу судді місцевого суду м.Одеси з 1.01.2019р. у розмірі 57 630грн. (відповідач мотивував свої дії тим, що за його даними в м.Одесі зменшилась кількість населення, тому ним застосовано цей зменшений оклад). Під час розгляду чергової справи №420/10723/21 було виявлено, що за даними листа ТУ ДСА в Одеській області №1742/23-вих від 2.08.2023р., отриманого через сайт «Доступ до Правди» повідомляється, що з 1.01.2019р. має бути застосовано розмір базового окладу судді місцевого суду м.Одеси у розмірі 63 060грн. Заяви позивача про перерахування і повернення боргів винагороди за 2019 рік відповідач відхилив, тому позивач звернулась до суду у справі №420/10723/21 із заявою вийти за межі і розглянути цю вимогу, але 5ААС відмовився виходити за межі позовних вимог, а тому позивачка вимушена звертатись з новим адміністративним позовом. Отже, відповідач повинен виконати належний перерахунок розміру винагороди за період з 1.01.2019р. по 31.12.2019р. із застосуванням базового окладу судді місцевого суду м.Одеси з 1.01.2019р. у розмірі 63 060грн. та сплатити борг несплаченої винагороди за цей період. Також, відповідач незаконно застосував для розрахунку базового окладу судді місцевого суду з 1.01.2023р. прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102грн., замість передбаченого нормою спеціального закону ст.135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016р. №1402-VIII та затвердженого нормою ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022р. №2710-IX прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі у розмірі 2 684грн. Заяви виконати перерахунок винагороди за 2023 рік відповідач залишив без задоволення. Крім того, позивачці несплачені відпрацьовані години: - за січень 2021р. не нараховано за дві години (14.01- ОСОБА_2 ,20.01 - ОСОБА_3 ); за лютий дві години ( ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ); за березень - чотири години ( ОСОБА_2 (03.03), ОСОБА_5 (11.03 та 23.03.), ОСОБА_6 (10.03), ОСОБА_7 (10.03. та 23.03), ОСОБА_8 (01.03); за квітень дві години ( ОСОБА_3 (02.04), ОСОБА_6 (29.04), ОСОБА_8 (26.04); за травень - дві години у карних справах ОСОБА_2 (18.05. та 24.05), ОСОБА_5 (12.05 -2 год. довго чекали адвоката, який затримався в СІЗО); за липень три години: (нема-Дяченко (28.07), нема - ОСОБА_2 (06.07; 13.07) , ОСОБА_8 (09.07 та 16.07), ОСОБА_9 (13.07), Кремер (22.07); за жовтень одна година: ( ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ); за листопад дві години: (нема- ОСОБА_12 (02.11), ОСОБА_9 (12.11.та 26.11), нема- ОСОБА_2 (16.11; 23.11 та 30.11), Дяченко -23.11). ОСОБА_1 стверджує, що по теперішній час військовий збір за період з вересня 2017р. по 1.01.2021р. не перераховано до податкового органу, тому позивач просить суд зобов`язати відповідача перерахувати належним чином стягнутий військовий збір за період з вересня 2017р. за ІНН НОМЕР_1 . Позивач наголошує, що дійсна дата перебування її у трудових відносинах - 18.08.2017р., оскільки саме 18.08.2017р. вона отримала посвідчення присяжного серії НОМЕР_2 , дійсне до 18.08.2020р. та продовжено по 22.07.2023р., а тому просить зобов`язати відповідача внести виправлення в дату початку трудових відносин з дати 1.10.2017р. на дату - 18.08.2017р. Також позивач зазначає, що в Супровідному Листі Офісу Держаудитслужби України №151512-16/3154-2023 від 5.07.2023р. зазначено, що в Акті №08-11/24 від 1.06.2021р. Південного Офісу Держаудитслужби України «Про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТУ ДСАУ в Одеській області за період з 1.01.2019 по 31.12.2020» та Вимозі щодо усунення виявлених порушень №151508-14/3274-2021 від 25.06.2021 року констатовано факт незаконної несплати ЄСВ на винагороду присяжних на підставі досліджених контролюючим органом Офісу Держаудитслужби України первинних документів суворої звітності бухгалтерії ТУ ДСАУ в Одеській області. Цей факт має юридичне значення і ним встановлено наявність трудових відносин у присяжних засідателів, існував ще до подання мною першого позову у справі №420/1059/20 і був зафіксований в Акті №08-11/24 від 01.06.2021 року і у Вимозі щодо усунення виявлених порушень №151508-14/3274-2021 від 25.06.2021 року і з того періоду цей юридичний факт не був оскаржений в судовому порядку, тому існує і на теперішній час. Посилаючись на викладене, позивачка вважає правомірним зобов`язання відповідача подати до ГУ ПФУ в Одеській області належним чином оформлені Довідки про щомісячні доходи присяжної ОСОБА_1 (з урахуванням нарахованих боргів за судовими рішеннями) для проведення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням роботи на посаді присяжної. Окрім викладеного, позивачка також зазначає, що починаючи з 2017 року, відповідач систематично порушував норми чинного законодавства, не бажав усувати порушення, відмовлявся призначити Комісію з службового розслідування по виявленню осіб, які умисно вчиняли ці порушення, що вимусило мене звертатись до суду з адміністративними позовами у справах №420/7819/19, №420/7538/19,420/629/20(суди не дуже хотіли розглядати ці неоднозначні публічно-правові спори, тому ухвалювали приводи для повернення позову); у справах №420/1059/20, №420/9368/21(повернуто, бо суд вважав, що не в електронному вигляді подано позов, при цьому за цими ж самими документами відкрито справу №420/10723/21), №420/10723/21, №420/6185/23, №420/6822/23 (після відкриття провадження, позов я відкликала, бо 5ААС повернув справу на продовження розгляду справи №420/6185/23), №523/14120/23 (повернуто, бо спір про право), №523/719/23 (в касаційному провадженні), №420/12643/24, №420/12767/24 та №420/13921/24 щодо захисту прав, свобод та інтересів у публічно-правовому спорі у трудових відносинах та під час розгляду усіх справ, відповідач обманював суди, постійно надавав неправдиву інформацію щодо дійсних обставин справи, що викликало у мене численні психоемоційні зриви навіть під час судових засідань (записи судових засідань цей факт підтверджують) і ці нервові навантаження сприяли появі аутоімунного захворювання, яке вплинуло на стан деяких органів. Найсильніші моральні страждання, я стала відчувати коли відповідач (на мою думку цей вищий орган мав бути взірцевим),став цинічно посягати на мої трудові права та очікувані гарантовані державою Україна інтереси, шляхом надання до судових установ сфальшованих документів. Вказане, на переконання позивача, є підставою для стягнення моральної шкоди. Посилаючись на вказане просила позов задовольнити. