Постанова 4856 № 560/8797/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/8797/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 07 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.04.2025 року №222030031575 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за Списком №2; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 06.03.2013 року по 01.05.2023 року на посаді маляра, зайнятий на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки у товаристві з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Адвісмаш» та до загального страхового стажу період роботи згідно записів трудової книжки з 26.05.1987 по 20.12.1993 року на посаді тесляр-бетонник та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 17.04.2025 року, та здійснити відповідні нарахування та виплату. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року позов задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 03 квітня 2026 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, 17 квітня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку №2, відповідно до пункту 2 частини 2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Страховий стаж позивача на дату звернення 17.04.2025 року становить - більше 26 років. Пільговий стаж за Списком №2 становить 9 років 10 місяців 21 день (з 10.06.2013 року по 01.05.2023 року). Вік заявника - 60 років. Однак, рішенням №222030031575 від 25.04.2025 року ГУ ПФУ у Київській області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку №2, відповідно до пункту 2 частини 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявник не набув необхідного пільгового та страхового стажу. До пільгового стажу відповідач не зарахував періоди роботи за довідкою від 19.12.2024 №762 оскільки довідка містить суперечливу інформацію про періоди роботи, відсутній підсумок пільгового стажу, відсутній підпис керівника відділу кадрів (довідка завірена підписом референта). Інформація про надання права підпису відповідальної особи відсутня. Не погоджуючись з винесеними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтею 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058), визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Згідно пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Згідно п."б" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Зі змісту наведених норм права слідує, що особа має право на отримання різних видів пенсії. При цьому, громадянин сам обирає вид пенсії, яку бажає отримувати, подавши до органу, що призначає пенсію, відповідну заяву. 17 квітня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку №2, відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Страховий стаж позивача на дату звернення 17.04.2025 року становить - більше 26 років. Пільговий стаж за Списком №2 становить 9 років 10 місяців 21 день (з 10.06.2013 року по 01.05.2023 року). Вік заявника - 60 років. Відповідно до ч.1 ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктами 1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Відповідно до пунктів 1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. У пункті 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Також, слід зазначити, що відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Як встановлено з матеріалів справи, що позивач в період з 1981 року по 1985 рік працював у колгоспі імені Ілліча, що підтверджується архівною довідкою КП "Об`єднаний трудовий архів сіл, селища Хмельницького району" №478 від 30.12.2024 року. У період з 01.09.1982 року до 02.11.1982, та з 25.12.1984 до 25.04.1987 року позивач навчався у Новоушицькому технікумі механізації сільського господарства, що підтверджується дипломом та відповіддю Відокремленого структурного підрозділу «Новоушицький фаховий коледж закладу вищої освіти Подільський державний університет» №559 від 11.12.2024 . №355 від 11.12.2024 року. У період з 12.11.1982 до 19.12.1984 року позивач проходив військову службу. Відповідно до записів трудової книжки позивача № НОМЕР_1 від 20.07.1985 року встановлено, що в період з 08.07.1985 до 29.08.1985 року позивач працював теслярем бетонником у Хмельницькому спеціалізованому будівельно-монтажному управлінні №1. У період з 26.05.1987 до 20.12.1993 року-тесляр-бетонник в Хмельницькому СМУ Промстрой. У період з 22.12.1993 до 30.08.1994 року-тесляр-бетонник в МПП «Вотум». В період з 31.08.1994 до 12.07.1995 року тесляр у МПП «Гутор». В період з 12.07.1995 до 03.04.1996 року тесляр в генеральному агентстві по туризму в Хмельницькій області. З 01.04.2007 року до 26.04.2007 - робота у фізичної особи-підприємця. В період із 18.06.2012 до 06.03.2013 року слюсар в ТОВ НВФ «Адвісмаш». У період з 06.03.2013 року по 01.05.2023 року-маляр в ТОВ НВФ «Адвісмаш» робота за Списком №2, що дає право на пільгову пенсію за віком. В період з 01.05.2023 року по теперішній час, слюсар з механоскладальних робіт четвертого розряду в ТОВ НВФ «Адвісмаш». Згідно з пунктом б статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VIII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» , який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону. № 1788-ХІІ загальний стаж набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, чоловікам з 25 років до 30 років. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13 частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14. пункти б - г статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них - не менше 10 років на зазначених роботах.". Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1 -р/2020, а не Закону № 1058-IV. Тому, рішення відповідача в призначенні позивачу, який на час звернення із заявою про призначення пенсії досяг 60 років, мав страховий стаж роботи більше 26 років, в тому числі наявна половина стажу роботи за Списком №2 - становить 9 років 10 місяців 21 день, пенсії на-пільгових умовах за віком з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу та пільгового за Списком №2, є протиправним. Водночас, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що виконувана позивачем робота належить до робіт із шкідливими умовами праці, передбаченої Списком №2 затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461 Розділ XXXIII "ЗАГАЛЬНІ ПРОФЕСІЇ (У ВСІХ ГАЛУЗЯХ ГОСПОДАРСТВА)". Отже, позивач набув право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1788-ХІІ. До 01.01.2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788- ХІІ. Частиною 1 статті 62 Закону 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності, трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України, від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637). Відповідно до якого Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018р. у справі №687/975/17 (провадження № К/9901/110/17). З врахуванням вищевказаного не зарахування періодів роботи позивача з 26.05.1987 по 20.12.1993 року згідно записів трудової книжки до страхового стажу є протиправним. Щодо неточностей в довідці, виданій ТОВ НВФ «АДВІСМАШ» на яку відповідач посилається як на підставу відмови, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (далі Порядок № 22) відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформления у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Згідно із пунктом 1.9 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Слід зазначити, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 30.0'9.2019 у справі №638/18467/15-а. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні підстави для не зарахування до пільгового стажу спірних періодів. При цьому, з врахуванням стажу позивача, який підлягає зарахуванню про що було вказано судом у позивача наявний необхідний пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, тому наявні підстави для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 25.04.2025 року №222030031575. Враховуючи наведене вище, порушене право позивача належним чином відновлено у спосіб зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 06.03.2013 року по 01.05.2023 року на посаді маляра, зайнятий на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки у Товаристві з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" та до загального страхового стажу період роботи згідно записів трудової книжки з 26.05.1987 по 20.12.1993 року на посаді тесляр-бетонник та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 17.04.2025 року, та здійснити відповідні нарахування та виплату. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивач довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що діяв у межах закону відмовляючи у призначенні пенсії позивачу, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, що вказує на наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.