Постанова Київський апеляційний суд № 758/10287/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 758/10287/25 Головуючий у суді першої інстанції - Ларіонова Н.М. Номер провадження № 33/824/2603/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді Яворського М.А., за участю секретаря судового засідання Марченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року щодо притягнення: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, - ВСТАНОВИВ: Відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 372715 від 25 червня 2025 року, водій ОСОБА_2 25 червня 2025 року о 16 годин 17 хвилин, керуючи транспортним засобом «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Костянтинівська - Заводська, що у Подільському районі м. Києва, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, яка склалася, відповідно не зреагував на її зміну, на перехресті вулиць Заводська та Костянтинівська при виїзді з другорядної дороги (Заводської) , яка позначена дорожнім знаком 2.1 «Дати дорогу», на головну (Костянтинівська) не надав переваги в русі автомобілю «Nissan», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого зіткнення даних автомобілів, що призвело до механічних пошкоджень автомобілів та завдало матеріальних збитків власникам даних автомобілів. Вказаними діями водій ОСОБА_2 порушив п. 2.3 б та п. 16.11 Правил дорожнього руху і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Постановою Подільського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 - закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2 , який, виїжджаючи з другорядної дороги, не надав перевагу в русі автомобілю яким вона керувала, та який рухався головною дорогою, чим порушив вимоги пп. 2.3(б), 16.11 ПДР України. Також посилається на відеозапис з камер спостереження, який, на її думку, підтверджує механізм ДТП та наявність порушень з боку водія ОСОБА_2 . Крім того, вказує, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, не забезпечив її участь у судовому засіданні та не дослідив наданий нею відеозапис, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. При апеляційному розгляді справи представник апелянт ОСОБА_1. та її представник Олексієнко М.М. підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити. В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не з`явився, про день та час розгляду справи судом повідомлений у встановленому порядку (а.с.99), а тому суд вважає можливим розгляд справи у його відсутності. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, які з`явились на розгляд до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Олексієнко М.М. про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року, на думку апеляційного суду, є обґрунтованими. Із тексту постанови Подільського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 рокувбачається, що ОСОБА_1 не була присутня в судовому засіданні в день винесення оскаржуваної постанови. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції не направив копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 проте 20 жовтня 2025 року її представник звернувся до суду першої інстанції із клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та цього ж дня ознайомився з ними (а.с. 31 - 35). Вперше представник ОСОБА_1 - адвокат Олексієнко М.М. подав апеляційну скаргу 22 жовтня 2026 року, разом з клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, постановою Київського апеляційного суду від 26 березня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання представнику ОСОБА_1 - адвокату Олексієнку М.М. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 рокута повернуто апеляційну скаргу особі, яка її подала (а.с. 70 - 74). Постанова Київського апеляційного суду від 26 березня 2026 року мотивована тим, що адвокат Олексієнко М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 не брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а лише 16 жовтня 2025 року, тобто після набрання постановою Подільського районного суду м. Києва від 24 вересня 2025 року законної сили, а тому саме ця дата, вважається датою коли адвокат Олексієнко М.М. набув процесуальних повноважень в цій справі. Вказуючи, що будучи самостійною процесуальною особою в справах про адміністративне правопорушення з правом подачі апеляційної скарги, представник Олексієнко М.М., подаючи скаргу від свого імені, мав би зазначити поважні причини пропуску строку саме ним, а не особою, в інтересах якої подається апеляційна скарга. Таких поважних причин апеляційна скарга представника Олексієнка М.М. не містить. Аргументи щодо пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження не є поважною причиною для поновлення вказаного процесуального строку її представнику - адвокату Олексієнку М.М. з тих причин, що ОСОБА_1. з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, не зверталась. 06 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження (а.с 78 - 87). Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 24 вересня 2025 рокуяк такий, що пропущений з поважних причин. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 124 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі мотивував своє рішення тим, що вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд вважав, що відомості про порушення ОСОБА_2 п.п. 2.3 «б» та 16.11 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів не ґрунтується на встановлених обставинах та не підтверджено належними доказами. Порушень п. 16.11 ПДР України, які перебували б в причинному зв`язку з настанням ДТП в діях ОСОБА_2 не встановлено. З огляду на викладене, враховуючи положення п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд першої інстанції вважав, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому з цих підстав провадження у справі необхідно закрити. Апеляційний суд не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 372715 від 25 червня 2025 року, водій ОСОБА_2 25 червня 2025 року о 16 годин 17 хвилин, керуючи транспортним засобом «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Костянтинівська - Заводська, що у Подільському районі м. Києва, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, яка склалася відповідно не зреагував на її зміну, на перехресті вулиць Заводська та Костянтинівська при виїзді з другорядної дороги - вулиця Заводська, яка позначена дорожнім знаком 2.1 «Дати дорогу», на головну дорогу - Костянтинівську, не надав переваги в русі автомобілю «Nissan», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , яка рухалася по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення вказаних транспортних засобів, і вказані автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказаними діями водій ОСОБА_2 порушив п. 2.3 б та п. 16.11 Правил дорожнього руху і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.(а.с. 2). В матеріалах справи міститься також схема місця ДТП, яка сталася 25 червня 2025 року, складена працівниками патрульної поліції, яка містить графічно зображені та зафіксовані об`єкти про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів, транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та інше), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об`єктів, зображених на схемі, на зворотному боці схеми зазначено характеризуючі дані транспортних засобів та відомості про їх пошкодження (а.с. 4). Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 25 червня 2025 року зазначено, що керуючи автомобілем «Nissan», д.н.з. НОМЕР_2 в м. Києві по вул. Костянтинівська зі сторони вул. Новокостянтинівська в сторону вул. Костянтинівської рухалась в лівій смузі руху по головній вулиці, прямо інший учасник ДТП рухався зі сторони вулиці Заводська і повертав направо і зробив різкий маневр з правої в ліву смугу не пересвідчившись, що на цій смузі на яку хоче перелаштуватись немає транспортних засобів і є можливість зробити маневр. В цей момент почала гальмувати, але все одно відбулось зіткнення. Було враження, що інший учасник ДТП хотів розвернутись, тому що він перегородив дорогу боком. (а.с. 5) Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 від 25 червня 2025 року зазначено, що керуючи автомобілем «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Заводська при виїзді на вул. Костянтинівську та збирався рухатись в бік вулиці Костянтинівської, а саме до магазину АТБ, коли повернув з вулиці Заводська на Костянтинівську, відчув удар в ліву сторону свого автомобіля. Після удару трохи від`їхав в перед, щоб відкрити двері для того щоб вийти. Потім власниця завела автівку так як авто було на передачі то вона проїхала вперед ще. (а.с. 6). Відповідно до письмових пояснень свідка ОСОБА_3 від 25 червня 2025 року зазначено, що вона була пасажиром в автомобілі «Nissan», д.н.з. НОМЕР_2 та сиділа справа від водія. Вони рухались по вулиці Новокостянтинівській прямо на вулицю Костянтинівську у крайній лівій полосі і перед ними різко зробила машина «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 поворот таке враження, що він хотів порушити (повернути на ліво) на вулицю Заводську в напрямку Електриків. (а.с. 7) Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_4 від 25 червня 2025 року зазначено, що 25 червня 2025 року перебуваючи в офісі за адресою вул. Костянтинівська, 74Д, бачив як авто червоного кольору «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 , намагався з порушенням правил дорожнього руху перетнути вул. Костянтинівську, 74Д, виконуючи лівий поворот через суцільну безперервну смугу від заправки БРСМ в напрямку заправки WOG, що знаходиться на вулиці Електриків. Машина фіолетового кольору НОМЕР_2 рухалась прямо від Новокостянтинівської на Костянтинівську та не мала можливості уникнути зіткнення. (а.с. 8) Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_5 від 25 червня 2025 року зазначено, що 20 червня 2025 року, працюючи в офісі за адресою Костянтинівська 74А, бачив як автівка червоного кольору НОМЕР_1 «КІА» намагалася з порушенням правил перетину вул. Костянтинівської 74, виконуючи лівий поворот через суцільну безперервну смугу від заправки БРСМ в напрямку заправки WOG, в напрямку вул. Електриків. Машина фіолетового кольору НОМЕР_3 прямо від Новокостянтинівської на Костянтинівську та не мала можливості уникнути зіткнення. (а.с. 9) Відповідно до положень пункту 2.3 (б) Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Згідно із п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до п. 16.11 ПДР України, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. Згідно дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі. Відповідно до положень статті 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Суд першої інстанції, при ухвалення оскаржуваної постанови та закриваючи провадження у справі вказав на те, що судом не здобуто доказів винуватості ОСОБА_2 у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а пояснення іншого учасника дорожнього руху ОСОБА_1 , які містяться в матеріалах справи, суд оцінив критично, оскільки вони можуть бути дані з метою уникнення нею відповідальності. Судом також зазначено, що схема місця ДТП не є належним доказом, оскільки не містить обставин вчинення інкримінованого правопорушення. Суд апеляційної інстанції, розглянувши справу на підставі наданих матеріалів, зокрема дослідивши схему місця ДТП (а. с. 4), а також з аналізу показів учасників ДТП, приходить до висновку, що місце зіткнення транспортних засобів свідчить про те, що водій ОСОБА_2 виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не виконавши вимогу знаку «Дати дорогу», не надавши перевагу в русі автомобіля, які рухалась по головній дорозі, виїхав на вул. Костянтинівську де, в цей час, рухався т.з. під керуванням ОСОБА_1 , належним чином не переконався в безпечності маневру, оскільки місце зіткнення автомобілів знаходиться на полосі руху автомобіля «Nissan», д.н.з. НОМЕР_2 , що в свою чергу узгоджується з поясненнями іншого учасника ДТП ОСОБА_1 , яка побачивши, що автомобіль червоного кольору НОМЕР_1 «КІА», виїжджаючи з другорядної дороги не надав їй перевагу в русі, намагалась уникнути з ним зіткнення, вживши заходів для гальмування, однак це не допомогло, та відбулось подальше зіткнення цих автомобілів. Крім того, суд першої інстанції зробив категоричний висновок, що матеріали справи не містять доказів, які б вказували б на винність водія ОСОБА_2 у порушенні п. 16.11 та п. 2.3 «б» ПДР України. Однак жаний висновок суду суперечить матеріалам справи. Зокрема, в матеріалах справи містяться письмові пояснень свідків : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від 25 червня 2025 року, які надані працівникам поліції, безпосередньо після дорожньо-транспортної події, та які підтвердили обставини вказаної ДТП, та підтвердили що причиною вказаної ДТП стало не дотримання водієм автомобіля червоного кольору НОМЕР_1 «КІА» правил проїзду перехрестя нерівнозначних доріг. За таких обставин, водій ОСОБА_2 дійсно не виконав вимог п. 16.11 ПДР України, та виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не врахував дорожньої обстановки, на перехресті та не надав перевагу в русі т.з. марки «Nissan», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яка рухалась по головній дорозі що призвело до зіткнення вказаних КТЗ та їх пошкодження із завданням власникам авто матеріальних збитків. Вказані дії ОСОБА_2 перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП. Вказане було залишено поза увагою судом першої інстанції, та суд фактично приймаючи постанову надав оцінку та перевіряв дії іншого водія ОСОБА_1 , яка на думку суду допустила зіткнення із автомобілем ОСОБА_2 . Апеляційний суд вважає, що зазначені висновки суду першої інстанції є помилковим, оскільки у даному випадку невиконання ОСОБА_2 вимог п. 16.11 ПДР України є першочерговими по відношенню до дій іншого учасника ДТП, який вимушено реагував на дорожню обстановку. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є безпідставним, необґрунтованим належним чином та не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Також суд враховує характер пошкоджень транспортних засобів, які були отримані в результаті даного ДТП. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Разом з тим, відповідно до положень статті 38 КУпАП визначає строки накладення адміністративного стягнення. Дана норма регламентує, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті. Відповідно до положень п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Як вбачається із адміністративних матеріалів справи, правопорушення вчинене ОСОБА_2 25 червня 2025 року, протокол про адміністративне правопорушення щодо нього складено також 25 червня 2025 року. Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. З урахуванням наведеного, апеляційний суд доходить висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржувана постанова Подільського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року підлягає скасуванню, а провадження закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Керуючись положеннями статті 284, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову Подільського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 рокускасувати та прийняти нову постанову. Провадження у справі закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, тобто із підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду М.А. Яворський