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Одеській області щодо відмови здійснити перерахунок винагороди присяжній ОСОБА_1 за період з 1.01.2019р. по 31.12.2019р. із застосуванням посадового окладу судді місцевого суду з 1.01.2019р. у розмірі 63 060грн.. Зобов`язано ТУ ДСА України в Одеській області здійснити перерахунок винагороди присяжній ОСОБА_1 за період з 1.01.2019р. по 31.12.2019р. із застосуванням посадового окладу судді місцевого суду з 1.01.2019р. у розмірі- 63 060грн.. Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Одеській області щодо несплати ОСОБА_1 винагороди присяжній за період з вересня 2017 по 3.11.2023р. відповідно до фактично відпрацьованих годин. Зобов`язано ТУ ДСА України в Одеській області сплатити ОСОБА_1 винагороду присяжній за період з вересня 2017 по 3.11.2023р. відповідно до фактично відпрацьованих годин. Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Одеській області щодо не перерахунку ОСОБА_1 винагороди присяжній за період з вересня 2017 по 03.11.2023р. з урахуванням місячних часових тарифів за 2017-2023 роки. Зобов`язано ТУ ДСА України в Одеській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 винагороди присяжній за період з вересня 2017 по 3.11.2023р. з урахуванням місячних часових тарифів за 2017-2023 роки. Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Одеській області щодо несплати/не перерахування за період з вересня 2017 року по 1.01.2021р. суми військового збору до ГУ ДПС в Одеській області з нарахованої винагороди присяжній ОСОБА_1 за РНОКПП НОМЕР_1 . Зобов`язано ТУ ДСА України в Одеській області сплатити/перерахувати за період з вересня 2017 року по 1.01.2021р. суму військового збору до ТУ ДПС в Одеській області з нарахованої винагороди присяжній ОСОБА_1 за РНОКПП НОМЕР_1 . Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Одеській області щодо відмови внести виправлення про дату прийому ОСОБА_1 на посаду присяжної Суворовського районного суду м.Одеси замість зазначеної в первинних документах дати - з 1.10.2017р. на дату - 18.08.2017р., а також щодо відмови внести записи в трудову книжку присяжної ОСОБА_1 щодо дати увільнення від виконання обов`язків присяжної - 3.11.2023р.. Зобов`язано ТУ ДСА України в Одеській області внести записи до трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 від 3.04.1975р., про дату прийому ОСОБА_1 на посаду присяжної Суворовського районного суду м.Одеси, 18.08.2017р., а також про дату увільнення від виконання обов`язків присяжної 3.11.2023р.. Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Одеській області щодо зазначення винагороди присяжної ОСОБА_1 , кодом ознаки доходу « 127» у Звітах форми 1ДФ/4ДФ за період з вересня 2017 року по 3.11.2023р.. Зобов`язано ТУ ДСА України в Одеській області подати до ГУ ПФУ в Одеській області належним чином оформлені Довідки про щомісячні доходи присяжної ОСОБА_1 для проведення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням роботи на посаді присяжної. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ТУ ДСА в Одеській області було подано апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваними діями відповідача дійсно протиправно порушено права позивачки, а тому такі права підлягають захисту та відновленню. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 рішенням Одеської обласної ради від 18 серпня 2017р. за №465-VII була обрана присяжним засідателем для Суворовського районного суду м.Одеси строком на три роки. Рішенням Одеської міської ради №6212-VII від 22.07.2020р. затверджений список присяжних для Суворовського районного суду міста Одеси строком на три роки (22.07.2023р.), згідно з додатком (№11 ОСОБА_1 ). На підставі Рішення обласної ради від 18.08.2017р. №465-VII, ОСОБА_1 було видано посвідчення присяжного серії НОМЕР_2 , дійсне до 18.08.2020 року та продовжено по 22.07.2023 року. Наказом голови Суворовського районного суду м.Одеси від 13.11.2023р. №10-з/п наказано увільнити присяжного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від виконання обов`язків присяжного Суворовського районного суду м.Одеси у зв`язку з закінченням розгляду справ, які було повернуто з експертизи, за її участю. Підстава: заява ОСОБА_1 . Позивачка зазначила, що у справі №420/1059/20 дійсно була вимога про повернення боргу несплаченого заробітку/винагороди за період з вересня 2017 року по 01.01.2020 року (несплачені відпрацьовані години, штучно зменшені часові тарифні ставки і в тому числі щодо невірного базового окладу за 2019 рік). При цьому ні в адмінпозові, ні у відзиві відповідача, ні в додаткових поясненнях обох сторін, таких наголошень чи вимог/заперечень не вбачалось. ООАС в своєму рішенні в мотивувальній частині лише констатував які розміри базових окладів судді місцевих судів за 2017, 2018, 2019 роки відповідачем застосовувались (в тому числі і розмір окладу за 2019 рік - 57630,00 грн.), але не встановлювалась правомірність чи неправомірність застосування зазначених базових окладів для нарахування винагороди присяжній; - усі зазначені в позові недоплати шляхом штучного зменшення часових тарифів та недоплати винагороди, були предметом з`ясування і дослідження у справах №420/10723/21 (під час перегляду після КАС ВС) та у справах №420/12767/24 та №420/13921/24 за позовом присяжної Ярошик В.