LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4856127/11548/26

від 07.07.2026 ·

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/11548/26 Головуючий у 1-й інстанції: Михайленко А.В. Суддя-доповідач: Шидловський В.Б. 07 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. за участю: секретаря судового засідання: Решкатюк Л.О. позивача: ОСОБА_1 представника позивача Куцого К.С. представника відповідача: Ковальчука Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 6926411 від 28 березня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП, В С Т А Н О В И В : У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 6926411 від 28.03.2026 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП, В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вказана постанова є необґрунтованою та протиправною, оскільки будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення інкримінуємого йому адміністративного правопорушення, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано. Інспектор виніс постанову з порушенням порядку притягнення до адміністративної відповідальності. Із доданого відеозапису до відзиву вбачається лише розмова з працівником поліції, а не факт скоєння правопорушення, а тому просив позов задовольнити та скасувати постанову. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. В судовому засіданні позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги та пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що постановою серії ЕНА № 6926411 від 28.03.2026 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, та накладено штраф у сумі 1190 грн. Згідно із постановою серії ЕНА № 6926411, 28.03.2026 о 22:01:05 в селищі Стрижавка Вінницького району Вінницької області дорога АД М21 298 км., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався з неосвітленим державним номерним знаком, а також з непрацюючими задніми габаритними ліхтарями у темну пору доби, чим порушив п.2.9.в ПДР, керування водієм транспортним засобом з номерним знаком перевернутим чи неосвітленим, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП. Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а відтак відсутності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, однак не погоджується з його мотивувальною частиною, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом положень ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно із п.2 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист встановленим шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. За приписами ст.46 КАС України сторонами у справі є позивач та відповідач. При цьому, п.9 ч.1 ст.4 КАС України встановлює, що відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України). Предметом розгляду у даній справі є правомірність винесення працівниками поліції постанови у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про накладення адміністративного стягнення передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП. Згідно зі ст.213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Суд зазначає, що відповідачем у справі зазначено Управління патрульної поліції у Вінницькій області. В силу п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. У відповідності до ч.ч.1-2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, частина перша статті 173-8, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), частини перша і третя статті 175-3 (у частині порушень, пов`язаних із незабезпеченням безперешкодного доступу громадян до об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, у випадках та порядку, встановлених законодавством), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Таким чином, за приписами ст.222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема ч.1 ст.121-3 покладено на органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Приписами ч.1 ст.1 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно ч.1 ст.13 Закону України "Про Національну поліцію" систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1 ст.15 Закону України "Про Національну поліцію"). Відповідно до ч.1 ст.17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Приписами ч.3 ст.288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч.1 ст.121-3 КУпАП інспектори відповідного органу поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів. Отже, відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ч.1 ст.121-3 КУпАП. Відповідно до ст.ст.25, 26, 42 КАС України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Водночас, позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог. Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за №724/716/16-а. Судова колегія звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є Департамент патрульної поліції, від імені якого виступає Управління патрульної поліції у Вінницькій області. Однак, Департамент, як суб`єкт владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи, позивачем залучений не був, клопотань про заміну неналежного відповідача до суду першої інстанції також подано не було. Колегія суддів зазначає, що у суду не має переважного права на зміну сторін у справі за власною ініціативою, а тому суд повинен розглядати позов в межах позовних вимог визначених позивачем. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні. Саме таку позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі №803/1252/17. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Отже, з наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції. Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховним Судом у постанові №162/445/16-а від 02.09.2020. Враховуючи ту обставину, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та з врахуванням відсутності у суду апеляційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача. При цьому, суд апеляційної інстанції не надає оцінку доводам позивача по суті позовних вимог та вважає за необхідне відзначити, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, за умови неможливості його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що рішення суду слід змінити у його мотивувальній частині, що стосується підстав відмови у задоволенні позову. В решті рішення суду слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2026 року змінити. Мотивувальну частину рішення викласти у редакції даної постанови. У решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»