Постанова 4850 № 200/4217/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 року справа №200/4217/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Пивовар І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року (головуючий суддя І інстанції Михайлик А.С.) у справі № 200/4217/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі позивач), звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач), в якому просила: -визнати протиправними дії та бездіяльність з невиплати поточної пенсії та недоотриманої пенсії з 04.12.2019 на банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ "АКЦЕНТ БАНК"; -зобов`язати здійснювати виплату поточної пенсії, в тому числі суму недоотриманої пенсії з 04.12.2019, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито в АТ "АКЦЕНТ БАНК". Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 поточної пенсії та недоотриманої пенсії з 04.12.2019, з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів, на особистий банківський рахунок IBAN НОМЕР_1 , відкритий в АТ «АКЦЕНТ БАНК». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснювати виплату ОСОБА_1 поточної пенсії та недоотриманої пенсії з 04.12.2019, з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів, на особистий банківський рахунок IBAN НОМЕР_1 , відкритий в АТ «АКЦЕНТ БАНК». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З таким рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтуванні апеляційної скарги, апелянт зазначав, що станом на 21 липня 2025 року заява від позивача про виплату пенсії через АТ «АКЦЕНТ БАНК» до органів Пенсійного фонду не надходила. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду». Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд». Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 04.12.2019. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі №200/691/20-а, зокрема зобов`язано Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, яка надійшла до управління 04.12.2019, та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку оформлення та подання документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року у справі №200/4261/21, зокрема зобов`язано Костянтинівсько Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 04.12.2019 про призначення пенсії за віком та надати належну оцінку поданим до заяви документам, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі №200/7489/24 зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.12.2019, з урахуванням висновків суду. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі №200/7489/24 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №200/7489/24 змінено в частині застосованого способу захисту порушеного права, внаслідок чого абзац третій резолютивної частини викладено в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 04.12.2019». В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі № 200/7489/24 залишено без змін. У вказаному рішенні судом зазначено, зокрема, щодо позовної вимоги здійснювати виплату пенсії на вказаний позивачем банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий АТ АКЦЕНТ БАНК, МФО 307770, КОД 14360080, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, у розмірі відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що суд першої інстанції правильно вважав за необхідне відмовити у ній, адже вказані вимоги є передчасними. Наразі відсутні підстави констатувати наявність/відсутність порушеного права позивачки в цій частині, адже пенсію їй ще не призначено. 23 квітня 2025 року представник позивача через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою (клопотанням) №ВЕБ-05001-Ф-С-25-074019 про добровільне виконання судового рішення. До заяви додано довідку про банківські реквізити від 15.01.2024 та заяву позивача від 15.01.2024 із викладеним у ній клопотанням перераховувати пенсію на зазначені в заяві реквізити банківського рахунку № НОМЕР_1 , що відкрито в АТ "АКЦЕНТ БАНК". 23 травня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідно до Закону України «Про звернення громадян» листом вих.№0500-0202-8/51692 надано відповідь на заяву представника позивача від 23.04.2025 №ВЕБ-05001-Ф-С-25-074019 та вказано, що до Головного управління надійшли судові рішення у справі №200/6175/24, в ході виконання яких було встановлено, що в підсистемі «Призначення та виплати пенсії (ППВП)» відсутня відмовна пенсійна справа ОСОБА_1 та відсутні скановані копії документів, надані представником ОСОБА_1 до заяви на призначення пенсії №5774 від 04.12.2019, про що позивач повідомлявся листом від 11.07.2024 №18111-15566/М-02/8-0500/24 та листом від 06.05.2025 №0500-0202-8/44627. Для забезпечення виконання судових рішень відповідач просив терміново надати документи, що додавалися до заяви від 04.12.2019 №5774. Рішенням відповідача № 056230001778 від 09 травня 2025 року призначено позивачу пенсію 04.12.2019, визначено її розмір з цієї дати та довічно у сумі 5940,13 грн на місяць. 14 травня 2025 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою (клопотанням) №ВЕБ-05001-Ф-С-25-089259, в якій зазначив, що звертається із відповіддю на лист від 06.05.2025, що додана до заяви. До заяви додані, зокрема, копії довіреності, посвідчення адвоката Меламеда В.Б., ордер про надання правової допомоги, відповідь на лист від 06.05.2025 за вих.№11684 від 14.05.2025. Так, у відповіді на лист від 06.05.2025 (вих.№11684 від 14.05.2025) позивач серед іншого повідомив, що в матеріалах пенсійної справи наявні запитувані документи та довіреність, яку отримано відповідачем разом з апостильованою та нотаріально завіреною заявою ОСОБА_1 про поновлення пенсії, в довіреності надано згоду щодо доступу та обробки персональних даних пенсіонера. Також, зазначено, що позивач просить перераховувати пенсію на її банківський рахунок за реквізитами: № НОМЕР_1 . 13 червня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області листом вих.№0500-0202-8/59106 відповідно до Закону України «Про звернення громадян» надано відповідь на звернення представника позивача від 14.05.2025 №ВЕБ-05001-Ф-С-25-089259, що зареєстровано за вх.№6389/8. За змістом цієї відповіді у травні 2025 року Головним управлінням на виконання судового рішення у справі №200/7489/24 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 04.12.2019. Таким чином, Головним управлінням судові рішення у справі №200/7489/24 виконано в повному обсязі в межах покладених судом зобов`язань та чинного законодавства. Також відповідач зазначив, що 14.05.2025 до Головного управління надійшла заява-клопотання №ВЕБ05001-Ф-С-25-089259, яка подана за допомогою кваліфікованого електронного підпису. До клопотання додані: засвідчення адвокатом підпису Ходос Б.І. від 15.01.2024, апостильована довіреність, ордер для надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 від 14.06.2024, відповідь на лист від 06.05.2025, в якій вказані реквізити для поповнення рахунку у відділенні АТ «АКЦЕНТ БАНК», видані на ім`я ОСОБА_1 . При цьому, заява про виплату пенсії через банківську установу у вигляді додатку 1, яка передбачена вимогами пункту 10 Порядку №1596, до клопотання не надавалась, до Головного управління на дату надання відповіді не надходила. Також в обґрунтування свого листа відповідач посилався на пункт 1.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача має бути відновленим шляхом зобов`язання управління здійснювати виплату поточної пенсії та неотриманої пенсії з 04 грудня 2019 року з компенсацією втрати частини доходів. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд погоджує висновки суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра. Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм. Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, : 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки; 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Стаття 46 Закону № 1058-IV регламентує правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час. Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 662) (надалі - Порядок № 1596), визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв`язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду України) та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках. Згідно з пунктом 3 Порядку № 1596 виплата і доставка пенсій та грошової допомоги здійснюється уповноваженими банками на умовах, визначених цим Порядком, та на підставі договорів, що укладаються: […] між уповноваженими банками, Пенсійним фондом України та органами Пенсійного фонду України. Пунктами 4 і 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (далі Порядок № 1596), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України через вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків). Допомога на поховання, сума пенсії, грошової допомоги, недоотримана у зв`язку із смертю одержувача, пенсія, грошова допомога в разі виїзду одержувача на постійне місце проживання за кордон та у випадках, що потребують термінових виплат, виплачуються органами Пенсійного фонду України, органами соціального захисту населення шляхом зарахування на поточний рахунок одержувача (особи, яка має право на отримання виплат у зв`язку із його смертю) в уповноваженому банку. Одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка. Згідно з пунктами 8-9 Порядку № 1596 поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті. Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін. Відповідно до пункту 10 Порядку № 1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку. Заява приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з`ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку. Як встановлено судами, рішенням Пенсійного фонду № 056230001778 від 09.05.2025 призначено позивачу пенсію 04.12.2019, визначено її розмір з цієї дати та довічно у сумі 5940,13 грн на місяць. 14.05.2025 до управління направлено заяву-клопотання №ВЕБ05001-Ф-С-25-089259 від Меламеда В. Б., який діяв в інтересах ОСОБА_1 . До клопотання додані: засвідченняя представником підпису Ходос Б. І. від 15.01.2024, апостильована довіреність, ордер для надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 від 14.06.2024, відповідь на лист від 06.05.2025, в якому вказані реквізити для поповнення рахунку у відділенні АТ «АКЦЕНТ БАНК», видані на ім`я ОСОБА_1 . Заява про поновлення виплат пенсії на поточний банківський рахунок, яку було надіслано у вигляді додатку 1 до листа представника позивача відповідає формі, яка встановлена додатком 1 Порядку № 1596. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату пенсії, в тому числі і суму недоотриманої пенсії, на банківський рахунок, відкритий в АТ АКЦЕНТ-БАНК, а тому відповідач зобов`язаний здійснити виплату пенсії, в тому числі суму недоотриманої пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою, поданою представником. Матеріалами справи підтверджується, що представником позивача, який діяв на підставі нотаріальної довіреності, подано безпосередньо до управління Пенсійного фонду України особисту заяву позивача про поновлення пенсії. При цьому, пенсіонер наділений правом вибору щодо особистого звернення до органу, що призначає пенсію, або через свого представника, а тому посилання відповідача на те, що позивач повинен особисто звернутися із заявою про поновлення пенсії є помилковими. Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Дія норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку № 159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-III). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 29.03.2023 у справі № 120/9475/21-а, від 18.07.2023 у справі № 200/10663/21, 18.12.2024 у справі № 755/15005/23. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…". У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення). Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії Суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення). Отже, встановлення судом апеляційної інстанції відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено. При цьому, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10) і таку правову позицію підтримав Верховний Суд у постановах від 15.02.2018 у справі № 820/6514/17, від 12.02.2019 у справі № 820/1410/18, від 24.09.2021 у справі № 370/2610/17. Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету. Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що невиплата пенсії позивачу з 04 грудня 2019 року, з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручанням у право власності позивача, і таке втручання не є законним. Враховуючи вищевикладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржувалось, тому не є предметом апеляційного перегляду. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 250, 257, 308, 311, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 200/4217/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09 липня 2026 року. Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв І.В. Пивовар