В. до ДВС та третьої особи боржника щодо неправомірності закриття примусових виконавчих проваджень у справі №420/10723/21 та №429/6185/23, де судом з`ясовувались та досліджувались і нарахування, і часові тарифи, і несплачені відпрацьовані години, а також номери рахунків IBAN та Приватбанку; - відповідач вводить суд в оману щодо дійсних обставин справи, наголошуючи, що наче в Звіті 1-ДФ за 4 квартал 2017 року до податкової не вбачається ні дати прийому ні дати звільнення на посаду присяжної, проте в наданому з адмінпозовом Звіті 1-ДФ (в додатках п.11) в колонці №6 «Дата прийняття на роботу» зазначено 01.10.2017 року (Звіт 1-ДФ підписаний і закріплений печаткою відповідача); - на обґрунтування відмови провести перерахунок винагороди за 2023 рік відповідач посилається на висновки Великої Палати ВС, викладені у постанові від 24.04.2025 №240/9028/24, але в цій справі зовсім інші правовідносини, які виникли на підставі Пленуму Верховного Суду від 30 листопада 2017 року №2 (днем початку роботи Верховного Суду визначено 15 грудня 2017 року), у зв`язку із чим ВАСУ припинив свою діяльність 15 грудня 2017 року (рішення ВРП №537/0/15-24, 715/0/15-24 та ін.) та стосується питання сплати на соціально-побутових нужди суддям вищих спеціалізованих судів, які перебували з грудня 2017 року у статусі ліквідації та не вчиняли судочинство (не переводились до інших судів або не отримували довічного грошового утримання судді у разі звільнення у відставку) Закону №3481-IX, який набрав чинності 27 грудня 2023 року та яким внесено низку змін та доповнень до розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення»; - позивачем до суду надаються (за Запитом до ГУ ДПС в Одеській області) «ВІДОМОСТІ F1419104» від 28.07.2025 року ГУ ДПС в Одеській області про доходи ОСОБА_1 (разом з Квитанцією №1 від 28.07.2025р.за Запитом) за період з липня 2017 року по грудень 2021 року, де в колонці №14 «Дата прийому на роботу» зазначено 01.10.2017 року (ця дата не відповідає дійсній даті прийому на роботу, адже в серпні 2017 р. присяжні проходили навчання, а з вересня 2017 року я вже працювала і отримувала винагороду (надані з позовом табеля, розрахункові листки цей факт підтверджують). З цих же відомостей F1419104 від 28.07.2025 року вбачається відсутність сплати Військового збору за період з 4 кварталу 2017 року по березень 2021 року; - до суду разом з адмінпозовом від 16.01.2025 року було надано наказ Голови Суворовського районного суду від 13.11.2023 року №10-з/п про увільнення присяжну ОСОБА_1 від виконання обов`язків присяжної. На підставі цього Наказу, відповідач повинен був надати Повідомлення до Податкового органу щодо увільнення, але до теперішнього часу відповідач це не виконав. Отже і цей факт свідчить про свідоме небажання відповідача виконувати вимоги чинного законодавства України. Позивач досі маю статус працюючої. Посилаючись на вказане просила позов задовольнити. Перевіряючи правомірність та законність оскаржуваних дій відповідача у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписами ч.1 ст.68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом. Вказана норма вказує на те, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Що стосується перерахунку винагороди присяжній ОСОБА_1 за період з 1.01.2019р. по 31.12.2019р. із застосуванням посадового окладу судді місцевого суду з 1.01.2019р. у розмірі- 63 060грн., то судова колегія зазначає наступне. Так, положеннями ч.1 ст.126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність судді гарантується Конституцією і законами України. Відповідно до ч.2 ст.130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Приписами ч.2, п.3 ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до ч.4 ст.135 Закону №1402 до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. Зі змісту наведених приписів ст.135 Закону №1402-VIII вбачається, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат. При цьому, посадовий оклад судді складається з базового розміру посадового окладу судді та застосованого до нього відповідного регіонального коефіцієнту. Отже, передбачений ч.4 ст.135 Закону №1402-VIII регіональний коефіцієнт є складовою частиною посадового окладу судді, а не доплатою. Застосування регіонального коефіцієнту залежить від розташування суду, в якому суддя здійснює судочинство, тобто від кількості населення відповідного населеного пункту та факту здійснення суддею судочинства. Відповідно до Методики проведення розрахунків (оцінок) чисельності населення, затвердженої наказом Державної служби статистики від 25.12.2014 №402 розрізняють наявне та постійне населення: - наявне населення населення, яке на момент перепису перебуває на певній території, ураховуючи тих, які проживають тимчасово (за умови їхньої відсутності у постійному місці проживання не більше 12 місяців); - постійне населення населення, яке постійно проживає на момент перепису на певній території, ураховуючи тимчасово відсутніх, якщо їхня відсутність у місці постійного проживання не перевищувала 12 місяців. Розділом 2 зазначеної методики визначені поняття: - тимчасово проживаючі особи, які на момент перепису населення перебувають на території певного населеного пункту, але постійно проживають в іншому населеному пункті (за умови відсутності у постійному місці проживання не більше ніж 12 місяців). - тимчасово відсутні особи, які постійно проживають у цьому населеному пункті, але на момент перепису населення перебувають за його межами (за умови, якщо термін їх відсутності не перевищує 12 місяців). Отже, наявне населення будь-якого населеного пункту це особи, які фактично у ньому проживають на момент обліку населення, незалежно від постійного місця проживання. У відповідності до ст.2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Дана правова норма кореспондується із приписами процесуальних кодексів щодо права звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів за місцезнаходженням чи місцем проживання, перебування відповідача або позивача. Специфіка відправлення судочинства, передбачає, що саме наявна кількість населення має потенційну можливість для звернення до суду за захистом порушеного права. До складу наявної кількості населення входять, в тому числі: тимчасово переміщені особи, іноземці або особи без громадянства, які мають намір отримати статус біженця або додаткового захисту, або ті, які звертаються з метою оскарження рішень Державної міграційної служби України про примусове повернення або видворення за межі України. До того ж, інші державні органи, які застосовують поняття регіонального коефіцієнта користуються виключно показником "наявне" населення. Такий висновок викладено у рішенні Ради суддів України від 9 квітня 2021р. №9, яким вирішено: «Судам, ДСАУ та її територіальним управлінням при підготовці, поданні та затвердженні штатних розписів судів визначати регіональний коефіцієнт, передбачений ч.4 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", із застосуванням статистичних даних Державної служби статистики про кількість наявного населення на 1 січня відповідного бюджетного року в межах бюджетних асигнувань на виплату суддівської винагороди встановлених на відповідний рік.». Як вбачається із матеріалів справи, а саме із листа Головного управління статистики в Одеській області №05.1-03/17-21 від 12.05.2021р., в якому зазначено наявну статистичну інформацію щодо чисельності наявного та постійного населення у м.