Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/7489/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2025 року справа №200/7489/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги представника позивача Меламеда Вадима Борисовича та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року (повне судове рішення складено 21 січня 2025 року) у справі № 200/7489/24 (суддя в І інстанції Голуб В.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління) про визнання дій та рішення від 30.11.2021 протиправними, їх скасування, зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона через свого представника 04.12.2019 звернулась до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії, засвідченою нотаріально в державі Ізраїль та легалізованою печаткою апостиль у відповідності до Гаазької Конвенції. Проте, пенсійний орган відмовив у розгляді вказаної заяви. На виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі №200/691/20-а та від 27 травня 2021 року у справі №200/4261/21 відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, про що вона дізналась з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.07.2024 № 18111-15566/М-02/8-0500/24. На переконання позивачки, відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії, що і зумовило звернення її до суду з цим позовом. З огляду на вказане, ОСОБА_1 просила: визнати дії та рішення відповідача від 30.11.2021, повідомлені в листі від 11.07.2024 № 18111-15566/М-02/8-0500/24, стосовно відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 , та бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії позивачці протиправними, скасувати їх; зобов`язати Управління призначити позивачці пенсію за віком з 04.12.2019 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) та здійснювати виплату пенсії на вказаний нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ АКЦЕНТ БАНК, МФО 307770, КОД 14360080, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, у розмірі відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.11.2021, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/4261/21 від 27.05.2021. Зобов`язано Управління повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії від 04 грудня 2019 року, з урахуванням висновків суду. В решті заявлених вимог - відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких посилались на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Представник позивачки обґрунтовує скаргу тим, що відповідачем відмовлено ОСОБА_1 в реалізації прав на отримання пенсії за віком. Просить змінити рішення місцевого суду в частині зобов`язання відповідача, прийняти нове, яким зобов`язати Управління призначити позивачці пенсію за віком. Відповідач в своїй скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позову і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду пенсійним органом було розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії. Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії через: відсутність внутрішнього паспорту громадянина України, місця проживання на території України; відсутність оригіналів документів про стаж, вік і заробітну плату; відсутність документів щодо недієздатності або обмеження дієздатності ОСОБА_1 , що дають можливість звернутися представнику Меламеду В. на підставі довіреності. Відповідач наголошує, що позивачка не зверталась до них особисто із заявою про призначення пенсії. Крім того, заявлені позовні вимоги стосуються періоду з 04.12.2019, тому, враховуючи день звернення до суду 25.10.2024, це виходить за межі шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України. У відзиві представником позивача висловлено прохання залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.09.2014 виїхала за кордон до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділені посольства України в Державі Ізраїль. 04 грудня 2019 року від імені ОСОБА_1 представник за дорученням ОСОБА_2 звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Відповідно до рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 грудня 2019 року позивачці було відмовлено в призначені пенсії у зв`язку з тим, що заявником для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" надана копія закордонного паспорту, в якому не передбачена відмітка про місце проживання на території України. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи заявником не надана. Для розгляду документів ОСОБА_1 щодо призначення пенсії необхідно надати документи та докази згідно до вимог Порядку 22-1. Вказані обставини встановлені рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі № 200/691/20-а та, відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, не потребують доведення. Позивачка, не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії від 24 грудня 2019 року, звернулась до суду з позовом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі № 200/691/20-а задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним рішення № 33024/03 від 24.12.2019, зобов`язання розглянути заяву та винести рішення щодо призначення виплати пенсії. Визнано протиправним та скасовано рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 грудня 2019 року про відмову в розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком. Зобов`язано Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком, яка надійшла до управління 04 грудня 2019 року, та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку оформлення та подання документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду 27 серпня 2020 року апеляційну скаргу Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі № 200/691/20-а повернуту апелянту. Отже, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року набуло законної сили 27 серпня 2020 року. На виконання вимог рішення суду від 02 березня 2020 року у справі № 200/261/20-а Костянтинівсько-Дружківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення № 113 про відмову в призначенні пенсії за віком від 02 жовтня 2020 року. В обґрунтування відмови зазначено, що відповідно до заяви представника за дорученням від імені ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України від 03.12.2019 вих. № 5774 перед виїздом за кордон заявник мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . Заявником для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" надана копія закордонного паспорту, в якому не передбачена відмітка про місце проживання на території України. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи заявником не надана. Також, у рішенні зазначено, що позивачці для призначення пенсії необхідно надати документи та докази згідно з вимогами Порядку 22-1. Вказані обставини встановлені рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року у справі № 200/4261/21 та, відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, не потребують доведення. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року у справі № 200/4261/21 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області. Визнано протиправним та скасовано рішення № 113 Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про відмову в призначенні пенсії за віком від 02 жовтня 2020 року. Зобов`язано Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 04 грудня 2019 року про призначення пенсії за віком та надати належну оцінку поданим до заяви документам, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не призначення пенсії ОСОБА_1 , зобов`язання Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 04.12.2019 у розмірі відповідно до норм Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та здійснювати виплату пенсії на вказаний банківський рахунок з врахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, стягнення з Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області коштів в сумі 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправним рішенням, дією та бездіяльністю, в результаті яких відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 - відмовлено. Зазначене рішення набрало законної сили 17 вересня 2021 року відповідно до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року у справі № 200/4261/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянуто заяву позивачки. Рішенням від 30.11.2021 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії. В обґрунтування відмови зазначено, що по-перше, представником позивачки надано нотаріально засвідчену копію закордонного паспорта, в якому відсутня відмітка про місце проживання на території України. По-друге, документи про стаж, вік і заробітну плату надані у копіях. Крім того, представником позивачки не були надані документи щодо недієздатності або обмеження дієздатності ОСОБА_1 , що виключає можливість звернутися представнику позивачки з питання призначення пенсії на підставі довіреності. Вказане рішення було надіслано представнику позивачки 11.07.2024, про що свідчить лист Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 18111-15566/М-02/8-0500/24. Вважаючи протиправною відмову у призначення пенсії, позивачка звернулась до суду з цим позовом. Одразу слід зазначити, що доводи апеляційної скарги відповідача про пропуск шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України, відхиляються. Так, ухвалою місцевого суду від 18 листопада 2024 року клопотання представника позивачки про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку на звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з цим позовом. Колегія суддів погоджується з такою ухвалою місцевого суду, оскільки саме 23.07.2024, коли позивачем було отримано лист Відповідача від 11.07.2024 за №18111-15566/М-02/8-0500/24, до якого було додано рішення про відмову в призначенні пенсії від 30.11.2021, Позивачці стало відомо про обставини порушення її прав, вказані в адміністративному акті в якості підстав для відмови в призначені її пенсії. При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. У статті 25 Конституції України зазначено, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. Статтею 46, пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 5.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону України від 9.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року. Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.05 за № 22-1 (далі - Порядок № 22-1, надалі по тексту в редакції чинній на момент звернення позивачки із заявою про призначення пенсії). Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Отже, заява про призначення пенсії може бути подана особисто заявником або його представником, повноваження якого підтверджені у встановленому законодавством порядку. Вказане спростовує доводи пенсійного органу в частині неможливості надання документів для призначення пенсії через представника. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року по справі № 127/20588/17. Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року; 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи. Пунктом 2.22 Порядку № 22-1 встановлено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Відповідно до пунктів 1.6 та 1.7 Порядку звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-якій час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Щодо неподання паспорта громадянки України із відміткою про місце проживання, суд зазначає наступне. Приписами статті 5 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III "Про громадянство України" окреслено: документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну. Отже, виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. За наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 є громадянкою України. Таким чином суд дійшов висновку про безпідставність відмови відповідача у реалізації конституційного права позивача на пенсійне забезпечення з підстав ненадання документа, що підтверджує фактичне проживання на території України. Таким чином, документи для призначення пенсії ОСОБА_1 подані в установленому законодавством порядку, а тому така підстава для відмови у призначенні пенсії позивачу не відповідає нормам діючого законодавства. Крім того, всі надані документи були засвідчені нотаріусом в Державі Ізраїль, підпис та повноваження якого у свою чергу підтверджені печаткою апостиль, відповідно до Гаазької Конвенції, до якої Україна приєдналася 23.12.2003. Суд також наголошує, що позивачка як громадянка України (за даними в її закордонному паспорті в графі «громадянство»), незалежно від її проживання в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма конституційними правами, зокрема, на пенсійне забезпечення. Тому за відсутності законодавчих перешкод відповідач зобов`язаний призначити та виплачувати пенсію. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 суд зазначає, що право громадянина на одержання призначеної пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами. При цьому, рішеннями Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі № 200/691/20-а та від 27 травня 2021 року у справі № 200/4261/21 вже було зазначено про протиправність відмови пенсійного органу у призначенні пенсії з підстави надання лише закордонного паспорту. Разом з тим, підставою для відмови відповідачем у призначенні пенсії також слугувало те, що документи про стаж, вік і заробітну плату позивачки були надані у копіях. Суд зазначає, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року у справі № 200/4261/21 судом встановлено, що 04 грудня 2019 року представником позивачки особисто були надані до управління оригінали всіх документів, для огляду та засвідчення копій, та надано оригінал апостильованої особистої заяви ОСОБА_1 для призначення пенсії. Даний факт відповідачем не спростовано ані у рішенні, яке набрало законної сили, ані в межах цієї справи. Так, відповідно до заяви представника за дорученням від імені позивачки ОСОБА_2 , адресованої Костянтинівсько-Дружківському об`єднаному управлінню Пенсійного фонду України, та отриманої останнім 04.12.2019 року, 04.12.2019 вказаний представник з`явився особисто з оригіналами далі перерахованих документів (в тому числі трудова книжка, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, ІПН, диплом, свідоцтво про зміну прізвища, імені, по батькові, свідоцтво про репатріацію, повідомлення ПФУ № 27677/Х-11 від 06.11.2019 (оригінали для ознайомлення та їх копії)) до зазначеного управління, надав їх для огляду та засвідчення копій Дійсно, як зазначено у п. 2.23 Порядку № 22-1, при поданні особою заяви про призначення пенсії в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. При цьому документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. В свою чергу, документи про стаж, вік, заробітну плату (тобто, закордонний паспорт, трудова книжка, диплом) були надані відповідачу в оригіналах для огляду, а тому відповідно, такі документи мали бути враховані відповідачем. Окрім того, виходячи з предмета цього спору, суд, надаючи правову оцінку спірному рішенню пенсійного органу, перевіряє відповідність такого рішення вимогам частини другої статті 2 КАС України, а саме - чи прийнято таке рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом, що їх видав, конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття. Належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень є можливим лише у разі достатнього та належного обґрунтування таким суб`єктом підстав та умов, що передували ухваленню рішення. На переконання суду, відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії, адже документи, подані представником позивачки разом з заявою, відповідають встановленим законодавством вимогам. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно вважав за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.11.2021, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії. Отже, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію, суд першої інстанції зазначив наступне. У випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення. Отже, вимога позивача про призначення пенсії не підлягає задоволенню. З огляду на вказане, місцевий суд вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04 грудня 2019 року, з урахуванням висновків суду. Проте, з такими висновками окружного суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду. Так, оскаржуване рішення прийнято на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року у справі № 200/4261/21. В ньому судом зазначалось наступне. Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Виходячи з аналізу наведених норм, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку. Отже, відповідач в рамках повноважень, зобов`язаний розглянути та за необхідності перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для призначення пенсій позивачу. При цьому у відповідача є право отримувати документи від підприємств для підтвердження заробітної плати та страхового стажу. Між тим, в спірному випадку відповідач, приймаючи рішення від 02 жовтня 2020 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком фактично не розглянув по суті заяву позивача про призначення пенсії і не надав необхідної оцінки поданим до заяви документам. Втім, згідно наведених вище правових норм саме відповідач є уповноваженим органом для призначення пенсії, до компетенції якого і входить розгляд поданих особою документів. Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким у встановленому порядку не була надана оцінка, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність у позивача права на призначення пенсії. Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України. Отже, враховуючи, що у даній справі має бути надана оцінка лише тим обставинам, які відповідач зазначив в рішенні від 02.10.2020, посилаючись на порушення Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій, відсутність у закордонному паспорті відмітки про місце проживання позивача на території України та ненадання позивачем довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, дотримання інших умов для призначення пенсії органом Пенсійного фонду не перевірялось. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде визнання протиправним та скасування рішення № 113 відповідача від 02 жовтня 2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу та зобов`язання відповідача розглянути по суті заяву позивача від 04 грудня 2019 року про призначення пенсії за віком та надати належну оцінку поданим до заяви документам, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Крім того, слід зазначити, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не призначення пенсії, на переконання суду, свідчить про її передчасність, оскільки в даному випадку спірним є питання наявності у позивача права на призначення пенсії, що відноситься до виключної компетенції органу Пенсійного фонду України. Тобто, приймаючи рішення відповідач повинен на підставі поданих позивачем документів визначити достатність або відсутність підстав для призначення пенсії позивачу. Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що …повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах». За наслідками розгляду справи № 200/4261/21 рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року Зобов`язати Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України розглянути по суті заяву позивачки від 04 грудня 2019 року про призначення пенсії за віком та надати належну оцінку поданим до заяви документам, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. На виконання цього рішення суду відповідачем прийнято оскаржуване в нинішній справі рішення від 30.11.2021, в якому надано оцінку поданим до заяви документам та в п.1 цього рішення зазначено, що ОСОБА_1 набула право на призначення пенсії за віком після досягнення 58 років 6 місяців при наявності 25 років стажу. Відповідно до поданих документів ОСОБА_1 має стаж 36 років 9 місяців 15 днів. Відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 25 років починаючи з 01.01.2018. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року і старші після досягнення ними такого віку: 58 років 6 місяців, які народились з 01.10.1959 по 31.03.1960. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час звернення із заявою про призначення пенсії ІНФОРМАЦІЯ_3 досягла віку 59 років. В оскаржуваному рішенні відповідач не заперечує досягнення позивачкою необхідного віку та наявності у неї достатнього страхового стажу. Про те, що ОСОБА_1 набула право на призначення пенсії за віком безпосередньо зазначено в пункті 1 оскаржуваного рішення. Проте, відповідач відмовив у призначенні пенсії з огляду на обставини, які визнані судом першої інстанції в нинішній справі необґрунтованими. Відповідно до п.43 Рішення Верховного суду України від 15.02.2018 року у справі № Пз/9901/8/18 820/6514/17 визначено: «Посилання відповідача на те, що нарахування, перерахунок та виплата пенсії позивачу є дискреційними повноваженнями відповідача, є неналежними, оскільки відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Натомість згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначена норма не передбачає дискреційних повноважень у відповідача щодо нарахування, перерахунку та виплати пенсії у розумінні Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980. Отже, за наявності у позивачки всіх підстав для призначення пенсії, повноваження відповідача не є дискреційними. Також необхідно враховувати судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопад 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93 [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставно заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Відтак, за встановлених в справі обставин суд першої інстанції, зобов`язавши відповідача вчергове повторно розглянути заяву про призначення пенсії, не застосував ефективний засіб правового захисту, таким слід вважати зобов`язавши відповідача призначити пенсію, що виправляється апеляційним судом, внаслідок чого апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню. Проте, така скарга підлягає лише частковому задоволенню. Так, відповідача дійсно слід зобов`язати призначити пенсію за віком з 04.12.2019 - з дати першого звернення за призначенням пенсії, що відповідає приписам статті 45 Закону № 1058. Однак, щодо позовної вимоги здійснювати виплату пенсії на вказаний позивачкою банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий АТ АКЦЕНТ БАНК, МФО 307770, КОД 14360080, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, у розмірі відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд першої інстанції вірно вважав за необхідне відмовити, адже вказані вимоги є передчасними. Наразі відсутні підстави констатувати наявність/відсутність порушеного права позивачки в цій частині, адже пенсія їй ще не призначена. Отже, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій та рішення від 30.11.2021 протиправними, їх скасування, зобов`язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив часткове порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим його рішення підлягає зміні в частині застосованого способу захисту порушеного права. Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача Меламеда Вадима Борисовича задовольнити частково. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі № 200/7489/24 змінити в частині застосованого способу захисту порушеного права, внаслідок чого абзац третій резолютивної частини викласти в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 04.12.2019». В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі № 200/7489/24 залишити без змін. Повне судове рішення 17 квітня 2025 року. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук