Постанова 4850 № 200/9474/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 року справа №200/9474/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Пивовар І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 200/9474/25 (головуючий І інстанції Олішевська В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,- У С Т А Н О В И В: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про: визнання протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплати пільги з 16.10.2025 року згідно ст.14 (ст.8, ст.9) Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги); зобов`язання провести з 16.10.2025 року нарахування та виплату пільги згідно ст.14 (ст.8, ст.9) Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги). В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що має статус ветерана війни-учасника війни. 16.10.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою №ВЕБ-26002-Ф-С-25-237224 у якій просив провести нарахування та виплату пільги згідно ч. 4. ст. 14 (ст. 8, ст. 9) Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року - 50-відсоткової знижки плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги). Листом відповідача від 30.11.2025 57712-56680/Р-02/8-2600/25 повідомлено про відмову у задоволенні заяви у зв`язку із відсутністю законних підстав. Вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 200/9474/25 позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у непризначені пільги ОСОБА_1 з 16.10.2025 року згідно п. 4, 5 ч. 1 ст. 14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надати ОСОБА_1 з 16.10.2025 року пільги згідно п. 4, 5 ч. 1 ст. 14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обґрунтовано відзив на позовну заяву. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , є громадянина України, що підтверджується паспортом. Позивач має статус ветерана війни-учасника війни, що підтверджено наданою копією посвідчення. 16.10.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести нарахування та виплату пільгу - 50-відсоткову знижку плати за користування житлом та комунальні послуги з урахуванням членів сім`ї (дружина ОСОБА_2 ) згідно ст. 14 (ст. 8, ст. 9) Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року), за адресою АДРЕСА_1 . Надати розрахунок пільги за користування житлом (квартирної плати), плати за комунальні послуги (водопостачання, електрична, теплова енергія та інші послуги) згідно наданих реквізитів (по кожній окремо). Відповідно до листа відповідача від 30.11.2025 57712-56680/Р-02/8-2600/25 вказану заяву зареєстровано 17.10.2025 за вх. № 56680/Р-2600- 25 та розглянуто в порядку Закону України Про звернення громадян. Вказаним листом роз`яснено наступне. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні за категорією учасник війни та користувався пільгою на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 50%, в межах норм, визначених чинним законодавством України. Згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 04.06.2015р. № 389 Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї (зокрема, дія цього Порядку поширюється на учасників війни, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) зазначені пільги надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (у 2025 році 4240 грн.). Враховуючи вищезазначене, на звернення від 12.06.2024 № 33434, а також від 19.03.2025 № 18899 щодо призначення пільг на оплату житлово - комунальних послуг в призначенні пільг на оплату житлово-комунальних послуг відмовлено, оскільки середньомісячний дохід сім`ї позивача за попередні шість місяців станом на 12.06.2024 становить 16725,31 грн., на 19.03.2025 29160,52 грн., що перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом першої інстанції зазначено наступне. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними. Правовий статус ветеранів війни врегульовує Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон №3551-XII), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення та сприяє формуванню в суспілстві шанобливого ставлення до них. Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них врегульовано Законом № 3551-XII. Відповідно до статті 14 Закону №3551-ХІІ визначені пільги для учасників війни. Відповідно до п.п.4-5 частини першої статті 14 Закону №3551-XII учасникам війни надаються такі пільги, зокрема: 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю); 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю); Згідно з частиною другою статті 14 Закону №3551-XII пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам війни та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього. Частиною третьою статті 14 Закону №3551-XII передбачено, що площа житла, на яку нараховується 50-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім`ї осіб, які не мають права на знижку плати. Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII статтю 14 Закону №3551-ХІІ доповнено частиною шостою, яка передбачала, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У той же час, рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 частину шосту статті 14 визнано такою, що не відповідає Конституції України. Конституційний Суд України в рішенні від 18.12.2018 №12-р/2018 зазначив, що встановивши у частині шостій статті 14, частині другій статті 16 Закону №3551-XII умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов`язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов`язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні частини п`ятої статті 17 Конституції України. Конституційний Суд України вважає, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави. При цьому, Конституційний Суд України вказаним рішенням від 18.12.2018 №12-р/2018 відтермінував на три місяці втрату чинності частини шостої статті 14 Закону №3551-XII з метою відновлення державою попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, виділення коштів у Державному бюджеті України, та внесення відповідних змін до законів України. Отже, з 19.03.2019 (після збігу тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційного Суду України) частина шоста статті 14 Закону №3551-XII втратила чинність та застосуванню не підлягає. Тобто, починаючи з 19.03.2019 при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена частиною шостою статті 14 Закону №3551-XII, згідно із якою розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Слід зауважити, що дане рішення Конституційного Суду України не було враховано при розгляді звернення позивача щодо права на отримання пільг по оплаті житлово-комунальних послуг. Суд також звертає увагу на позицію Конституційного Суду України щодо забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави. Враховуючи обов`язок держави відновити попередній рівень соціального захисту учасників війни, суд виходить з наявності у позивача права на отримання соціальних пільг у розмірі не меншому ніж той, який існував до внесення змін Законом №76-VIII від 28.12.2014 до статті 14 Закону №3551-XII. При цьому посилання відповідача на норми Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389, суд вважає безпідставними, оскільки ця постанова була прийнята на реалізацію приписів Закону України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", норми якого, як було вказано вище, визнані неконституційними. Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач має право на отримання пільг на оплату за користування житлом та комунальними послугами, передбаченими п. 5 частини першої статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як учасник війни, оскільки наявність у позивача статусу учасника війни дає йому безумовне право на такі пільги. Як вже зазначалось судом раніше, з 19.03.2019 при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена частиною шостою статті 14 Закону №3551-XII, згідно із якою розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до листа відповідача від 16.12.2025 № 2600-0314-7/217005 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві за категорією учасник війни та користувався пільгою на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 50%, в межах норм, визначених чинним законодавством України. Згідно з наявною інформацією, що міститься в електронній справі ОСОБА_1 пільги на оплату житлово-комунальних послуг нараховуються на одну особу. З травня 2025 року пільгу на оплату житлово-комунальних послуг переглянуто, в призначенні пільги відмовлено, оскільки середньомісячний дохід за попередні шість місяців на одного члена сім`ї розрахований в сумі 29160,52 грн., що перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (у 2025 році ця сума складає 4240 грн.) Пільгу припинено позивачу в травні 2025 року. Враховуючи межі позовних вимог, суд поновлює порушені права позивача з 16.10.2025. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії щодо відмови у непризначені пільги ОСОБА_1 з 16.10.2025 року згідно п. 4, 5 ч. 1 ст. 14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року та зобов`язання надати ОСОБА_1 з 16.10.2025 року пільги згідно п. 4, 5 ч. 1 ст. 14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року. Вказаний спосіб є належним та достатнім для відновлення порушених прав позивача. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 200/9474/25 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 200/9474/25 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 09 липня 2026 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді І.В. Геращенко І.В. Пивовар