Одесі, зокрема, станом на 1.01.2019р., наявне населення 1013159 осіб, постійне населення 995496 осіб. Як зазначає відповідач у відзиві, що згідно з інформацією Головного управління статистики в Одеській області, середня чисельність населення у місті Одеса за 2019 рік складала 997766осіб. При цьому, до відзиву надано роздруківку з сайту https//www.od.ukrstat.gov.ua в якій зазначено про середню чисельність наявного населення 1015429 та постійного населення 997766. Проте, як зазначено судом, рішенням Ради суддів України вирішено, що ДСАУ та її територіальним управлінням при підготовці, поданні та затвердженні штатних розписів судів визначати регіональний коефіцієнт, передбачений ч.4 ст.135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», із застосуванням статистичних даних Державної служби статистики про кількість наявного населення на 1 січня відповідного бюджетного року. Окрім цього, судова колегія звертає увагу на те, що ч.4 ст.135 Закону №1402 визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: … 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. Вказана стаття не містить норми про застосування середньої чисельності населення, а отже дії відповідача по застосуванню такого показника є такими, що виходять за межі прав та обов`язків, вчинені без дотримання встановленої законом процедури під час реалізації своїх владних повноважень. Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що позовна вимога про зобов`язання Територіального управління ДСА України в Одеській області здійснити перерахунок винагороди присяжній ОСОБА_1 за період з 1.01.2019р. по 31.12.2019р. із застосуванням посадового окладу судді місцевого суду з 1.01.2019р. у розмірі 63 060грн. підлягає задоволенню. Що стосується перерахунку винагороди присяжній ОСОБА_1 за період з 1.01.2023р. по 31.12.2023р. із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, затвердженого нормою ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022р. №2710-IX у розмірі 2 684грн., то судова колегія зазначає наступне. Так, ключовим питанням для вирішення спірних правовідносин у цій частині є наявність законних підстав для перерахунку винагороди присяжного з урахуванням поточного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Суть спору полягає у визначенні, який саме прожитковий мінімум підлягає застосуванню при обчисленні винагороди присяжного - загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб чи спеціальний, передбачений для визначення базового розміру посадового окладу судді. Відповідно до ст.130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Приписами ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Як вбачається із положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, який є базовою складовою суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначене обумовлює необхідність визначення, який саме прожитковий мінімум підлягає застосуванню - загальний чи спеціальний, передбачений для визначення базового розміру посадового окладу судді. Відповідно до ст.46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі №966-XIV. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Положеннями ст.4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Приписами ст.7 Закону №2710-ІХ визначено, що з 1 січня 2023р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 684грн.. При цьому, для визначення базового розміру посадового окладу судді встановлено прожитковий мінімум у розмірі 2 102грн. Отже, відповідно до Закону №2710-ІХ з 1 січня 2023р. встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102грн. саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді. Судова колегія враховує те, що з 1 січня 2023р. положення ст.7 Закону №2710-ІХ встановили окрім прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 684грн., спеціальний прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2 102грн. Відповідно, зміни розміру складових суддівської винагороди діючих суддів з 1 січня 2023р. не відбулося, оскільки величина, що використовується для обчислення посадового окладу суддів, залишилась незмінною. Отже, підстави для підвищення суддівської винагороди працюючого судді, а отже, і для перерахунку винагороди присяжного відсутні. При цьому, судова колегія зазначає, що питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом про Держбюджет станом на 1 січня календарного року, для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду. Так, у постанові від 24 квітня 2025 року по справі №240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: «Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. З огляду на зазначені положення КАС України, керуючись правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 24 квітня 2025р. у справі №240/9028/24, у 2023р. для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону №2710-IX, а саме: 2 102грн. Зазначене повністю узгоджується з підходом Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 12 червня 2024 року у справах №380/9798/23 та №380/9974/23, від 20 червня 2024 року у справі №520/9891/23, а також від 26 травня 2025 року у справі №420/32864/24. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.11.2025р. у справі №520/32171/24, який в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд враховує при розгляді даної справи. Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що вимога позивача про перерахунок винагороди присяжній ОСОБА_1 за період з 1.01.2023р. по 31.12.2023р. із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, затвердженого нормою ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022 №2710-IX у розмірі 2684грн. задоволенню не підлягає. Що стосується вимог щодо несплачених відпрацьованих годин починаючи з вересня 2017р. по 1.12.2023р. та зменшення місячних часових тарифів винагороди присяжного, то судова колегія зазначає наступне. Як вбачається із матеріалів справи, що за даними Відомостей (F1419103) від 19.10.2024р. податкової за період 4 квартал 2017р. по 4 квартал 2020р. вбачається, що за 2019 рік даними податкового органу винагорода позивача складає 28 784,34грн., а за наданою відповідачем Довідкою для Декларації за 2019 рік цей розмір зазначено 26 040,02грн. Як стверджує позивачка, що за даними Розрахункових листків за 2020 рік здійснено невірні нарахування винагороди, зокрема: - за лютий місяць (за 4 години) 2020 року нараховано у розмірі -1970,64грн., а має бути нараховано 2189,58грн. (78825 : 144), де розмір - 78825 грн це базовий оклад судді місцевого суду., а розмір 144 є кількість робочих годин у лютому місяці 2020р.; - за лютий (за 5 годин в розрахунковому за липень 2020р.) нараховано винагороду у розмірі 2453,30грн., а має бути 2736,98грн); - за квітень 2020 р. нараховано 447,87грн, а має бути нараховано - 472,01грн.; - за травень 2020 року, нараховано 1970,64грн, а має бути - 2088,08грн. За даними Відомостей (F1419103) від 13.11.2024р. Податкової та Довідки для Декларації за 2021 рік позивачу нараховано винагороди у розмірі - 25322,47 грн.: За квітень нараховано 1791,48грн, а має бути 1801,74 грн. За травень нараховано 938,40грн, а має бути 1094,79 грн. За червень нараховано (за 1 годину) 469,20грн, а має бути 492,66 грн; за той же червень (за 6 годин) нараховано 2815,30 грн, а має бути - 2955,94грн. Несплачені відпрацьовані години: - за січень 2021 року не нараховано за дві години (14.01-Лупенко,20.01 - ОСОБА_3 ); за лютий дві години (Бабаков, ОСОБА_3 ); за березень - чотири години (Лупенко (03.03), ОСОБА_5 (11.03 та 23.03.), ОСОБА_6 (10.03), ОСОБА_7 (10.03. та 23.03), ОСОБА_8 (01.03); за квітень дві години (Кисельов (02.04), ОСОБА_6 (29.04), ОСОБА_8 (26.04); за травень - дві години у кримінальних справах Лупенко (18.05. та 24.05), ОСОБА_5 (12.05 -2год. довго чекали адвоката, який затримався в СІЗО); за липень три години: (немає - ОСОБА_6 (28.07), немає - ОСОБА_2 (06.07; 13.07), ОСОБА_8 (09.07 та 16.07), ОСОБА_9 (13.07), Кремер (22.07)); за жовтень одна година: ( ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ); за листопад дві години: (немає - ОСОБА_12 (02.11), ОСОБА_9 (12.11.та 26.11), немає - ОСОБА_2 (16.11; 23.11 та 30.11), Дяченко -23.11). Також позивач зазначає, що за даними Відомостей (F1419103) від 13.11.2024р. Податкової та Довідки за 2022 рік для Декларації, позивачу нараховано винагороду/заробіток у розмірі 44650,25грн. (ПДФО 8037,05грн, ВЗ 669,75грн.). Помісячні борги несплаченої винагороди за нарахованим базовим окладом судді з 01.01.2022у розмірі - 78825грн: - за квітень часова ставка 492,66 грн , борг 46,92грн (985,32 - 938,40); - за травень часова ставка 492,66грн, борг 313,53 грн.(3448,62 - 3135,09); - за червень часова ставка 518,59грн, борг 777,92грн (5704,49 4926,57); - за липень часова ставка - 447,87грн переплата 127,98грн (2815,20-2687,22); - за серпень часова ставка 450,43грн борг 88,11грн (1801,72-1713,60); - за жовтень часова ставка 472,01грн борг 22,45грн (3776,05-3753,60); Загальний борг недорахованої винагороди складає у розмірі 1 120,93грн. (тисяча сто двадцять) грн, а саме: (46,92грн + 313,53 грн + 777,92грн - 127,98грн + 88,11грн +22,45грн) = 1120,93грн. Несплачені відпрацьовані години: За травень борг дві години (19.05.-Мурманова, 23.05.і 27.05. Малиновський, 23.05 ОСОБА_6 : 24.05 Бузовський, 10.05 Аліна); за липень борг дві години (07.07 та 20.07 4 год, 20.07 Далеко 4 год), за листопад одна година (03.11- Бузовський,07.11 і 23.11- Дяченко, 30.11- Середа), за грудень дві години (01.12 Кремер, 01.12 і 12.12 Далеко, 08.12, 15.12, 19.12 і 27.12 Кузьміна, 21.12 Аліна, 12.12 Бузовський). За даними Відомостей (F1419103) від 13.11.2024 Податкової та Довідки за 2023 рік для Декларації, позивачу нараховано винагороду/заробіток у розмірі 28306,98 грн. 25грн.(ПДФО 5095,27 грн, ВЗ 424,61 грн.). За січень, лютий 2023р. вірно; за березень 2023 борг 26,30 грн. За квітень 2023 нараховано за 13 годин 6404,98грн, а має бути 6741,67 (518,59 х 13)= 6741,67грн; борг 337,09грн. За травень 2023 нараховано за 6 годин 2570,40грн, а має бути (2832,06 (472,01 х 6)= 2832,06грн.; борг 261,66 грн. За червень 2023 нараховано за 4 години 1791,48 грн, а має бути (495,75х4)=1983,00 грн; борг 191,52 грн. За січень 2023 борг несплачених відпрацьованих годин одна година (17.01.2023р. було два засідання Бузовський, Кисельов, а сплачено за одне), за травень одна година (08.05-Дяченко -2г; 09.05- Аліна 2г; 17.05 Аліна 2г.; 31.05 Кисельов 1г). За вересень сплачено за три години, а має бути п`ять годин; за грудень борг одна година. При цьому невірно визначені часові тарифи : за жовтень (в розрахунковому листі на жовтень 2017) нараховано за тарифом -143,71 (431,13/3), хоча має бути часовий тариф 179,64 грн (30000/167); в Розрахунковому за грудень 2017 за той же місяць жовтень узято часовий тариф 107,79 грн., а в Розрахунковому за квітень 2018 року за той же самий жовтень 2017 узято вже правильно 179,64 грн; в цьому ж Розрахунковому за грудень 2017 узято часовий тариф 178,57 грн, а має бути 187,50грн. (30000/160) (30000/168); за листопад тариф правильний 170,45грн; в Розрахунковому за березень 2020 за той же грудень 2017 узято 185,90грн, а має бути 187,50грн (30000/160). В 2018 році тарифні часові ставки майже усі співпадають (іноді різниця в тарифах в 1,5-2 грн.), але є борги несплачених відпрацьованих годин : травень дві години, червень дві години; листопад одна година. На ухвалу суду першої інстанції, занесену до протоколу судового засідання, представником відповідача 27.01.2026р. надано розгорнуту інформацію щодо розрахунків та виплати винагороди присяжної ОСОБА_1 за період з вересня 2017р. по жовтень 2023р. включно з зазначенням кількості годин залучених в судових засіданнях, номера судової справи, дати участі, головуючого судді, інформації щодо тарифної ставки та інформації щодо виплати винагороди. Проте, така інформація не спростовує тверджень позивача щодо наявності несплачених відпрацьованих годин, які зазначені у позовній заяві. Не надано також пояснень щодо застосування різниці застосування часових тарифів за один і той період. Відповідач не довів недостовірності або інших ознак юридичної дефектності доказів, наданих позивачем, а тому на переконання суду їх належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначені відповідачем обставини не можуть, поза розумним сумнівом, позбавити