Постанова 4856 № 560/16161/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/16161/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 09 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.05.2025 №220750001787 про відмову в призначенні пенсії за віком на заміну рішення про призначення пенсії від 05.02.2025 №220750001787; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.10.1984 по 28.06.1988 згідно трудової книжки, з 23.02.1989 по 13.09.1989 згідно архівного витягу від 25.10.2024 №471, відновити виплату пенсії з дня її припинення; Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року позов задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 27.01.2025 позивачу призначена пенсія за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Пенсію обчислено з врахуванням страхового стажу 24 роки 1 місяць 2 дні та заробітної плати за період з 01.05.1984 по 30.06.1988, з 01.03.1989 по 28.02.1990, з 01.08.2001 по 30.11.2014. При перевірці матеріалів справи встановлено, що в розрахунок страхового стажу зараховано роботу в колгоспі з 02.10.1984 по 28.06.1988 згідно відпрацьованих вихододнів на підставі довідок від 18.10.2021 №460, №461 виданих на ім`я ОСОБА_2 та періоди роботи з 23.02.1989 по 13.09.1989 на підставі архівного витягу від 25.10.2021 №471, виданого на ім`я ОСОБА_3 . Відповідно паспортних даних позивачка значиться ОСОБА_4 . В результаті стаж перераховано та він становить 20 років 8 місяців 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону. Рішенням від 13.05.2025 Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено у призначенні пенсії за віком, в результаті чого утворилась з 27.01.2025 по 31.05.2025 переплата у розмірі 12278,52 грн. Рішенням про відмову в призначенні пенсії за віком (на зміну рішення про призначення пенсії від 05.02.2025 № 220750001787) від 13.05.2025, Головне управління Пенсійного, фонду України в Донецькій області встановлено, що: "заявниця звернулась про призначення пенсії за віком. Вік заявниці 63 роки. Необхідний страховий стаж відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV: - з 01.01.2022 після досягнення віку 60 років становить - 29 років; з 01.01.2018 після досягнення віку 63 роки; з 01.01.2025 по 31.12.2025 - 22-32 роки; з 01.01.2019 після досягнення 65 років з 01.12.2027 по 31.12.2027 - 15-24 роки. Підраховано стаж особи, який становить 20 років 08 місяців 18 днів. За результатами документів до страхового стажу не зараховано такі періоди: період роботи в колгоспі з 02.10.1984 по 28.06.1988 згідно трудової книжки 18.10.2021 № НОМЕР_1 , оскільки прізвище " ОСОБА_5 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_6 " та по-батькові не повністю; період роботи з 23.02.1989 по 13.09.1989 згідно архівного витягу від 25.10.2024 №471, оскільки ім`я та по-батькові не вказано повністю " ОСОБА_3 " та не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ". Вважаючи протиправним рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV). Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"). Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV. Згідно статті 26 Закону №1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 років по 31 грудня 2025 років не менше 22 років, після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 15 років. Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу. Так, судом першої інстанції встановлено, що на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком 27.01.2025, згідно паспортних даних, досягла віку 63 років, що не заперечується сторонами. Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії є те, що згідно з наданими до документами, страховий стаж позивача становить 20 років 08 місяців 18 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи оскільки існують невідповідності в первинних документах:

1. Період роботи в колгоспі з 02.10.1984 по 28.06.1988 згідно трудової книжки 18.10.2021 №460, №461, оскільки прізвище " ОСОБА_5 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_6 " та по-батькові не повністю.

2. Період роботи з 23.02.1989 по 13.09.1989 згідно архівного витягу від 25.10.2024 №471, оскільки ім`я та по-батькові не вказано повністю " ОСОБА_3 " та не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ". Водночас, колегія суддів враховує, що абзацом 2 статті 56 Закону №1788 передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи1 на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22- 1(далі - Порядок №22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу. У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку). За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637 ). Відповідне положення міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №588/647/17. Згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 18.12.1990 позивачка: 02.10.1984 по 28.06.1988 прийнята в КСП ім.Чкалова різноробочою та звільнена з роботи у зв`язку із виїздом на інше місце проживання. Записи про період роботи з 23.02.1989 по 13.09.1989 підтверджено архівним витягом від 25.10.2024 №471 та зазначення ім`я та по-батькові не повністю як " ОСОБА_3 " не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 , а не повністю зазначення цих даних не є винною позивачки. Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що наявні в трудовій книжці записи є достатніми та належними, які дійсно підтверджують трудову діяльність позивачки. Щодо твердження апелянта про те, що період трудової діяльності не зараховані у зв`язку з тим, що наявні розбіжності між документами та записами в трудовій книжці, то суд апеляційної інстанції зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Виправлення в документах не може бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право а призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина. Слід зауважити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Відповідачі не врахували, що не усі недоліки записів (заповнення) у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відтак, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Так, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідно до пункту 2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Пунктом 18 Порядку №637 встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Тобто підтвердження трудового стажу на підставі показів свідків можливо у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання. Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні в ході апеляційного розгляду справи. Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що період роботи позивача з 02.10.1984 по 28.06.1988 згідно трудової книжки, з 23.02.1989 по 13.09.1989 згідно архівного витягу від 25.10.2024 №471 неправомірно не зараховані відповідачем до страхового стажу позивача, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.05.2025 №220750001787 про відмову в призначенні пенсії за віком на заміну рішення про призначення пенсії від 05.02.2025 №220750001787 не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та мотивовано скасовано судом першої інстанції. За вказаних обставин, порушене право позивача належним чином відновлене у спосіб зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відновити виплату пенсії з дня її припинення ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.