позивача її конституційного права на захист її трудових прав. Твердження відповідача не ґрунтуються на достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновках або подібних неспростовних презумпціях щодо фактів, а тому не можуть бути беззаперечним доказом необґрунтованості вимог позивача. З урахуванням викладеного судова колегія вважає вірні висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині. Що стосується несплати/неперерахування стягнутих з нарахованої винагороди присяжної ОСОБА_1 суми військового збору до ГУ ДПС в Одеській області на РНОКПП НОМЕР_1 за період з вересня 2017р. по 1.01.2021р., то судова колегія зазначає наступне. Так, положеннями п.164.6 ст.164 розд. ІV ПКУ встановлено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування податком на доходи фізичних осіб визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності. Враховуючи викладене та зважаючи на те, що положеннями п.16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ прямо не встановлено порядок визначення бази оподаткування для військового збору, зокрема, з урахуванням особливостей, встановлених у п.164.6 ст.164 розд. IV ПКУ для податку на доходи фізичних осіб, то визначення податковими агентами бази оподаткування військовим збором здійснюється без застосування положень п.164.6 ст.164 розд. IV ПКУ. Тобто, оподаткуванню військовим збором підлягають доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами без вирахування сум податку на доходи фізичних осіб, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, а також податкової соціальної пільги за її наявності. При цьому, нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розд. IV ПКУ, з урахуванням особливостей, визначених підрозд. 1 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, за ставкою 1,5 відсотків, визначеною п.п.1.3 п.16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п.1.4 п.16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ). Як стверджує відповідач, при формуванні та поданні об`єднаної звітності ПДФО та ЄСВ за I квартал 2024 року в Державну податкову службу України по нарахуванню, утриманням та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору виник технічний збій у програмі M.E.Doc2, тому в відомостях з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків у відповіді на запит у електронному вигляді від 25.06.2024 року по ОСОБА_1 відображено суму по нарахуванню, утриманням та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору в неповному обсязі - 19037,75 грн. замість 28983,05 грн. без відрахувань податків та зборів У зв`язку з наведеним, Територіальним управлінням надано уточнюючий звіт додатку 4ДФ в відомостях про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору в сумі 28 983,05грн. ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС в Одеській області було досліджено надані Територіальним управлінням документи та встановлено, що суми винагороди присяжної Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 за судовими рішеннями у справах №420/10723/21 та №420/6185/23 надані в повному обсязі та нарахування і виплата податку на доходи фізичних осіб та військового збору згідно уточнюючого розрахунку здійснено без порушень. Враховуючи вищенаведене, перерахування стягнутих з нарахованої винагороди присяжної суми військового збору за період з вересня 2017р. по 1.01.2021р. Територіальним управлінням здійснено у повному обсязі, правильність та повноту яких перевірено контролюючим органом ГУ ДПС в Одеській області. Разом з цим, з Відомостей F1419104 від 28.07.2025 щодо ОСОБА_1 вбачається відсутність сплати/перерахування Військового збору за період з 4 кварталу 2017 року по березень 2021 року. Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Що стосується вимог щодо визнання протиправним відмови внести записи до трудової книжки ОСОБА_1 , то судова колегія зазначає наступне. Так, положеннями ст.124 Конституції України передбачено, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. А стаття 127 Основаного Закону закріплює положення про те, що у визначених законом випадках правосуддя здійснюється за участю присяжних. У частині першій статті 63 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016р. №1402-VIII (надалі - Закону від 2 червня 2016р. №1402-VIII) передбачено, що присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. Відповідно до частини першої статті 67 Закону від 2 червня 2016 року №1402-VIII суд залучає присяжних до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньою участю. Приписи ст.68 Закону від 2 червня 2016р. №1402-VIII визначають гарантії прав присяжних, відповідно до змісту якої присяжним за час виконання ними обов`язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу в порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Присяжним відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок коштів Державного бюджету України. За присяжними на час виконання ними обов`язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Час виконання присяжним обов`язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов`язків у суді не допускається. На присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов`язків із здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов`язків. Отже, судова колегія зазначає, що присяжні забезпечують участь народу у здійсненні правосуддя і мають особливий статус, передбачений Конституцією України. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 рішенням Одеської обласної ради від 18 серпня 2017р. №465-VII була обрана присяжним засідателем для Суворовського районного суду м.Одеси строком на три роки. Рішенням Одеської міської ради №6212-VII від 22.07.2020р. затверджений список присяжних для Суворовського районного суду міста Одеси строком на три роки (22.07.2023р.), згідно з додатком (№11 ОСОБА_1 ). На підставі Рішення обласної ради від 18.08.2017р. №465-VII, ОСОБА_1 було видано посвідчення присяжного серії НОМЕР_2 , дійсне до 18.08.2020р. та продовжено по 22.07.2023р. Наказом голови Суворовського районного суду м.Одеси від 13.11.2023р. за №10-з/п наказано увільнити присяжного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від виконання обов`язків присяжного Суворовського районного суду м. Одеси в зв`язку з закінченням розгляду справ, які було повернуто з експертизи, за її участю. Підстава: заява ОСОБА_1 . Постановою КМУ №413 затверджено Порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником. Відповідно до частини четвертої статті 24, частини другої статті 173-3 Кодексу законів про працю України та частини першої статті 23 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» Кабінет Міністрів України постановляє: установити, що: - повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації), та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а фізичною особою, яка уклала трудовий договір з домашнім працівником, - за її податковою адресою (місцем проживання) за формою згідно з додатком 1 до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу; - у разі припинення трудового договору з домашнім працівником фізична особа, яка уклала з ним трудовий договір, повідомляє територіальний орган Державної податкової служби за місцем її податкової адреси (місцем проживання) про факт і підстави припинення укладеного з домашнім працівником трудового договору за формою згідно з додатком 2 протягом трьох днів з дня його звільнення. Нормою частини 3 статті 48 Кодексу законів про працю України наголошено: «Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.» Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що відповідачем подано повідомлення про прийняття працівника на роботу, проте із зазначенням дати 1.10.2017р., яка документально не підтверджена. Водночас, виплата винагороди позивачу здійснювалась з вересня 2017р., що не заперечується позивачем. З урахуванням рішенням Одеської обласної ради від 18 серпня 2017р. за №465-VII, відповідно до якого ОСОБА_1 була обрана присяжним засідателем для Суворовського районного суду м.Одеси, то судова колегія вважає, що початком трудових відносин є саме 18.08.2017р. Також відповідно до наказу голови Суворовського районного суду м.Одеси від 13.11.2023р. №10-з/п присяжного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , увільнено від виконання обов`язків присяжного Суворовського районного суду м. Одеси з 3.11.2023р. в зв`язку з закінченням розгляду справ, які було повернуто з експертизи, за її участю (підстава: заява ОСОБА_1 ), відтак саме 3.11.2023р. припинились трудові відносини позивача. З огляду га викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині. Що стосується зазначення винагороди присяжної ОСОБА_1 кодом ознаки доходу « 127» у Звітах форми 1ДФ/4ДФ за період з вересня 2017р. по 1.02.2024р. та зобов`язання подати до ГУ ПФУ в Одеській області належним чином оформлені Довідки про щомісячні доходи присяжної ОСОБА_1 (з урахуванням нарахованих боргів за судовими рішеннями) для проведення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням роботи на посаді присяжної, то судова колегія зазначає наступне. Під час розгляду вищевказаної справи, судом першої інстанції було встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що Південним офісом Держаудитслужби, на підставі пункту 8.17 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на І квартал 2021 року (у частині інспектувань), пункту 1.1.6.3 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на І квартал 2021 року та на підставі направлень №№159-164, 206, 261 від 25.02.2021 року, 10.03.2021 року та 16.04.2021 року, проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за період з 1.01.2019р. по 31.12.2020р. За результатами проведеної ревізії Південним офісом Держаудитслужби складено Акт №08-11/24 від 1.06.2021р. про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за період з 01.01.2019 року по 31.12.2021 року Судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до ст.1 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (надалі- Закон №1402) судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур. Особливості правового статусу присяжного, вимоги до присяжного, порядок залучення присяжних до виконання обов`язків у суді та гарантії їх прав визначено главою 3 розділом 3 Закону №1402. Відповідно до ст.67 Закону №1402, суд залучає присяжних до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньою участю. Положеннями ст.68 Закону №1402 передбачено, що присяжним за час виконання ними обов`язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу в порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Присяжним відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок коштів Державного бюджету України. За присяжними на час виконання ними обов`язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Час виконання присяжним обов`язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. На присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов`язків із здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов`язків. Порядок виплати винагороди та відшкодування витрат, виплати добових присяжному за час виконання ним обов`язків у суді, затверджений наказом ДСА України від 5.10.2016р. за №198 (надалі - Порядок), визначає процедуру нарахування, виплати винагороди та відшкодування витрат, виплати добових присяжному відповідно до статті 68 Закону №1402. Так, п.3 Порядку визначено, що виплата винагороди присяжному за час виконання ним обов`язків у суді здійснюється відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя на підставі письмової заяви присяжного. Згідно з Порядком відшкодування витрат на проїзд і наймання житла, виплата добових присяжному провадяться відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України. Приписами ч.1 ст.4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8.07.2010р. №2464, платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Згідно ст.163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є, в тому числі загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Незважаючи на те, що Податковим кодексом України не визначено окремий порядок оподаткування винагороди присяжних, то судова колегія вважає, що винагорода присяжного є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і за своєю суттю є заробітною платою, на яку має нараховуватися єдиний соціальний внесок. При цьому, в листах Державної податкової служби України. Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державної казначейської служби України, наданих на запит Державної судової адміністрації України не має прямої вказівки щодо нарахування чи не нарахування ЄСВ на винагороду присяжним засідателям. Також, постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 №1170 затверджено перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується ЄСВ. У вказаному порядку відсутні виплати присяжним, тому можна дійти висновку, що винагорода присяжним є базою для нарахування та сплати єдиного соціального внеску. Водночас, діючим законодавством чітко не врегульоване питання нарахування єдиного соціального внеску на винагороду присяжних, слід користуватись загальними нормами законодавства, яке визначає порядок нарахування єдиного соціального внеску. Положеннями ч.1 ст.8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві правовим приписам. Отже, присяжний, виконуючи свої обов`язки в суді та отримуючи за це винагороду, правомірно мав би очікувати, що за ним в цей період зберігається трудовий та страховий стаж, який дає право на пенсійні виплати, і саме це відповідає його правомірним очікуванням. Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того щоб ситуація та правовідносини залишалися передбачуваними (рішення від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010). Вказаний підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ, який велику увагу акцентує на дотриманні державами приписів «правової визначеності» і «правомірних або законних очікувань», та захисту прав людини через призму цих приписів (рішення ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» та ін.). Крім того, виплата винагороди народним та присяжним засідателям може бути прирівняна до заробітної плати і є базою нарахування єдиного соціального внеску та об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а органи судоустрою, у разі нарахування винагороди, є роботодавцями. За правилами ст.4 ЗУ «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платником єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Положеннями ст.5 вказаного Закону передбачено, що облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом. Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023р. у справі за №420/10723/21 зазначено, що аналізуючи вищевказані норми законодавства та покладені на присяжного обов`язки зі здійснення правосуддя, а також те, що ведеться «Табель обліку робочого часу присяжного» та беручи до уваги те, що час виконання присяжним обов`язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу, апеляційний суд вважає, що позивачка здійснюючи свої повноваження присяжної працює та за таку працю отримує винагороду присяжного. Також, судова колегія бере до уваги те, що винагорода присяжного розраховується виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу та, при цьому, на присяжного покладені ті ж самі обов`язки що й на суддів. Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що виплати присяжним здійснюються за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок коштів Державного бюджету України. Аналізуючи вищевказані норми законодавства в межах даних правовідносин, судова колегія вважає, що в даному випадку винагорода присяжної ОСОБА_1 є доходом та оплатою праці за здійснення нею правосуддя, а тому така винагорода підлягає індексації, як «оплата праці» відповідно до ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення». При цьому, п. 4, ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний в т.ч. подавати звітність у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Згідно п. 8, 10 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред`явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи; повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру , про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей. Відповідно абз.3 ч.27 ст.8 ЗУ «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», передбачено, що розрахунок розподілу єдиного внеску за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування проводиться на підставі звітності про нарахування єдиного внеску за результатами попереднього року. Відповідно до затвердженого Додатку 2 (Довідник ознак доходів фізичних осіб до «Порядку заповнення та подання податковими агентами «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» (підпункт 2 пункту 4 розділу IV - з урахуванням змін, внесених Наказом Міністерства фінансів №53 від 30.01.2025 до Наказу Мінфіну №4 від 13.01.2015 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0111-15#Text), а також відповідно до норм ст.164.1.1. (база оподаткування), ст.164.2. (склад загального місячного (річного) оподатковуваного доходу) та відповідно до норм 164.2.1.(доходи у вигляді зарплати) та ст.164.2.2. (доходи до умов ЦПД) Податкового кодексу України у Звітах 1ДФ «Податкового розрахунку сум доходу…» та Додатку 4ДФ до Звіту 1ДФ не передбачено будь-яких інших трудових відносин крім зазначених в строках « 04» та « 05» таблиці Звіту 1Д та Додатку 4ДФ, а саме: 04 працювало за трудовими договорами (контрактами) ознака « 101»; 05 працювало за цивільно-правовими договорами ознака « 102». Апеляційний суд, у спірних правовідносинах, дотримуючись принципу верховенства права та його стрижневого елементу - принципу правової визначеності зазначає, що недосконалість і колізії між нормами права не будуть підставою для уникнення відповідальності ТУ ДСА в Одеській області. Враховуючи вищевказане, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дії Територіального управління ДСА України в Одеській області щодо зазначення винагороди присяжної ОСОБА_1 кодом ознаки доходу « 127» у Звітах форми 1ДФ/4ДФ за період з вересня 2017р. по 1.02.2024р. та зобов`язання ТУ ДСА України в Одеській області подати до ГУ ПФУ в Одеській області належним чином оформлені Довідки про щомісячні доходи присяжної ОСОБА_1 (з урахуванням нарахованих боргів за судовими рішеннями) для проведення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням роботи на посаді присяжної підлягають задоволенню. Отже, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають частково задоволенню. У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Територіального управління ДСА України в Одеській області - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026р. - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту отримання. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді О.В. Єщенко В.О. Скрипченко